Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №487/239/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/239/26

Провадження №2/487/1229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

27.10.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді – Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання – Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 19173,72 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 1508,10 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що 05.04.2024 мiж ним та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів в розмiрi 39020,10 грн., що еквівалентно 1000 доларів США, що підтверджується розпискою вiд 05.04.2024, згідно з умовами якої, відповідач бере в борг у ОСОБА_1 1000 доларів США, якi зобов`язується повернути в строк до 20.05.2024. Відповідач частково погасив заборгованість на загальну суму 23031,70 грн, що еквівалентно 554 доларам США, на день звернення до суду з вказаним позовом, борг за договором позики становить 19173,72 грн., що еквівалентно 446 доларів США. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання, просив стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми зобов`язання, яка складає 1508,10 грн, що еквівалентно 35,08 доларів США.

Ухвалою від 20.01.2026 відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судового засідання.

26.02.2026 позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав.

12.03.2026 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу розписки.

Ухвалою від 24.04.2026 закрите підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання відповідач повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем його реєстрації, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву та заву про розгляд справи за його відсутністю не надав, судові виклики повернулися до суду з відміткою поштового відділення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання повторно не з`явився та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вбачається з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Судом встановлено, що 05.04.2024 ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмiрi 1000 доларів США, про що в той же день була складена розписка. Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов`язався повернути грошові кошти до 20 травня 2024 року, з можливістю оплати раніше встановленого строку.

Факт отримання позики в сумі 1000 доларів США підтверджується розпискою від 05.04.2024, підписаної власноруч ОСОБА_2 в момент передачі йому ОСОБА_1 суми позики.

Відповідач свої зобов`язання за договором позики виконав не в повному обсязі, як зазначає позивач, частково повернув суму боргу у розмір 23031,70 грн, що еквівалентно 554 доларів США, судом оглянуто оригінал розписки, долученої до матеріалів справи позивачем.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора), з урахуванням положень ст. 545 ЦК України, свідчить про те, що боргові зобов`язання, на момент розгляду справи судом, виконано не в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено виникнення між сторонами правовідносин щодо боргових зобов`язань, а саме укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики від 05.04.2024, отримання останнім грошових коштів у борг та обов`язку відповідача повернути грошові кошти позивачу, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми грошового зобов`язання за договором позики, які були оформлені розпискою в сумі 19173,72 грн., що еквівалентно 446 доларів США станом на 11.01.2026 (1000 доларів США – 554 доларів США = 446 доларів СШАх42,9904 грн. за 1 долар США), з урахуванням часткового погашення боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування кошами.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанову Верховного Суду від 04 грудня 2025 року у справі № 757/24181/20-ц (провадження № 61-1080св25)).

Враховуючи, що відповідач порушив боргове зобов`язання за договором позики, не повернувши борг в повному обсязі до 20 травня 2024 року, то починаючи з 21 травня 2024 року у позивача виникло передбачене частиною другою статті 625 ЦК України право нараховувати боржнику три проценти річних як компенсаційні виплати.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості трьох процентів річних за період з 21.05.2024 по 12.01.2026 у розмірі 1508,10 грн., що еквівалентно 35,08 доларів США (три роки перед пред`явленням позову - постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 366/3436/16-ц, провадження № 14-253цс19; від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц, провадження № 14-5цс23). Указаний розрахунок відповідач не спростував.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми основного боргу та трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 12, 76-81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.04.2024 в сумі 19173 (дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят три) грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 1508,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 27.10.2026.