Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №332/3742/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 332/3742/24

провадження № 61-9202св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 17 березня 2026 року, додаткове рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2026 року, ухвалені у складі судді Погрібної О. М., та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів Подліянової Г. С., Кухаря С. В., Онищенка Е. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування майнової шкоди, стягнення пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних за несвоєчасну виплату страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка»), у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 946 942,37 грн, з яких: 748 450,00 грн - страхове відшкодування (майнова шкода); 13 921,17 грн - пеня; 15 085,44 грн - інфляційні втрати; 11 442,06 грн - три проценти річних; 4 543,70 грн - витрати на проведення транспортно-трасологічного дослідження; 5 000,00 грн - витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи; 148 500,00 грн - витрати на оренду автомобіля.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 серпня 2023 року між ним та ПрАТ «СК «Уніка» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 009039/4605/0000318, предметом якого є страхування автомобіля «Mercedes-Benz S 550», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Договір складається із Сертифіката добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 009039/4605/0000318 та Додатка № 1 до нього - Умов добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО».

14 листопада 2023 року о 19 год 45 хв біля опор лінії електропередач № 121-122 на вулиці Північне шосе у місті Запоріжжі позивач, керуючи зазначеним автомобілем, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив наїзд на дорожнє огородження (відбійник), унаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 620146 від 14 листопада 2023 року, схемою місця ДТП та поясненнями позивача.

Заводський районний суд міста Запоріжжя постановами від 11 грудня 2023 року та від 12 березня 2024 року у справі № 332/7041/23 визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Посилаючись на те, що дорожньо-транспортна пригода від 14 листопада 2023 року є страховим випадком у розумінні умов договору добровільного страхування, позивач звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом страховика позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Вважаючи таку відмову безпідставною та такою, що порушує його права як страхувальника, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заводський районний суд міста Запоріжжя рішенням від 17 березня 2026 року позов задовольнив частково.

Стягнув із ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 680 200,75 грн, пеню у розмірі 9 658,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 085,44 грн, три проценти річних у розмірі 7 938,78 грн, витрати на проведення транспортно-трасологічного дослідження у розмірі 4 543,70 грн та витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 5 000,00 грн, а всього - 722 427,52 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Стягнув із ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 223,95 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ПрАТ «СК «Уніка» безпідставно відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки наданими у справі доказами підтверджується настання страхового випадку саме за тих обставин, які були зазначені позивачем у заяві про виплату страхового відшкодування.

Суд зазначив, що обставини дорожньо-транспортної пригоди та винуватість ОСОБА_1 у її вчиненні встановлені постановами суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, а досліджені у судовому засіданні письмові докази, пояснення експерта ОСОБА_2 , працівників поліції та фотоматеріали підтверджують відповідність характеру пошкоджень транспортного засобу заявленому механізму ДТП. Водночас висновок експерта, наданий страховиком, суд не взяв до уваги, вважаючи його таким, що не спростовує встановлених судовими рішеннями обставин настання дорожньо-транспортної пригоди та страхового випадку.

Суд також дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 9.1.3 договору добровільного страхування та пунктом 3 статті 26 Закону України «Про страхування» підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки факт настання страхового випадку підтверджений належними доказами, а відповідач не довів надання позивачем неправдивих відомостей щодо його настання.

Визначаючи розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції поклав в основу висновок транспортно-товарознавчої експертизи від 06 червня 2024 року № 46, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначена з урахуванням його ринкової вартості станом на момент настання страхового випадку. З урахуванням умов договору щодо утримання несплаченої частини страхового платежу та франшизи суд визначив до стягнення на користь позивача 680 200,75 грн страхового відшкодування.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання суд стягнув пеню, інфляційні втрати, три проценти річних, а також витрати на проведення транспортно-трасологічного дослідження та транспортно-товарознавчої експертизи.

Заводський районний суд міста Запоріжжя додатковим рішенням від 01 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кальній Д. С., про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.

Стягнув із ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 753,10 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовив.

Вирішуючи питання про відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався тим, що заявник належними та допустимими доказами підтвердив факт понесення таких витрат, їх дійсність, необхідність і розумність. Суд урахував характер та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, складність справи, кількість проведених судових засідань, обсяг підготовлених процесуальних документів, а також те, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та не довів їх неспівмірності. З огляду на часткове задоволення позову суд стягнув із ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 29 753,10 грн.

Запорізький апеляційний суд постановою від 09 червня 2026 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Уніка» залишив без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 17 березня 2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 01 квітня 2026 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права.

Колегія суддів погодилася з висновком про неправомірність відмови ПрАТ «СК «Уніка» у виплаті страхового відшкодування, оскільки матеріалами справи підтверджено факт настання страхового випадку, а відповідач не довів наявності передбачених договором страхування та законом підстав для відмови у здійсненні страхової виплати.

Апеляційний суд зазначив, що навіть висновок експерта, наданий страховиком, не спростовує факту настання страхового випадку, а лише ставить під сумнів походження окремих пошкоджень транспортного засобу, що саме собою не може бути підставою для повної відмови у виплаті страхового відшкодування.

Апеляційний суд також погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, зокрема щодо висновку експертного дослідження Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Запорізький НДЕКЦ МВС України), пояснень експерта ОСОБА_2 , показань працівників поліції та інших доказів, які в сукупності підтверджують відповідність пошкоджень транспортного засобу обставинам дорожньо-транспортної пригоди від 14 листопада 2023 року. Визначений судом першої інстанції розмір страхового відшкодування та інших належних до стягнення сум апеляційний суд визнав обґрунтованим.

Щодо додаткового рішення апеляційний суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами та правомірно стягнуті пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2026 року ПрАТ «СК «Уніка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням поданих уточнень, просить скасувати рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 17 березня 2026 року, додаткове рішення цього ж суду від 01 квітня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2026 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 387/266/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 644/525/17, від 14 липня 2021 року у справі № 199/481/19, від 12 січня 2022 року у справі № 357/13500/18, від 23 травня 2024 року у справі № 441/200/17, від 03 травня 2018 року у справі № 643/2768/16, від 22 січня 2020 року у справі № 914/1495/18, від 14 серпня 2024 року у справі № 757/58333/16, від 04 серпня 2025 року у справі № 521/14686/18, від 17 грудня 2025 року у справі № 295/940/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Уточнену касаційну скаргу ПрАТ «СК «Уніка» обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно визнали відмову страховика у виплаті страхового відшкодування неправомірною, не врахувавши положення пунктів 4.3, 9.1.3 договору добровільного страхування та статті 26 Закону України «Про страхування», які передбачають право страховика відмовити у страховій виплаті у разі подання страхувальником неправдивих відомостей щодо обставин страхового випадку. На думку заявника, суди фактично ототожнили встановлення факту дорожньо-транспортної пригоди із доведеністю відповідності всіх заявлених пошкоджень транспортного засобу обставинам цієї пригоди, не перевіривши доводів страховика про невідповідність більшості пошкоджень заявленому механізму ДТП.

Також заявник зазначає, що суди не надали належної оцінки висновку судового експерта Драгана В. М., без достатніх мотивів віддали перевагу висновку експертного дослідження Запорізького НДЕКЦ МВС України, не з`ясували походження кожного із заявлених пошкоджень транспортного засобу та не навели мотивів відхилення доводів відповідача щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між окремими пошкодженнями і дорожньо-транспортною пригодою.

Крім того, заявник вважає, що апеляційний суд формально переглянув справу, не надавши належної оцінки всім доводам апеляційної скарги, а додаткове рішення про розподіл судових витрат підлягає скасуванню як похідне від основного рішення суду.

Аргументи інших учасників справи

У серпні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кальній Д. С., подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Заводського районного суду міста Запоріжжя.

05 серпня 2026 року матеріали справи № 332/3742/24 надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

22 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Уніка» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 009039/4605/0000318, предметом якого є автомобіль «Mercedes-Benz S 550», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Договір складається із сертифіката добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» від 22 серпня 2023 року № 009039/4605/0000318 та додатка № 1 до сертифіката - Умов добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» (том 1, а. с. 23, 24).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а також прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, зазначеним у пункті 7.1 договору. До страхових ризиків за договором належить, зокрема, дорожньо-транспортна пригода. Страхова сума щодо транспортного засобу та додаткового обладнання становить 1 346 000,00 грн.

Відповідно до пункту 15 сертифіката та пункту 8 Умов страхування страховик шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору та в межах ліміту відшкодування компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов`язані з втратою застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання чи з проведенням їх відновлювального ремонту. Страхове відшкодування виплачується шляхом готівкового або безготівкового переказу коштів за вибором страхувальника чи на рахунок станції технічного обслуговування.

Згідно з пунктом 8.7 договору рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування страховик приймає протягом десяти робочих днів із дня надання всіх необхідних документів.

У пункті 8.8 договору передбачено, що страхове відшкодування виплачується протягом десяти робочих днів.

Відповідно до пункту 4.3 договору страхове відшкодування не виплачується, якщо обсяг і характер пошкоджень не відповідають причинам та обставинам страхового випадку, за якими здійснюється врегулювання збитку, зокрема якщо згідно з висновком або звітом автотехнічного, трасологічного чи іншого дослідження компетентного спеціаліста встановлено, що заявлені страхувальником пошкодження транспортного засобу або їх частина з технічної точки зору не могли виникнути за заявлених обставин. Надання страхувальником, водієм транспортного засобу або іншою уповноваженою страхувальником особою таких відомостей прирівнюється до надання неправдивої інформації щодо факту та/або обставин випадку.

Згідно з пунктом 11.2.7 договору страховик має право відкласти прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування на строк до 60 календарних днів у разі необхідності проведення додаткової перевірки причин та обставин страхового випадку, розміру заподіяного збитку та/або якщо отриманих від страхувальника документів недостатньо для прийняття рішення щодо події, яка має ознаки страхового випадку.

14 листопада 2023 року о 19 год 45 хв поблизу опор лінії електропередач № 121-122 на вулиці Північне шосе у місті Запоріжжі ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив наїзд на перешкоду - металеве дорожнє огородження.

Унаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Обставини ДТП зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД, № 620146, від 14 листопада 2023 року, схемі місця ДТП та поясненнях ОСОБА_1

Заводський районний суд міста Запоріжжя постановами від 11 грудня 2023 року та від 12 березня 2024 року у справі № 332/7041/23 визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (том 1, а. с. 42, 43).

На виконання умов договору страхування ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування (том 1, а. с. 46, 47).

Листом від 01 лютого 2024 року № 14592498205 ПрАТ «СК «Уніка» повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пункт 9.1.3 Умов договору та пункт 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування». Страховик вважав, що страхувальник надав неправдиві відомості про факт та обставини настання страхового випадку (том 1, а. с. 44, 45).

Пунктом 11.2.6 Умов договору передбачено право страховика у разі необхідності звертатися із запитами щодо відомостей, пов`язаних зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, закладів охорони здоров`я, інших підприємств, установ та організацій, які володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також самостійно з`ясовувати причини й обставини його настання.

Для перевірки механізму виникнення пошкоджень ПрАТ «СК «Уніка» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські незалежні судові експертизи» із запитом про проведення інженерно-транспортного дослідження та встановлення технічної спроможності пояснень водія щодо обставин ДТП і виникнення заявлених пошкоджень автомобіля.

Проведення автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження було доручено судовому експерту Драгану В. М., який має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди», 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» та 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження».

На вирішення експерта були поставлені питання щодо можливості утворення всього комплексу пошкоджень автомобіля «Mercedes-Benz S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за обставин, зазначених у поясненнях водія та зафіксованих у матеріалах ДТП, а також щодо механізму виникнення заявлених страхувальником пошкоджень транспортного засобу.

За результатами проведеного дослідження судовий експерт Драган В. М. склав висновок від 12 січня 2024 року № 000654/01, у якому зазначив, що характер, розташування та вираженість слідів і пошкоджень правої та лівої бічних частин, а також передньої лівої частини автомобіля не дають підстав віднести їх виникнення до безпосередньої контактної взаємодії з металевим дорожнім огородженням у місцях, зазначених у схемі ДТП.

Експерт дійшов висновку, що основні пошкодження правої та лівої бічних частин автомобіля, а також переднього лівого колеса не могли утворитися внаслідок контакту з відбійними брусами, установленими на проїзній частині Північного шосе у місті Запоріжжі, у визначених місцях контакту. Водночас унаслідок контакту з бордюром, розташованим за правою межею проїзної частини, могли утворитися пошкодження правих коліс автомобіля.

Разом із тим експерт зазначив, що комплекс пошкоджень правої та лівої бічних поверхонь кузова, дисків правих коліс і диска переднього лівого колеса має ознаки аварійного характеру та утворився внаслідок впливу слідоутворюючих, деформуючих і руйнівних зусиль.

Відповідно до пункту 11.3.6 Умов договору страхувальник у разі настання страхового випадку зобов`язаний виконувати передбачені договором дії та надавати повну інформацію про причини й обставини страхового випадку, необхідну для визначення його наслідків і розміру заподіяних збитків.

06 березня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до Запорізького НДЕКЦ МВС України із заявою про проведення інженерно-транспортного дослідження за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження».

Для проведення дослідження спеціалісту ОСОБА_2 , який обіймав посаду завідувача сектору автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів цієї установи, було надано автомобіль «Mercedes-Benz S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , для безпосереднього огляду його пошкоджень, а також забезпечено виїзд на місце ДТП поблизу опор лінії електропередач № 121-122 на вулиці Північне шосе у місті Запоріжжі.

Згідно з висновком експертного дослідження від 12 квітня 2024 року № ЕД-19/108-24/4892-ІТ пошкодження автомобіля «Mercedes-Benz S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є характерними для послідовного контакту переднього та заднього правих коліс, передньої правої блок-фари і правої бічної частини автомобіля з бордюрним каменем та металевим огородженням, розташованими праворуч у напрямку руху автомобіля, а надалі - переднього лівого колеса, передньої лівої блок-фари та лівої бічної частини автомобіля з металевим огородженням, розташованим ліворуч у напрямку руху автомобіля.

У висновку зазначено, що ці пошкодження відповідають обставинам, зафіксованим у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 620146 від 14 листопада 2023 року та схемі місця ДТП (том 1, а. с. 50-59).

Вартість проведення зазначеного дослідження становила 4 543,70 грн (том 1, а. с. 49).

Представник позивача звернувся до Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями» (далі - КП «Центр управління інформаційними технологіями») із запитом про надання інформації щодо фіксації автомобіля «Mercedes-Benz S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 14 листопада 2023 року камерами відеоспостереження, розташованими у місті Запоріжжі (том 1, а. с. 63, 64).

Згідно з отриманою відповіддю та фотознімками з камер відеоспостереження на автомобілі у зазначений день до настання ДТП пошкоджень не зафіксовано (том 1, а. с. 65).

Крім того, представник позивача звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-5» (далі - ТОВ «ЄВРО-5») із запитом про надання відеозапису з камери спостереження автозаправної станції, на якій 14 листопада 2023 року в період із 18 год 48 хв до 18 год 52 хв ОСОБА_1 заправляв автомобіль.

На наданому відеозаписі пошкоджень автомобіля до настання ДТП не зафіксовано (том 1, а. с. 60-62).

23 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 направив ПрАТ «СК «Уніка» претензію про виплату страхового відшкодування, до якої додав висновок експертного дослідження, а також відповіді КП «Центр управління інформаційними технологіями» та ТОВ «ЄВРО-5». Однак страховик повторно відмовив у виплаті страхового відшкодування (том 1, а. с. 66-70).

