Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №904/7231/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 м.Дніпро Справа № 904/7231/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., суддів: Демчина Т.Ю., Стефанів Т.В.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/7231/25 ( суддя Ярошенко В.І.), повний текст рішення складено 05.06.2026,

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

про стягнення заборгованості за договором підряду

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про стягнення неустойки за Договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 100/4Д від 20.03.2025 у розмірі 756 989, 47 грн, з яких: пеня за порушення терміну початку виконання будівельних робіт (робіт 2-го етапу) у розмірі 332 252, 55 грн, пеня за порушення строків завершення будівництва у розмірі 221 928, 64 грн, штраф 7% вартості робіт за прострочення понад тридцять днів у розмірі 212 808, 29 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/7231/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ангарська, 3а, код ЄДРПОУ 38888898) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 91 230,55 грн пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт, 110 964,32 грн пені за порушення строків завершення будівництва, 106404,15 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва понад тридцять днів, 6311,61 грн витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовлено.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/7231/25 в частині встановлення підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені і штрафних санкцій), та винести нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ «Строй ЮА» в повному обсязі.

25.06.2026 в системі «Електронний суд» скаржником сформовано клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги, яке зареєстровано судом 26.06.2026. У зазначеному клопотанні скаржник доповнив прохальну частину апеляційної скарги альтернативною вимогою про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) до 7 569,89 грн у разі відмови в задоволенні основних доводів апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що між Військовою частиною НОМЕР_1 і ТОВ «Строй ЮА» укладено 53 договори підряду, спрямовані на будівництво єдиного комплексу фортифікаційних споруд загальною протяжністю понад 11 км на межі Дніпропетровської та Донецької областей, а також на перебування у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області 44 аналогічних позовів про стягнення неустойки на загальну суму понад 35 млн грн, з яких у цій справі заявлено 756 989,47 грн, що, на його думку, свідчить про штучний поділ єдиного обсягу робіт і недотримання позивачем принципів добросовісності та розумності, закріплених ст. 3 ЦК України.

За умовами договору № 100/4Д від 20.03.2025 роботи поділено на два етапи: І етап – інженерні вишукування, розроблення робочого проєкту з генеральним планом, проходження експертизи й отримання позитивного експертного звіту; ІІ етап – будівельні роботи, які мали бути завершені до 03.05.2025 включно відповідно до пункту 3.1 договору, а розпочаті не пізніше п`яти календарних днів після його підписання згідно з пунктом 3.2.

Водночас пункти 4.2.1 та 8.1 договору покладали на замовника обов`язки затвердити проєктну документацію та передати підряднику об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт) за актом приймання-передачі, а пункти 4.2.7, 4.3.7, 4.4.10 та 4.4.18 передбачали дотримання законодавства, постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 «Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», будівельних норм і правил безпеки, зокрема припинення робіт під час повітряних тривог.

Апелянт стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 не забезпечила належного погодження проєктної документації з компетентним військовим командуванням відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 «Деякі питання підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні» та від 07.05.2024 № 514 «Порядок передачі, прийняття, утримання, обслуговування, охорони та ведення оперативного обліку військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд». Проєктну документацію було затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 178 від 14.04.2025, однак доказів її погодження відповідним військовим командуванням не надано; згідно з відповіддю Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на адвокатський запит адвоката Гелетій М.Т. від 18.03.2026, наданою 28.04.2026, таким командуванням є Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

Крім того, замовник, за доводами скарги, не передав належно підготовлений фронт робіт ІІ етапу відповідно до пунктів 4.2.1, 8.1 договору, пунктів 69, 70 Загальних умов та пункту 3.2.14 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва». Акт приймання-передачі об`єкта від 21.03.2025, на який посилається позивач, не містить належних відомостей про місце виконання робіт, координати, межі й технічні характеристики об`єкта та, на думку апелянта, підтверджує лише передачу вихідних даних для проєктування, а не фактичну передачу фронту робіт ІІ етапу. Про відсутність належної передачі замовника повідомлено листом № 121 від 06.06.2025.

ТОВ «Строй ЮА» також наголошує на істотному погіршенні безпекової ситуації з початку квітня 2025 року на території Межівської територіальної громади Дніпропетровської області та Покровського району Донецької області, зокрема поблизу населених пунктів Межове, Білозерське, Наталівка та Слов`янка, де відстань до лінії фронту становила менш як 15 км, а поблизу м. Білозерське – менш як 10 км, застосовувалися БПЛА, зокрема «Ланцет» і FPV-дрони, здійснювалися масовані обстріли та евакуація населення.

На підтвердження форс-мажорних обставин подано висновок Рівненської торгово-промислової палати від 17.10.2025 № 56.01/433, наказ ТОВ «Строй ЮА» від 03.03.2025 № 183, яким затверджено «Положення про порядок дій працівників під час повітряної тривоги на будівельних майданчиках зведення фортифікаційних споруд», а також інформаційну довідку про повітряні тривоги в Дніпропетровській області: у квітні 2025 року – 124 тривоги тривалістю 381 годину 35 хвилин, у травні 2025 року – 114 тривог тривалістю 499 годин 34 хвилини, загалом за період з 01.04.2025 по 31.05.2025 – 238 тривог тривалістю 881 година 9 хвилин, що становить 36 днів 17 годин 9 хвилин. З урахуванням орієнтовно 357 годин на відновлення робіт після тривог час зупинення або істотного обмеження будівництва перевищив 50 календарних днів із 61.

Додатково несприятливі погодні умови, зокрема опади інтенсивністю подекуди до 35 мм у період з 01.04.2025 по 30.06.2025, підтверджуються листом Українського гідрометеорологічного центру ДСНС від 09.07.2025 № 99 021-3004/99 12, наданим на запит ТОВ «Строй ЮА» від 27.06.2025. Апелянт вказує, що виконання робіт у кілька змін і нічний час за таких обставин створювало загрозу життю та здоров`ю працівників, а зупинення робіт було зумовлене обов`язковим дотриманням вимог безпеки, зокрема пункту 4.6 ДБН А.3.1-5:2016 та ст. 3 Конституції України. При цьому роботи І етапу виконано своєчасно й у повному обсязі, що підтверджується актом № 1ПКД від 05.04.2025 на суму 59760 грн з ПДВ, а також проведено можливі підготовчі роботи, закуплено та виготовлено передбачені локальними кошторисами матеріали, обладнання й елементи облаштування.

Посилаючись на ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ст.ст. 612– 614, 617, 850, 851, 875, 877 ЦК України, пункти 13.2, 13.13 договору та постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 і Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, апелянт стверджує, що порушення строків виконання робіт спричинене неналежним виконанням замовником зустрічних зобов`язань, небезпечною воєнною обстановкою та іншими незалежними від підрядника обставинами, а тому відсутні підстави для констатації його прострочення та притягнення до відповідальності. На підтвердження необхідності оцінки доказів за стандартом більшої вірогідності також наведено постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Крім того, апелянт просить застосувати принцип contra proferentem, оскільки договори підготовлені замовником, а неоднозначні умови пунктів 4.2.1, 4.2.7, 4.4.10, 8.1 договору мають тлумачитися проти сторони, яка їх сформулювала, з урахуванням ст. ст. 6, 628 ЦК України та правових висновків, викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц і від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19, Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 125/1609/21, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 910/11489/22 та Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 761/38032/21. Водночас ТОВ «Строй ЮА» вважає, що навіть за наявності підстав для застосування санкцій їх розмір є непропорційним наслідкам порушення, оскільки військова частина НОМЕР_1 не довела збитків, а стягнення неустойки у розмірі 7 % вартості робіт і штрафних санкцій загальною сумою 11 357 141,05 грн може призвести до необґрунтованого збагачення кредитора та банкрутства підрядника. На підтвердження доводів щодо співмірності неустойки наведено постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постанови Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Апелянт погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення неустойки відповідно до ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, проте вважає недостатнім саме зменшення санкцій і наполягає на повному звільненні від відповідальності через відсутність вини підрядника та прострочення кредитора.

3. Узагальнені доводи та вимог відзиву на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористалися, до Центрального апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу не подали.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

20.03.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» (підрядник) укладено договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 100/4Д.

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проєктно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 192», а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.

Склад та обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, відповідно до програми фінансування, що оформлюється додатковою угодою з відповідними додатками. Джерелом фінансування проведення робіт є Державний бюджет України (п. 1.2. договору).

Власником результату виконаних робіт є замовник (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору роботи виконуються за етапами:

I етап – проєктування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії «Робочий проект» (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною договору;

II етап – будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Пунктом 2.1 договору, погоджено, що вартість робіт по договору визначена за договірною ціною (додаток № 1) і складає: 3 041 138, 71 грн, в тому числі ПДВ 506856,50 грн та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.

Порядок визначення вартості договірної ціни проводиться згідно з положеннями кошторисних норм України Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (п. 2.2. договору).

Договірна ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 2.3. договору).

Строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт (додаток 4) та встановлюються до 03.05.2025 включно (п. 3.1. договору).

Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 календарних днів після підписання договору підряду (п. 3.2. договору).

Строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі виникнення обставин непереборної сили (які засвідчуються відповідно до розділу 14 договору) (п. 3.3. договору).

Після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 3.5. договору підрядник передає замовнику (згідно з накладною): по І етапу: технічні звіти про вишукувальні роботи (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування) у паперовому вигляді у двох примірниках та один примірник на електронному носії (повний комплект у форматі РDF). Проєктну документацію стадії «робочий проєкт» у паперовому вигляді у чотирьох примірниках та одному примірнику на електронному носії (повний комплект у форматах .pdf, .docs.). Позитивний експертний звіт. Замовник протягом 10 календарних днів з дня отримання документації (за накладною) та акту виконаних робіт зобов`язаний прийняти роботи шляхом підписання акту виконаних робіт та направити його виконавцю. У разі відмови від підписання акту виконаних робіт замовник у цей самий строк зобов`язаний направити підряднику вмотивовану відмову від приймання проектної документації.

У разі отримання підрядником вмотивованої відмови замовника від приймання проєктної документації сторонами складається акт з переліком недоліків, недоробок і термінів їх усунення підрядником (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 4.1.1. договору замовник має право відповідно до ст. ст. 235, 236, 237 Господарського кодексу України, у разі порушення підрядником господарських зобов`язань за договором застосувати в односторонньому порядку оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу з метою припинення або попередження повторення порушень, а саме: достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин:

а) підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) об`єкта протягом 10 календарних днів з дати підписання договору підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника;

б) підрядник більше ніж на 5 днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника. Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, який направляється замовником на адресу підрядника.

Підрядник зобов`язаний виконувати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки всі роботи, обумовлені договором, у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу об`єкта за актом у визначений договором строк (пункт 3.1 договору) (п. 4.4.3. договору).

Приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (п. 10.1. договору).

Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, акт здачі-приймання виконаних проектних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином підрядником у двох примірниках і надаються для підписання замовнику (п. 10.2. договору).

Замовник повинен розглянути та підписати акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 5 робочих днів з моменту одержання цих документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений замовником строк є обов`язковим для підрядника (п. 10.3. договору).

Прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості, тощо є обов`язковими згідно з чинним законодавством та іншої документації щодо таких матеріалів) (п. 10.4. договору).

Розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкту проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт, затверджених інженером технічного нагляду. Після виконання підрядником робіт з будівництва замовник приймає виконану роботу та протягом 5 робочих днів з дати отримання пакету документів, підписує акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, якщо вони повністю відповідають об`ємам виконаних робіт на ділянці будівництва, в іншому випадку акти повертаються підряднику для усунення зауважень та коригування (п. 11.1. договору).

За порушення терміну початку виконання робіт по договору (пункт 3.1. договору) підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день нерозпочатої роботи. У разі якщо підрядник не розпочав роботу протягом 30 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово (п. 13.3. договору).

За порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 13.5. договору).

Строк дії договору - це час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої зобов`язання відповідно до цього договору (п. 17.1. договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025 . У частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 17.2. договору).

Зміни та доповнення до цього договору будуть дійсні за умови, якщо вони укладені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками сторін та скріплені печатками (за наявності) (п. 18.4. договору).

Військовою частиною НОМЕР_1 передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» прийнято об`єкт для початку будівництва, про що сторони склали акт приймання-передачі будівельного майданчика від 21.03.2025.

Позивач зазначає, що роботи І етапу виконані підрядником відповідно до умов укладеного договору, а саме розроблено проєктно – кошторисну документація, що підтверджується позитивним експертним звітом № 257-Е-25/В від 04.04.2025 та передано замовнику.

На виконання умов договору, 05.04.2025 сторонами підписано акт №1ПКД, відповідно до якого відповідачем виконано роботи з розробки проєктно-кошторисної документації (І-го етапу робіт) по об`єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 192» на суму 59 760 грн з ПДВ.

29.04.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, в якій, керуючись абзацом 5 п.48 Постанови, п.2.3 договору, дійшли згоди щодо зміни вартості робіт в бік зменшення на 1 020, 35 грн, у зв`язку з цим домовилися про внесення змін до пункту 2.1 розділу 2 договору та викласти його у наступній редакції: « 2.1. Вартість робіт по договору визначена за договірною ціною (додаток № 1 до додаткової угоди № 1 від 29.04.2025 до договору № 100/4Д від 20.03.2025), складеною на підставі локальних кошторисів до неї (додаток № 5/1-5/6 до додаткової угоди № 1 від 29.05.2025 до договору № 100/4Д від 20.03.2025), і складає: 3 040 118, 36 грн, в тому числі ПДВ 506 686, 39 грн та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.»

З урахуванням погодженого сторонами календарного графіку (додатку №4 до договору), відповідач мав розпочати виконання будівельних робіт (ІІ етап) не пізніше 01.04.2025, та завершити відповідні роботи до 03.05.2025 включно.

25.06.2025 сторони склали акт огляду будівельного майданчика по об`єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 192», яким встановили, що станом на 25.06.2025 підрядник роботи на об`єкті не розпочав, чим порушив строки початку робіт, визначені у календарному графіку виконання робіт (додаток 4) до договору підряду.

07.07.2025 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №14/22-728 про дострокове розірвання договору підряду № 100/4Д в односторонньому порядку, з підстав порушення відповідачем підпункту «а» пункту 4.1.1. розділу 4 договору, що підтверджується актом огляду будівельного майданчику від 25.06.2025. Зазначене повідомлення отримано відповідачем 10.07.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи факт отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору підряду 10.07.2025, зазначений договір є розірваними в односторонньому порядку з 16.07.2025.

Зважаючи на те, що відповідач не приступив до виконання будівельних робіт (ІІ етап) та відповідно не завершив їх виконання у визначені договором строк, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку (пеню та штраф) у загальному розмірі 756 989, 47 грн, з яких: пеня за порушення терміну початку виконання будівельних робіт (робіт 2-го етапу) у розмірі 332 252, 55 грн, пеня за порушення строків завершення будівництва у розмірі 221 928, 64 грн, штраф 7% вартості робіт за прострочення понад тридцять днів у розмірі 212 808, 29 грн, що і є причиною виникнення спору.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем був виконаний та переданий позивачу І етап робіт, про що сторонами 05.04.2025 був складений та підписаний Акт №1ПКД здачі-приймання виконаних проєктних робіт з розробки проєктно-кошторисної документації по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 367» за договором № 100/4Д від 20.03.2025 (а.с. 18, т. 1). В Акті сторони зазначили, що склали цей Акт про те, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником; вартість робіт 59 760,60 грн.

При цьому пунктом 4.2.1. договору передбачено, що замовник зобов`язаний затвердити проєктну документацію, надати підряднику об`єкт (фронт робіт).

У подальшому Проєктна документація була затверджена Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 178 (а.с. 59, т. 1).

Доводи скаржника (відповідача) щодо прострочення замовника та не затвердження в належному порядку проєктної документації, що унеможливило виконання підрядником ІІ етапу робіт, а саме будівельних робіт за договором, апеляційним господарським судом відхиляються, з огляду на таке.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 установлено, що на період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях проєктна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд узгоджується з військовим командуванням, у межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних із проектуванням та будівництвом фортифікаційних споруд у період дії воєнного стану, має спеціальний характер. Постанова Кабінету Міністрів України № 1415 встановлює особливий порядок погодження проектної документації, який зумовлений специфікою таких об`єктів та необхідністю їх інтеграції у систему оборонного планування.

Колегія суддів виходить з того, що вимога щодо узгодження проєктної документації з військовим командуванням спрямована не лише на формальне дотримання процедур у сфері будівництва, а насамперед на забезпечення відповідності відповідного об`єкта оборонним потребам у межах конкретної території відповідальності.

У цьому контексті термін «військове командування», використаний у Постанові №1415, має оцінюватися з урахуванням положень спеціального законодавства у сфері оборони та правового статусу суб`єкта, який здійснює організацію відповідних робіт.

Засади оборони України, повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, а також права й обов`язки відповідних суб`єктів у сфері оборони визначені Законом України «Про оборону України».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове командування - це, зокрема, Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Статус, правові основи організації, основні завдання і функції Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України визначено Законом України «Про Державну спеціальну службу транспорту».

Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України та призначене, зокрема, для будівництва об`єктів і споруд загальновійськового та спеціального призначення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» однією з основних функцій Державної спеціальної служби транспорту є організація і виконання робіт з будівництва та утримання військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд.

Згідно зі ст. 4 цього Закону до структури Державної спеціальної служби транспорту входять, зокрема, головний орган військового управління, регіональні органи військового управління та військові частини.

Відповідно до пункту 1 Положення про Військову частину НОМЕР_1 , затвердженого Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 05.11.2024 №429, Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що Військова частина НОМЕР_1 відповідно до покладених на неї завдань організовує виконання заходів з фортифікаційного обладнання, будівництва захисних споруд, позицій районів та інженерну підтримку військ (сил) у використанні елементів інфраструктури для ведення бойових дій та їх захисту.

Пунктом 7 Положення визначено, що командир Військової частини підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та є прямим начальником особового складу Військової частини.

Відповідно до пункту 9 Положення командир Військової частини НОМЕР_1 має право укладати в установленому порядку від імені Військової частини договори на замовлення товарів, робіт та послуг, а також здійснювати інші повноваження відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів.

З урахуванням наведеного колегія суддів виснує, що командир Військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах є належним суб`єктом військового командування в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є регіональним органом військового управління спеціалізованого військового формування, до функцій якого належить організація і виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд.

За таких обставин доводи скаржника (відповідача) про те, що замовником не було виконано договірного обов`язку із затвердження проєктної документації та допущено прострочення кредитора (замовника), є помилковим та не відповідає встановленим обставинам справи.

Отже, заперечення відповідача в цій частині апеляційним господарським судом відхиляються.

Виконання підрядником І етапу робіт, який включав інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування, свідчить про наявність у нього доступу до об`єкта на момент проведення відповідних робіт. Водночас сам по собі цей факт не є безумовним доказом безперешкодного доступу до об`єкта протягом усього періоду виконання ІІ етапу робіт.

Разом із тим матеріали справи не містять належних доказів того, що після виконання І етапу замовник обмежував доступ підрядника до об`єкта або вчиняв інші дії, які об`єктивно перешкоджали виконанню будівельних робіт. Відповідач також не надав доказів своєчасного повідомлення замовника про відповідні перешкоди та необхідність їх усунення.

За таких обставин доводи відповідача про неможливість виконання ІІ етапу робіт унаслідок ненадання доступу до об`єкта не знайшли належного підтвердження матеріалами справи.

Водночас колегія суддів враховує, що умовами договору передбачено поетапне виконання робіт, при цьому ІІ етап робіт (будівельні роботи) здійснюється відповідно до календарного графіка виконання робіт.

Матеріали справи не містять доказів того, що після виконання І етапу робіт підрядник був позбавлений доступу до об`єкта або що замовником вчинялися дії, спрямовані на обмеження такого доступу.

Також відповідачем не надано доказів повідомлення замовника про наявність обставин, які перешкоджають виконанню робіт, або заявлення вимог щодо усунення відповідних перешкод.

Колегією суддів відхиляються доводи відповідача в частині того, що позивачем не було передано підряднику об`єкт (фронт робіт) для виконання ІІ-го етапу робіт, оскільки умови договору не передбачають таку повторну передачу об`єкта (фронту робіт) перед початком ІІ-го етапу робіт.

За таких обставин доводи відповідача про неможливість виконання ІІ етапу робіт з причин, залежних від замовника, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Слід також наголосити, що у матеріалах справи відсутні докази, які б надавали підстави для висновку про наявність прострочення кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника (відповідача) в частині існування певної неузгодженості між позивачем та відповідачем щодо виконання спірного договору, в підтвердження чого відповідач послався на зміст листа № 121 від 06.06.2025, у якому відповідач звертав увагу на проблемні питання, пов`язані з виконанням договорів та переданням фронту робіт (а.с. 121-123, т.2).

Колегія суддів, дослідивши зміст листа № 121 від 06.06.2025, встановила, що вказаний лист стосувався інших договорів, укладених між позивачем та відповідачем, перелік яких наведений у зазначеному листі.

Отже, наданий відповідачем лист № 121 від 06.06.2025 не стосується договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 100/4Д від 20.03.2025.

Слід відзначити, що у розділі 4 договору визначені права та обов`язки сторін, зокрема, згідно з пунктом 4.1. договору замовник має право:

- відповідно до ст. ст. 235, 236, 237 Господарського кодексу України, у разі порушення підрядником господарських зобов`язань за договором застосувати в односторонньому порядку оперативно-господарські санкції - заходи оперативного виливу з метою припинення або попередження повторення порушень, а саме: достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин: а) підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) об`єкта протягом 10-ти календарних днів з дати підписання договору підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є Акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника; б) підрядник більше ніж на 5 днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується Актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника; в) підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно-кошторисної документації під час будівництва об`єкта та не усунув їх протягом узгоджених замовником та підрядником строків. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками замовника Акта виявлених порушень, який складається разом із представниками підрядника; г) систематичне порушення підрядником умов даного договору. Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, який направляється замовником на адресу підрядника (пункт 4.1.1. договору);

- безперешкодно, у будь-який час, здійснювати контроль за ходом виконання робіт по об`єкту підрядником (не втручаючись у його господарську діяльність), щодо відповідності якості, обсягів і вартості виконуваних робіт проєктно-кошторисній документації та вимогам нормативних документів, та відповідністю матеріалів, конструкцій, виробів технічним вимогам, нормативним документам і при виявленні недоліків, вимагати їх негайного усунення або зупинення робіт (пункт 4.1.2. договору).

Пунктом 18.6. договору передбачено, що договір припиняється в односторонньому порядку за ініціативою замовника у випадках, що передбачені умовами договору. Підрядник бере на себе ризик неодержання повідомлення замовника про розірвання, припинення договору, якщо повідомлення відправлено підряднику замовником цінним листом з описом вкладення через засоби поштового зв`язку України за фактичною адресою, зазначеною в договорі.

25.06.2025 сторони склали акт огляду будівельного майданчика по об`єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 192», яким встановили, що станом на 25.06.2025 підрядник роботи на об`єкті не розпочав, чим порушив строки початку робіт, визначені у календарному графіку виконання робіт (додаток 4) до договору підряду.

07.07.2025 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №14/22-728 про дострокове розірвання договору підряду № 100/4Д в односторонньому порядку, з підстав порушення відповідачем підпункту “а” пункту 4.1.1. розділу 4 договору, що підтверджується актом огляду будівельного майданчику від 25.06.2025 (а.с. 62, т.1). Зазначене повідомлення отримано відповідачем 10.07.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи факт отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору підряду 10.07.2025, зазначений договір є розірваними в односторонньому порядку з 16.07.2025.

Враховуючи вказані обставини, за прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 13.3 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення терміну початку виконання робіт, у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день нерозпочатої роботи, за період прострочення з 01.04.2025 по 16.07.2025, в сумі 322 252 грн. 55 коп. На підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, за період з 04.05.2025 по 16.07.2025, в сумі 221 928 грн. 64 коп. Крім того, на підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору на понад тридцять днів, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від договірної ціни в сумі 212 808 грн. 29 коп. (3 040 118,36 * 7%).

Суд першої інстанції встановив, що пеня за порушення строку початку виконання робіт, передбачена пунктом 13.3 договору, підлягає нарахуванню за період з 04.04.2025 до 03.05.2025 (30 днів) та становить 91 230,55 грн (3 040 118,36 * 0,1 % * 30), оскільки після закінчення зазначеного періоду виникає окреме порушення зобов`язання – порушення строку завершення будівництва, за яке пунктом 13.5 договору передбачено самостійну відповідальність. У зв`язку із цим суд визнав помилковим визначення позивачем періоду нарахування пені за порушення строку початку робіт до дати розірвання договору – 16.07.2025.

Водночас суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахування пені за порушення строку завершення будівництва за період з 04.05.2025 до 16.07.2025 у сумі 221 928,64 грн, а також штрафу за порушення строку завершення будівництва понад 30 днів у сумі 212 808,29 грн. Разом із тим, урахувавши підстави для зменшення зазначених штрафних санкцій на 50 %, суд зменшив пеню до 110 964,32 грн, а штраф – до 106 404,15 грн.

Апеляційний господарський суд вважає висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення 91 230,55 грн пені, нарахованої на підставі пункту 13.3. договору, помилковими, з огляду на таке.

Проаналізувавши зміст договору, апеляційний господарський суд зазначає, що в тексті договору сторони розрізняють значення термінів:

1) «роботи по договору» / «роботи» - зміст якого складають всі роботи по договору, виконання яких узгоджено у пункті 1.1. договору та які складаються з двох етапів: І етап: 1) проєктні роботи; 2) експертиза проєктної документації; ІІ етап: 1) будівля бліндажа (УФС-3); 2) ходи сполучення (влаштування одягу крутості з геотекстилю, сітки на металевих стійках); 3) місця ведення вогню; 4) люк; 5) вхід до траншеї; 6) відхоже місце. Вказане вбачається зі змісту розділів І, ІІ, ІІІ договору, які містять умови щодо всього обсягу робіт за договором;

2) «будівельні роботи» / «будівництво» - зміст яких становлять окремо роботи ІІ етапу, що вбачається зі змісту пункту 1.4. договору, в якому зазначено, що ІІ етап - це будівельні роботи.

Слід також відзначити, що з Календарного графіку виконання робіт (Додаток № 4 до договору) вбачається, що роботи ІІ-го етапу (будівельні роботи / будівництво) підлягали виконанню відповідачем в період з 01.04.2025 по 03.05.2025.

У той же час, у підпункті «а» пункту 4.1.1. договору передбачено, що замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника, у разі, якщо підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) об`єкта протягом 10-ти календарних днів з дати підписання договору підряду.

Таким чином, виходячи зі змісту даного пункту договору, будівництво (це ІІ етап робіт) мало бути розпочате відповідачем протягом 10 календарних днів з дати підписання договору підряду, тобто в період з 21.03.2025 по 30.03.2025, що не узгоджується зі строком проведення зазначених робіт, узгоджених в Календарному графіку виконання робіт (Додаток № 4 до договору) - це період з 01.04.2025 по 03.05.2025.

У той же час, виходячи з підстав та предмета даного спору, суд відзначає, що у предмет доказування у даній справі не входять обставини наявності/відсутності підстав для розірвання договору в односторонньому порядку позивачем, а також правомірність дій позивача щодо надіслання на адресу відповідача Повідомлення № 14/22-728 від 07.07.2025.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, наявність прострочення початку виконання робіт та порушення строку передачі їх результату замовнику, наявність підстав для стягнення пені та штрафу, правомірність заявлених до стягнення сум пені та штрафу.

Так, у розділі 13 договору сторонами була визначена відповідальність сторін та порядок врегулювання спорів, зокрема:

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену договором та чинним законодавством У країни (пункт 13.1. договору);

- за порушення терміну початку виконання робіт по договору (пункт 3.1. договору), підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день нерозпочатої роботи. У разі якщо підрядник не розпочав роботу протягом 30-ти календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово (пункт 13.3. договору).

Так, на підставі пункту 13.3 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за порушення строку початку виконання робіт ІІ етапу в розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день прострочення, за період з 01.04.2025 до 16.07.2025, у сумі 322 252,55 грн. Водночас суд першої інстанції, визначивши початок прострочення з 04.04.2025, а його закінчення – 03.05.2025, здійснив перерахунок пені за 30 днів прострочення, визначивши її розмір у сумі 91 230,55 грн.

Як було зазначено вище, в тексті договору сторони розрізняють значення термінів:

1) «роботи по договору» / «роботи» - зміст якого складають всі роботи по договору, виконання яких узгоджено у пункті 1.1. договору та які складаються з двох етапів: І етап: 1) проєктні роботи; 2) експертиза проєктної документації; ІІ етап: 1) будівля бліндажа (УФС-3); 2) ходи сполучення (влаштування одягу крутості з геотекстилю, сітки на металевих стійках); 3) місця ведення вогню; 4) люк; 5) вхід до траншеї; 6) відхоже місце. Вказане вбачається зі змісту розділів І, ІІ, ІІІ договору, які містять умови щодо всього обсягу робіт за договором;

2) «будівельні роботи» / «будівництво» - зміст яких становлять окремо роботи ІІ етапу, що вбачається зі змісту пункту 1.4. договору, в якому зазначено, що ІІ етап - це будівельні роботи.

При цьому апеляційним господарським судом також встановлено, що відповідачем виконання робіт за договором було розпочато, а саме: відповідачем був виконаний та переданий позивачу І-й етап робіт, про що сторонами 05.04.2025 був складений та підписаний Акт № 1ПКД здачі-приймання виконаних проєктних робіт з розробки проєктно-кошторисної документації по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 367» за договором № 100/4Д від 20.03.2025. В Акті сторони зазначили, що склали цей Акт про те, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником; вартість робіт 59 760,60 грн. В Акті сторони також зазначили, що претензій одна до одної не мають.

При цьому пунктом 4.2.1. договору передбачено, що замовник зобов`язаний затвердити проєктну документацію, надати підряднику об`єкт (фронт робіт).

У подальшому Проєктна документація була затверджена Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 178.

Отже, матеріали справи підтверджують належне виконання відповідачем І-го етапу робіт.

Враховуючи викладене, нарахування пені на підставі пункту 13.3. договору є безпідставним, оскільки відповідач приступив до виконання робіт за договором, виконав їх І-й етап; матеріали справи не місять жодного доказу на підтвердження наявності прострочення терміну початку виконання робіт по договору; позивач помилково ототожнює зміст понять «роботи за договором» та «будівництво», для початку виконання яких договором передбачені різні терміни.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд виснує, що в задоволенні вимог позивача про стягнення 322 252, 55 пені, нарахованої на підставі пункту 13.3 договору, слід відмовити повністю.

Крім того, на підставі пункту 13.5 договору, за порушення строків завершення будівництва по договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, за період з 04.05.2025 по 16.07.2025, в сумі 221 928,64 грн.

З приводу вказаних вимог позивача апеляційний господарський суд зазначає таке.

Вище судом встановлено, що Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 4 до договору) було передбачено, що роботи ІІ-го етапу (будівельні роботи / будівництво) підлягали виконанню відповідачем в період з 01.04.2025 по 03.05.2025.

Доказів виконання ІІ-го етапу робіт (будівельних робіт), а саме: 1) будівля бліндажа (УФС-3); 2) ходи сполучення (влаштування одягу крутості з геотекстилю, сітки на металевих стійках); 3) місця ведення вогню; 4) люк; 5) вхід до траншеї; 6) відхоже місце, матеріали справи не містять.

У той же час, в силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, у процесі розгляду справи судом, відповідач не надав суду докази виконання ІІ-го етапу робіт (будівельних робіт), а саме: 1) будівля бліндажа (УФС-3); 2) ходи сполучення (влаштування одягу крутості з геотекстилю, сітки на металевих стійках); 3) місця ведення вогню; 4) люк; 5) вхід до траншеї; 6) відхоже місце, та передачі їх замовнику (позивачу) за відповідним Актом приймання-передачі.

Посилання відповідача на погіршення безпекової ситуації на ділянці, де велися підрядні роботи, апеляційним господарським судом розцінюються критично, оскільки договір не містить положень, які б передбачали таке правове регулювання, яке б звільняло відповідача від виконання його обов`язків за договором за обставин наближення фронту чи погіршення безпекової ситуації на території ведення робіт. Більше того, беручи на себе у березні 2025 року зобов`язання з будівництва фортифікаційних споруд на території, наближеній до фронту, за умови загальновідомих обставин його просування вглиб Дніпропетровської області, відповідач мав усвідомлювати всі ризики просування фронту та ймовірність погіршення безпекової ситуації на ділянці ведення робіт за договором.

Апеляційний господарський суд також відзначає, що відповідно до пункту 4.3.6. договору підрядник має право ініціювати внесення змін до договору.

Більше того, згідно з умовами пункту 4.4. договору підрядник зобов`язаний, зокрема:

- виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу об`єкта за актом у визначений договором строк (пункт 4.4.3. договору);

- завчасно, у письмовій формі, інформувати замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 днів) (пункт 4.4.16. договору).

