Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №912/2134/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м.Дніпро Справа № 912/2134/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 у справі № 912/2134/25 (суддя Кабакова В.Г.), повний текст рішення складено 19.11.2025

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», м. Кропивницький

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-2» «Кіровоградважбуду», м. Кропивницький

про стягнення 276 648,46 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

13.08.2025 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (далі – позивач або ОКВП «Дніпро-Кіровоград) до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-2» «Кіровоградважбуду» (далі – відповідач або ЖБК «Будівельник-2» «Кіровоградважбуду») про стягнення 276 648,46 грн заборгованості за самовільне приєднання до мереж водокористування та водовідведення.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 у справі № 912/2134/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на користь ЖБК «Будівельник-2» «Кіровоградважбуду» 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 у справі № 912/2134/25, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (апелянт) оскаржує його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на належній оцінці доказів, а також зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Скаржник наголошує, що після належного повідомлення відповідача про намір встановлення вузла комерційного обліку води та ненадання останнім у встановлений законом строк згоди на його встановлення або повідомлення про намір самостійного оснащення будівлі, такий вузол було встановлено 01.09.2023. Однак, відповідач надалі не забезпечив представникам позивача доступ до приладу обліку для його опломбування та прийняття на абонентський облік, зокрема 02.05.2025, у зв`язку з чим було складено акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.

На думку апелянта такі дії відповідача є порушенням п. 2 розділу IV Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, якими недопущення виконавця послуг до опломбування вузла комерційного обліку віднесено до самовільного приєднання.

Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність попереднього звернення з позовом щодо встановлення сервітуту, оскільки перешкод для встановлення вузла обліку відповідач не створював, а доступ для його монтажу було надано. Перешкоди виникли на наступному етапі - під час опломбування та прийняття приладу на абонентський облік.

Крім того, апелянт заперечує висновок суду про відсутність передбачених законодавством підстав для нарахування та стягнення плати за самовільне приєднання внаслідок недопуску до вузла комерційного обліку, зазначаючи, що положення Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» не виключають застосування Правил № 190, які встановлюють відповідальність за такі порушення.

Також позивач вважає неправильним тлумачення судом положень щодо строків оснащення будівель вузлами комерційного обліку в умовах воєнного стану, оскільки продовження граничного строку їх оснащення на 24 місяці після припинення або скасування воєнного стану не означає заборони чи зупинення встановлення таких приладів у період його дії.

Посилаючись на правомірність встановлення вузла комерційного обліку, складення акта про порушення та здійснення відповідних нарахувань, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнути з ЖБК «Будівельник-2» Кіровоградважбуду» 276 648,46 грн заборгованості за самовільне приєднання, водокористування та водовідведення, а також судові витрати.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) неподання відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» є підприємством, яке здійснює господарську діяльність в сфері водопровідно-каналізаційного господарства з метою задоволення суспільних потреб у продукції, роботах та послугах, поліпшення побутових умов населення області, а також отримання прибутку і реалізації на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів територіальних громад сіл, селищ і міст області в галузі житлово-комунального господарства.

За розпорядженням № 53-од від 31.08.2023 «Про встановлення приладів комерційного обліку» ОКВП «Дніпро-Кіровоград» 01.09.2023 в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою: м. Кропивницький, вул. Кропивницького, 10, обслуговування якого здійснює ЖБК «Будівельник-2» «Кіровоградважбуду», встановлено комерційний прилад обліку води APATOR PoW0Gaz SA № 22313930.

Відповідно до наказу № 66-од від 27.03.2024 «Про введення в експлуатацію ОЗ» ОКВП «Дніпро-Кіровоград» введено в експлуатацію в підвальному приміщенні прилад комерційного обліку води APATOR PoW0Gaz SA № 22313930 по вул. Кропивницького, 10.

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» зверталось до відповідача з листами-повідомленнями (а. с. 9-12) про необхідність проведення опломбування та прийняття комерційного приладу обліку води на абонентський облік із зазначенням дат опломбування: 20.09.2023, 31.10.2023, 17.11.2023, 05.12.2023 (лист № 2225/13/07-21 від 12.09.2023, лист № 2479/25/07-21 від 23.10.2023, лист № 2647/13/07-21 від 09.11.2023, лист № 100773 від 29.11.2023)

Як зазначає позивач, на вказані дати відповідач не надавав доступу до комерційного приладу обліку води для опломбування.

28.04.2025 позивач направив відповідачу лист-повідомлення № 887/13/07-21 про необхідність забезпечити доступ до підвального приміщення та бути присутнім 02.05.2025 о 10.00 год. для опломбування вузла комерційного приладу обліку води за адресою: м. Кропивницький, вул. Кропивницького, буд. 10 (а. с. 13).

02.05.2025 представником ОКВП «Дніпро-Кіровоград» здійснено вихід за адресою: м. Кропивницький, вул. Кропивницького, буд. 10 з метою опломбування вузла комерційного обліку. Голова ЖБК «Будівельник-2» «Кіровоградважбуду» ОСОБА_1 після сповіщення його на номер телефону відмовився бути присутнім та не надав доступ до комерційного приладу обліку з метою його опломбування, про що представником ОКВП «Дніпро-Кіровоград» складено акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування, із зазначенням порушення: представником ЖБК «Будівельник-2» не надано доступ до вузла комерційного обліку води для його опломбування, що є порушенням п. 2 розділу IV Правил № 190 (а. с. 14).

Акт підписаний представником позивача та двома свідками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

За положеннями Правил № 190, позивач здійснив нарахування за самовільне приєднання водокористування у сумі 151 719,76 грн та водовідведення у сумі 124 928,70 грн за 30 діб з розрахунку діаметру водопроводу 65 мм та виписав рахунки № 5349 від 22.05.2025 за самовільне приєднання водокористування та водовідведення, всього на загальну суму 276 648,46 грн, які направив відповідачу з супровідним листом № 138928 від 23.05.2025 поштовим зв`язком (а. с. 15-19), до листа також додані копія акта про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 02.05.2025 та розрахунок за самовільне приєднання.

Відповідач оплату виставлених рахунків не здійснив, тому за ним рахується заборгованість перед позивачем у сумі 276 648,46 грн, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи № 912/2134/25, доводи апеляційної скарги ОКВП «Дніпро-Кіровоград», правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався, зокрема, на відсутність рішення співвласників щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку, неналежне, на його думку, погодження умов такого встановлення та ненадання позивачем інформації про його вартість і порядок відшкодування відповідних витрат.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що повідомлення про намір установити вузол комерційного обліку було здійснено позивачем у передбачений законодавством спосіб, а саме шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті оператора зовнішніх інженерних мереж (а. с. 76-77).

Такий порядок передбачений пунктами 4, 5 Порядку інформування оператором інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 444. Днем отримання повідомлення в такому випадку є дата його розміщення на офіційному вебсайті оператора зовнішніх інженерних мереж.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», якщо протягом двох місяців із дати отримання повідомлення власник (співвласники) будівлі не надав згоди на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором умовах і не повідомив про намір самостійно обладнати будівлю таким вузлом, оснащення будівлі здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж.

Отже, за встановлених обставин відсутність окремого рішення загальних зборів співвласників сама собою не позбавляла позивача передбаченого законом права здійснити оснащення будівлі вузлом комерційного обліку після спливу встановленого строку без відповідного волевиявлення власників.

Зазначене узгоджується також із положеннями ч. 1 ст. 19 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», відповідно до яких послуги централізованого питного водопостачання надаються з урахуванням вимог законодавства про комерційний облік, а підприємства питного водопостачання мають право забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

При цьому п. 13 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Мінрегіону від 09.08.2018 № 206, передбачає оснащення вузлами комерційного обліку всіх вводів зовнішніх інженерних мереж у житлових і нежитлових будівлях та визначає місце їх установлення.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності належного погодження встановлення приладу обліку не спростовують передбаченого ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права позивача встановити такий прилад після ненадання власником (співвласниками) будівлі відповіді в установлений строк.

Разом із тим правомірність установлення вузла комерційного обліку та наявність у позивача підстав вимагати доступу до нього не означають автоматичної правомірності застосування до відповідача нарахувань за самовільне приєднання.

Відповідно до п. 4 розділу I Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, самовільне користування - користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення за відсутності договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення із виконавцем комунальної послуги, а також у випадку порушення споживачами умов укладеного між сторонами договору.

Натомість у цій справі підставою для складання акта та проведення спірних нарахувань позивач визначив недопуск його представників до вже встановленого вузла комерційного обліку для проведення огляду, опломбування та прийняття приладу на абонентський облік.

Колегія суддів бере до уваги довід апелянта про те, що п. 2 розділу IV Правил № 190 передбачає відповідні наслідки недопущення чи перешкоджання виконавцю послуг у встановленні або опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів. Однак сам факт згадування такого порушення в Правилах не звільняє позивача від обов`язку довести наявність усіх передбачених законодавством підстав для застосування конкретного способу розрахунку та стягнення заявленої суми.

Зі змісту матеріалів справи не вбачається, що спірні нарахування були зумовлені встановленням факту нового або несанкціонованого фізичного приєднання відповідача до мереж водопостачання чи водовідведення. Натомість безпосередньою підставою для їх здійснення позивач визначив недопуск представників підприємства до вузла комерційного обліку з метою його опломбування та прийняття на абонентський облік, що не є достатнім для висновку про наявність у позивача права нарахувати плату за самовільне приєднання в заявленому розмірі без установлення інших передбачених Правилами підстав.

При цьому Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» спеціально врегульовує порядок установлення та обслуговування вузлів комерційного обліку, а також дії оператора в разі відсутності згоди власника (співвласників) будівлі або створення ним перешкод.

Згідно з ч. 3 ст. 3 вказаного Закону в такому разі оператор зовнішніх інженерних мереж може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, у якій обладнується вузол комерційного обліку, для його встановлення та обслуговування.

Отже, законодавець передбачив спеціальний правовий механізм забезпечення оператору можливості доступу до відповідної частини будівлі для встановлення й обслуговування приладу обліку. Водночас матеріали справи не підтверджують, що позивач звертався до суду з вимогою про встановлення сервітуту щодо частини будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. Кропивницького, 10, для забезпечення доступу до вузла комерційного обліку та проведення необхідних робіт.

Колегія суддів ураховує довід апелянта про відсутність перешкод під час монтажу приладу та їх виникнення лише на етапі опломбування й прийняття на абонентський облік. Водночас саме по собі перешкоджання доступу до встановленого вузла обліку не прирівнюється до самовільного приєднання та не є автоматичною підставою для нарахування плати за таке порушення.

Якщо власник або співвласники створюють перешкоди в обслуговуванні вузла, оператор має використовувати передбачені законом засоби захисту, зокрема звернутися з вимогою про встановлення сервітуту, а не підміняти такий механізм нарахуванням плати за самовільне приєднання за обставин, які фактично полягають у недопуску до вже встановленого приладу обліку.

Посилання апелянта на те, що положення Правил № 190 підлягають застосуванню поряд із Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» не спростовує наведеного висновку, оскільки Правила № 190 не можуть тлумачитися як такі, що запроваджують не передбачений законом спосіб стягнення коштів за сам факт недопуску до встановленого вузла комерційного обліку, без належного встановлення обставин самовільного приєднання або самовільного користування та правових підстав для відповідного розрахунку.

Не змінює цього висновку й посилання апелянта на положення законодавства щодо продовження строків оснащення будівель вузлами комерційного обліку на 24 місяці з дня припинення або скасування воєнного стану, оскільки відповідні положення визначають граничний строк виконання обов`язку з оснащення будівель, які на день набрання чинності Законом не були оснащені вузлами обліку або вузли яких вийшли з ладу. Водночас питання щодо можливості встановлення приладу та питання про наявність правових підстав для нарахування плати за самовільне приєднання є різними за змістом і мають оцінюватися окремо. Тому навіть якщо виходити з правомірності встановлення приладу позивачем 01.09.2023, це не є достатньою підставою для задоволення заявленої майнової вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Водночас обраний спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати ефективне поновлення такого права.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав визначений ст. 16 ЦК України, однак судовий захист може здійснюватися й іншим способом, якщо він є ефективним та відповідає характеру порушення.

У цій справі позивач обґрунтував вимогу про стягнення 276 648,46 грн тим, що відповідач не забезпечив доступу до вузла комерційного обліку для його опломбування та прийняття на абонентський облік. Проте обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру встановленого порушення, оскільки спірні правовідносини стосуються забезпечення доступу до вже встановленого приладу обліку, тоді як нарахування здійснено як за самовільне приєднання та/або самовільне користування.

За вказаних обставин позивач не довів наявності належної правової підстави для стягнення спірної суми саме в заявленому порядку.

Аналогічний підхід щодо самостійного значення належності обраного способу захисту викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18. Обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки суд не може задовольнити вимогу, яка не забезпечує належного відновлення порушеного права у спосіб, передбачений законом або такий, що є ефективним з огляду на конкретні обставини справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо правомірності встановлення вузла комерційного обліку не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача 276 648,46 грн за самовільне приєднання та/або самовільне користування за обставин, установлених у цій справі.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення спору, надав належну оцінку наявним доказам і правильно застосував норми матеріального права, а тому рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 у справі № 912/2134/25 є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування або зміни відсутні.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 275 цього Кодексу суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга ОКВП «Дніпро-Кіровоград» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 у справі № 912/2134/25 слід залишити без змін.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2025 у справі № 912/2134/25 – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков