Окрема думка від 13 жовтня 2026 р. у справі №369/119/26 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №369/119/26

Суддя: Ситнік Олена Миколаївна

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду Ситнік О. М. (суддя-доповідач)

щодо постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 жовтня 2026 року в справі № 369/119/26 (провадження № 61-3884св26)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення ради

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року в складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа -

ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області 5 сесії VIII скликання від 26 квітня 2021 року № 52/69-5-VIII про затвердження гр. ОСОБА_2 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,0085 газа адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що виділена земельна ділянка частково накладається на землі загального користування, якими забезпечується під`їзд до її (позивачки) земельної ділянки.

05 січня 2026 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області позовну заяву повернуто позивачці.

Не погодившись з указаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

18 лютого 2026 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повернуто особі, яка її подала.

Апеляційний суд керувався тим, що апеляційна скарга подана на судове рішення в справі про визнання незаконним та скасування рішення Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26 квітня 2021 року, що не є малозначною, та, як вбачається з матеріалів справи, такою в суді першої інстанції не визнавалась. Відповідно, представником, який може подавати апеляційну скаргу в інтересах позивачки, може бути лише адвокат. Єдиний реєстр адвокатів України не містить даних, що ОСОБА_3. є адвокатом, отже, довіреність від 13 листопада 2025 року, яка додана до апеляційної скарги, не може бути належним доказом підтвердження його повноважень на підпис апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 . Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не надано суду належних доказів, що підтверджують його повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 та підпис від її імені апеляційної скарги, така апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

У березні 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду

від 18 лютого 2026 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

16 квітня 2026 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у частині оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2026 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах

від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19, від 13 липня 2022 року всправі № 496/3134/19, від 12 липня 2023 року в справі № 757/31372/18-ц, в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, від 21 березня 2025 року в справі № 496/3134/19, про те, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору; обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд; застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства; у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

Справи, предметом спору яких є оскарження актаіндивідуальної дії, є справами незначної складності та належать до категорії малозначних. Через те, що предмет спору є скасування акта індивідуальної дії, виданого органом місцевої влади, та не містить складних правових питань, на які посилається позивач, не потребує значного дослідження доказів й не має істотного значення для відповідача (не впливає на права позивача), не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а сама справа є справою незначної складності через те, що всі докази позивачем надаються під час подання позовної заяви й немає потреби у витребуванні доказів, у суду є всі підстави розглядати справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 59, частини п`ятої статті 131 Конституції України, пункту 2 частини шостої статті 19 та частини другої статті 60 ЦПК України, коли справи, предметом спору в яких є оскарження акта індивідуальної дії, є справами незначної складності та належать до категорії малозначних справ, як в цивільному, так і в адміністративному судочинстві.

14 жовтня2026 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року залишено без змін.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що вирішення питання про те, чи є конкретна справа справою незначної складності, та чи підлягає вона визнанню малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, належить до дискреційних повноважень суду, який здійснює розгляд справи. Така оцінка здійснюється з урахуванням предмета спору, характеру заявлених вимог, складності фактичних та правових питань, обсягу доказування та інших обставин, які мають значення для визначення складності справи. Позивачка заявила вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим в них неможливо визначити ціну позову, а тому справа не належить до категорії малозначних відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України. Також у матеріалах справи відсутні дані про те, що суди попередніх інстанцій визнали справу малозначною, як справу незначної складності - на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Апеляційну скаргу від імені ОСОБА_1 підписав та подав ОСОБА_3., який не має статусу адвоката. Оскільки ця справа не належить до категорії малозначних, а інших передбачених законом винятків, які б надавали особі без статусу адвоката право здійснювати представництво позивачки в цій справі, не встановлено, апеляційна скарга підписана особою, яка не малаправа її підписувати. Апеляційний суд, встановивши відсутність у представника позивачки права на здійснення представництва в цій справі та, відповідно, права на підписання апеляційної скарги, зробив правильний висновок про наявність передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України підстави для її повернення.

З такими висновками колегії суддів не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року в справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року в справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року в справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

За частинами першою та другоюстатті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертоїстатті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Частиною третьою статті 131-2 Конституції України передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.

Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Розділу XV «Перехідних положень» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року.

Згідно з частиною четвертою статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Отже, малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких неможливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України.

З огляду на положення статті 19 ЦПК України у системному зв`язку з нормами статті 274 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої (чи апеляційної) інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до загальних положень ЦПК України, які поширюються й на апеляційне (касаційне) провадження.

Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України (справа незначної складності), з огляду на таке.

Позов у цій справі заявлений з тих підстав, що виділена ОСОБА_2 земельна ділянка частково накладається на землі загального користування, якими забезпечується під`їзд до земельної ділянки позивачки.

Предметом позову є немайнова вимога про визнання незаконним та скасування рішення Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області 5 сесії VIII скликання від 26 квітня 2021 року № 52/69-5-VIII про затвердження гр. ОСОБА_2 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,0085 газа адресою: АДРЕСА_1 , що не становить складності, а тому справа є малозначною і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо кваліфікації спірної категорії справ викладені в ухвалах Верховного Суду від 29 травня 2026 року в справі № 546/1326/24, від 23 лютого 2026 року в справі № 466/13285/24, від 18 лютого 2026 року в справі № 192/2118/23 та інших.

Оскільки справа є малозначною, це передбачаєможливість здійснення в суді представництва на підставі довіреності особою, яка не є адвокатом, тобто особою, яка досягли вісімнадцяти років і має цивільну процесуальну дієздатність.

Апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення скарги ОСОБА_1 , поданої представником за довіреністю ОСОБА_4 , який має повноваження на ведення малозначної справи.

Тому оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно було скасувати, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Суддя О. М. Ситнік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua