Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №904/4772/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/4772/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" - Брухно В.С.,

Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

- не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" - Романюха Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 (колегія суддів у складі: Соп`яненко О.Ю. - головуючий, Джепа Ю.А., Мартинюк С.В.)

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 щодо розгляду клопотання ліквідатора про розподіл судових витрат (суддя Соловйова А.Є.)

у справі №904/4772/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбуд інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 відкрито провадження у справі №904/4772/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" (далі - ТОВ "Енерготрейдинг"), визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шевцова Євгена Вікторовича.

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна, визнано ТОВ "Енерготрейдинг" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шевцова Євгена Вікторовича.

3. 20.11.2025 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, податковий орган) звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 8577119,62 грн.

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 визнано грошові вимоги ГУ ДПС до ТОВ "Енерготрейдинг" у сумі 4844,80 грн судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів, 1321460,00 грн основного платежу - третя черга та 953685,04 грн штрафних санкцій - шоста черга. Грошові вимоги в сумі 6297129,78 грн, з яких 6285456,00 грн основного платежу та 11673,78 грн пені, відхилено.

5. 12.03.2026 до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора ТОВ "Енерготрейдинг" арбітражного керуючого Шевцова Є.В. від 11.03.2026 про розподіл судових витрат, у якому він просив стягнути з ГУ ДПС на користь боржника 200000,00 грн витрат на правничу допомогу.

6. Клопотання обґрунтовано наданням боржнику правничої допомоги під час розгляду грошових вимог ГУ ДПС та визначенням за умовами договору й додаткової угоди гонорару в сумі 200000,00 грн з огляду на результат розгляду цих вимог. 20.03.2026 від ГУ ДПС надійшли заперечення проти клопотання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. Господарські суди встановили, що 08.08.2022 між ТОВ "Енерготрейдинг" як клієнтом та Адвокатським бюро "ДМИТРА РОМАНЮХИ" (далі - АБ "ДМИТРА РОМАНЮХИ") як виконавцем укладено договір про надання правової допомоги №08-8/1 (далі - Договір).

8. 25.11.2025, після визнання боржника банкрутом, ліквідатор уклав з АБ "ДМИТРА РОМАНЮХИ" додаткову угоду до Договору щодо представництва інтересів банкрута. Клієнтом за Договором та додатковими угодами є ТОВ "Енерготрейдинг".

9. Пунктом 1.2 додаткової угоди визначено, що в разі часткового визнання вимог ГУ ДПС встановлено твердий розмір гонорару залежно від визнаної суми: від 8572274,82 грн до 6000000,00 грн - 100000,00 грн; від 6000000,00 грн до 4000000,00 грн - 150000,00 грн; від 4000000,00 грн до 2000000,00 грн - 200000,00 грн; менше 2000000,00 грн - 250000,00 грн.

10. Відповідно до акта приймання-передання наданих послуг від 10.03.2026, АБ "ДМИТРА РОМАНЮХИ" підготувало та направило пояснення від 16.12.2025 і від 02.03.2026 щодо кредиторських вимог ГУ ДПС, а також здійснювало представництво боржника в судових засіданнях 13.01.2026, 03.03.2026 та 06.03.2026 під час розгляду цих вимог.

11. Загальна вартість послуг за зазначеним актом становить 200000,00 грн без податку на додану вартість. Посилаючись на умови додаткової угоди та акт, ліквідатор визначив у цьому розмірі витрати, які просив відшкодувати за рахунок ГУ ДПС.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 у задоволенні клопотання ліквідатора про розподіл судових витрат відмовлено.

13. Господарський суд першої інстанції виходив із того, що після визнання боржника банкрутом у нього не виникає додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Застосувавши ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), суд пов`язав витрати ліквідаційної процедури з наповненням ліквідаційної маси, збереженням і реалізацією майна для задоволення вимог кредиторів.

14. Місцевий господарський суд зазначив, що Договір укладено до відкриття провадження у справі про банкрутство, а додаткову угоду - після визнання боржника банкрутом. Оскільки клієнтом і зобов`язаною за угодою особою є банкрут, господарський суд дійшов висновку про неможливість виникнення в нього відповідних додаткових грошових зобов`язань.

15. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

16. Апеляційний господарський суд погодився із застосуванням спеціального правового режиму ліквідаційної процедури. Зазначив, що укладення Договору до визнання боржника банкрутом не є достатньою підставою для покладення на нього додаткових витрат, якщо вони за своєю природою не належать до витрат процедури.

17. Господарський суд апеляційної інстанції указав, що стягнення таких сум з боржника як судових витрат не відповідає порядку, встановленому КУзПБ.

Стислий виклад вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржника

18. ТОВ "Енерготрейдинг" (далі - скаржник) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026, передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

19. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 123, 126, 233 ГПК України після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. На думку скаржника, господарські суди порушили ці норми внаслідок неправильного застосування ч. 1 ст. 59 КУзПБ.

20. Скаржник зазначає, що гонорар за досягнутий результат є складовою винагороди адвоката. На підтвердження посилається на постанову Верховного Суду від 28.07.2022, номер справи в якій у скарзі зазначено як №903/781/22, та наведений у ній висновок Великої Палати Верховного Суду в п. 5.46 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

21. За доводами скаржника, послуги надано, їх обсяг та вартість підтверджено актом, а несплата гонорару боржником на час звернення із клопотанням не виключає розподілу відповідних витрат. Скаржник стверджує, що факт надання послуг і розмір гонорару господарські суди не спростували.

22. Боржник наголошує, що розподіл судових витрат регулюється ГПК України, а допомога адвоката при розгляді вимог ГУ ДПС спрямована на збереження майна для задоволення вимог інших кредиторів. Як результат надання допомоги скаржник наводить відхилення 6297129,78 грн вимог ГУ ДПС.

23. Крім того, ТОВ "Енерготрейдинг" указує, що просило стягнути витрати з ГУ ДПС на свою користь, а не покласти їх на банкрута. Тому посилання господарських судів на заборону виникнення нових зобов`язань боржника вважає безпідставним.

24. Посилаючись на ч. 3 ст. 233 ГПК України, скаржник також стверджує, що питання розподілу витрат, не вирішене ухвалою від 06.03.2026, належало вирішити додатковим рішенням, а не ухвалою. Необхідність нового розгляду обґрунтовує п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. Відзиви на касаційну скаргу у встановлений Верховним Судом строк не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

26. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у відшкодуванні боржнику за рахунок кредитора 200000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду грошових вимог цього кредитора.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. За ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Враховуючи підстави касаційного оскарження, Верховному Суду належить вирішити, чи може визнання боржника банкрутом та укладення додаткової угоди про правничу допомогу після відкриття ліквідаційної процедури бути самостійною підставою для відмови у відшкодуванні йому судових витрат за рахунок кредитора, а також чи перевірили господарські суди передбачені процесуальним законом умови такого відшкодування.

30. Згідно з ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

31. Ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

32. За п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

34. П. 4 ч. 1 ст. 12 КУзПБ установлено право арбітражного керуючого залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.

35. Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

36. За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 цієї статті).

37. Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

38. Ч. 1 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

39. Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

40. За ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

41. Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

42. Чч. 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

43. За ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

44. Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

45. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

46. За абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

47. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Ч. 5 цієї статті передбачено, що додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

48. У п.п. 22-24 постанови Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №914/2400/25 відшкодування судових витрат розглянуто як засаду господарського судочинства, спрямовану на забезпечення ефективного судового захисту. Практична реалізація цього принципу в частині правничої допомоги охоплює попереднє визначення суми витрат за ст. 124 ГПК України, визначення їх розміру за ст. 126 цього Кодексу та розподіл за ст. 129 ГПК України. У зазначеній справі вирішувалося питання своєчасності подання доказів витрат і поновлення відповідного строку, а не заборони компенсації через стадію банкрутства.

49. Верховний Суд вважає за необхідне врахувати постанову Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №910/14169/23, яка стосувалася розподілу судових витрат у справі про банкрутство, в якій боржника було визнано банкрутом. Верховний Суд залишив без змін додаткову постанову апеляційного господарського суду про покладення частини судових витрат на боржника. У п. 43 цієї постанови зазначено, що, звертаючись від імені та в інтересах боржника у справі про банкрутство або у спорах у її межах, арбітражний керуючий діє як представник боржника за законом, а відповідне звернення є зверненням боржника.

50. У п. 129 постанови Верховного Суду від 05.08.2025 у справі №910/1376/21 зазначено, що арбітражний керуючий бере участь у справі як ліквідатор боржника, а не у власних інтересах, тому витрати на правничу допомогу можуть бути покладені на боржника. За результатом касаційного перегляду спору щодо субсидіарної відповідальності Верховний Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт" (боржника) 5000,00 грн таких витрат.

51. Верховний Суд враховує, що предмети спорів у справах №910/14169/23 та №910/1376/21 відрізняються від предмета цього касаційного перегляду. У наведених постановах не вирішувалося питання про відшкодування банкруту витрат за додатковою угодою, укладеною під час ліквідації. Водночас застосування в них правил розподілу витрат, зокрема з покладенням їх на боржника, не узгоджується із загальним виключенням цього процесуального механізму лише через визнання особи банкрутом.

52. У додатковій постанові від 14.04.2026 у справі №908/2289/23(908/442/25) Верховний Суд застосував ст.ст. 126, 129 ГПК України при розподілі витрат у спорі, розглянутому в межах справи про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Семь ЛТД" задоволено частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімнет" стягнуто 19833,33 грн. Ця постанова підтверджує необхідність оцінки реальності, необхідності та розумності витрат, але не встановлює автоматичного права на відшкодування всього договірного гонорару.

53. У тій самій додатковій постанові розмежовано зменшення витрат за ч. 5 ст. 126 ГПК України, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання їх розподілу за критеріями ст. 129 цього Кодексу. Застосовуючи останні, суд може не присудити всі заявлені витрати, однак повинен конкретно зазначити, які саме витрати не підлягають відшкодуванню, та навести мотиви і правові підстави такого рішення.

54. Згідно з п. 5.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, на яку посилається скаржник, відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката. Наведений у скарзі висновок постанови Верховного Суду від 28.07.2022 відповідає постанові у справі №903/781/21; у скарзі номер справи зазначено як №903/781/22. Ця постанова стосувалася договірного спору про оплату послуг і не усуває перевірки умов компенсації гонорару за рахунок іншого учасника справи.

55. У п. 139 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

56. Із наведеного правового регулювання випливає, що право учасника справи користуватися професійною правничою допомогою зберігається і під час ліквідаційної процедури. Визнання боржника банкрутом не позбавляє його можливості захищати свої інтереси при розгляді вимог кредиторів за допомогою адвоката та звертатися за компенсацією відповідних витрат за результатами цього розгляду. Так само сама стадія ліквідації не виключає розгляду заяви іншого учасника про відшкодування витрат за рахунок боржника. Підстави й обсяг компенсації визначаються за процесуальними правилами з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство.

57. При цьому право на правничу допомогу та право на відшкодування конкретної суми витрат мають різні умови реалізації. Звернення до адвоката не зумовлює безумовного стягнення всього гонорару з іншої сторони. Для компенсації необхідно дотриматися порядку заявлення витрат, підтвердити їх зв`язок із розглядом справи, обсяг і вартість послуг; суд має застосувати правила співмірності, обґрунтованості та розподілу витрат залежно від результату розгляду відповідної вимоги.

58. Передбачене абз. 4 ч. 1 ст. 59 КУзПБ обмеження виникнення додаткових зобов`язань банкрута не може застосовуватися як загальна заборона користуватися правничою допомогою та як підстава не розглядати питання її процесуальної компенсації. Ця норма містить виняток щодо витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Тому суд повинен оцінити характер і призначення допомоги, а не лише дату укладення договору чи додаткової угоди.

59. Застосовуючи ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України у взаємозв`язку з абз. 4 ч. 1 ст. 59 КУзПБ, Верховний Суд виснує, що визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури самі собою не виключають відшкодування йому за рахунок кредитора витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду грошових вимог цього кредитора. Укладення додаткової угоди після визнання боржника банкрутом не є самостійною підставою для відмови в такому відшкодуванні. Суд має перевірити характер витрат та їх зв`язок із ліквідаційною процедурою і розглядом грошових вимог, дотримання порядку їх заявлення, докази обсягу й вартості послуг та вирішити питання розподілу витрат за правилами ГПК України.

60. Господарські суди наведеного не врахували та, обмежившись посиланням на заборону виникнення додаткових зобов`язань банкрута, неправильно застосували абз. 4 ч. 1 ст. 59 КУзПБ і не здійснили передбаченої ст.ст. 126, 129 ГПК України перевірки заявлених витрат. Отже, заявлена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, підтвердилася.

61. У цій справі господарські суди встановили, що договір про надання правової допомоги №08-8/1 укладено 08.08.2022, а додаткову угоду - 25.11.2025, після визнання боржника банкрутом.

62. Як вказали господарські суди, відповідно до акта від 10.03.2026 допомога полягала у підготовці пояснень щодо грошових вимог ГУ ДПС та представництві боржника під час їх розгляду. Отже, оцінці підлягала допомога при здійсненні судового захисту боржника у спорі про склад і розмір вимог до нього в ліквідаційній процедурі.

63. Натомість господарські суди пов`язали можливість відшкодування витрат із забороною виникнення нових зобов`язань банкрута та відсутністю їх спрямованості на наповнення ліквідаційної маси. Такий підхід не враховує, що перевірка заявлених кредитором вимог і заперечення проти них також стосуються інтересів боржника та інших кредиторів під час ліквідації. Відсутність безпосереднього збільшення активів сама собою не усуває процесуального права вимагати відшкодування витрат на цю допомогу.

64. Обґрунтованим є довід касаційної скарги про неправильне визначення спрямованості заявленого стягнення. Ліквідатор просив стягнути 200000,00 грн з ГУ ДПС на користь ТОВ "Енерготрейдинг". Натомість апеляційний господарський суд дійшов висновку про неприпустимість стягнення відповідних сум з боржника. Такий висновок не відповідає предмету заявленого клопотання.