Для визначення розміру заподіяної шкоди ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Шахова О. В. із заявою про проведення транспортно-товарознавчої експертизи (том 1, а. с. 71).

Під час огляду транспортного засобу, проведеного 29 травня 2024 року, був присутній представник ПрАТ «СК «Уніка» ОСОБА_6

Згідно з висновком транспортно-товарознавчої експертизи № 46 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП від 14 листопада 2023 року, становить 749 738,90 грн (том 1, а. с. 73-87).

Вартість проведення транспортно-товарознавчої експертизи становила 5 000,00 грн (том 1, а. с. 88).

ОСОБА_1 також звернувся до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , який здійснює технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Відповідно до рахунку-фактури від 11 червня 2024 року № 1388 вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 748 450,00 грн (том 1, а. с. 88).

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що проведене ним експертне дослідження було повним, а його висновки не відрізнялися б у разі оформлення результатів дослідження як висновку експерта. ОСОБА_2 зазначив, що безпосередньо оглядав автомобіль і місце ДТП. Під час огляду шини автомобіля були накачані до нормативного тиску. За його поясненнями, стан шин може впливати на результати вимірювань, якщо такі вимірювання здійснюються від опорної поверхні. Він також підтвердив, що висновки проведеного дослідження відповідають обставинам ДТП, зафіксованим працівниками поліції під час огляду місця події та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Допитаний у судовому засіданні поліцейський ОСОБА_4 пояснив, що оформлював матеріали ДТП за участю ОСОБА_1 , зафіксував необхідні дані у схемі місця ДТП, а дії працівників поліції записувалися на нагрудні відеореєстратори. Також він зазначив, що колеса автомобіля були пошкоджені, унаслідок чого транспортний засіб не міг продовжувати самостійний рух і був евакуйований із місця ДТП.

Допитана в судовому засіданні поліцейська ОСОБА_5 надала аналогічні пояснення.

Суди також дослідили фототаблицю автомобіля «Mercedes-Benz S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та місця ДТП. На фотознімках зафіксовано розташування транспортного засобу і його пошкодження, пошкодження бордюрного каменю та металевих огороджень праворуч і ліворуч у напрямку руху автомобіля, осип скла й фарби, а також нашарування фарби автомобіля на металевих огородженнях у місцях контакту.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначила, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15 (пункт 14)).

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору добровільного страхування наземного транспорту.

Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування / категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (стаття 982 ЦК України).

За змістом положень статті 1 Закону України «Про страхування» страховим випадком є передбачена договором страхування або законодавством подія, ризик виникнення якої застрахований і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій визначеній договором чи законом особі.

