Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №592/17122/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/17122/26

Провадження № 1-кп/592/2038/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми, громадянин України, розлучений, перебуває в цивільному шлюбі, офіційно не працює, мешканець АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні №12026200480002356 від 11.09.2026,

з участю учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В :

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на всій території України введено воєнний стан, який продовжено до цього часу.

04.09.2026 близько 08:30 ОСОБА_3 зайшов до під`їзду будинку АДРЕСА_2 , де у тамбурі на першому поверсі виявив непристебнутий велосипед та у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій стороні, знаходячись на першому поверсі у під`їзді будинку АДРЕСА_2 , впевнившись, що його дії є таємними та за ним ніхто не спостерігає, взяв велосипед марки Space Neptun, який належить ОСОБА_5 , вартістю 6982 грн.

В подальшому, ОСОБА_3 залишив приміщення тамбуру першого поверху будинку з викраденим чужим майном із місця скоєння кримінального правопорушення зник. Викраденим розпорядилися на власний розсуд.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючою ознакою якої є «вчинення крадіжки в умовах воєнного стану».

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 за пред`явленим йому обвинуваченням винним себе визнав повністю, не оспорював обставин, викладених в обвинувальному акті, і суду показав, що в на початку вересня 2026 року йшов до свого знайомого в будинок, адреси якого не пам`ятає, поблизу вул. Роменської, який він показував поліцейським під відеозапис, та в під`їзді побачив велосипед жодним чином незахищений від несанкціонованого використання. Після цього вирішив не заходити до знайомого, а поїхав додому, де взяв телефон та домовився про продаж велосипеда, що згодом і зробив. Коли поліція повідомила, що підозрює його у крадіжці велосипеда, він добровільно повідомив про обставини вчинення крадіжки та місцезнаходження викраденого майна.

Також зазначив, що щиро кається у вчиненому, більше 20 років не вчиняв злочинів, проте його поведінка змінилась після контузії. На даний час він має намір продовжити військову службу. Висловив готовність понести призначене судом покарання, просив суворо не карати.

Показання обвинуваченого потерпілих щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, є послідовними, повними, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які підтверджують пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення.

Визнавши на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та потерпілими змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, враховуючи думку прокурора, суд обмежився допитом обвинуваченого та потерпілих і дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та тих, які необхідні для вирішення питання про стягнення судових витрат та долю речових доказів.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні доведеною повністю.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке буде необхідне та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке тяжким злочином, обставини його вчинення, зокрема, вчинення злочину під час розгляду Зарічним районним судом м. Суми справ за його обвинуваченням у вчиненні корисливих злочинів, особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий та більше 20 років не вчиняв злочинів, розлучений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проходив строкову військову службу у 2023 році, відсутність притегзій з боку потерпілого.

Як обставини, які пом`якшують покарання, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає: щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди (добровільно вказав на місцезнаходження викраденого майна), активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

При визначенні виду і розміру кримінального покарання суд також враховує, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «nulla poena sine lege» (ніякого покарання без закону), закріплений у ч.1 ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 «не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення», а також принцип «пропорційності», коли призначене особі покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12).

Згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ «тяжкість вчиненого злочину не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання, а щодо ув`язнення та його строків акценти треба зміщувати в бік досягнення ресоціалізації», тобто незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства. При цьому, суд враховує автономну концепцію поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може бути спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

Враховуючи викладене, засади, передбачені ст. 65 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини вчинення злочину та вартість викраденого майна, вік обвинуваченого, позицію потерпілого, який не має претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого, суд вважає за потрібне перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 185 КК України та призначити ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

Вирішуючи питання про запобіжний захід, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 377 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, вчинив умисний корисливий злочин під час тривалого розгляду судом справ за обвинуваченням його у вчинені умисних корисливих злочинів, враховуючи, що передбачені ч. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, встановлені в ухвалі слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.10.20265 не зменшились, і запобігання їм, шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу неможливо, суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого з-під варти, як про це просив обвинувачений в судовому засіданні. З цих же підстав, ОСОБА_3 підлягає направленню до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі на підставі ч. 2 ст. 57 КВК України.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 2888,16 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 371, 374, 376, 392 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

На підставі ч. 2 ст. 57 КВК України направити засудженого до обмеження волі ОСОБА_3 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КПК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 13.10.2026 по день прибуття до місця відбування покарання з розрахунку, що один день переднього ув`язнення відповідає двом дням обмеження волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення товарозначої експертизи в сумі 2888,16 грн.

Речовий доказ: велосипед марки Space Neptun вважати повернутим власнику ОСОБА_5 .

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_6