Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №489/2677/26 — Миколаївський апеляційний суд

27.10.26

22-ц/812/2380/26

Провадження № 22-ц/812/2380/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/2677/26

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Круглікової А.В., Серебрякової Т.В.,

переглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 02 квітня 2026 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Південна» про видачу судового наказу про стягнення суми боргу за послугу з управління багатоквартирним будинком з ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва, постановлену 14 вересня 2026 року під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

10 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування судового наказу разом з клопотанням про поновлення строку на подання цієї заяви. Зазначала, що судовий наказ Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2026 року у справі № 489/2677/26, яким стягнуто з неї на користь ТОВ «КК «Південна» заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком станом на 01 лютого 2026 року у сумі 12 172 грн 65 коп., 3 % річних у сумі 1061 грн 93 коп., інфляційні втрати у сумі 2380 грн., а також судовий збір, вона отримала засобами поштового зв`язку 30 квітня 2026 року. Водночас, станом на день вручення копії даного судового наказу вона не мала жодного документа, який би міг підтвердити, що управління буд. АДРЕСА_1 здійснювало інше товариство, а саме - ТОВ «Місто для людей» - на підставі договору від 16 липня 2018 року, якому вона і вносила плату за послуги з управління. Жодних договірних відносин із стягувачем вона не мала. 10 червня 2026 року на підставі вказаного судового наказу було відкрито виконавче провадження №81209497 та накладено арешт на її кошти і того ж дня списано кошти з її рахунків. Після чого, вона неодноразово усно зверталась до ТОВ «Місто для людей» з проханням видати копію договору і довідку про стан розрахунків. 14 липня 2026 року вона подала до ТОВ «Місто для людей» письмову заяву про надання цих документів, які їй було видано лише 02 вересня 2026 року.

Вважала поважними причини пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки пропуск цього строку викликаний обставиною, яка від неї не залежала.

Ухвалою судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду на підставі ст. 170 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду. Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є невмотивованою, в ухвалі не зазначено жодної із обставин на яку вона посилалась в обґрунтування поважності причин пропуску строку, не згадано про жодні надані нею докази. Суд не встановив чи існувала перешкода, чи мала вона об`єктивний характер, чи залежала вона від її волі та чи підтверджена вона доказами. На думку апелянта, суд змішав дві різні підстави повернення заяви - ч. 2 ст. 171 ЦПК України та ч. 6 ст. 170 ЦПК України – та застосував до спірних правовідносин норму, яка не підлягала застосуванню. Суд послався на п. 4, 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, які встановлюють правові норми, коли фактичного вручення судового рішення не відбулось, тоді як в даній справі фактичне вручення копії судового наказу відбулося, про що вона зазначила в заяві і суд констатував про це в ухвалі, а тому вказані норми застосовані безпідставно. Апелянт зауважувала, що суд викривив зміст її доводів, виклавши у мотивувальній частині, що збір потрібних документів вона почала лише 10 червня 2026 року, тоді як предметом оцінки мала бути перешкода, а не момент початку дій з її усунення. Перешкодою була відсутність документів, які б могли підтвердити заперечення проти вимог стягувача, і вона існувала вже на час видачі судового наказу і до 02 вересня 2026 року, коли документи нарешті було видано. Суд не оцінив три ключові обставини, які вказують на поважність причин пропуску строку: невиконання управителем обов`язку, щодо вручення примірнику договору протягом місяця з дня підписання договору; порушення третьою особою строку розгляду звернення; перебування документів у володінні третьої особи. Вважає, що відмова в поновленні строку означає для неї цілковите позбавлення права на доступ до правосуддя. Так, поновлення строку не позбавило б стягувача жодного матеріального права, а лише б перевело б його вимогу до змагальної процедури.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене та згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заява про скасування судового наказу подана після закінчення передбаченого частиною першої статті 170 ЦПК України строку, а у клопотанні заявниці про поновлення цього строку не наведено поважних причин його пропуску.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Статтею 169 ЦПК України встановлено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини шостої статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до приписів абзацу першого частини другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим наказом, виданим Інгульським районним судом м. Миколаєва від 02 квітня 2026 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КК «Південна» заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком станом на 01 лютого 2026 року у сумі 12 172 грн 65 коп., 3 % річних у сумі 1061 грн 93 коп., інфляційні втрати у сумі 2380 грн., а також судовий збір у сумі 332 грн 80 коп.

Копію даного судового наказу разом із доданими до нього документами (зокрема копією Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 13.10.2021 року, укладеним між «КК «Південна» та Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ), було направлено Інгульським районним судом м. Миколаєва рекомендованою кореспонденцією за місцем реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) і вручено останній 30 квітня 2026 року, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у поштовому повідомленні про вручення їй цих документів особисто (а.с. 22), та визнавалось заявницею у заяві про скасування наказу.

Матеріалами справи встановлено, що заяву про скасування судового наказу разом із клопотанням про поновлення строку подано ОСОБА_1 до суду 10 вересня 2026 року.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що поважних підстав для поновлення строку звернення не встановлено. З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на звернення до суду особа, яка має намір подати відповідну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Крім того, у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» ЄСПЛ встановив, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, у випадку пропуску строку підставами для прийняття заяви є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою відносини стають стабільними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні, та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його поновлення.

Як на поважність причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 посилалась на те, що станом на день вручення копії даного судового наказу вона не мала жодного документа, який би міг підтвердити, що управління буд. АДРЕСА_1 здійснювало ТОВ «Місто для людей» - на підставі договору від 16 липня 2018 року, якому вона і вносила плату за послуги з управління, а довідку про стан розрахунків від ТОВ «Місто для людей» вона отримала лише 02 вересня 2026 року.

Вимоги до форми і змісту заяви про скасування судового наказу встановлені частинами другою-п`ятою статті 170 ЦПК України.

Так, заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Заява підписується боржником або його представником.

До заяви про скасування судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;

3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Отже статтею 170 ЦПК України, зокрема п. 5 ч. 3 цієї статті, не передбачено обов`язкове надання разом із заявою про скасування наказу доказів на спростування вимог стягувача, а тому обставини, на які посилалась ОСОБА_1 , не можна вважати поважною причиною пропуску нею передбаченого ч. 1 ст. 170 ЦПК України строку, оскільки вони не свідчать про об`єктивну неможливість своєчасного вчинення таких процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу.

Встановивши, що боржник ОСОБА_1 процесуальних дій щодо оскарження судового наказу не вчинила протягом строку визначеного процесуальним законом, поважних причин пропуску строку встановлено не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення заяви про скасування судового наказу.

За вищевикладених обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки зазначеним ОСОБА_1 доводам щодо причин пропуску нею строку на подання заяви про скасування судового наказу - є безпідставними.

Зазначення в оскаржуваній ухвали змісту пунктів 4, 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України не спростовують правильності висновків суду щодо відсутності підстав для поновлення ОСОБА_1 строків для подання заяви про скасування судового наказу з огляду на зазначені нею причини пропуску такого строку.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норму, яка не підлягала застосуванню, процитувавши в ухвалі як частину другу статті 171 ЦПК України, так і частину шосту статті 170 ЦПК України, яка стосується повернення без розгляду неналежно оформленої заяви.

Так, зі змісту оскаржуваної ухвали чітко вбачається, що суд першої інстанції, вказавши на передбачені частиною другою статті 171 ЦПК України наслідки подачі заяви про скасування судового наказу після закінчення передбаченого законом строку для вчинення таких дій, дійшов висновку про повернення заяви ОСОБА_1 саме з цих підстав.

Отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За такого, оскільки суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, згідно ст. 375 ЦПК України, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: А.В. Круглікова

Т.В. Серебрякова

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року