Відповідно до статті 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов`язаний: 1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк; 2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування; 3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону. Договором страхування або законом можуть бути передбачені також інші обов`язки страховика.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою-сьомою статті 93 Закону України «Про страхування» страхові ризики, які визначаються договором страхування, мають відповідати таким ознакам (крім договорів страхування життя лише з накопичувальною складовою): 1) вірогідність та ймовірність настання; 2) неможливість передбачити конкретний час, місце, обставини настання події, а також розмір шкоди в разі настання страхового випадку; 3) відсутність ймовірності невідворотності настання події в період дії договору страхування, про що страхувальник або страховик заздалегідь були або мали бути повідомлені; 4) настання події спричинить негативні матеріальні наслідки для страхового інтересу страхувальника або інших осіб, визначених у договорі страхування; 5) настання події не пов`язано з навмисними діями страхувальника або інших осіб, визначених у договорі страхування (крім випадків, визначених законом або міжнародним звичаєм), і не передбачає отримання неправомірної вигоди. При укладенні договору страхування, за яким страхуються ризики, пов`язані з майном, страховик має право провести огляд та оцінку об`єкта (об`єктів) страхування та за необхідності за власний рахунок здійснити оцінку з метою встановлення його (їх) реальної вартості. Договір страхування має містити вичерпний перелік винятків із страхових випадків та обмеження страхування, на які не поширюється дія страхового захисту за договором страхування, якщо інше не передбачено законом. Винятки із страхових випадків та обмеження страхування викладаються зрозумілою для страхувальника мовою, не повинні містити суперечностей та допускати неоднозначне тлумачення змісту. Страхове покриття за конкретним договором страхування включає сукупність страхових ризиків, на випадок настання яких здійснюється страхування, об`єкт страхування, строк дії, грошовий еквівалент страхового захисту, а також територію дії страхового захисту. Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про страхування» договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. Страховик має право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у порядку, визначеному статтями 103 та 113 цього Закону. Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством. У разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом. Розмір страхової виплати не може перевищувати обсяг зобов`язань страховика, визначених договором страхування або відповідно до законодавства. Страхові виплати за договорами страхування, об`єктом страхування за якими є життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення, здійснюються незалежно від суми, яку має отримати застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, чи страхової виплати за іншими договорами страхування або сум, отриманих від інших осіб як відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 104 Закону України «Про страхування» порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов`язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови. Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку; 3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об`єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов`язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків); 6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування; 7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов`язковість укладення яких визначена законом. Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству. Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Отже, обов`язок страховика здійснити страхову виплату виникає за сукупності таких умов: настання події, передбаченої договором як страховий випадок; підтвердження причин та обставин її настання; наявність причинного зв`язку між страховим випадком і заподіяними збитками; відсутність установлених законом або договором підстав для відмови у страховій виплаті.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом із тим обов`язковість договору не звільняє страховика від необхідності добросовісно та обґрунтовано вирішити питання щодо визнання події страховим випадком і здійснення страхової виплати, а страхувальника - від обов`язку надати достовірну та повну інформацію про причини й обставини настання події та розмір завданих збитків.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати визначаються законом і договором страхування.

Зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Водночас наявність такої підстави не може ґрунтуватися лише на припущеннях страховика. Саме страховик, який посилається на надання страхувальником неправдивих відомостей як на підставу для відмови у страховій виплаті, повинен довести обставини, що підтверджують недостовірність повідомлених відомостей та їх істотне значення для вирішення питання про визнання події страховим випадком і визначення розміру страхового відшкодування.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які відповідно до закону мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За правилами частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта не має для суду наперед установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами за правилами статті 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У справі, що переглядається, суди встановили, що дорожньо-транспортна пригода від 14 листопада 2023 року сталася у період дії договору добровільного страхування та належала до передбачених ним страхових ризиків.

Факт ДТП, її місце, час і загальний механізм зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, схемі місця ДТП, поясненнях водія, фотоматеріалах та постановах Заводського районного суду міста Запоріжжя у справі про адміністративне правопорушення.

Звернувшись до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, ОСОБА_1 виконав передбачений договором обов`язок повідомити про настання події, яка має ознаки страхового випадку.

Відмовляючи у страховій виплаті, ПрАТ «СК «Уніка» послалося на те, що характер і обсяг заявлених пошкоджень автомобіля не відповідають обставинам ДТП, а тому повідомлені страхувальником відомості є неправдивими.

На підтвердження зазначених обставин відповідач надав висновок судового експерта Драгана В. М. від 12 січня 2024 року № 000654/01, згідно з яким основні пошкодження правої та лівої бічних частин автомобіля і переднього лівого колеса не могли утворитися внаслідок контакту з металевими дорожніми огородженнями у місцях, зазначених у схемі ДТП.

Водночас матеріали справи містять висновок експертного дослідження Запорізького НДЕКЦ МВС України від 12 квітня 2024 року № ЕД-19/108-24/4892-ІТ, згідно з яким пошкодження автомобіля відповідають послідовному контакту його правої та лівої частин із бордюрним каменем і металевими огородженнями та узгоджуються з обставинами, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення і схемі місця ДТП.

Оцінюючи зазначені дослідження у сукупності з іншими доказами, суди врахували, що ОСОБА_2 безпосередньо оглядав як пошкоджений автомобіль, так і місце ДТП, здійснював необхідні вимірювання та під час допиту в судовому засіданні надав пояснення щодо застосованої методики і зроблених висновків.

