Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №2-481/2009 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №2-481/2009

Суддя: Крат Василь Іванович

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 2-481/2009

провадження № 61-10121св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

головний державний виконавець Крюківського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарченко Наталії Іванівни,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 08 грудня 2025 року у складі судді: Мартишевої Т. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2026 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л.

Історія справи

Короткий зміст скарги

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на рішення та дії головного державного виконавця Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарченко Н. І., стягувач - ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 лютого 2009 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання сина було видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання стягувачам в жовтні 2011 року та державним виконавцем відкрито виконавче провадження 19 жовтня 2011 року № НОМЕР_3 і розпочато заходи з примусового виконання судового рішення.

Внаслідок хвороби боржника сторони домовились про можливість повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, в зв`язку з чим 17 серпня 2023 року ОСОБА_4 звернулася на електронну пошту Крюківського ВДВС у м. Кременчуці з проханням надати документ для відмови від подальшого стягнення аліментів, на що отримала лист від 18 серпня 2023 року зі зразком заяви про повернення виконавчого документа без виконання.

21 серпня 2023 року стягувач подала заяву, у якій просила повернути без виконання виконавчий лист № 2-481 та зазначила про наявність заборгованості по аліментам лише за період з квітня по серпень 2023 року. Вказана заява була отримана виконавчою службою 22 серпня 2023 року, а вже 12 вересня 2023 року стягувач передумала та направила до Крюківського ВДВС електронного листа, в якому просила залишити свою заяву про повернення виконавчого документа без розгляду.

19 вересня 2023 року головним державним виконавцем Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Захарченко Н. І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та в цей же день винесено нову постанову про скасування процесуального документа, а саме - постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року, з посиланням на абзац 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином державний виконавець скасував власну постанову, якою закінчив виконавче провадження та фактично поновив дію виконавчого провадження без передбачених законом підстав, що у подальшому спричинило винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 31 947,48 грн на боржника та вчинення інших дій, направлених на примусове стягнення заборгованості з аліментів.

Постанова про скасування процесуального документа винесена не у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та не в межах повноважень державного виконавця, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню, як і похідні від неї постанови про накладення штрафу, про арешт коштів боржника та про розшук майна боржника.

ОСОБА_2 просив:

визнати незаконними дії головного державного виконавця Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарченко Н. І. щодо винесення постанови про скасування процесуального документу від 19 вересня 2023 року ВП НОМЕР_4;

визнати неправомірною та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 19 вересня 2023 року ВП НОМЕР_4;

визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09 жовтня 2025 року ВП НОМЕР_4;

визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30 жовтня 2025 року ВП НОМЕР_4;

визнати неправомірною та скасувати постанову про розшук майна боржника від 30 жовтня 2025 року ВП НОМЕР_4.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2025 року у складі судді: Мартишева Т. О., поновлено ОСОБА_2 строк для подання до суду скарги на рішення та дії державного виконавця.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

як вбачається зі змісту скарги та зокрема підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 04 листопада 2025 року про наявність постанови про скасування процесуального документу від 19 вересня 2023 року ВП № НОМЕР_3, підстави її винесення, боржник дізнався 10 листопада 2025 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Відомості про те, ОСОБА_2 дізнався про наявність постанови про скасування процесуального документу та знайомився з нею в інший день, ніж той, що вказаний ним у заяві, в матеріалах справи відсутні;

ОСОБА_2 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області зі скаргою на рішення та дії державного виконавця 17 листопада 2025 року, тобто в строк передбачений пунктом а частини першої статті 449 ЦПК України. Враховуючи викладене, суддя вважає за можливе поновити строк для звернення до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука від 08 грудня 2025 року в задоволені скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

судом встановлено, що 19 вересня 2023 року в. о. начальника Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції С. Комаревцевим, була проведена перевірка законності виконавчого провадження НОМЕР_4, та прийняте відповідне рішення, яке викладене у постанові «Про результати перевірки законності виконавчого провадження» від 19 вересня 2023 року, а саме про визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року такою, що винесена всупереч волі стягувача, оскільки прийнята після відзиву ОСОБА_5 заяви про повернення виконавчого документа, та зобов`язано головного державного виконавця Захарченко Н. І. скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року та внести відповідні відомості до АСВП. Тобто, у резолютивній частині постанови згідно із пунктом 7 розділу ХІІ Інструкції № 512/5 зазначено висновок щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, визначено особу, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства, які було виявлено. На виконання зазначеної постанови головним державним виконавцем Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарченко Н. І. винесено постанову про скасування процесуального документу від 19 жовтня 2023 року;

виконавчі документи категорії справ «аліменти» обмежені строком виконання, а саме - аліменти підлягають стягненню до досягнення дитиною повноліття чи в окремо взятих випадках - строк визначається судом. Виконавчий лист №2/481 виданий 16 лютого 2009 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 січня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття після повернення його стягувачці може бути пред`явлено до досягнення дитиною повноліття, це передбачено пунктом 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». Борг зі сплати аліментів після повторного пред`явлення рахується з дати повернення виконавчого документа стягувачці, якщо інше не вказано в заяві, а також, згідно статті 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Станом на теперішній час дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання якої з заявника стягнуто аліменти, досягла повноліття, строк виконання виконавчого документа закінчився (пункт 3 статті 12 Законом України «Про виконавче провадження»);

як вбачається з доданих до відзиву на скаргу матеріалів виконавчого провадження, 17 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подавалася до відділу заява щодо видачі довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП НОМЕР_4 та проханням надати відомості про суми виконавчого збору, витрат та штрафів. Тобто останньому станом на 17 жовтня 2025 року було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення аліментів. Боржник, будучи обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження, не був позбавлений можливості ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження, про предмет якого боржнику було відомо з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, скаржником не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку у визначений законом строк. Статті 447 ЦПК України надає стороні виконавчого провадження право оскаржити до суду рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, якщо порушено їхні права чи свободи;

відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. За змістом наведених норм однією з обов`язкових умов для задоволення скарги є доведеність факту порушення прав заявника внаслідок дій виконавця. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а заявник посилається лише на формальне недотримання закону, у суду немає правових підстав для задоволення скарги. Враховуючи усе викладене, підстав до задоволення скарги не вбачається, у зв`язку із чим у її задоволенні належить відмовити;

також не підлягають задоволенню вимоги скарги в частині скасування постанов, що були винесені у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 після 19 вересня 2023 року, а саме: постанови про накладення штрафу від 09 жовтня 2025 року ВП № НОМЕР_3, постанови про арешт коштів боржника від 30 жовтня 2023 року ВП № НОМЕР_3, постанови про розшук майна боржника від 30 жовтня 2023 року ВП № НОМЕР_5, оскільки скаржником заявлена вимога про їх скасування, як похідна від задоволення вимоги про скасування постанови «Про скасування процесуального документу» від 19 вересня 2023 року ВП № НОМЕР_3.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2026 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення;

ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 грудня 2025 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

матеріалами справи підтверджено наявність на виконанні в Крюківському ВДВС виконавчого провадження з примусового стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь сина ОСОБА_7 , під час якого, 21 серпня 2023 року стягувач звернулася до відділу ДВС з заявою про повернення виконавчого документа без виконання. У подальшому 12 вересня 2023 року стягувач направила звернення про залишення без розгляду її заяви про повернення виконавчого документа та проведення сплати аліментів на її рахунок, в зв`язку з чим постановою державного виконавця від 19 вересня 2023 року винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу;

у зв`язку з виявленими під час перевірки матеріалів виконавчого провадження в. о. начальника Крюківського ВДВС порушення прав стягувача, постановою від 19 вересня 2023 року постанову про повернення виконавчого документа ОСОБА_1 визнано такою, що суперечить волі стягувача, оскільки вона винесена після відзиву заяви про повернення виконавчого документа та доручено державному виконавцю скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та внести відповідні відомості до АСВП;

згідно з постановою в. о. начальника Крюківського ВДВС про результати перевірки законності виконавчого провадження від 19 вересня 2023 року, після перевірки АСВП було встановлено, що 19 вересня 2023 року державним виконавцем Захарченко Н. І. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, без взяття до уваги звернення останньої про залишення без розгляду заяви про повернення виконавчого документу та доручено державному виконавцю скасувати постанову про повернення виконавчого документа. Зміст вказаної постанови відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, містить всі необхідні дані, сторони виконавчого провадження, виявлені порушення та необхідність проведення відповідних дій з боку державного виконавця. Вказана постанова винесена уповноваженою особою, яка визначена вищевказаною інструкцією на проведення перевірки законності виконавчого провадження. На виконання постанови в.о. начальника Крюківського ВДВС м. Кременчука, державним виконавцем Захарченко Н. І. винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме - постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 19 вересня 2023 року;

боржником постанова в. о. начальника відділу від 19 вересня 2023 року не оскаржується, тобто питання про її законність та відповідність Закону України «Про виконавче провадження» і вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень стороною скаржника не оспорюється. Враховуючи відповідність прийнятої в. о. начальника Крюківського ВДВС Комаревцева С. постанови вимогам закону, остання підлягала безумовному виконанню державним виконавцем Захарченко Н. І., у зв`язку з чим останньою і було прийнято оскаржуване боржником рішення;

посилання на відсутність правових підстав у начальника ВДВС здійснювати перевірку законності виконавчого провадження є помилковими, оскільки право проводити перевірку виконавчого провадження як за власною ініціативою, так і за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, передбачено Інструкцією з організації примусового виконання рішень. У даному випадку перевірку проведено за власною ініціативою. Крім того такі дії в. о. керівника Крюківського ВДВС м. Кременчука ніхто не оскаржував в передбаченому законом порядку, позаяк і прийняту постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження. Встановивши порушення прав стягувача в. о. начальника ВДВС Комаревцевим С. і було доручено державному виконавцю скасувати власну постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, що входить до повноважень начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець;

правомірним колегія суддів вважала винесення постанов державним виконавцем після скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу про накладення штрафу, арешт коштів боржника, розшук майна в межах діючого виконавчого провадження, зважаючи на наявність станом на 21 вересня 2025 року заборгованості в сумі 106 491,60 грн.

Аргументи учасників справи

29 липня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником Ковалем В. О., на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 08 грудня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2026 року, у якій просить:

скасувати ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 08 грудня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2026 року та прийняти нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_2 ;

визнати незаконними дії головного державного виконавця Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Захарченко Н. І. у ВП № НОМЕР_3 щодо винесення постанови про скасування процесуального документу від 19 вересня 2023 року ВП № НОМЕР_3;

визнати неправомірною та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 19 вересня 2023 року ВП № НОМЕР_3;

визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09 жовтня 2025 року ВП № НОМЕР_3;

визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30 жовтня 2023 року ВП № НОМЕР_3;

визнати неправомірною та скасувати постанову про розшук майна боржника від 30 жовтня 2023 року ВП № НОМЕР_3.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 квітня 2026 року у справі № 127/6664/14-ц та не надав оцінку відсутності в матеріалах справи скарги стягувача на дії виконавця, як передумови для проведення начальником ВДВС контролю. Начальник ВДВС за власною ініціативою не може проводити контроль за виконавчим провадженням. Державний виконавець не надав до суду скаргу учасника виконавчого провадження, тому відсутня формальна підстава для здійснення перевірки виконавчого провадження;

апеляційний суд проігнорував доводи про те, що у державного виконавця відсутні повноваження скасовувати власні постанови, а також про неможливість начальника відділу ДВС делегувати (доручати вчинити) свої виключні повноваження іншим особам;

саме скасування постанови про скасування процесуального документу від 19 вересня 2023 року ВП № НОМЕР_3 обумовить відновлення порушеного права скаржника. Похідними вимогами є скасування постанов, яким накладено штраф та обтяження;

Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією чітко передбачено та регламентовано, що виключно до повноважень начальника ДВС відноситься питання скасування постанови державного виконавця, який йому підпорядковується та скасування відбувається постановою того ж начальника ДВС винесеної за результатом перевірки законності виконавчого провадження. При цьому, начальник ДВС може зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а беручи до уваги, що державний виконавець в силу приписів Закону України «Про виконавче провадження» не наділений повноваженнями скасовувати власні постанови, відповідно начальник відділу ДВС не може зобов`язати державного виконавця вчинити дії, які не передбачені Законом України «Про виконавче провадження»;

заборгованість зі сплати аліментів в разі неможливості повторного пред`явлення виконавчого листа не зникає та в разі її існування, а також несплати, вона може бути стягнута за рішенням суду. Задоволення скарги не обумовить припинення у платника аліментів обов`язку зі сплати аліментів, а тому права дитини в даному випадку жодним чином не порушуються;

суд першої інстанції зробив помилковий висновок про пропуск строку на звернення зі скаргою. Представник ДВС не надав жодного доказу на підтвердження факту ознайомлення боржника з оскаржуваною постановою та з матеріалами виконавчого провадження до 10 листопада 2025 року;

винесення постанови про скасування процесуального документу від 19 вересня 2023 року ВП № НОМЕР_3 обумовило в подальшому винесення постанов, якими застосовано до боржника штраф та обмеження.

У вересні 2026 року головний державний виконавець Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарченко Н. І. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить:

залишити без змін ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 08 грудня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2026 року.

Відзив мотивований тим, що:

Законом України «Про виконавче провадження» не заборонено брати до уваги заяви про відкликання попередньо поданих заяв;

скасування постанови про скасування процесуального документу від 19 вересня 2023 року в межах НОМЕР_6 призведе до порушення прав стягувача та прав дитини. Повернутий виконавчий документ за постановою від 19 вересня 2023 року стягувачка повторно пред`явити не зможе, бо 21 вересня 2025 року дитина досягла повноліття, а тому строк виконання виконавчого документа закінчився (пункт 3 статті 12 Законом України «Про виконавче провадження»);

19 вересня 2023 року на підставі постанови про результати перевірки законності ВП НОМЕР_4 було скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року, винесеної в межах ВП НОМЕР_4. Посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №127/6664/14-ц від 08 квітня 2026 року є недоречним, оскільки, вказана постанова стосується самостійної ініціативи посадової особи Департаменту ДВС щодо перевірки матеріалів виконавчого провадження, оцінки правомірності дій державного виконавця чи скасування його постанов. Постанова від 19 вересня 2023 року про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_4, винесеної в.о. начальника Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комаревцевим С. І. була винесена у відповідь на звернення стягувачки по виконавчому провадженню від 12 вересня 2023 року на електронну пошту відділу щодо залишення без розгляду заяви про повернення виконавчого документа, тому твердження про проведення перевірки начальником відділу з власної ініціативи не відповідає дійсності;

17 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подав до відділу заяву щодо видачі довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП № НОМЕР_3 та з проханням надати відомості про суми виконавчого збору, витрат та штрафів. Відповідь на заяву надана 06 листопада 2025 року. Тому боржник був обізнаний про нарахування йому зазначених сум, а отже, і про відкрите виконавче провадження про стягнення аліментів. 17 жовтня 2025 року можна вважати днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Таким чином, скарга на дії/бездіяльність органу примусового виконання до суду подана з порушенням строків, передбачених статтею 449 ЦПК України;

ОСОБА_2 , знаючи про існування відкритого виконавчого провадження на виконання рішення суду про стягнення аліментів, аліменти сплачував хаотично, несистематично, тим самим порушуючи право дитини на належне утримання, стверджує, що винесення постанов про накладення штрафу за несплату аліментів, арешт коштів та розшук майна боржника в межах ВП № НОМЕР_5 винесені на момент досягнення дитиною повноліття, обумовлене не його діями, а скасуванням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, що суперечить логіці і порядку подій в межах ВП НОМЕР_7, оскільки насправді має вигляд намагання уникнути відповідальності за невиконання рішення суду про стягнення аліментів та позбавитися негативних наслідків несплати ним аліментів належним чином.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

21 вересня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 06жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 лютого 2009 року в справі № 2-481/2009 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/4572032) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 січня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмірі частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 16 січня 2009 року і до досягнення дитиною трирічного віку.

На підставі вказаного рішення суду 16 лютого 2009 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області видано два виконавчих листа №2-481 та постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Перцевою В. Ю. від 19 жовтня 2011 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №2-481, виданого 16 лютого 2009 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_7 .

Постановою старшого державного виконавця Крюківського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Савченка Д. В. від 12 вересня 2018 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, згідно виконавчого листа №2-481, виданого 16 лютого 2009 року.

12 вересня 2018 року також винесено постанови про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2-481, виданого 16 лютого 2009 року.

Згідно з повідомленням про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 04 квітня 2019 року, станом на 04 квітня 2019 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 01 листопада 2018 року по 01 квітня 2019 року становить 11 601 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місця. Відомості про ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру боржників.

17 серпня 2023 року стягувач ОСОБА_1 звернулася на електронну пошту Крюківського ВДВС для надання зразку заяви про відмову від подальшого стягнення аліментів, оскільки боржник має проблеми зі здоров`ям. Вказане звернення зареєстровано відділом 18 серпня 2023 року за вих. №13299 та прийнято до виконання.

22 серпня 2023 року Крюківським ВДВС за вих. №13466 було зареєстровано заяву стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, в якій вона вказала, що зі сплати аліментів є борг за період з квітня 2023 по серпень 2023 року.