Доказів виконання підрядником (відповідачем) обов`язку щодо повідомлення замовника (позивача) про сповільнення або призупинення виконання робіт за договором матеріали справи не містять; також матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору в частині строків виконання робіт (зокрема, щодо їх ІІ етапу).

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 13.5. договору сторони передбачили, що за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості.

Так, на підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, за період з 04.05.2025 по 16.07.2025, в сумі 221 928,64 грн.

За результатами перевірки розрахунку пені на підставі пункту 13.5 договору, здійсненого позивачем, господарський суд дійшов висновку про правильність визначення вихідних даних та арифметичну правильність розрахунку.

Крім того, на підставі пункту 13.5 договору, за порушення строків завершення будівництва по договору на понад тридцять днів, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від договірної ціни в сумі 212 808,29 грн (3 040 118,36 * 7%).

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Апеляційним господарським судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені вихідні дані для розрахунку та математично вірно здійснено розрахунок.

Таким чином, розрахунок штрафу, здійснений позивачем, визнається апеляційним господарським судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 212 808,29 грн.

Щодо клопотання скаржника (відповідача) про зменшення штрафних санкцій слід зазначити таке.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст.і 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Апеляційний господарський суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Апеляційний господарський суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Апеляційний господарський суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний господарський суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Апеляційний господарський суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- у даній справі в пункті 13.5. договору сторони погодили нарахування пені за порушення строків завершення будівництва по договору у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, при цьому договірна ціна за договором включає в себе вартість як робіт І-го етапу, так і робіт ІІ-го етапу. Аналогічним чином пункт 13.5. договору передбачає і розрахунок штрафу 7% від договірної ціни договору. Колегія суддів враховує, що у даній справі, фактично, прострочення допущено лише стосовно ІІ-го етапу робіт, отже застосування під час розрахунку пені та штрафу суми договірної ціни (а не вартості робіт, з яких допущено прострочення) є очевидно неспівмірним, не відповідає принципам адекватності, справедливості та розумності, та свідчить про наявність підстав для застосування права суду на зменшення штрафних санкцій;

- також в процесі розгляду справи встановлено, що відсутність початку будівельних робіт (робіт ІІ-го етапу) по об`єкту підтверджена Актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками позивача та відповідача 25.06.2025. Позивач зазначає, що у зв`язку з вказаним замовником було прийнято рішення про розірвання договору в односторонньому порядку. Так, 07.07.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення про розірвання договору підряду, яке було отримане відповідачем 10.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4950200201763. Отже, 25.06.2025 позивачем було прийнято рішення про розірвання договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 100/4Д від 20.03.2025, що свідчить про те, що в період прострочення з 25.06.2025 по 16.07.2025, фактично, позивач вже не розраховував та очікував на виконання відповідачем робіт ІІ-го етапу;

- з огляду на описані вище обставини, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим;

- у даному випадку порушеним є негрошове зобов`язання, але апеляційним господарським судом також враховано, що у договорі передбачений розмір пені (0,1%), який є більший, ніж визначений законодавством за порушення грошових зобов`язань, що може додатково свідчити про необхідність оцінки судом адекватності розрахованої пені за таким договором;

- колегією суддів також враховано, що у даній справі за період прострочення заявлено до стягнення з відповідача як пеню так і штраф;

- апеляційним господарським судом також враховано, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування щодо виконання робіт у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені 221 928, 64 грн до 22 192,86 грн та розмір штрафу 212 808, 29 грн до 21 280,83 грн.

Таке зменшення розміру пені та штрафу апеляційний господарський суд вважає розумним, справедливим та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, вважає за потрібне також змінити розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позову, стягнувши з відповідача на користь позивача 5 216, 84 грн таких витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо питання вирішення витрат в апеляційній інстанціїї, то колегія суддів виходить з того, що згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що під час розгляду даної справи судом встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій (прострочення) відповідача, відповідно до норм ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідача покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА».

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/7231/25 – задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/7231/25 - скасувати в частині часткового задоволених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 91230,55 грн, нарахованих за п. 13.3 Договору, ухваливши в цій частині нове рішення про повну відмову в задоволені вимог про стягнення пені за порушення терміну початку виконання будівельних робіт (робіт 2-го етапу) у розмірі 332 252, 55 грн, нарахованих за п. 13.3 Договору.

3. У частині вимог про стягнення пені та штрафу, нарахованих за пунктом 13.5 Договору, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/7231/25 - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ангарська, 3а, код ЄДРПОУ 38888898) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 22 192,86 грн пені за порушення строків завершення будівництва, 21 280,83 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва понад тридцять днів, 5 216, 84 грн витрат зі сплати судового збору.»

4. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

5. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА».

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: Т.Ю. Демчина

Т.В. Стефанів