Суди також урахували пояснення працівників поліції, які безпосередньо оформлювали матеріали ДТП, досліджені фотоматеріали з місця події, на яких зафіксовано пошкодження автомобіля, бордюрного каменю та металевих огороджень, осип скла й фарби, а також нашарування фарби автомобіля на огородженнях у місцях контакту.

Крім того, надані КП «Центр управління інформаційними технологіями» та ТОВ «ЄВРО-5» матеріали відеоспостереження підтверджують відсутність видимих пошкоджень автомобіля незадовго до настання ДТП.

Установивши наведені обставини та оцінивши докази в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що відповідач не довів факту надання ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей про обставини настання страхового випадку.

Саме собою існування висновку експерта, зміст якого не узгоджується з іншими доказами у справі, не є безумовною та достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Такий висновок підлягає оцінці разом з усією сукупністю доказів, що й було здійснено судами попередніх інстанцій.

Посилання заявника на те, що суди не навели мотивів відхилення висновку судового експерта Драгана В. М., є необґрунтованими, оскільки зі змісту оскаржуваних судових рішень відомо, що цей доказ був досліджений та оцінений у взаємному зв`язку з висновком експертного дослідження ОСОБА_2 , його поясненнями, показаннями працівників поліції, фотоматеріалами та іншими письмовими доказами.

При цьому суди не були зобов`язані надавати висновку судового експерта Драгана В. М. перевагу лише з огляду на його процесуальне найменування, оскільки відповідно до статей 89, 110 ЦПК України жодний доказ не має наперед установленої сили.

Доводи касаційної скарги про те, що суди ототожнили факт настання ДТП із відповідністю усього обсягу пошкоджень заявленим обставинам, спростовуються змістом судових рішень. Суди досліджували не лише факт ДТП, а й механізм виникнення пошкоджень, їх локалізацію, характер та відповідність слідам, зафіксованим на місці події.

З огляду на встановлені обставини суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що передбачені пунктами 4.3, 9.1.3 Умов договору та Законом України «Про страхування» підстави для повної відмови у страховій виплаті відповідач не довів.

Визначаючи розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано врахував висновок транспортно-товарознавчої експертизи № 46, умови договору щодо несплаченої частини страхового платежу та розміру франшизи і визначив належну до стягнення суму страхового відшкодування у розмірі 680 200,75 грн.

Оскільки страховик прострочив виконання грошового зобов`язання, суди також обґрунтовано стягнули пеню, інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до умов договору і частини другої статті 625 ЦК України.

Аргументи касаційної скарги щодо неналежного дослідження доказів та необхідності їх повторної оцінки фактично спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин справи і доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій чи були ними відхилені, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевагу одних доказів над іншими.

Наведені у касаційній скарзі посилання на постанови Верховного Суду не свідчать про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, оскільки висновки у наведених заявником справах зроблені за інших установлених судами фактичних обставин та іншої доказової бази.

У справах, на які посилається заявник, правомірність відмови страховика залежала від установленого факту надання страхувальником неправдивих відомостей, невідповідності події умовам договору або наявності передбачених договором винятків зі страхових випадків. Натомість у справі, що переглядається, суди встановили, що страховий випадок настав, а факт надання ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей відповідач не довів.

Отже, фактичні обставини справи, що переглядається, та справ, на постанови Верховного Суду в яких посилається заявник, не є подібними, а тому підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не підтвердилися.

Не знайшли підтвердження й доводи про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 та пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, оскільки суди дослідили зібрані у справі докази, надали їм належну оцінку та встановили обставини, необхідні для правильного вирішення спору.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що додаткове рішення підлягає скасуванню як похідне від основного рішення, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на доводах про незаконність рішення суду по суті спору. Оскільки Верховний Суд не встановив підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, відсутні й підстави для скасування додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, а за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 17 березня 2026 року, додаткове рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко