Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №473/5584/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Суд: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності на земельну ділянку

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №473/5584/26

Суддя: Булкат М. С.

Справа № 473/5584/26

РІШЕННЯ

іменем України

"27" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судових засідань Соколенко Д. К.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2026 року позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування, в якому вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло 65/100 частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які прийняла дружина померлого (позивачка), ОСОБА_1 , та на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 21.09.2026 року та свідоцтва про право на спадщину за законом №1162 від 21.09.2026 року стала власницею вищевказаної частки житлового будинку.

Для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , надана земельна ділянка площею 0,1000 га., яка згідно державного акту на право приватної власності на землю серія МК б/н від 01.11.1993 року, виданого на підставі рішення виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів №210 від 17.08.1993 року належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як співвласникам земельної ділянки.

При зверненні до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області з питання оформлення спадщини на вищевказану земельну ділянку було отримано роз`яснення-відмову №295/01-16 від 21.09.2026 року в якій зазначено про те, що частки співвласників не визначені та укласти договір по поділу земельної ділянки неможливо, так як один з співвласників помер та було рекомендовано звернутись до суду.

Другий зі співвласників земельної ділянки, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті спадщину прийняла, однак не оформила своїх спадкових прав, його дружина, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті спадщину прийняв, однак на даний час не оформив її син, ОСОБА_2 (відповідач у справі).

У зв`язку з вищевказаним, позивачка змушена звертатися до суду для визнання в судовому порядку за нею 65/100 часток права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивачка, ОСОБА_1 , та її представник, ОСОБА_3 , не з`явилися, проте останній надав суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивачки та відповідача, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів, необхідних для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про можливість застосування передбачених статтями 200, 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 15).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли належні спадкодавцеві 65/100 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також майнові права щодо земельної ділянки, наданої для обслуговування зазначеного житлового будинку.

Позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_4 та прийняла спадщину після його смерті. На підтвердження оформлення спадкових прав 21 вересня 2026 року їй видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 та свідоцтво про право на спадщину за законом № 1162, на підставі яких вона набула право власності на відповідну частку житлового будинку (а. с. 9–10).

Земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для обслуговування житлового будинку та перебувала у спільній власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії МК б/н від 01 листопада 1993 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради народних депутатів № 210 від 17 серпня 1993 року (а. с. 6).

Із матеріалів справи вбачається, що частки співвласників земельної ділянки у державному акті окремо не визначені, що ускладнило оформлення позивачкою спадкових прав на відповідне нерухоме майно в нотаріальному порядку.

Так, 21 вересня 2026 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області надано роз`яснення-відмову № 295/01-16, відповідно до якого оформлення спадкових прав на земельну ділянку в запропонованому порядку є неможливим у зв`язку з невизначеністю часток співвласників та смертю одного з них. Позивачці рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо належності відповідної частки земельної ділянки (а. с. 5).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті спадщину прийняла його дружина, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , не завершивши оформлення своїх спадкових прав. Після її смерті спадщину прийняв син, ОСОБА_2 , який на час звернення до суду не оформив відповідні спадкові права в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб — спадкоємців. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом її відкриття є день смерті спадкодавця.

Згідно зі статтями 1223, 1258 ЦК України право на спадкування за законом виникає у осіб, визначених законом, у порядку черговості. Відповідно до статті 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги за законом належать, зокрема, той із подружжя, хто пережив спадкодавця, його діти та батьки.

Отже, як дружина померлого, ОСОБА_4 , позивачка належить до спадкоємців першої черги за законом. Обставини прийняття нею спадщини підтверджуються матеріалами справи та оформленням спадкових прав на відповідну частку житлового будинку.

Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк, який починається з часу її відкриття. При цьому належність позивачки до спадкоємців першої черги та прийняття нею спадщини є обставинами, які суд оцінює на підставі наданих доказів.

Щодо правового режиму земельної ділянки суд зазначає таке.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у випадках, передбачених законом, до особи, яка набуває право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташовані на земельній ділянці, переходять відповідні права на земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт нерухомого майна, в обсязі та на умовах, установлених для попереднього власника.

Аналогічний принцип відображений у статті 377 ЦК України, яка передбачає перехід відповідного права на земельну ділянку до особи, що набула право власності на розташований на ній об`єкт нерухомого майна або частку в праві спільної власності на такий об`єкт, у порядку та на умовах, установлених законом.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Наведені положення законодавства необхідно застосовувати з урахуванням правового режиму земельної ділянки, змісту державного акта на право приватної власності на землю та обсягу прав, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

У цій справі земельна ділянка площею 0,1000 га була надана для обслуговування житлового будинку, частка в праві власності на який належала ОСОБА_4 . Після його смерті позивачка прийняла спадщину та оформила право власності на відповідну частку житлового будинку. Водночас оформлення спадкових прав на земельну ділянку в нотаріальному порядку виявилося неможливим, що підтверджується роз`ясненням-відмовою нотаріуса.

За таких обставин суд ураховує, що право на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, пов`язане з правом власності на відповідний об`єкт нерухомості, а перехід прав на землю має відбуватися з дотриманням вимог земельного та цивільного законодавства.

З огляду на встановлені обставини, надані докази та необхідність забезпечення ефективного захисту майнових прав позивачки, суд також ураховує, що відповідач позов визнав. Відповідно до статей 200, 206 ЦПК України визнання відповідачем позову може бути підставою для ухвалення рішення про його задоволення за умови наявності передбачених законом підстав та відсутності порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому визнання позову відповідачем не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог, належність обраного способу захисту та відповідність такого способу вимогам закону.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, урахувавши оформлення позивачкою спадкових прав на частку житлового будинку, наявність державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту майнових прав позивачки.

Таким чином, за умови підтвердження матеріалами справи належності спадкодавцеві відповідної частки земельної ділянки та переходу цієї частки до позивачки в порядку спадкування, позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 65/100 часток земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженкою с. Білий Камінь Бершадського району Вінницької області право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 65/100 часток земельної ділянки загальною площею 0, 1000 га., цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат

Оригінал: reyestr.court.gov.ua