65. Водночас договірний обов`язок клієнта оплатити послуги підлягає перевірці як одна з передумов компенсації; саме право на компенсацію не замінює такої перевірки.

66. Посилання ГУ ДПС на повноваження ліквідатора особисто представляти боржника не є достатньою підставою для відмови. Наявність законного представника не припиняє права учасника справи користуватися допомогою адвоката. Питання необхідності конкретних послуг та можливого дублювання роботи ліквідатора слід оцінювати при перевірці обґрунтованості заявлених витрат, а не використовувати для заперечення самого права на професійну правничу допомогу.

67. Верховний Суд ураховує довід скаржника про допустимість погодження винагороди залежно від результату розгляду вимог та про відсутність обов`язку попередньо сплатити всю заявлену до компенсації суму.

68. Проте господарські суди, відмовивши у відшкодуванні витрат з огляду на укладення додаткової угоди після визнання боржника банкрутом, не перевірили дотримання порядку і строків заявлення цих витрат та подання доказів їх розміру. Ухвалу за результатами розгляду грошових вимог постановлено 06.03.2026; клопотання ліквідатора датоване 11.03.2026 і надійшло до суду 12.03.2026. Дата надходження сама собою не встановлює дати подання клопотання та доказів. Належало з`ясувати спосіб і час їх подання, а також чи зроблено відповідну заяву до закінчення розгляду вимог.

69. Господарські суди також не дослідили пов`язаності заявлених послуг із розглядом грошових вимог ГУ ДПС, їх обсягу, необхідності та вартості, не надали оцінки запереченням ГУ ДПС щодо неспівмірності витрат і дублювання пояснень ліквідатора. Отже, господарські суди відмовили у відшкодуванні витрат із помилкової правової підстави, не перевіривши інших передбачених процесуальним законом умов їх компенсації та не надавши оцінки відповідним доказам і запереченням ГУ ДПС.

70. Наведення змісту договору, додаткової угоди й акта без такої оцінки не встановлює остаточного розміру компенсації. Тому твердження скаржника про неспростованість суми гонорару не дає підстав для її стягнення без подальшої перевірки.

71. Верховний Суд не може вперше встановлювати ці обставини, оскільки як дотримання процесуального порядку подання відповідної заяви та заперечень на неї, так і її розгляд з наданням оцінки поданим доказам на підтвердження суми компенсації має перевірити господарський суд першої інстанції.

72. Довід скаржника про необхідність вирішення питання розподілу судових витрат виключно шляхом ухвалення додаткового рішення не є самостійною підставою для скасування оскаржених судових рішень. Ст. 244 ГПК України передбачає як ухвалення додаткового рішення у разі невирішення питання про судові витрати, так і постановлення ухвали про відмову в його прийнятті. Визначальним для оцінки законності оскарженої ухвали в цій справі є не лише її процесуальна форма, а насамперед правильність застосування норм, які регулюють підстави та порядок компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

73. Помилкове розуміння наслідків визнання боржника банкрутом призвело до недослідження доказів щодо підстав і розміру компенсації. За обмежень ст. 300 ГПК України ці обставини не можуть бути встановлені касаційним судом уперше. Це зумовлює скасування оскаржених рішень та новий розгляд клопотання судом першої інстанції за п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 310 ГПК України.

74. Під час нового розгляду господарському суду належить перевірити порядок і строки заявлення витрат та подання доказів; оцінити договір, додаткову угоду й акт, характер, обсяг і необхідність наданих послуг, їх зв`язок з ліквідаційною процедурою та розглядом вимог ГУ ДПС; надати відповідь на заперечення цього кредитора і визначити підстави та розмір компенсації за правилами ст.ст. 126, 129 ГПК України з урахуванням результату повторного розгляду грошових вимог ГУ ДПС та умов додаткової угоди, які визначають виникнення і розмір обов`язку боржника оплатити послуги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

76. Згідно з абз. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

77. За ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

78. Враховуючи, що заявлена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, підтвердилася, та у зв`язку з неправильним застосуванням господарськими судами положень ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України у взаємозв`язку з абз. 4 ч. 1 ст. 59 КУзПБ, касаційна скарга ТОВ "Енерготрейдинг" підлягає задоволенню, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 - скасуванню, а справа в частині розгляду клопотання ліквідатора про розподіл судових витрат - передачі на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Судові витрати

79. Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

80. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснює господарський суд за результатами нового розгляду за загальними правилами ст. 129 ГПК України.

81. З огляду на викладене Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом судових рішень у касаційному порядку.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2026 у справі №904/4772/24 скасувати.

3. Справу №904/4772/24 в частині розгляду клопотання ліквідатора про розподіл судових витрат направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

К. Огороднік