12 вересня 2023 року на електронну пошту Крюківського ВДВС ОСОБА_1 направила звернення щодо залишення без розгляду заяви про повернення виконавчого документа та проведення сплати аліментів безпосередньо на її рахунок, який відкрито тільки для призначення сплати аліментів. Вказане звернення зареєстровано відділом 13 вересня 2023 року за вих.№14563 та прийнято до виконання.

19 вересня 2023 року головним державним виконавцем Крюківського ВДВС Захарченко Н. І. на підставі заяви стягувача винесено постанову про повернення виконавчого листа №2-481, виданого 16 лютого 2009 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Борг зі сплати аліментів на вересень 2023 року складав 21 456 грн. Витрати виконавчого провадження боржником не сплачено.

Постановою в.о. начальника Крюківського ВДВС Комаревцева С. про результати перевірки законності виконавчого провадження від 19 вересня 2023 року, під час перевірки матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа №2/481 виданого 16 лютого 2009 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , з метою запобігання порушення прав стягувача та її дитини, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року визнано такою, що винесена всупереч волі стягувача, оскільки прийнята після відзиву ОСОБА_1 заяви про повернення виконавчого документа. Головному державному виконавцю Захарченко Н. І. скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року та внести відповідні відомості до АСВП.

19 вересня 2023 року головним державним виконавцем Крюківського ВДВС Захарченко Н. І. винесено постанову про скасування процесуального документу, яким скасовано документ «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» від 19 вересня 2023 року, що видала Захарченко Н.І. при примусовому виконанні виконавчого листа №2/481 виданого 16 лютого 2009 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з аліментів на утримання сина ОСОБА_7 .

В ході вже подальшого примусового виконання, 30 жовтня 2023 року головним державним виконавцем Крюківського ВДВС Захарченко Н.І. винесено постанови, якими встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші на рахунках/гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 25 306 грн., оголошено в розшук майно ОСОБА_2 , а саме: транспортний засіб Yamaha, д.н.з. НОМЕР_1 ; мотоцикл ZEAL, та транспортний засіб Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного головним державним виконавцем Крюківського ВДВС Захарченко Н.І., станом на 21 вересня 2025 року остання становить 106 941,16 грн.

Наявність вказаної заборгованості стала підставою для винесення постанови від 09 жовтня 2025 року про накладення штрафу на боржника на користь стягувача в розмірі 30% від суми заборгованості зі сплати аліментів, який складає 31 947,48 грн.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом (стаття 447 Розділ VII ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (статті 447-1 Розділ VII ЦПК України).

У частині третій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 127/6664/14-ц (провадження № 14-92цс25) вказано, що:

«43. Закон № 1404-VIII у чинній редакції не містить приписів щодо контролю за законністю виконавчого провадження інакше, ніж в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби учасниками виконавчого провадження, крім виправлення допущених у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичних чи арифметичних помилок, що може здійснюватися з власної ініціативи начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (абзац третій частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII).

44. Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 606-XIV («Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року), який втратив чинність на підставі Закону № 1404-VIII, посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 цього Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

45. Здійснювати перевірку законності виконавчого провадження мали право: 1) директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби; 2) заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції (стаття 84 Закону № 606-XIV).

46. На відміну від Закону № 1404-VIII, який не містить правил щодо можливості проведення перевірки законності виконавчого провадження з власної ініціативи посадових осіб органів державної виконавчої служби, попередній Закон № 606- XIV визначав таку можливість. Зокрема, стаття 86 цього Закону встановлювала, що посадові особи, зазначені в статті 84, могли проводити перевірку законності виконавчого провадження не лише за дорученням вищої посадової особи чи під час розгляду скарги, а й з власної ініціативи. Це дозволяло забезпечувати внутрішній контроль за дотриманням законності без обов`язкової наявності зовнішнього імпульсу, такого як скарга учасника виконавчого провадження.

47. Такий підхід у Законі № 606-XIV був спрямований на посилення ролі керівництва органів державної виконавчої служби у запобіганні порушенням. Наприклад, директор Департаменту ДВС МЮУ та його заступники мали право перевіряти будь-яке виконавче провадження, тоді як заступники начальника Головного управління юстиції в регіонах обмежувалися підпорядкованими їм структурами. Це створювало багаторівневу систему контролю та нагляду, де ініціатива перевірки могла виходити від самих посадовців, сприяючи оперативному виявленню та виправленню помилок у виконавчих діях.

48. Проте зі схваленням Закону № 1404-VIII законодавець змістив акцент на дотримання принципу диспозитивності у реалізації виконавчого провадження, тобто на здійснення контролю за рішеннями, діями та бездіяльністю державних виконавців винятково на підставі скарг учасників провадження, крім випадків виправлення граматичних чи арифметичних помилок (абзац третій частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII). Це обмеження унеможливлює здійснення самостійних перевірок без наявності формально юридичної підстави - скарги, що спрямовано на забезпечення процесуальної незалежності виконавців у їх діяльності, їх безсторонності та неупередженості, а також рівності учасників виконавчого провадження у таких процедурах.

49. Наведена зміна парадигми правового регулювання здійснення виконавчого провадження передовсім пов`язана з тим, що в Законі № 1404-VIII проголошено такі основні засади його проведення, як-от: верховенство права; законність; диспозитивність; справедливість, неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження (стаття 2 Закону № 1404-VIII).

50. З огляду на наведені основні засади діяльність виконавця у виконавчому провадженні відбувається в певній визначеній законом процедурі, на підставі відповідного звернення учасника виконавчого провадження, з дотриманням вимог об`єктивності та неупередженості виконавця щодо всіх учасників такого провадження, а також за умови гарантування відкритості (прозорості) його здійснення; зрозумілості та передбачуваності діяльності виконавця у реалізації його владних функцій.

51. Тож Велика Палата Верховного Суду вважає, що така еволюція законодавства спрямована на підвищення рівня диспозитивності і гласності, а також захисту прав усіх учасників виконавчого провадження, унеможливлення потенційного зловживання повноваженнями з боку виконавців та гарантування їх незалежності і неупередженості під час реалізації ними владних функцій у тому провадженні, що перебуває на їхньому виконанні».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 127/6664/14-ц (провадження № 14-92цс25) зазначено, що:

«54. Пунктом 2 розділу XII Інструкції визначено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

55. Тож пункт 2 розділу XII цієї Інструкції містить правило, відповідно до якого нібито дозволяється посадовим особам проводити перевірки за дорученням керівника вищого органу чи з власної ініціативи, що, на перший погляд, частково компенсує брак аналогічних приписів у Законі № 1404-VIII. Проте таке розширення повноважень керівника органу виконавчої служби йде врозріз із засадами здійснення виконавчого провадження, проголошеними у статті 2 Закону № 1404-VIII, як-от порушує принципи диспозитивності здійснення такого виду проваджень, незалежності та неупередженості повноважних виконавців, законності, а як результат - порушує принцип верховенства права, яким передусім має керуватися виконавець у свій функціональній діяльності.

56. З огляду на наявний конфлікт між зазначеними приписами Закону № 1404-VIII та правилами Інструкції пріоритет у застосуванні має саме Закон № 1404-VIII, тому такі перевірки керівників органу виконавчої служби мають відповідати принципам статті 74 цього Закону, аби уникнути визнання їх незаконними. […]

66. Отже, проаналізувавши приписи Інструкції у контексті Закону № 1404-VIII, Велика Палата Верховного Суду виснує, що пункт 2 розділу XII Інструкції, який дозволяє посадовим особам органів державної виконавчої служби проводити перевірку законності виконавчого провадження з власної ініціативи, суперечить нормам Закону № 1404-VIII. Останній обмежує контроль за виконавчим провадженням винятково оскарженням на підставі звернень учасників, за винятком виправлення граматичних чи арифметичних помилок.

67. Також потрібно зазначити, що аналізовані приписи Інструкції (від 02 квітня 2012 року № 512/5) були запроваджені в правову систему України до того моменту, коли набрав чинності Закон № 1404-VIII, а саме 05 жовтня 2016 року. До того ж у пункті 11 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII зазначено, що Кабінету Міністрів України з дня набрання чинності цим Законом доручено забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. У досліджуваних правовідносинах така діяльність реалізована повною мірою не була.

68. Згадана невідповідність виникає через те, що Закон № 1404-VIII як акт вищої юридичної сили не містить прямих приписів щодо самостійних перевірок без зовнішньої підстави, тоді як Інструкція намагається розширити повноваження посадових осіб, що виходить за межі законодавчого регулювання. Це порушує принцип ієрархії нормативно-правових актів, встановлений у Конституції України та ЦПК України.

69. Велика Палата Верховного Суду констатує, що правила Інструкції, які дозволяють перевірки з власної ініціативи, не можуть мати пріоритету над приписами Закону № 1404-VIII, що обмежує відомчий контроль лише оскарженнями на підставі скарг, забезпечуючи у такий спосіб баланс між ефективністю виконавчого провадження та захистом прав його учасників.

70. Керуючись принципом верховенства права (стаття 8 Конституції України, стаття 10 ЦПК України), суди зобов`язані застосовувати норми закону, ігноруючи суперечливі правила підзаконних актів, навіть якщо вони є чинними.

71. Відповідно у разі виявлення невідповідності Інструкції приписам Закону № 1404-VIII суд не повинен застосовувати її правила щодо перевірок діяльності державного виконавця у певному виконавчому провадженні саме з власної ініціативи. Це забезпечує захист прав учасників виконавчого провадження від можливих зловживань і гарантує дотримання волі законодавця».

«83. Водночас відповідно до системного тлумачення частин першої - третьої статті 74 Закону № 1404-VIII право на перевірку законності дій чи бездіяльності державного виконавця у межах адміністративного порядку належить начальнику відповідного органу, якому підпорядкований державний виконавець.

84. Проте, Закон № 1404-VIII не містить приписів, які б надавали директору Департаменту ДВС або іншим посадовим особам повноваження суто з власної ініціативи переглядати або скасовувати постанови державних виконавців, ухвалені під час здійснення ним виконавчого провадження.

85. Надання таким посадовим особам можливості втручатися у перебіг конкретного виконавчого провадження поза визначеною законом процедурою суперечило б принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України, стаття 10 ЦПК України) та принципу незалежності виконавця у межах реалізації покладених на нього повноважень. Такий підхід міг би створити ризики вибіркового втручання у діяльність виконавців та впливу на права сторін виконавчого провадження.

86. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що Закон № 1404-VIII чітко розмежовує контрольні механізми: внутрішній контроль, який здійснюється начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, або керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня(адміністративна скарга); а також зовнішній контроль, який полягає у можливості сторони виконавчого провадження звернутися зі скаргою до суду (судовий контроль).

87. Самостійна ініціатива посадової особи Департаменту ДВС щодо перевірки матеріалів виконавчого провадження, оцінки правомірності дій державного виконавця чи скасування його постанови виходить за межі наданих законом повноважень і є проявом ultra vires («поза межами повноважень»).

88. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що таке тлумачення не обмежує права учасників виконавчого провадження на оскарження дій чи рішень виконавців у межах статті 74 Закону № 1404-VIII і не позбавляє державу ефективного контролю - такий контроль лише має відбуватися у встановленому законом порядку.

89. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що неподання скарги сторони виконавчого провадження унеможливлює правомірність ініціювання перевірки дій державного виконавця будь-якою посадовою особою органів ДВС, зокрема директором Департаменту».

Касаційний суд вже підкреслював, що законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги. Пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року в справі № 361/717/13-ц (провадження № 61-153св25)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні зі скаргою ОСОБА_2 посилався на те, що державний виконавець скасував власну постанову, якою закінчив виконавче провадження та фактично поновив дію виконавчого провадження без передбачених законом підстав. Боржник вважав, що постанова про скасування процесуального документа винесена не у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та не в межах повноважень державного виконавця. ОСОБА_2 просив: (1) визнати незаконними дії головного державного виконавця Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарченко Н. І. щодо винесення постанови про скасування процесуального документа від 19 вересня 2023 року ВП НОМЕР_4; (2) визнати неправомірною та скасувати постанову про скасування процесуального документа від 19 вересня 2023 року ВП НОМЕР_4; (3) визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09 жовтня 2025 року ВП НОМЕР_4; (3) визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30 жовтня 2025 року ВП НОМЕР_4; (4) визнати неправомірною та скасувати постанову про розшук майна боржника від 30 жовтня 2025 року ВП НОМЕР_4;

при відмові у задоволенні скарги суди вказали, що на виконання постанови в.о. начальника Крюківського ВДВС м. Кременчука державним виконавцем Захарченко Н.І. винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року. При цьому боржник постанову в.о. начальника відділу від 19 вересня 2023 року не оскаржує. Суд першої інстанції також зазначив, що 17 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подавав до відділу заяву щодо видачі довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП НОМЕР_4, тому йому станом на 17 жовтня 2025 року було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення аліментів. Апеляційний суд, крім того, вказав, що посилання на відсутність правових підстав у начальника ВДВС здійснювати перевірку законності виконавчого провадження є помилковими, оскільки право проводити перевірку виконавчого провадження як за власною ініціативою, так і за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, передбачено Інструкцією з організації примусового виконання рішень;

суди встановили, що 19 вересня 2023 року головним державним виконавцем Крюківського ВДВС Захарченко Н. І. на підставі заяви стягувача винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-481, виданого 16 лютого 2009 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на неповнолітню дитину;

постановою в.о. начальника Крюківського ВДВС Комаревцева С. про результати перевірки законності виконавчого провадження від 19 вересня 2023 року встановлено, що під час перевірки матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа №2/481, виданого 16 лютого 2009 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення аліментів на сина ОСОБА_7 з метою запобігання порушення прав стягувача та її дитини, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року визнано такою, що винесена всупереч волі стягувача, оскільки прийнята після відкликання ОСОБА_1 заяви про повернення виконавчого документа. У постанові зазначено: «Головному державному виконавцю Захарченко Н. І. скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року та внести відповідні відомості до АСВП»;

на виконання постанови в.о. начальника Крюківського ВДВС Комаревцева С. про результати перевірки законності виконавчого провадження від 19 вересня 2023 року 19 вересня 2023 року головним державним виконавцем Крюківського ВДВС Захарченко Н. І. винесено постанову про скасування процесуального документа, яким скасовано документ «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» від 19 вересня 2023 року, що видала Захарченко Н. І. при примусовому виконанні виконавчого листа №2/481, виданого 16 лютого 2009 року Крюківським районним судом м. Кременчука, про стягнення з аліментів на сина ОСОБА_7 ;

суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не оскаржував ні дії в. о. керівника Крюківського ВДВС м. Кременчука, ні постанову в.о. начальника Крюківського ВДВС Комаревцева С. про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_4 від 19 вересня 2023 року. У додаткових поясненнях від 05 грудня 2025 року ОСОБА_2 акцентував увагу на тому, що «в скарзі піднімається питання законності саме постанови про скасування процесуального документа від 19 вересня 2023 року ВП № НОМЕР_3» (а. с. 80 зворот);

встановивши порушення прав, стягувача в. о. начальника ВДВС Комаревцев С. доручив головному державному виконавцю Захарченко Н. І. скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 вересня 2023 року та внести відповідні відомості до АСВП. За таких обставин головний державний виконавець Захарченко Н. І. обґрунтовано винесла постанову про скасування процесуального документа від 19 вересня 2023 року ВП НОМЕР_4, а тому відсутні підстави для визнання її дій незаконними та скасування зазначеної постанови. Оскільки відсутні підстави для визнання незаконними дій головного державного виконавця Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарченко Н. І. щодо винесення постанови та визнання неправомірною та скасування постанови про скасування процесуального документа від 19 вересня 2023 року ВП НОМЕР_4, то також не підлягають задоволенню інші вимоги;

разом із тим у мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції помилково послався на те, що станом на 17 жовтня 2025 року боржнику відомо про наявність відкритого виконавчого провадження і скаржником не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку у визначений законом строк. У скарзі ОСОБА_2 просив поновити строк для подання до суду скарги на рішення та дії державного виконавця (а. с. 29-34). Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2025 року поновлено ОСОБА_2 строк для подання до суду скарги на рішення та дії державного виконавця. Суд першої інстанції не звернув уваги, що законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги. Апеляційний суд мотиви суду першої інстанції в цій частині не змінив;

апеляційний суд зробив помилковий висновок про право начальника ВДВС проводити перевірку виконавчого провадження за власною ініціативою, оскільки правила Інструкції, які дозволяють перевірки з власної ініціативи, не можуть мати пріоритету над приписами Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження», що обмежує відомчий контроль лише оскарженнями на підставі скарг, забезпечуючи у такий спосіб баланс між ефективністю виконавчого провадження та захистом прав його учасників;

касаційний суд відхиляє посилання боржника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 127/6664/14-ц (провадження № 14-92цс25). У справі № 127/6664/14-ц (провадження № 14-92цс25) боржник оскаржував постанову начальника ВДВС за результатами перевірки законності виконавчого провадження. Натомість у цій справі ОСОБА_2 ні дії в.о. начальника Крюківського ВДВС Комаревцева С., ні постанову в.о. начальника Крюківського ВДВС Комаревцева С. про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_4 від 19 вересня 2023 року не оскаржив. При цьому за змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні скарги, проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення частково ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнитичастково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 08 грудня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2026 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua