Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №202/7883/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 202/7883/25

провадження № 61-3099св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.

учасники справи:

позивач - виконувач обов`язків керівника Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Бардаченко Володимир Володимирович, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року

у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Красвітіної Т. П., Городничої В. С., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року виконувач обов`язків керівника Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за використання земельної ділянки.

В обґрунтування позову посилався на те, що під час проведення перевірки Лівобережною окружною прокуратурою м. Дніпра було встановлено, що по АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,339 га з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038, яка перебуває у комунальній власності.

Разом із цим, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, по АДРЕСА_1 розташоване нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 347,8 кв.м, що належить на праві власності позивачці ОСОБА_1

03 травня 2024 року Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності, загальною площею 0,339 га,з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038, за результатами якого складено акт №03/05/24-К, відповідно до якого на час обстеження земельної ділянки відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності, права постійного користування або права оренди земельної ділянкищодо позивачки.

Прокурор вказував, що ОСОБА_1 , зареєструвавши за собою право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038, використовувала її з 01 січня 2021 року без наявності на то правових підстав, зокрема без укладення договору оренди, у зв`язку із чим зберігала кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, чим протиправно позбавляла територіальну громаду м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, та грубо порушувала права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельною ділянкою комунальної власності та належної реєстрації такого права.

Безоплатне користування позивачкою земельною ділянкою комунальної форми власності призвело до того, що міський бюджет за період з 01 січня 2021 року по 24 жовтня 2024 року недоотримав 868 766,62 грн.

Посилаючись на викладені обставини, прокурор, діючи в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, просив суд стягнути з відповідачки на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210100000:04:102:60038, загальною площею 0,339 га, за період з 01 січня 2021 року по 24 жовтня 2024 року у розмірі 868 766,62 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради кошти за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 і з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038, площею 0,339 га, за період з 01січня 2021 року по 24жовтня 2024 року у сумі 868 766,62 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 , зареєструвавши за собою право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке знаходиться на спірній земельній ділянці, з 01 січня 2021 року по 24 жовтня 2024 року використовувала цю земельну ділянку без укладеного договору оренди та зберігала кошти, не сплачуючи орендну плату, тому з неї на користь Дніпровської міської ради підлягають стягненню кошти за використання земельної ділянки у сумі 868 766,62 грн.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10 березня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката

Бардаченка В. В. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

08 квітня 2026 року від Дніпровської міської ради до Верховного Суду надійшов відзив, у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з посиланням на їх законність та обґрунтованість.

13 квітня 2026 року від керівника Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра до Верховного Суду надійшов відзив, у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з посиланням на їх законність та обґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду- керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Інни Андросюк від 04 червня 2026 року № 630/0/226-26 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю. справу № 202/7883/25 (провадження № 61-3099св26) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В., у складі колегії суддів: Воробйова І. А.,Зайцев А. Ю.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що з 04 травня 2019 року ОСОБА_1 є власницею нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлової будівлі літ А-1, загальною площею 347,8 кв.м, А1-1 - прибудова, а - ганок, а1 - ганок, Г - навіс (тимчасовий), № 1 - ворота, № 2 - огорожа, № 3 - хвіртка, № 4 - огорожа, № 5 - огорожа, № 6 - огорожа, № 7 - огорожа, І - мостіння. Це нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1825393612101) належить їй на підставі договору іпотеки від 11 квітня 2019 року № 644, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К. В., що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За адресою по АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка, загальною площею 0,339 га, з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038, яка перебуває в комунальній власності.

03 травня 2024 року Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038 по АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки №03/05/24-К.

Вказаним актом встановлено, що територія земельної ділянки огороджена парканом з профільних листів та шлакоблоку, частково - гаражами. На території земельної ділянки знаходиться одноповерхова капітальна будівля з білої цегли, напівзруйнована будівля, встановлений навіс з профільних листів, під яким розміщені піноблоки. Земельна ділянка густо поросла травою, деревами, кущами, місцями захаращена гілками дерев. На час обстеження земельної ділянки між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки.

Встановлено, що рішенням від 23 жовтня 2024 року № 102/56 Дніпровської міської ради VIII скликання вирішено, зокрема, затвердити проект землеустрою, розроблений ТОВ «ІНФІНІТ ЛЕНД», щодо відведення земельної ділянки та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передати ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,339 га, кадастровий номер 1210100000:04:102:0038, по АДРЕСА_1 в оренду строком на десять років по фактичному розміщенню нежитлової будівлі з реконструкцією під багатоквартирний житловий будинок.

18 червня 2025 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 , на підставі рішень Дніпровської міської ради № 102/56 від 23 жовтня 2024 року та № 318/65 від 23 квітня 2025 року, укладено договір оренди землі, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі з реконструкцією під багатоквартирний житловий будинок, по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:04:102:0038, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М. Є. за реєстровим № 1909.

Договір укладено строком на 10 років.

Право оренди земельної ділянки № 1210100000:04:102:0038 зареєстроване за відповідачкою 18 червня 2025 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 437178006 від 28 липня 2025 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 фактично використовувала земельну ділянку по АДРЕСА_1 з 01 січня 2021 року.

Відповідно до розрахунку Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради, за період з 01 січня 2021 року по 24 жовтня 2024 року розмір орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:04:102:0038 по АДРЕСА_1 становить 868 766,62 грн.

Розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки здійснено комунальним підприємством на підставі діючої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дніпра, яку затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року № 12/57 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра».

Дніпровська міська рада направила на адресу ОСОБА_1 вимогу від 09 листопада 2024 року № 1/5-323 щодо сплати коштів, збережених землекористувачем земельної ділянки за рахунок власника внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а також копію розрахунку суми коштів.

Безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:04:102:0038, по АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради не надходили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексуУкраїни (далі - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту «в» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПК України) передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

За змістом частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах: від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд керується тим, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про регулюванняспірних правовідносин статтею 1212 ЦК України.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України).

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038, загальною площею 0,339 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Дніпровської міської ради.

На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_1 .

Установивши, що ОСОБА_1 , як користувач належної позивачу земельної ділянки, сплату коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташований належний їй на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , за період з 01січня 2021 року по 24 жовтня 2024 року не здійснювала, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:102:0038 за цей період у сумі 868766,62 грн.

При цьому суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідачка, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування нею, тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19 (провадження № 61-17197сво20) виснував, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що узгоджується з положеннями статті 20 Закону України «Про оцінку земель».

Перевіряючи заявлену позивачем суму недоотриманої орендної плати, суди першої та апеляційної інстанцій керувались наданим позивачем розрахунком Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, який здійснено на підставі діючої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дніпра, яказатвердженарішенням Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року № 12/57 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра», та встановили, що такий розрахунок є належним та допустимим доказом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування відповідачкою наданого позивачем розрахунку.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині вимог ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Бардаченко Володимир Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун