Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №523/8427/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5922/26

Справа № 523/8427/25

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берзінь Сергій Людвігович на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 02 березня 2026 року, постановленого під головуванням судді Бузовського В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, -

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» (далі ТОВ «Елемент») про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1 197 805 грн., моральної шкоди у розмірі 800 000 грн., завданих ушкодженням здоров`я на виробництві (виробничою травмою) 14 липня 2021 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він перебував з ТОВ у трудових відносинах. Під час ремонту автомобіля його придавило кабіною вантажівки, внаслідок чого він отримав травми та йому було встановлено діагноз «Синдром позиційного здавлення шиї та грудної клітини, асфіксія. Аноксичне ушкодження головного мозку». Внаслідок нещасного випадку на виробництві він став інвалідом першої «Б» групи, причина інвалідності: трудове каліцтво, крім того, йому встановлено ступінь втрати працездатності 90%.

Також позивач зазначив, що відповідно до повторного спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П, особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці є, зокрема директор ТОВ «Елемент» Кіров Ф.М., а отже вважає, що вина роботодавця є доведеною.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 02 березня 2026 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берзінь С.Л. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вина ТОВ «Елемент» у настанні нещасного випадку, що спричинило ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , під час виконання трудових обов`язків відсутня, а позивачем не доведено причино наслідковий зв`язок між порушеннями директора ТОВ «Елемент» ОСОБА_2 , що виявлені актом, та нещасним випадком, що стався із працівником, оскільки вважає, що суд безпідставно перекладає всю вину в нещасному випадку, який стався 14 липня 2021 року на позивача та свідомо ігнорує документально підтверджену вину відповідача, яка встановлена в акті повторного спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П.

Адвокат Толпиго Д.М., в інтересах ТОВ «Елемент» подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому також просить поновити строк, у зв`язку з тим, що відповідач не отримував ухвалу суду про відкриття провадження від 01.04.2026 року та лише 08.07.2026 року ознайомився з нею на сайті судової влади.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає, що поновлення строку в даному випадку буде сприяти виконанню завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, і однією з основних засад (принципів) якого є змагальність сторін, для забезпечення права ТОВ «Елемент» на користування правничою допомогою, з метою всебічного, об`єктивного та повного встановлення всіх обставин справи, суд вважає за необхідне, поновити представнику ТОВ «Елемент» пропущений ним строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві адвокат Толпиго Д.М. зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням чинного законодавства та з урахуванням усіх матеріалів справи, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

В судове засідання призначене на 06 жовтня 2026 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 183, 184, 185, 185 зв.б.).

До суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берзінь С.Л., а також від адвоката Толпиго Д.М. представника ТОВ «Елемент» надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 186, 187).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає, за наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 26.03.2019 року по 09.11.2021 року працював на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ «Елемент», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 13-15).

14 липня 2021 року, під час виконання трудових обов`язків на території ТОВ «Елемент», з водієм ОСОБА_1 стався нещасний випадок, а саме під час ремонту автомобіля придавило кабіною вантажного автомобіля.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 23 липня 2021 року № 13179, ОСОБА_1 поступив 14.07.2021 року, з травмою, яку отримав під час ремонту, а саме був придавлений кабіною вантажівки (а.с. 23).

ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у КНП «ООКЛ» ООР» з 14.07.2021 року по 23.07.2021 року, з діагнозом: синдром позіційного здавлення шиї та верхньої половини тулуба. Асфексія, анатоксична енцефалопатія (а.с. 24).

09 листопада 2021 року ОСОБА_1 був звільнений за станом здоров`я (а.с. 15).

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 506643 від 07.11.2023 року, ОСОБА_1 визнано інвалідом першої «Б» групи, з зазначенням причини – трудове каліцтво, з датою переогляду 07.11.202 року (а.с. 68-69).

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, 24.10.2025 року ОСОБА_1 встановлено 1 групи інвалідності підгрупа Б (а.с. 140).

З довідки про результати визначення ступеня втрати професіональної працездатності вбачається, що втрата ступеня професійної працездатності ОСОБА_1 складає 90% (а.с. 70-71).

Відповідно до висновків акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 14.07.2021 року, складеного по формі №Н-1/П, нещасний випадок, визнаний таким, що пов`язаним з виробництвом (перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця) (а.с. 16-22).

В акті зазначено, що основною причиною нещасного випадку комісія вважає – організаційну, а саме порушення вимог безпеки під час експлуатації мобільних засобів та технологічних транспортних засобів.

В п. 8 акту зазначено, осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці:

Водій, слюсар з ремонту автомобілів ТОВ «Елемент» ОСОБА_1 – порушив вимоги п. 3.5 «Інструкції з охорони праці № 27 для слюсаря з ремонту автомобілів», затвердженої наказом директора ТОВ «Елемент» від 01.09.2017 року № 33-ОТ, а саме:

- виконував ремонтні роботи під перекидною кабіною автомобіля, що не була надійно зафіксована, повністю відкинута, без застосування страхувального пристрою;

ОСОБА_3 , який працював за договором підряду та виконував обов`язки виконавця робіт по управлінню гаражем, порушив вимоги п.3.2. п. 3 договору підряду – не організував випуск рухомого складу на лінію в технічно справному стані, не проконтролював виконання підлеглими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , поставленого завдання стосовно обов`язкового застосування страхувального пристрою;

ОСОБА_4 , який працював за договором підряду та виконував обов`язки по перевезенню вантажів, порушив вимоги п. п. 3.1.п. 3 договору підряду – допустив поломку, виходу із ладу транспортного засобу або його вузлів чи агрегатів;

Директор ТОВ «Елемент» ОСОБА_2 , порушив вимоги ст. 5,8, 17 Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до п. 8 акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку, водій, слюсар з ремонту автомобілів ТОВ «Елемент» ОСОБА_1 порушив вимоги:

Статті 15 Закону України «Про охорону здоров`я» - не дбав про особисту безпеку здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства та потерпілого;

П.3.5. «Інструкції з охорони праці №27 для слюсаря з ремонту автомобілів», затвердженої наказом директора ТОВ «Елемент» від 01.09.2017 №33-ОТ – «Під час підіймання перекидної кабіни для технічного обслуговування та ремонту системи автомобіля, вона повинна бути надійно зафіксована. Забороняється підіймати кабіну з несправним запірним механізмом, упором-обмежувачем, страхувальним пристроєм»;

Проігнорував вимогу безпосереднього керівника ( ОСОБА_3 ) про застосування страхувального пристрою».

Також в акті зазначено, що директором ТОВ «Елемент» ОСОБА_2 порушені вимоги:

Статті 17 Закону України «Про охорону праці», наказу МОЗ України від 21.05.2007 року №246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» в ТОВ «Елемент» не організував проходження медичних оглядів робітників, що працюють в умовах впливу небезпечних та шкідливих факторів;

Статті 5 Закону України «Про охорону праці», п. 9 Наказу МОЗ України та Держгірпромнагляду України №263/121 від 23.09.1994 року «Про затвердження переліку робіт, де є потреба у професійному доборі», не організував проходження психофізіологічної експертизи;

Статті 8 Закону України «Про охорону праці», п. 1 розділу ІІ НПАОП 0.000-7.17-18 «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці», затвердженого наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 №1804, не забезпечив спеціальним одягом, взуттям, засобами індивідуального захисту».

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «Елемент» у добровільному порядку оплатив вартість лікування ОСОБА_1 у загальному розмірі 248 369 грн., що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 102-105)

Щодо моральної шкоди, заявленої у розмірі 800 000 грн.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частиною 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки, позивачу висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом у 2023 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві (трудове каліцтво), що надає йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди.

В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).

У п. 9, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу встановлено 90 % відсотків втрати професійної працездатності (а.с. 70-71).

Нещасний випадок на виробництві, який мав місце 14.07.2021 року є психотравмуючим для позивача ОСОБА_1 , йому завдано моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві, лікування отриманих від нього травм та реабілітації, в результаті отриманого каліцтва позивач несе моральні страждання, які полягають в тому, що через трудове каліцтво він втратив фізичну самостійність, потребує постійного стороннього догляду, втратив всі соціальні зв`язки, втрата працездатності призвела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі.

ОСОБА_1 продовжує відчувати дискомфорт, потребує лікування, неможливість працювати за фахом та забезпечувати свою родину, неможливість самостійно задовольняти базові життєві потреби.

Отже, колегія суддів приходить висновку про те, що факт спричинення позивачу відповідачем моральної шкоди доведено.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд, враховує глибину та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок нещасного випадку, встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 90 %, характеру ушкодження здоров`я, потребування постійного стороннього догляду, а також вини самого позивача в отриманні травми, що встановлено в акті, добровільної сплати відповідачем грошових коштів, а тому з урахуванням принципів розумності і справедливості, апеляційний суд приходить висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн., і цей розмір є таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого з урахуванням його вини.

Щодо матеріальної шкоди, заявленої у розмірі 1 197 805 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було встановлено 90% втрати професійної працездатності з 07.11.2023 року.

Актом повторного спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 14.07.2021 року, складеного по формі №Н-1/П, нещасний випадок, визнаний таким, що пов`язаним з виробництвом (перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця).

На підтвердження заявлених позовних вимог щодо матеріальної шкоди, позивачем надані наступні квитанції:

- від 03.09.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_1 за медичні послуги у розмірі 20000 грн. (а.с. 35);

- від 03.09.2021 року плата за рахунком № 507 за медичні послуги у розмірі 17436 грн. (а.с. 35 звор);

- від 03.11.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_2 у розмірі 9763 грн. (а.с. 36);

- від 11.08.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_3 за відібрання біоматеріалів у розмірі 43171 грн. (а.с. 36 звор.);

- від 11.08.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_4 за консультацію у розмірі 56087 грн. (а.с. 37);

- від 14.12.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_5 у розмірі 139918 грн. (а.с. 37 звор.);

- від 14.12.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_6 у розмірі 66240 грн. (а.с. 38 );

- від 14.12.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_7 у розмірі 20720 грн. (а.с. 38 звор.);

- від 14.12.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_8 у розмірі 47190 грн. (а.с. 39);

- від 14.12.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_9 у розмірі 14400 грн. (а.с.39 звор.);

- від 15.12.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_10 у розмірі 16120 грн. (а.с. 40);

- від 18.08.2021 року плата за рахунком №468 логопед, масаж, стимуляція 20720 грн. (а.с. 40 звор.);

- від 18.08.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_11 у розмірі 139915 грн. (а.с. 41);

- від 18.08.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_12 у розмірі 66240 грн. (а.с. 41 звор.);

- від 20.10.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_13 у розмірі 20100 грн. (а.с. 42);

- від 20.10.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_14 у розмірі 47190 грн .(а.с. 42 звор.);

- від 20.10.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_15 у розмірі 144000 грн. (а.с. 43);

- від 22.11.2021 року плата за рахунком № НОМЕР_16 у розмірі 16120 грн. (а.с. 43 звор.);

- від 23.07.2021 року плата за рахунком № 408 у розмірі 139915 грн. (а.с. 44);

- від 23.07.2021 року плата за рахунком № 406 у розмірі 47190 грн. (а.с. 44 звор.);

- від 23.07.2021 року плата за рахунком № 403 у розмірі 66240 грн. (а.с. 45);

- від 23.07.2021 року плата за рахунком № 405 у розмірі 14400 грн. (а.с. 45 звор.);

