Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №127/11759/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11759/26

Провадження № 2/127/3446/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 рокуВінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Бральчук Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Виконавчого комітету Вінницької міської ради, про визнання недійсним договору дарування частини квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Виконавчого комітету Вінницької міської ради, про визнання недійсним договору дарування частини квартири, мотивуючи позов тим, що з травня 2013 року позивач зі згоди власниці квартири ОСОБА_3 була вселена в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

До смерті власниці квартири позивач була пов`язана з нею спільним побутом, мала спільні доходи та витрати, вели спільне господарство, спільно брали участь в утриманні житла. Позивач надавала допомогу ОСОБА_3 по господарству, купівлі ліків та харчування, оплати комунальних та інших платежів, прибирала квартиру, прала, готувала їжу.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і позивач особисто здійснила її поховання.

02.12.2021 року державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Малою Н.С. за заявою ОСОБА_1 була заведена спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 . Інших спадкоємців майна померлої ОСОБА_3 немає.

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа №127/40328/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницької міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартиро шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як на підставу своїх позовних вимог у справі №127/40328/25 ОСОБА_2 посилалась на те, що їй на підставі договору дарування належить частка квартири під номером АДРЕСА_2 .

Згідно з вказаним договором дарування, посвідченим 17.11.2023 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В., дарувальник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , подарувала, а обдарована ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , прийняла у дар частку вказаної квартири.

Право власності дарувальника по цьому договору на частку в квартирі АДРЕСА_2 , зазначено у свідоцтві про право на спадщину за законом, видане Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 30.10.2023 року за реєстровим номером №2-3217, цією ж датою це право нотаріусом Дишкант М.С. зареєстроване в державному реєстрі речових прав, індексний номер витягу 352351933.

Позивач вважає, що договір дарування, посвідчений 17.11.2023 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В., за яким здійснено дарування спірної частки квартири, є недійсним з тих підстав, що на дату його укладення, тобто 17.11.2023 року, дарувальник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже померла і фізично не могла підписати даний договір.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом та просила визнати недійсним з моменту його укладення договір дарування частки квартири під номером АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В., за яким дарувальник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , подарувала, а обдарована ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , прийняла у дар частку вказаної квартири.

Ухвалою суду від 15.05.2026 року було відкрите загальне позовне провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового розгляду. На адресу відповідача та третьої особи судом була надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій був встановлений строк для подання відзиву та письмових пояснень.

Представником відповідача було подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, яке за своїм змістом є письмовими поясненнями у заперечення позовних вимог. Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначила, що позов подано абсолютно безпідставно, шляхом зловживання своїми процесуальними правами та з метою затягування розгляду інших судових справ та з метою безпідставного проживання позивача у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , 1/4 частка якої належить відповідачу ОСОБА_2 . Право власності на вказану частку квартири набуто відповідачем 17.11.2023 року за договором дарування від її матері ОСОБА_4 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №2719. Власницею решти 3/4 частки вказаної квартири була ОСОБА_3 (мачуха матері позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 було подано заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 , яка не являється родичкою ОСОБА_3 , а також нею подано заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 . Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.08.2023 року у справі №127/3108/23 залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи ОСОБА_4 як співвласника спірної квартири.

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 23.01.2025 року у справі №127/3108/23 відмовив у задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю і вказане рішення набрало законної сили.

ОСОБА_1 подала до Вінницького міського суду Вінницької області позов до ОСОБА_4 , Вінницької міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та щодо визнання права власності в порядку спадкування (справа №127/3257/24).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.05.2024 року у справі №127/3257/24 було замінено первісного відповідача ОСОБА_4 на належного - ОСОБА_2 (у зв`язку з укладенням договору дарування 1/4 частки квартири)

Крім того, ОСОБА_2 було подано до суду позов про виселення ОСОБА_1 із вказаної квартири і ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/40328/25 було відкрито провадження. На переконання представника позивача, ОСОБА_1 та її представник всіляко намагаються затягнути розгляд справи про її виселення. Також ОСОБА_1 ніяким чином у даній справі не обґрунтовує, яким чином оспорюваний договір дарування порушує її права. При цьому, представник відповідача ОСОБА_2 вважає, що відсутня підстава недійсності договору дарування – смерть дарувальника ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_2 і яка жива на даний час.

Тому, представник відповідача, посилаючись на подання ОСОБА_1 безпідставного позову за відсутності предмета спору або наявність очевидно штучного його характеру, просила залишити позов без розгляду.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, проте від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, проте подала до суду заяву, в якій просила провести розгляд в письмовому провадженні за відсутності відповідача та її представника, у задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що докази понесених відповідачем витрат будуть надані суду у встановлений ЦПК України строк.

Представник третьої особи Вінницької міської ради в судове засідання не з`явився, проте ним було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності. Під час розгляду справи, покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В., було посвідчено 17.11.2023 року договір дарування, за яким дарувальник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , подарувала, а обдарована ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , прийняла у дар 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 159-161).

Позивач оспорюючи дійсність вказаного договору дарування, в обґрунтування позовних вимог, як на підставу його недійсності посилається на те, що ОСОБА_4 не могла вчинити цей правочин, оскільки на дату його укладення, тобто 17.11.2023 року, дарувальник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже померла і фізично не могла підписати даний договір. Проте, таке твердження позивача не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи судом і спростовується матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час посвідчення приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В. 17.11.2023 року оспорюваного договору дарування, нотаріусом було встановлено особи сторін договору, перевірено їх дієздатність, а також належність ОСОБА_4 1/4 частки квартири, що відчужується. Нотаріус засвідчила, що договір сторони підписали у її присутності. Крім того, 17.11.203 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватному нотаріусу Остапенко Ю.В. було подано ряд заяв від 17.11.2023 року. При цьому, нотаріусом також було встановлено особу ОСОБА_4 за паспортом НОМЕР_3 , що виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 21.07.2000 року (а.с. 181, 182, 183, 184).

Згідно з відповіддю Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 31.07.2026 року №1434-22.21-28, на ухвалу суду про витребування доказів від 07.07.2026 року, актовий запис про смерть на гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутній (а.с. 195).

Таким чином, судом встановлено, що дарувальник ОСОБА_4 17.11.2023 року особисто, в присутності приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В., яким було посвідчено оспорюваний договір дарування, здійснила своє волевиявлення щодо відчуження нерухомого майна, яким володіла відповідно до правовстановлюючих документів, а тому її дії є законними.

За приписом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦПК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину стороною вимог законодавства.

З огляду на п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому, виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто правовим наслідком недійсності договору є за своєю суттю «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 201/3274/21 (провадження № 61-4014св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 128/1878/20 (провадження № 61-2477св23)).

У ЦК України закріплений підхід, за якого оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки в разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Проаналізувавши вказані вище документи в їх сукупності, суд не вбачає підстав для визнання недійсними оспорюваного договору дарування, оскільки він був вчинений відповідно до волі осіб та на підставі правовстановлюючих документів на спірне майно, яким володіла ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Позивачем не надано суду жодного належного доказу, щодо порушення її прав оспорюваним договором дарування.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Позивачем у справі відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України, не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом, а тому позов не підлягає задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 13, 16, 21, 202, 203, 204, 215, 321, 626, 627, 638, 717 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Виконавчого комітету Вінницької міської ради, про визнання недійсним договору дарування частини квартири – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 26.10.2026 року.

Суддя: