Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №945/3028/23 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/3028/23

Провадження № 2/945/183/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

10 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря судового засідання Карабут В.В.; прокурора Миколаївської окружної прокуратури Точкар Т.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Надбузьке”, про конфіскацію земельної ділянки, -

встановив:

15 грудня 2023 року керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Надбузьке”, про конфіскацію земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що Миколаївською окружною прокуратурою за результатами вивчення питання законності використання іноземними громадянами земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївського району Миколаївської області виявлено порушення вимог земельного законодавства.

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серїї МК № 0166431, виданого 02.07.1997 Миколаївською районною державною адміністрацією отримала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ «Південнобузьке», розміром 5,23 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі 16.08.2004 за № 1 - 818, ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації отримав право на вказану вище земельну частку (пай).

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 01.06.2006 № 192-р «Про затвердження технічної документації із землеустрою в межах території Кир`яківської сільської ради» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності громадян 12 чоловік (12 паїв), із них, у тому числі, громадянину російської федерації ОСОБА_1 .

Вказане вище стало підставою для отримання громадянином російської федерації ОСОБА_1 Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 5,64 га, з кадастровим номером 4824280900:06:000:0039, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (наразі - Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області), серія та номер: ЯГ № 325163, виданого 27.07.2006 Миколаївською районною державною адміністрацією, на підставі Розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 01.06.2006 №192-р.

Право власності за громадянином російської федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:06:000:0039 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 03.11.2017 за № 23273121.

Згідно з реєстраційною справою № 1402846448242 Реєстру речових прав на нерухоме майно, яка відноситься до земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:06:000:0039, спірну земельну ділянку ОСОБА_1 передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальність «Надбузьке», на підставі Договору оренди від 14.10.2017 № б/н.

Строк дії договору оренди спірної земельній ділянки визначено - 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80. 81, 145 Земельного кодексу України, при використанні ОСОБА_1 зазначеної вище земельної ділянки.

Після прийняття у спадщину земельної ділянки, упродовж строку, встановленого ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, відповідачем не відчужено вказану земельну ділянку, а тому така земельна ділянка, згідно з вимогами ст. 145 Земельного кодексу України, підлягає конфіскації на користь держави.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2023 року позовну заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 945/3028/23 за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити у справі підготовче судове засідання.

До участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Надбузьке”.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2025 року постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі № 945/3028/23 за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Надбузьке”, про конфіскацію земельної ділянки, та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 31.08.2026 прокурор Миколаївської окружної прокуратури Точкар Тетяна Сергіївна підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов у повному обсязі; проти ухвалення заочного рішення прокурор не заперечувала.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у судове засідання 31.08.2026 не з`явився, при цьому 15 січня 2024 року виконувач обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області подав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 31.08.2026 не з`явився без повідомлення причин; відзив не подав.

Представнк третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Надбузьке”, належним чином повідомленої про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Суд заслухав у судовому засіданні 31.08.2026 прокурора Точкар Тетяну Сергіївну, дослідив наявні у справі письмові докази та дійшов такого.

ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серїї МК № 0166431, виданого 02.07.1997 Миколаївською районною державною адміністрацією отримала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ «Південнобузьке», розміром 5,23 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а. с. 84).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі 16.08.2004 за № 1 - 818, ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації отримав, зокрема, право на вказану вище земельну частку (пай) (а. с. 82, 83).

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 01.06.2006 № 192-р «Про затвердження технічної документації із землеустрою в межах території Кир`яківської сільської ради» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності громадян 12 чоловік (12 паїв), із них, у тому числі, громадянину російської федерації ОСОБА_1 (а. с. 65).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 356558838 від 30 листопада 2023 року слідує, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 325163, виданого 27 липня 2006 року Миколаївською райдержадміністрацією, є власником земельної ділянки, площею 5,64 га, з кадастровим номером 4824280900:06:000:0039, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Право власності за громадянином російської федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:06:000:0039 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 03.11.2017 за № 23273121 (а. с. 14, 15).

В матеріалах справи, зокрема, міститься копія Державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 5,64 га, з кадастровим номером 4824280900:06:000:0039, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, серії ЯГ № 325163, виданого 27 липня 2006 року ОСОБА_1 (а. с. 57, 58).

Спірну земельну ділянку ОСОБА_1 передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальність «Надбузьке», на підставі Договору оренди від 14.10.2017 № б/н (а. с. 16, 17-18).

На підставі зазначених вище відомостей встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та документований національним паспортом іноземця (паспортом громадянина рф).

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно з положеннями ст. 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Положення статтей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України, можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Правовідносини, пов`язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 ЗК України, якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з положеннями ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Право власності на спірну земельну ділянку відповідач ОСОБА_1 набув з 01.06.2006.

При цьому, у подальшому і по даний час, спірну земельну ділянку відповідачем самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 ст. 81 ЗК України.

Згідно з пунктом "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України, у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 протягом року, з часу набуття права власності на земельну ділянку, площею 5,64 га, з кадастровим номером 4824280900:06:000:0039, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, її не відчужив, то право власності на неї слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - ГУ ДГК у Миколаївській області (ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”)

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, відповідно п.п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку з зазначеним вище, суд приходить до висновку, що у даному випадку наявні підстави для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Враховуючи наведене вище, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року, з 01.06.2006, і по теперішній час, після набуття права власності на вказану земельну ділянку, не відчужив її, а тому її слід конфіскувати у власність держави.

За таких обставин вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури належить стягнути судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп., сплачений Миколаївською обласною прокуратурою за платіжною інструкцією № 1745 (внутрішній номер 313438468 від 11 грудня 2023 року) від 11 грудня 2023 року.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 ЦПК України, -

вирішив:

Позов керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Надбузьке”, про конфіскацію земельної ділянки, - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39825404) земельну ділянку, набуту громадянином російської федерації ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; проживає у м. Вратськ, Іркутської області, російської федерації), площею 5,64 га, з кадастровим номером 4824280900:06:000:0039, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; проживає у м. Вратськ, Іркутської області, російської федерації) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р - UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва; МФО - 820172; ЄДРПОУ - 02910048) судовий збір, сплачений Миколаївською обласною прокуратурою за платіжною інструкцією № 1745 (внутрішній номер 313438468 від 11 грудня 2023 року) від 11 грудня 2023 року у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова