Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №904/4286/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4286/26

за позовом Комунального некомерційного товариства "Криворізький медичний реабілітаційний центр" Дніпровської обласної ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ-ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ", м. Дніпро

про стягнення, зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне некомерційне товариство "Криворізький медичний реабілітаційний центр" Дніпровської обласної ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ-ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ", в якому просить суд:

- заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області від 01.06.2020 у розмірі 4 951,84 грн;

- заборгованість з компенсації земельного податку у розмірі 288,24 грн;

- заборгованість з компенсації використаної електричної енергії у розмірі 57 081,44 грн;

- заборгованість зі сплати штрафних санкцій за фактичне користування приміщенням за червень 2026 року у розмірі 2 911,10 грн.;

- визнати договір оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області від 01.06.2020, укладений між КП "Криворізький дитячий спеціалізований лікувально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради", правонаступником якого є позивач, та відповідачем, таким, що розірваний між сторонами 25.05.2026 на підставі 11.2 договору;

- зобов`язати відповідача передати позивачу нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення загальною площею 37, 4 м2, що розташоване за адресою: 50067, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Гете, 65, у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, шляхом підписання акту приймання-передачі;

- стягнути з відповідача на користь Комунального некомерційного товариства "Криворізький центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" Дніпропетровської обласної ради" штрафні санкції за договором оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області від 01.06.2020, які будуть додатково нараховані до дати ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 21.07.2026 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 7 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази доплати судового збору в розмірі 7 987, 20 грн.

23.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4286/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

30.07.2026 від позивача надійшла до суду заява про збільшення позовних вимог. Згідно зі змістом якої позивач підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити та доповнивши їх вимогами про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкцій за фактичне користування обладнанням за липень 2026 року у розмірі 4 366, 65 грн.

11.08.2026 від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву.

12.08.2026 від позивача надійшло клопотання про надання відповіді на відзив.

12.08.2026 від позивача надійшла до суду заява про збільшення позовних вимог. Згідно зі змістом якої позивач підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити та доповнивши їх вимогами про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкцій за фактичне користування обладнанням за серпень 2026 року у розмірі 5 822, 20 грн.

19.08.2026 від позивач надійшла до суду відповідь на відзив.

25.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме підписаний сторонами акт повернення рухомого майна з оренди від 31.07.2026.

01.09.2026 від позивача надійшла до суду заява про зменшення позовних вимог. Згідно зі змістом якої позивач підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити та доповнивши їх вимогами про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкцій за фактичне користування обладнанням за серпень 2026 року в сумі 3 944, 07 грн. Крім того, позивач просить суд залишити без розгляду позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України, ухвалою суду від 29.09.2026 залишено позовну заяву без руху з підстав її подачі без додержання вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

01.10.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

19.10.2026 від позивача надійшла заява уточнення позовних вимог.

26.10.2026 ухвалою суду продовжено розгляд справи.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена в позовній заяві та відповіді на відзив

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2020 в частині оплати орендних платежів, а також компенсації земельного податку у розмірі 288,24 грн та компенсації використаної електричної енергії у розмірі 57 081,44 грн. У зв`язку із неналежним виконанням умов договорів, позивачем нараховано відповідачу за договором штрафні санкції за фактичне користування обладнанням за період з 01.06.2026 по 21.08.2026 у розмірі 11 221, 82 грн. Крім того, позивач просить визнати договір оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2020, укладений між КП "Криворізький дитячий спеціалізований лікувально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради", правонаступником якого є позивач, та Відповідачем, таким, що розірваний між сторонами 25.05.2026 на підставі 11.2 договору. Позивач зазначає, що обов?язок позивача застосувати до відповідача штрафні санкцій виникає відповідно до п. 8.9. договору, у випадку не звільнення (несвоєчасного звільнення) об?єкту оренди у разі припинення або розірвання договору. Так, орендар сплачує штрафні санкції за весь час фактичного користування об??єктом оренди у таких розмірах: за перший місяць фактичного користування об?єктом оренди - подвійний розмір орендної плати, розрахований за останній місяць оренди; за другий місяць фактичного користування об?єктом оренди - потрійний розмір орендної плати і т.д. Позивач посилається на те, що згідно з пунктом 4.5 договору, саме на відповідача покладено обов`язок зі складання та ініціювання підписання акта, отже його бездіяльність є свідомим ухиленням (прострочення боржника, ст. 612 ЦК України). Оскільки після припинення договору на підставі пункту 11.2 договору, відповідачем об?єкт оренди не передано позивачу за актом приймання-передачі, як це передбачено пунктами 4.4 та 4.5 договору, відповідач продовжував фактично користуватися об?єктом оренди, то має сплачувати позивачу штрафні санкції, у визначених умовами договору розмірах.