- від 27.09.2021 року плата за рахунком № 557 у розмірі 4775 грн. (а.с. 46);

- від 23.07.2021 року плата за рахунком № 407 у розмірі 21709 грн. (а.с. 46 звор.);

- від 04.04.2022 року плата за КТ органів грудної клітини у розмірі 1300 грн. (а.с. 47);

- від 04.04.2022 року плата за консультацію попердопераційну у розмірі 650 грн. (а.с. 47 звор.);

- від 04.04.2022 року плата за ЕКГ у розмірі 360 грн. (а.с. 48);

- від 15.04.2022 року плата за консультацію спеціаліста у розмірі 700 грн. (а.с. 48 звор.);

- від 15.04.2022 року плата за консультацію спеціаліста та перев`язку післяопераційну у розмірі 1010 грн. (а.с. 49);

- від 05.04.2022 року плата за анестезію та стаціонарне лікування у розмірі 48300 грн. (а.с. 49 звор.);

- від 05.04.2022 року плата за медичні послуги у розмірі 36450 грн. (а.с. 50);

- від 04.04.2022 року плата за аналізи у розмірі 1676 грн. (а.с. 50 звор.);

- від 27.05.2022 року плата за реабілітацію у розмірі 9200 грн. (а.с. 51);

- від 13.06.2022 року плата за реабілітацію у розмірі 8000 грн. (а.с. 51 звор.);

- від 07.11.2022 року плата за транс краніальну мікрополярізацію у розмірі 4500 грн. (а.с.52);

- від 18.10.2022 року плата за медичні препарати у розмірі 5800 грн. (а.с. 52);

- від 16.11.2022 року плата за медичні препарати у розмірі 2900 грн. (а.с. 52 звор.);

- від 31.10.2022 року плата за медичні препарати у розмірі 5800 грн. (а.с. 54).

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо

Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», залежно від страхового випадку є такі види загальнообов`язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; та інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно з п. 6, п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суб`єктами соціального страхування є - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик. Об`єкт соціального страхування - страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страховиком є Пенсійний фонд України.

Відповідно до п. 5, п. 10 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. Страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці; за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг

Статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( в редакції 07.11.2023 року, на момент встановлення втрати професійної працездатності) передбачено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до ч.ч. 1-3, ч.ч. 6-7 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (ч. 1).

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ч. 2).

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (ч. 3).

Порушення застрахованою особою правил охорони праці, що спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов`язань перед потерпілим (ч. 6).

Страхові виплати складаються із: страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу; (п. 4 ч. 7).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров`я в закладах охорони здоров`я, що проводяться відповідно до вимог законів України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я».

Заходи з реабіліта ції у сфері охорони здоров`я передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенції лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, іншими допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до загальної мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, законодавцем покладений в повному обсязі на Пенсійний Фонд України.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 у справі № 127/20705/16ц.

Правове регулювання страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за своїм завданням та сферою дії є дещо відмінним від правового регулювання цивільно-правових відносин у цілому.

Це підтверджується тим, що згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За таких обставин до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», як спеціального.

Така правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 25 листопада 2014 року у справі № 21-503а14 та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22 травня 2018 року у справі № 180/500/13-а (адміністративне провадження № К/9901/1480/18).

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди з ТОВ «Елемент», з підстав того, що на ТОВ «Елемент» відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не може бути покладено обов`язку на відшкодування за лікування та реабілітацію ОСОБА_1 , який отримав трудове каліцтво від нещасного випадку яке пов`язане з виробництвом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення – 26 жовтня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берзінь Сергій Людвігович – задовольнити частково.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 02 березня 2026 року – скасувати.

Ухвалите нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Елемент» про стягнення моральної та матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Елемент» (ЄДРПОУ 31339248) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_17 ) моральну шкоду у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Елемент» про стягнення матеріальної шкоди – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26 жовтня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ С.М. Сегеда