Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: кредитування, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №908/1856/24
Суддя: Верхогляд Тетяна Анатоліївна
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1856/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк” на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2024 року у справі №908/1856/24 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовом: Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (адреса для листування: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АІСС ГРУП” (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 27, код ЄДРПОУ 35672551)
про стягнення 88 158,78 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, звернувшись з позовом до відповідача, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АІСС ГРУП” заборгованість за кредитним договором № 20.71.0000000774 від 23.12.2021 року в розмірі 88158,78 грн., яка складається з: 32087,09 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2421,69 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 27650,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова) та 25000 грн - штраф (змінна складова).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст., ст. 554, 610-612, 625, 627, 806, 1054 Цивільного кодексу України та мотивовані фактом невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором 20.71.0000000774 від 23.12.2021 в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2025 року у справі № 908/1856/24 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано недоведеністю позивачем існування у відповідача обов`язку повернути кредитні кошти, сплатити проценти та винагороду.
Суд вказав, що надані відповідачем докази з більшою вірогідністю підтверджують факт виконання ним кредитного договору в повному обсязі, ніж докази, надані позивачем щодо існування у відповідача заборгованості перед Банком.
Не погодившись з рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне:
Суд фактично посилається на той факт, що відповідач достроково погасив кредит, надав на підтвердження платіжні інструкції про перерахування коштів на рахунок НОМЕР_1 , однак це не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до п. А4 кредитного договору, рахунок для погашення це НОМЕР_2 . Тому той факт, що позивач здійснював переказ коштів з одного свого поточного (2600) рахунку на інший, не підтверджує дострокове погашення ним кредиту.
Відповідач надавав Банку розпорядження про списання з його поточного рахунку НОМЕР_1 лише чергових платежів і лише у певному порядку (п. 2.3.5 кредитного договору).
Тому, на думку апелянта, остаточне погашення кредиту не відбулося.
Банк додав до апеляційної скарги банківську виписку по рахунку НОМЕР_1 , обґрунтовуючи подання додаткового доказу тим, що позивач не міг передбачити мотивування рішення суду про відмову в позову. Тому і не надавав банківську виписку по поточному (2600) рахунку відповідача, оскільки єдиним первісним бухгалтерським документом, що свідчить про погашення заборгованості за спірним кредитом, може бути лише банківська виписка по рахунку НОМЕР_2 , який зазначено в кредитному договорі як рахунок для внесення погашень.
Щодо дострокового погашення кредиту апелянт зазначає, що таке погашення проводиться у відповідності до п. 2.4.1 кредитного договору, і в даному випадку процедура відповідачем дотримана не була. Але, незважаючи на порушення даної процедури, заявка на дострокове погашення була Банком прийнята, і вказана сума (217 085,42 грн.) пішла на дострокове погашення заборгованості, про що видно в доданій до позову банківській виписці. Вказаних коштів було недостатньо для погашення всієї заборгованості за кредитом, що вбачається із доданих до позову розрахунку заборгованості та додатку №1 до кредитного договору, в якому зазначено всі необхідні платежі.
Апелянт просить оскаржуване ним рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надав.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2021 року між Акціонерним товариством “Акцент-Банк” (Банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АІСС ГРУП” (Позичальник, відповідач у справі) укладено Кредитний договір № 20.710000000774 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному в третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (далі кредит) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Згідно з п. п. 1.2, 1.3 Договору термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2., 2.4.1 цього договору. Усі істотні умови кредитування наведені в розділі А цього договору “Істотні умови кредитування”.
У пунктах А1., А2., А3. Розділу А “Істотні умови кредитування” Договору сторонами погоджено, зокрема, наступні істотні умови кредитування:
А1. Вид кредиту – строковий кредит;
А2. Ліміт цього договору: у розмірі 500 000,00 грн на поповнення основних засобів та обігових коштів;
А3. Термін повернення кредиту 21 грудня 2024 р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами і розмірі та строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до цього договору).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором х ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) х Процентна ставка за місяць)/1((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом х річна Процентна ставка/кількість днів поточного року) х кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення Кредиту сума щомісячного платежу за %.
Згідно зі ст., ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомлені, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 21 грудня 2024 р”.
В п. А4. Договору визначено, що рахунки для обслуговування кредиту: НОМЕР_3 (в гривнях), отримувач: АТ “А-Банк”, МФО 307770, код ЄДРПРУ/код ІПН 35672551.
У пунктах А6., А8. Розділу А Договору погоджено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти в розмірі 20,90 % річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів “факт/360”). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
За змістом пункту А10. Розділу А Договору Позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно.
Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Відповідно до п. 2.2.2, п. 2.2.3, п. 2.2.5 Договору Позичальник зобов`язався: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п., п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п., п. 2.3.5, 4.4. ,4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Згідно з п. 2.2.6 Договору Позичальник доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з рахунків, наведених у цьому пункті договору, для виконання зобов`язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування:
№ НОМЕР_4 у АТ “А-БАНК", МФО 307770, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язань з погашення винагороди, а також неустойки;
№ НОМЕР_5 у АТ “А-БАНК”, МФО 307770, у межах сум, що піддягають сплаті Банку за цим Договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті “Призначення платежу” якого зазначаються номер, дата та посилання на пункт 2.2.6. цього Договору.
У п. 2.2.13 Договору обумовлено, що у період дії цього договору Позичальник зобов`язується щомісячно направляти на поточний рахунок у Банку обсяг надходжень від господарської діяльності, що становить не менше подвоєної суми щомісячного внеску по кредиту, наведеного в графіку погашення (Додаток № 1 до договору).
Згідно з п., п. 6.1, 6.2 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання його сторонами. Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.
Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом та цим договором порядку (п. 6.3 Договору).
Додатком № 1 до Договору є Графік погашення, який є його невід`ємною частиною, та в якому визначені терміни повернення кредиту, сплати процентів та комісійних винагород та їх щомісячні розміри, належні до сплати у відповідні терміни (дати).
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору АТ “Акцент-Банк” перерахував на рахунок Позичальника кошти у розмірі 500 000,00 грн., про що свідчить меморіальний ордер № ТR.21131607.34384.70198 від 23.12.2021, копія якого міститься в матеріалах справи. В графі призначення платежу зазначено: “Видача кредиту згідно договору №20.71. 0000000774 від 23.12.2021”.
Згідно з випискою по особовому рахунку Позичальника, останній здійснював часткові оплати на погашення кредиту, процентів та комісії.
Позивач вказує, що станом на 18.06.2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 88 158,78 грн., яка складається з суми 32 087,09 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); суми 2421,69 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 27650,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова) та 25000 грн - штраф (змінна складова).
АТ “Акцент-Банк” було складено вимогу від 10.06.2024 року, адресовану відповідачу, про погашення до 17.06.2024 року поточної заборгованості за наявним кредитом, яка станом на 10.06.2024 року складає 62158,78 грн.
У поданій до суду позовній заяві Банком було вказано, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 20.710000000774 від 23.12.2021 року в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів та винагороди, стало підставою для направлення відповідачу вимоги, яка своєчасно та в повному обсязі не виконана.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За правилами ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України - якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як вказано вище, згідно умов укладеного сторонами договору Банк зобов`язався видати відповідачу кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн, які відповідачем мали бути повернуті у повному обсязі у строк до 21.12.2024 року.
Встановлено, що позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов`язання щодо видачі кредитних коштів у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 23.12.2021 року.
За умовами п. 2.4.1. договору Позичальник має право за узгодженням з Банком здійснити дострокове (як повне, так і часткове) погашення кредиту. При цьому Позичальник зобов`язаний одночасно сплатити Банку суму процентів відповідно до п. 4.1, 4.2 цього Договору, суму винагороди відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору, неустойку (штраф, пеню),у випадку, якщо на момент дострокового погашення кредиту (частини кредиту) у Банку виникли підстави для стягнення неустойки згідно з п.п. 5.1, 5,2, 5.3 цього Договору, а також інші платежі за цим Договором. Черговість погашення заборгованості зазначена у п. 4.9 цього Договору.
За доводами позову сума, яка заявлена Банком до стягнення, складається з:
- 32 087,09 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 2 421,69 грн - загальний залишок заборгованості за процентами;
-27650,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою;
- 1000,00 грн - штраф (фіксована складова);
- 25000 грн - штраф (змінна складова).
Вказані суми розраховано позивачем станом на 18.06.2024 року, а позов подано 03.07.2024 року.
Правова позиція відповідача у справі зводиться до того, що сторони погодили про дострокове погашення кредиту; суму, визначену Банком та підтверджену довідкою, отриманою перед погашенням кредиту, відповідач сплатив і будь-яка заборгованість у нього відсутня, а навпаки, дії Банку щодо незакриття рахунку та продовження нарахувань процентів та інших платежів, неправомірні.
В апеляційній скарзі позивач підтверджує, що між відповідачем та Банком відбулося погодження про дострокове погашення ТОВ “АІСС ГРУП” укладеного між ними кредитного договору.
Колегія суддів зауважує, що умови Договору передбачають можливість дострокового погашення кредиту.
Як зазначав у відзиві на позов відповідач і апелянтом це не заперечується, 13.11.2023 року АТ “Акцепт-Банк” була надана довідка № АВ05-FAR7GHN3OG про стан заборгованості за кредитним договором № 20.71.0000000774, згідно якої залишок суми кредиту – 271 313,32 грн, нараховані відсотки 3316,41 грн, нараховані комісії – 11850,00, штрафні санкції – 0,00 грн, прострочена заборгованість – 21712,59 грн.
В довідці зазначено, що станом на 13.11.2023 року заборгованість клієнта перед АТ “А-Банк” за поточне обслуговування відсутня (а.с.56).
Відповідач стверджував, що з метою дострокового погашення кредиту 14.11.2023 року ТОВ “АІСС ГРУП” було перераховано на рахунок НОМЕР_4 повну суму в розмірі 286 479,73 грн (залишок суми кредиту 271 313,32 грн; нараховані відсотки 3 316,41 грн; нараховані комісії 11850,00 грн), про що свідчить платіжна інструкція № 854 від 14.11.2023 (а.с.55).
Колегія суддів на спростування доводів скаржника про те, що вказані докази не підтверджують повне погашення відповідачем зобов`язання перед Банком, звертає увагу на наступне:
Апелянт безпідставно вказує, що у відповідності до п. А4 кредитного договору, рахунок для погашення - це рахунок НОМЕР_2 , а кошти відповідач направив на свій поточний рахунок.
Колегія суддів дослідила надані обома сторонами до матеріалів справи докази та встановила наступне:
Відповідно до пункту А.4 укладеного сторонами кредитного договору, рахунок для обслуговування кредиту - НОМЕР_2 .
ТОВ “АІСС ГРУП” було перераховано 286 479,73 грн на інший рахунок - НОМЕР_4 . Про це вказує сам відповідач та про це свідчить платіжна інструкція, на яку Товариство посилається - від 14.11.2023 року №854 (а.с.55).
При цьому колегія суддів звертає увагу на призначення платежу у згаданому платіжному дорученні - перерахування на інший рахунок підприємства.
Між тим, апелянт не заперечує, що цей поточний рахунок відповідача використовувався Банком для погашення кредиту.
Як вказано вище, відповідач надавав Банку розпорядження про списання з його поточного рахунку НОМЕР_1 лише чергових платежів і лише у певному порядку (п. 2.3.5 кредитного договору).
Однак, положення іншого пункту Договору - п. 2.2.6 передбачають, що Позичальник доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з рахунку № НОМЕР_4 у АТ “А-БАНК", МФО 307770, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язань з погашення винагороди, а також неустойки;
№ НОМЕР_5 у АТ “А-БАНК”, МФО 307770, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання).
Таким чином, сукупність встановлених судом обставин є підставою для висновку про те, що сторони погодили дострокове виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором, позивач видав довідку для такого погашення із зазначенням належних для погашення кредиту сум платежів, наступного дня після отримання довідки відповідач вчинив необхідні дії і перерахував грошові кошти у вказаній у довідці Банку сумі на рахунок, з якого Банк мав можливість і право списати грошові кошти на погашення кредитної заборгованості Позичальника перед Банком.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заборгованість відсутня і право позивача на стягнення з відповідача заявленої суми не доведено.
Тому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково погодився з доводами ТОВ “АІСС ГРУП” про погашення ним кредитної заборгованості в повному обсязі, оскільки в результаті внесення вказаного платежу в розмірі 286 479,73 грн відбулося поповнення поточного рахунку відповідача, а не погашення заборгованості на визначений в кредитному договорі рахунок, а також доводи про те, що Банк за умовами договору не міг списати всю вказану суму на погашення кредиту, а лише мав можливість списати в певному порядку чергові платежі.
Ці посилання суперечать дійсним обставинам справи і умовам укладеного сторонами договору.
За доводами відзиву на позовну заяву відповідач вказував, що 11.03.2024 року ТОВ “АІСС ГРУП” звернулося до позивача з заявою про закриття кредитного договору.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи свідчать, що Товариство відповідача заявою вих. № 33/24 від 11.03.2024 року (вх. № 1689716) просило прийняти заяву на закриття поточного рахунку НОМЕР_6 (а.с.54).
Раніше, відповідач надав заяву від 06.03.2024 року про закриття поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “АІСС ГРУП” НОМЕР_6 (а.с.53).
Суд зауважує, що ці дії відбулися після погашення 14.11.2023 року ТОВ “АІСС ГРУП” заборгованості за кредитним договором, яка була визначена самим скаржником напередодні 13.11.2023 року.
Скаржник не спростовує доводи відповідача про те, що Банк рахунок так і не закрив. Натомість, суду апеляційної інстанції позивач надав додатковий доказ до справи - банківську виписку по рахунку НОМЕР_1 .
Отже, вимоги заяв позивача про закриття вказаного рахунку Банк не виконав.
Колегія поділяє доводи суду першої інстанції про те, що відповідач вчинив необхідні дії для дострокового погашення кредиту, що надані докази є більш вірогідними і приймаються судом на підтвердження правової позиції відповідача. Вони є правильними і підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо наданого позивачем додаткового доказу до справи - банківської виписки по рахунку НОМЕР_1 , колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про його прийняття.
Відповідно до ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Скаржник подання додаткового доказу обґрунтовує тим, що позивач не міг передбачити мотивування рішення суду про відмову в позові, тому і не надавав банківську виписку по поточному (2600) рахунку відповідача.
В силу ст.ст.14,73,74 Господарського процесуального кодексу України позивач має самостійно визначати обсяг доказів, необхідних для доведення заявлених ним вимог. Крім того, виписка сформована позивачем після прийняття оскаржуваного рішення, відповідно, цей доказ не існував на час розгляду справи.
Отже, позовні вимоги та апеляційна скарга не доведені.
Оскаржуване рішення слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд позову та апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2024 року у справі №908/1856/24 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua