Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №746/423/26 — Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/423/26

2/746/255/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р.

Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Нагорної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Сакун Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 24654750 від 17 червня 2025 року в сумі 43 430,00 грн, з яких 8 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 29 240,00 грн – заборгованість за відсотками, 1 290,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту, 4 300,00 грн – заборгованість зі штрафу, також просило стягнути з відповідача на користь товариства суму судового збору, сплаченого при поданні цієї позовної заяви, в розмірі 2 662,40 грн. та 8 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» зазначило, що 17 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 24654750, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у строк, інші платежі та можливі штрафні санкції, передбачені кредитним договором, виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Товариство свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та в строк, визначені умовами кредитного договору. Відповідач не виконав свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитом. У зв`язку із нездійсненням платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

28 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник позивача зазначає, що при підготовці до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було допущено технічну помилку, а саме: в додатках помилково зазначено клопотання про витребування доказів. З метою повного та всебічного розгляду справи представник позивача вважав за необхідне повторно направити позовну заяву про стягнення заборгованості в оновленій редакції із зазначенням правильного переліку додатків, долучених до позовної заяви.

Ухвалою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Сторони повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, призначеного на 11 год. 30 хв. 27 жовтня 2026 року. Копію ухвали від 05 жовтня 2026 року надіслано сторонам.

Представник позивача 27 жовтня 2026 року до суду не прибув, про причини неявки не повідомив. У позовній заяві ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» просить розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач також не прибув у судове засідання, призначене на 27 жовтня 2026 року, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (копію ухвали від 05 жовтня 2026 року отримав 23 жовтня 2026 року). Відзив на позовну заяву не подав.

27 жовтня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просить зменшити розмір витрат на правову допомогу, про стягнення яких ставить питання позивач, а також просить розглянути справу без його участі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

17 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 24654750, згідно з яким позичальнику надано в позику грошові кошти в сумі 8 600,00 грн ( пункт 1.2. договору) на умовах, визначених договором, строком на 360 днів, за умови виконання позичальником графіку платежів, з 17 червня 2025 року (пункт 1.3. договору), зі сплатою за користування позикою (денною процентною ставкою за користування кредитними коштами у розміір 0,99 % (підпункт 1.5.1. договору), одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що складає 1 290,00 грн (підпункт 1.5.2. договору) та у разі прострочення строку повернення кредиту на один календарний день – штрафні санкції в розмірі 10 % від суми отриманого кредиту, а в разі прострочення строку повернення кредиту на десять календарних днів – у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту (пункт 4.7. договору та підпункт 4.7.1. договору).

На підтвердження перерахування коштів у розмірі 8 600,00 грн на платіжну картку ОСОБА_1 позивач надав лист № 773632-1625054371-18082026 від 18 серпня 2026 року, підписаним генеральним директором ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким у ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» укладено договір № 070524/А1-1909 від 07 травня 2024 року. Номер транзакції в системі ТОВ «ФК «Контрактовий дім» – 1625054371; дата виконання платіжної операції-17 червня 2025 року, 11:58, номер замовлення – 01977dlc-234b-71a4-8788-1e143c21b2d8; номер картки НОМЕР_1 , статус – виконано, платник: ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС», ЄДРПОУ 43561909, призначення платежу: видача кредитних коштів.

Цей договір укладено сторонами дистанційно у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», шляхом особистого заповнення позичальником належних відомостей у відповідних розділах особистого кабінету позичальника з добровільним внесенням повних, точних та достовірних даних за визначеною позикодавцем формою формуляра цього договору позики, що одночасно свідчить про ознайомлення з запропонованими умовами в повному обсязі та є акцептом електронного правочину на визначених позикодавцем умовах.

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТКС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через сайт кредитодавця https://ewacash.com.ua (пункт 1.12 договору).

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до пункту 2.3 договору строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом укладання сторонами додаткового договору/угоди до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта.

Згідно підпункту 2.4.1. договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до підпункту 3.3.2. кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені пунктами 1.1.-1.6. цього договору та графіком платежів.

Згідно пункту 4.7. договору, у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого пунктом 1.4. кредитного договору на один календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від суми отриманого кредиту.

Згідно підпункту 4.7.1. договору, у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого пунктом 1.4. кредитного договору на десять календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 40% від суми отриманого кредиту.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» та статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах. До укладення договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у пункті 6.3) та Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті Товариства https://ewacash.com.ua та є-невід`ємною частиною цього Договору (що раніше та в подальшому згадуються як Правила). Умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, інформація надана йому товариством з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Відповідно до пункту 6.4. кредитного договору, укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентом отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до пункту 6.5. кредитного договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформації телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором WvBWWpTT, згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 не був би укладений. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов пункту 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС». (Копія додається).