Позивач посилається на те, що об`єкт оренди фактично йому повернутий 21.08.2026 за актом повернення рухомого майна з оренди від 31.07.2026 із зауваженнями позивача.

Позиція відповідача

Відповідач заперечує заявлені позовні вимоги та вказує на те, що позивач в одностронному порядку припинив дію договору оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2020 надіславши повідомлення. Датою припинення договору є 25.05.2026, дата отримання орендарем повідомлення. Відповідач вважає, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв?язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та К України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

01.06.2020 між Комунальним некомерційним товариством "Криворізький медичний реабілітаційний центр" Дніпровської обласної ради (орендодавець), який є правонаступником Комунального підприємства "Криворізький дитячий спеціалізований лікувально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ-ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ" (орендар) укладено договір оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, площею З7,4 м2 для облаштування автономної котельні.

Цей договiр визначає взаємовiдносини стopiн щодо строкового, платного користування орендарем об`єктом оренди (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору, визначено, що об`єктом оренди є нерухоме майно (примiщення) в нежитловому приміщені автономної системи опалення КП "Криворізький дитячий спеціалізований лікувально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради загальною площею 37, 4 м2, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Рiг, вул. Гете, б. 65.

Пунктом 2.2 договору, погоджено, що вартість об`єкта оренди згідно зі звітом про експертну оцінку нерухомого майна становить: 50 000 грн від 27.05.2020 року.

Опис технічного стану об`єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання - передачі об`єкта оренди, що є невiд`ємною частиною цього договору (додаток 2)

Згідно з пунктом 3.1 договору, за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здiйснюється згiдно з чинним законодавством. Орендна плата за базовий мiсяць оренди згiдно з розрахунком орендної плати, що є невiд`ємною частиною цього договору (додаток 1) та за результатами конкурсу, становить 750 грн (без ПДВ та iндексу iнфляцiї).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції у наступному місяця (пункт 3.2 договору).

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.7. договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця в розмірі 100 %, а орендодавець в свою чергу перераховує до загального фонду обласного бюджету на рахунок Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області 30% від орендної плати.

Вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг з технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж і т.ін. не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо у формі та порядку, погодженому з орендодавцем (пункт 3.8 договору).

Пунктом 4.1 договору, визначено, що орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Згідно з п. 4.4. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об`єкта оренди на дату повернення. Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 4.5 договору визначено, що обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає об`єкт оренди іншій стороні цього договору.

Орендодавець зобов`язаний:

- передати орендарю в оренду об`єкт оренд згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором. В разі не підписання акту приймання-передачі (додаток 2) договір вважається неукладеним (пункт 5.1.1 договору);

- щомісячно до 25 числа звітного місяця надавати орендареві рахунок на сплату орендної плати (пункт 5.1.4 договору).

Орендар зобов`язаний:

- вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (пункт 5.2.2 договору);

- при припиненні використання об`єкта оренди за 30 днів до цього письмово повідомити орендодавця (пункт 5.2.7. договору).

Відповідно до п. 5.2.13 договору, у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.

Пунктом 11.1 договору визначено, що договір діє з 01.06.2020 до 01.05.2024.

Відповідно до п. 11.2 договору, у разі порушення орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати та якщо сума заборгованості по орендній платі перевищуватиме суму внесеного завдатку, договір оренди припиняється. При цьому орендодавець зобов`язаний письмово повідомити орендаря про припинення договору оренди. Датою припинення договору оренди є дата отримання орендарем повідомлення про припинення договору оренди. Орендар зобов`язаний протягом 10 днів після отримання повідомлення орендодавця про припинення договору оренди передати об`єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 12.5 договору, договір припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; банкрутства орендаря; знищення об`єкта оренди; випадку, передбаченому п. 11.2 цього договору.

Сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 01.05.2023 до договору оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області від 01.06.2020, якою викладено п.12.3 договору в новій редакції, а саме: "Керуючись п. 5. Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», беручи до уваги листи орендаря № 30/1/01-23 від 30.01.2023 (ВX-1250/0/1-23 від. 17.03.2023) та балансоутримуча № 41 від 07.03.2023 (BX-1248/0/1-23 від 17.03.2023)

Сторони домовились вважати договір продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

01.07.2025 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди, якою погоджено внесення змін до п. 3.7 договору та викладено пункт договору в наступній редакції: «Орендар сплачує орендну плату у співвідношенні: 30 % до обласного бюджету та 70 % балансоутримувачу. Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача, а саме - на оплату: частини орендної плати, яка сплачується на реєстраційний (поточний) рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується у дохід обласного бюджету».

Факт передачі нерухомого майна підтверджується підписаним сторонами актом передачі-прийняття від 01.06.2020.

Звертаючись з позовними вимогами позивач вказує на те, що орендарем в порушення зобов`язань за договором оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2020 своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась орендна плата (70 % орендної плати на користь позивача).

У зв`язку з чим заборгованість відповідача склала 4 951, 84 грн, з яких: 70 % орендної плати за січень 2026 у сумі 962, 82 грн; 70 % орендної плати за лютий 2026 у сумі 974, 38 грн; 70 % орендної плати за березень 2026 року у сумі 984, 12 грн; 70 % орендної плати за квітень 2026 року у сумі 1 014, 61 грн; 70 % орендної плати за травень 2026 року у сумі 1 015, 91 грн.

На виконання умов пункту 11.2. договору, позивачем направлено до відповідача письмове повідомлення вих. № 301/01-04 від 19.05.2026 про припинення договору оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2020, яке вручене відповідачу 25.05.2026.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд визнати договір оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2020, укладений між КП "Криворізький дитячий спеціалізований лікувально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради", правонаступником якого є позивач, та Відповідачем, таким, що розірваний між сторонами 25.05.2026 на підставі 11.2 договору.

Як зазначає позивач, договір оренди є розірваний сторонами 25.05.2026, але орендарем в порушення умовам договору, своєчасно не складено акт приймання-передачі об`єкта оренди та спірний об`єкт оренди фактично повернуто орендодавцю 21.08.2026, що не заперечується відповідачем.

Пунктом 8.9 договору встановлено, у випадку не звільнення (несвоєчасного звільнення) об`єкту оренди у разі припинення або розірвання цього договору, орендар сплачує штрафні санкції за весь час фактичного користування об`єктом оренди у таких розмірах: за перший місяць фактичного користування об`єктом оренди - подвійний розмір орендної плати, розрахований за останній місяць оренди; за другий місяць фактичного користування об`єктом оренди - потрійний розмір орендної плати і т.д. При цьому в жодному разі договір оренди не вважається продовженим на новий строк.

Враховуючи вказані умови, позивачем нараховано штрафні санкції за період з 01.06.2026 по 21.08.2026 у розмірі 11 221, 82 грн, а саме: за червень 2026 року у розмірі 2 911, 10 грн; за липень 2026 року у розмірі 4 366, 65 грн; за серпень 2026 року у розмірі 3 944, 07 грн.

На час розгляду справи, доказів сплати заборгованості з орендних платежів та штрафних санкцій за час фактичного користування об`єктом оренди не надано суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати договір оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області від 01.06.2020, укладений між КП "Криворізький дитячий спеціалізований лікувально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради", правонаступником якого є позивач, та відповідачем, таким, що розірваний між сторонами 25.05.2026 на підставі 11.2 договору.

Крім того, позивач посилається на наявність заборгованості відповідача з компенсації земельного податку у розмірі 288, 24 грн, що підтверджується підписаним сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 24 від 24.11.2025 на суму 84, 16 грн; № 22 від 31.07.2024 на 67, 64 грн; № 25 від 30.09.2024 на суму 67, 64 грн; № 38 від 31.12.2024 на суму 68, 80 грн та рахунками на оплату № 22 від 31.07.2024 на суму 67, 64 грн, № 25 від 30.09.2024 на суму 67, 64 грн, № 37 від 31.12.2024 на суму 68, 80 грн. Крім того, сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків з 01.01.2025 по 31.11.2025 на суму 288, 24 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію використаної електричної енергії у розмірі 57 081, 44 грн на підставі договору № 1 про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 18.06.2025, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг: № 32 від 31.10.2024 на суму 4 686, 89 грн; № 35 від 30.11.2024 на суму 6 590, 65 грн; № 39 від 31.12.2024 на суму 10 100, 79 грн; № 9 від 21.07.2025 на суму 13 317, 94 грн; № 12 від 21.07.2025 на суму 11 381, 56 грн; № 13 від 21.07.2025 на суму 11 003, 64 грн. Крім того, сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків з 01.01.2025 по 31.11.2025 на суму 57 081, 44 грн.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2020, між сторонами укладено договір найму.

Щодо суми заборгованості з орендної плати

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.

Як передбачено ч. 1, 3 та 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з умовами п. 5.1.4 договору, орендодавець зобов`язаний щомісячно до 25 числа звітного місяця надавати орендареві рахунок на сплату орендної плати.

На виконання умов договору орендодавцем виставлено орендарю наступні рахунки-фактури:

- № 1 від 26.03.2026 за січень 2026 року у сумі 962, 82 грн;

- № 2 від 26.03.2026 за лютий 2026 року у сумі 974, 38 грн;

- № 3 від 26.03.2026 за березень 2026 року у сумі 984, 12 грн;

- № 4 від 20.04.2026 за квітень 2026 року у сумі 1 014, 61 грн;

- № 5 від 15.05.2026 за травень 2026 року у сумі 1 015, 91 грн.

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання щодо сплати орендних платежів та не внесені оренді платі згідно з наданими позивачем рахунками, у зв`язку з чим за період з січня 2026 року по травень 2026 року утворилась заборгованість у розмірі 4 951, 84 грн, що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості з орендної плати у розмірі 4 951, 84 грн за договором оренди 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2020.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 4 951, 84 грн є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення штрафних санкцій

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частина перша статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Судом встановлено, що договір оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.06.2020, припинив свою дію 25.05.2026.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні положення щодо повернення майна передбачені пунктом 4.4 договору оренди, згідно з яким у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об`єкта оренди на дату повернення. Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.9 договору сторони погодили, що у випадку не звільнення (несвоєчасного звільнення) об`єкту оренди у разі припинення або розірвання цього договору, орендар сплачує штрафні санкції за весь час фактичного користування об`єктом оренди у таких розмірах: за перший місяць фактичного користування об`єктом оренди - подвійний розмір орендної плати, розрахований за останній місяць оренди; за другий місяць фактичного користування об`єктом оренди - потрійний розмір орендної плати і т.д. При цьому в жодному разі договір оренди не вважається продовженим на новий строк.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо сплати орендних платежів за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З урахуванням наведеного, до правовідносин сторін з питань відповідальності орендаря за невиконання обов`язку з повернення об`єкта оренди після припинення договору, підлягають застосуванню положення частини 2 статті 785 ЦК України, а не положення договору оренди, чинність умов якого припинена із закінчення строку на який його було укладено.

За змістом позовної заяви, позивач вимагає стягнення з відповідача саме орендної плати за користування об`єктом оренди після припинення дії договору за період з 01.06.2026 по 21.08.2026. Вимог щодо стягнення з відповідача неустойки, позивач не заявляє.

З урахуванням того, що сплата орендних платежів після припинення договору оренди, не відповідає правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 ЦК України, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за час фактичного користування об`єктом оренди за період з 01.06.2026 по 21.08.2026 у розмірі 11 221, 82 грн задоволенню не підлягають.

Щодо визнання договору оренди № 612-23/VII-2/33 від 01.06.2020 розірваним сторонами 25.05.2026 на підставі п.11.2 договору

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною третьою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Відповідно до п. 11.2 договору, у разі порушення орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати та якщо сума заборгованості по орендній платі перевищуватиме суму внесеного завдатку, договір оренди припиняється.

При цьому орендодавець зобов`язаний письмово повідомити орендаря про припинення договору оренди. Датою припинення договору оренди є дата отримання орендарем повідомлення про припинення договору оренди. Орендар зобов`язаний протягом 10 днів після отримання повідомлення орендодавця про припинення договору оренди передати об`єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 12.5 договору, договір припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; банкрутства орендаря; знищення об`єкта оренди; випадку, передбаченому п. 11.2 цього договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що на виконання п. 11.2. договору, позивачем направлено відповідачу письмове повідомлення № 301/01-04 від 19.05.2026 про припинення договору оренди № 612-23/VII-2/33 від 01.06.2020, яке отримано відповідачем 25.05.2026, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, сторони досягли згоди, що договір є розірваним з 25.05.2026.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне, частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Передусім, суд зважає на сталу практику Верховного Суду щодо способів захисту прав чи законних інтересів позивача, який звертається з позовом про визнання договору розірваним.

Так, у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 р. у справі № 910/7164/19 викладена правова позиція про те, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 р. у справі № 910/17079/19 зроблено такі висновки:

"32. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

33. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

34. Разом з цим, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

35. Аналіз приписів статей 16 ЦК України та 20 ГК України дає підстави стверджувати про те, що ними не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору розірваним (припиненим), позаяк реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання відповідного договору.".

Оскільки предметом позову у даній справі є конкретно сформульована вимога про визнання договору оренди № 612-23/VII-2/33 від 01.06.2020, таким, що розірваний між сторонами 25.05.2026 на підставі 11.2 договору, суд доходить висновку, що позивач фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому.

Суд звертає увагу на постанову від 13.02.2018 р. у справі № 916/849/17, де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання.

Господарський суд, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання договору оренди № 612-23/VII-2/33 від 01.06.2020, таким, що розірваний між сторонами 25.05.2026 на підставі 11.2 договору, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в даному випадку є неналежним та неефективним.

Таким чином, з огляду на наведені висновки Верховного Суду спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення, а відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про визнання договору оренди № 612-23/VII-2/33 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області від 01.06.2020, укладений між КП "Криворізький дитячий спеціалізований лікувально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради", правонаступником якого є позивач, та відповідачем, таким, що розірваний між сторонами 25.05.2026 на підставі 11.2 договору.

Щодо стягнення компенсації земельного податку

Звертаючись з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості по компенсації екологічного податку, позивач вказує на те, що умовами п.5.2.14 договору оренди № 612-23/VII-2/33 від 01.06.2020 сторонами погоджено компенсацію земельного податку, яка складає у загальному розмірі 288, 24 грн.

Відповідно до п. 5.2.14. договору, орендар зобов`язаний відшкодовувати балансоутримувачу сплату податку на землю в порядку погодженому з балансоутримувачем.

В підтвердження наявності заборгованості з компенсації земельного податку позивачем долучено до матеріалів справи підписані сторонами акти надання послуг на загальну суму 288, 24 грн: № 24 від 24.11.2025 на суму 84, 16 грн; № 22 від 31.07.2024 на 67, 64 грн; № 25 від 30.09.2024 на суму 67, 64 грн; № 38 від 31.12.2024 на суму 68, 80 грн та рахунками на оплату № 22 від 31.07.2024 на суму 67, 64 грн, № 25 від 30.09.2024 на суму 67, 64 грн, № 37 від 31.12.2024 на суму 68, 80 грн.

Крім того, сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків з 01.01.2025 по 31.11.2025 на суму 288, 24 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідач на користь позивача заборгованості по компенсації земельного податку у розмірі 288, 24 грн є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо компенсації використаної електричної енергії

Позивач вказує на те, що 18.06.2025 між Комунальним некомерційним товариством "Криворізький медичний реабілітаційний центр" Дніпровської обласної ради (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ-ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ" (споживач) укладено договір № 1 про відшкодування витрат на надання комунальних послуг.

Пунктом 1.1 договору, постачальник надає споживачу комунальні послуги в нежитловому приміщенні, яке використовується споживачем для облаштування автономної котельні загальною площею 37,4 м2 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гете, 65.

Орієнтовна ціна договору виходячи із середньомісячних витрат, згідно додатку 1 до даного договору, який є невід?ємною його частиною, складає: 68 353,19 грн., в т.ч. ПДВ 3 486,41 грн (в т.ч. ПДВ 11 392, 20 грн), в т.ч. відшкодування витрат на електроенергію – 68 353, 19 грн, в т.ч. ПДВ 11 392,20 грн (пункт 2.1 договору).

Розмір щомісячної плати витрат споживачем встановлюється в залежності від фактичних витрат електроенергії (згідно фактичних показників приладів обліку) (пункт 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору, встановлено, що відшкодування витрат на надання комунальних послуг проводиться споживачем шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний у цьому договорі протягом 10 календарних днів з дати надання рахунку, але не пізніше до кінця поточного місяця.

У випадку зміни законодавства України, що регулює відносини у сфері надання послуг з постачання електроенергії, а також прийняття повноважними державними органами нормативних актів, якими регулюються відносини з надання визначених послуг, зміни порядку розрахунку, зміни розмірів тарифів на комунальні послуги, такі зміни поширюються на умови цього договору з дати набрання ними чинності без попереднього погодження їх сторонами та внесення додаткових змін до договору (пункт 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору, встановлено, що постачальник забезпечує утримання споживачем нерухомого майна протягом строку даного договору з урахуванням укладених ним договорів з постачальниками комунальних послуг.

Постачальник не несе відповідальність перед споживачем за якість та регулярність комунальних послуг, які надаються постачальником комунальних послуг (пункт 4.2 договору).

Постачальник зобов`язується: надавати один раз на місяць рахунок на оплату комунальних послуг (пункт 5.1.2 договору); надавати споживачу комунальні послуги діючими розцінками та тарифами (пункт 5.1.3 договору).

Споживач зобов`язується: не пізніше кінця звітного місяця, вносити на рахунок постачальника грошові кошти в рахунок вартості спожитих споживачем комунальних послуг (пункт 5.2.1 договору).

Пунктом 9.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025 (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання сторонами.

На виконання умов договору, постачальником надано споживачу комунальні послуги в нежитловому приміщенні, яке використовується споживачем для облаштування автономної котельні, а споживачем не відшкодовано витрати на електроенергію у розмірі 57 081, 44 грн,

що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг: № 32 від 31.10.2024 на суму 4 686, 89 грн; № 35 від 30.11.2024 на суму 6 590, 65 грн; № 39 від 31.12.2024 на суму 10 100, 79 грн; № 9 від 21.07.2025 на суму 13 317, 94 грн; № 12 від 21.07.2025 на суму 11 381, 56 грн; № 13 від 21.07.2025 на суму 11 003, 64 грн та відповідними рахунками-фактурами наявними в матеріалах справи.

Крім того, сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків з 01.01.2025 по 31.11.2025 на суму 57 081, 44 грн, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з компенсації використаної електричної енергії у розмірі 57 081, 44 грн.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача передати позивачу нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення загальною площею 37,4 м2, що розташоване за адресою: 50067, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Гете, 65, у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Частиною другою статті 14 Господарського процесуального кодексу передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Положення Господарського процесуального кодексу України не містять жодних умов про те, що позивач повинен обґрунтовувати таку заяву, і лише в разі її обґрунтованості суд залишає позов без розгляду.

Таким чином, при розгляді заяви позивача про залишення позову без розгляду, суд не має оцінювати її мотиви.

Водночас, положення ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не є диспозитивними та передбачають обов`язок суду залишити позов без розгляду з підстав вказаних у частині першій цієї статті.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та залишення без розгляду позовних вимог щодо зобов`язання відповідача передати позивачу нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення загальною площею 37,4 м2, що розташоване за адресою: 50067, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Гете, 65, у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, шляхом підписання акту приймання-передачі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В частині судових витрат за майновою вимогою, в силу приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального некомерційного товариства "Криворізький медичний реабілітаційний центр" Дніпровської обласної ради про зобов`язання відповідача передати позивачу нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення загальною площею 37,4 м2, що розташоване за адресою: 50067, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Гете, 65, у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, шляхом підписання акту приймання-передачі залишити без розгляду.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ-ІНЖЕНЕРНІ СИСТЕМИ" (49041, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 74, код ЄДРПОУ 23365454) на користь Комунального некомерційного товариства "Криворізький медичний реабілітаційний центр" Дніпровської обласної ради (50085, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, б. Вороного Миколи, буд. 11 А, код ЄДРПОУ 01987014) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4 951, 84 грн, заборгованості з компенсації земельного податку у розмірі 288, 24 грн, заборгованості з компенсації використаної електроенергії у розмірі 57 081, 44 грн та втирати зі сплати судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко