Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №127/27238/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27238/26

Провадження № 2/127/7564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Дернової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 3900,00 грн., з яких 2600,00 грн. — основний борг, 1300,00 грн. — штраф (неустойка); стягнути з відповідача на його користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що 29 червня 2026 року між ним та відповідачем склалися договірні відносини з надання послуг подобового тимчасового проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ; вартість проживання становила 1150 грн. за одну добу; відповідач зобов`язався в строк до 05 липня 2026 року включно повністю повернути суму боргу за отримані послуги з подобової оренди житла у розмірі 2 600,00 грн., а у випадку прострочення виконання зобов`язання зобов`язався додатково сплатити штраф (неустойку) у розмірі 50% від суми боргу, що становить 1 300,00 грн., а загальна сума до сплати складатиме 3 900,00 грн., однак ні заборгованість, ні неустойка (штраф) відповідачем не були сплачені, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.08.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.

Вказану ухвалу було надіслано відповідачу ОСОБА_2 на адресу реєстрації, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін до суду подано не було (поштове відправлення було повернуто до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання»).

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлені такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1,2,4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

29 червня 2026 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 склалися договірні відносини з надання послуг подобового тимчасового проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ; вартість проживання становила 1150 грн. за одну добу.

Як вбачається зі змісту розписки від 02 липня 2026 року, ОСОБА_2 підтвердив отримання послуг з подобової оренди житла за адресою: АДРЕСА_2 , та визнав наявність перед ОСОБА_1 грошової заборгованості у розмірі 2 600,00 грн.

Згідно з умовами вказаної розписки, ОСОБА_2 зобов`язався в строк до 05 липня 2026 року включно повністю повернути суму боргу, а у випадку прострочення виконання зобов`язання ОСОБА_2 зобов`язується додатково сплатити штраф (неустойку) у розмірі 50% від суми боргу, що становить 1 300,00 грн., а загальна сума до сплати складатиме 3 900,00 грн.

Однак, станом на час розгляду справи судом ні заборгованість, ні неустойка (штраф) відповідачем ОСОБА_2 не були сплачені позивачеві ОСОБА_1 (доказів протилежного матеріали справи не містять).

Щодо штрафу.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Дійсно, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, неустойка (штраф, пеня), починаючи включно з 24 лютого 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не підлягають стягненню лише з позичальника на користь позикодавця, тобто у договірних правовідносинах, які випливають з договору позики, у тому числі, з договору поворотної фінансової допомоги, а не у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами на підставі договору надання послуг.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (штраф) у розмірі 1300 грн.

Таким чином, суд доходить до висновку, що необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2600 грн. грошових коштів та 1300 грн. - штраф, а всього - 3900 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. 13, 81, 141 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 11, 202, 509, 526, 530, 546, 549-550, 610-611, 625, 901, 903 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2600 грн. грошових коштів та 1300 грн. - штраф, а всього - 3900 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; код РНОКПП НОМЕР_2 )

СУДДЯ