Договір про споживчий кредит від 17 червня 2025 року №24654750 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено 17 червня 2025 року строком на 360 днів, договором передбачена сплата процентів та тіла кредиту, строк повного виконання зобов`язань за цим договором настав 12 червня 2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Банк зобов`язання за договором виконав, а відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за користування кредитними коштами, не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, загальний розмірі заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 17 червня 2025 року № 24654750 становить 43 430,00 грн, з яких 8 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 29 240,00 грн – заборгованість за відсотками, 1 290,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту, 4 300,00 грн – заборгованість зі сплати штрафу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно із нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та штрафним санкціям за користування кредитами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення.

Відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком. Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розрахунок в частині наявності використаних і не повернутих кредитних коштів, як такий, що не оспорений і не спростований відповідачем, є правильним і відповідає дійсності, а тому відповідно до цього розрахунку відповідач має непогашену заборгованість за кредитом у розмірі 43 430,00 грн, з яких 8 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 29 240,00 грн – заборгованість за відсотками, 1 290,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту, 4 300,00 грн – заборгованість зі штрафу.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано розміру боргу і не доведено його відсутність або його погашення чи часткове погашення, не встановлено підстав для звільнення відповідача від обов`язку щодо поверненню використаних ним кредитних коштів у вказаному договором розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, врахувавши те, що ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати штрафу в розмірі 4 300,00 грн, проте на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнений від сплати штрафу за прострочення виконання зобов`язання на період дії воєнного стану в Україні, з 24 лютого 2022 року, отже відсутні підстави для задоволення позову в цій частині та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати штрафу в розмірі 4 300,00 грн.

Враховуючи викладене, стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за договором позики від 17 червня 2025 року № 24654750 у розмірі 39 130,00 грн, з них: 8 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 29 240,00 грн – заборгованість за відсотками, 1 290,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розподіл судових витрат суд здійснює в порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України, частиною першою якої визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а пунктом 1 частини другої цієї статті визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» задоволено частково, в розмірі 90,10 %, судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача в розмірі 90,10% в сумі 2 398,82 грн.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, слід зазначити таке.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою – третьою статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року,

- копію акта № 3798 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08 вересня 2026 року;

- детальний опис наданих послуг від 08 вересня 2026 року до акту № 3798 від 08 вересня 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року;

- ордер на надання правничої допомоги від 04 листопада 2025 року серії ВС № 1412829;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2093.

Із вказаних документів вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу становить

8 000,00 грн, вартість надання послуг правничої допомоги за одну кредитну справу у розмірі 8 000,00 грн визначена умовами договору про надання правової допомоги від

02 липня 2025 року № 0207.

Детального опису наданих послуг до акту наданих послуг згідно з договором від 02 липня 2025 року № 0207 відображено перелік виконаних адвокатом АО «Апологет» Усенком М.І. робіт та їх вартість, а саме:

1) усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (0 год 30 хв.);

2) ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год. 00 хв.);

3) погодження правової позиції клієнта у справі (0 год. 30 хв.);

4) складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год. 30 хв.)

5) подання позовної заяви до суду від імені клієнта (1 шт.);

Усього витрачено 6 год. 30 хв., подано 1 позовну заяву.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідач у справі ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення судових витрат на правничу допомогу.

Вивчивши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дослідивши надані адвокатом АО «Апологет» Усенком М.І. докази, що підтверджують обсяг наданих ним послуг клієнту – ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», у цій справі, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

При цьому суд врахував, що участі в судових засіданням представник позивача не приймав, відповіді на відзив, письмових пояснень, заяв (клопотань), крім клопотання про долучення доказів, до суду не подавав, а позов не є складним, оскільки кредитний договір є типовим, особливо враховуючу тривалу співпрацю АО «Апологет» та безпосередньо адвоката Усенка М.І. із ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», зокрема у зв`язку з поданням позовів про стягнення кредитної заборгованості, тому підготовка такої позовної заяви не могла зумовити витрату значного часу.

Отже, стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають судові витрати, пов`язані з оплатою витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за договором позики від 17 червня 2025 року № 24654750 у розмірі 39 130 (тридцять дев`ять тисяч сто тридцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати, пов`язані з оплатою витрат на професійну правову допомогу, в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн 82 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корп. 28, 79000.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Г. Нагорна