Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: забезпечення виконання зобов’язання
Дата: 08 вересня 2026 р.
Справа: №908/3023/25
Суддя: Кучеренко Оксана Іванівна
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2026 м.Дніпро справа №908/3023/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)
суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
з секретарем судового засідання Ігнатенко Г.
за участю представників сторін:
від апелянта Балковий Р.Л, адвокат
від позивача Артемов А.О., Косинська Н.І, Кузнецова М.І., самопредставництво
від третьої особи Василюк Н.Ю., адвокат, Рєпін В.В., директор
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 (суддя Боєва О.С.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (04053, Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 10Б ЄДРПОУ 23697280)
до відповідача ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОТЕРРА ГРУП» (адреса 69035, Україна, Запорізька обл., Запорізький р-н, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38 ЄДРПОУ 39284500)
про звернення стягнення на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовної заяви.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» за Договором №1497/2020/ЗОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» у АБ «УКРГАЗБАНК» від 18.09.2020 у розмірі 1125478 грн 05 коп. на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 , - шляхом проведення прилюдних торгів під час примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у рамках процедури виконавчого провадження з визначенням початкової ціни нерухомого майна, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОТЕРРА ГРУП» грошових зобов`язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою нерухомого майна, яке передане у іпотеку ОСОБА_1 , та наявністю заборгованості станом на 04.09.2025 у загальному розмірі 1125478 гривень 05 копійок, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 287776 гривень 75 копійок, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 47903 гривні 05 копійок, заборгованості за гарантією Європейського інвестиційного банку за кредитом у розмірі 718145 гривень 76 копійок та заборгованості за гарантією Європейського інвестиційного банку за процентами у розмірі 71652 гривні 49 копійок.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 позов задоволено, звернено стягнення на майно відповідачки у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОТЕРРА ГРУП» на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» за Договором №1497/2020/ЗОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» у АБ «УКРГАЗБАНК» від 18.09.2020 у розмірі 1125478 грн 05 коп., нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), - шляхом проведення прилюдних торгів під час примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у рамках процедури виконавчого провадження з визначенням початкової ціни нерухомого майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» 13505 грн 74 коп. витрат зі сплати судового збору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем факту невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОТЕРРА ГРУП» зобов`язань за кредитним договором, чинності та дійсності Договору іпотеки №1497/2020/ЗОД-МСБ-І від 18.09.2020, який укладений між позивачем та ОСОБА_1 , яким забезпечено виконання усіх вимог іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору. Суд першої інстанції встановив, що сплата гарантом - Європейським інвестиційним банком - частини зобов`язань позичальника перед банком у сумі 793204 гривні 79 копійок не припиняє грошового зобов`язання позичальника перед банком на відповідну суму, а тому відповідні кошти правомірно включені позивачем до розрахунку заборгованості, яка забезпечена іпотекою. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо належності спірної квартири до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, встановивши, що право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 надав нотаріально засвідчену згоду на передання майна у іпотеку. Оцінюючи доводи щодо непропорційності звернення стягнення на єдине житло, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення принципу пропорційності, зазначивши, що договір іпотеки укладений сторонами добровільно до введення воєнного стану, чинне законодавство не встановлює заборони на звернення стягнення на єдине житло, передане у іпотеку за зобов`язаннями, що не є споживчими, а наявність рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2024 у справі №908/212/24 про солідарне стягнення заборгованості та відкритого на його виконання зведеного виконавчого провадження №77257389 не позбавляє позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.05.2020 у справі №361/7543/17.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
17.03.2026 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 у справі, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржниця посилається на такі підстави апеляційного оскарження:
- неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо обсягу зобов`язань, забезпечених іпотекою: скаржниця вважає, що сума заборгованості за гарантією Європейського інвестиційного банку у розмірі 789798 гривень 25 копійок становить регресну вимогу гаранта до позичальника, яка виникає після сплати гарантії як самостійне зобов`язання, не забезпечене Договором іпотеки №1497/2020/ЗОД-МСБ-І, а тому іпотекою забезпечені лише вимоги, які безпосередньо належать позивачу, у розмірі 335679 гривень 80 копійок;
- не з`ясування судом першої інстанції обставин щодо наявності у позивача повноважень представляти у суді інтереси гаранта - Європейського інвестиційного банку - у частині стягнення сум, сплачених за гарантією, оскільки положення розділу 12 Угоди, укладеної між Європейським інвестиційним фондом, Європейським інвестиційним банком та позивачем, на переконання скаржниці, регулюють виключно договірні відносини сторін цієї угоди та не підтверджують наявність у позивача процесуальних повноважень діяти від імені гаранта;
- неправильне застосування норм матеріального права щодо принципу пропорційності, оскільки скаржниця вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином питання співмірності втручання у право на житло, не врахував статус спірної квартири, як єдиного житла родини, у якій зареєстрований та проживає військовослужбовець, наявність альтернативних механізмів виконання зобов`язання у межах зведеного виконавчого провадження №77257389 та протилежний правовий висновок, який викладений у рішенні Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі №908/2643/25, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026;
- порушення норм процесуального права у частині вибіркової оцінки доказів, оскільки суд першої інстанції залишив без уваги заяви ОСОБА_2 до приватного виконавця, постанови про зняття арешту з коштів від 26.06.2025 та від 26.09.2025, факт часткового погашення заборгованості у сумі 62183 гривні 24 копійки та стан зведеного виконавчого провадження №77257389.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, 29.04.2026 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» подало відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 у справі №908/3023/25 залишити без змін.
У відзиві позивач зазначає, що зарахування 02.06.2023 на рахунок позичальника компенсації від Європейського інвестиційного банку у сумі 793204 гривні 79 копійок здійснено у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, а обов`язок позичальника повернути гаранту відповідну суму, передбачений Правилами надання кредиту, є самостійним правовідношенням, яке не впливає на обсяг зобов`язань позичальника перед позивачем та, відповідно, на обсяг забезпечення за договором іпотеки. Щодо повноважень на стягнення сум, які сплачені за гарантією, позивач посилається на підпункти (m)-(n) розділу 12 Угоди, яка укладена Європейським інвестиційним фондом як гарантом, Європейським інвестиційним банком як операційним агентом та позивачем як посередником, якими гарант призначив позивача здійснювати стягнення відповідних сум, включно шляхом звернення до суду. Щодо принципу пропорційності позивач наголошує на добровільності укладення Договору іпотеки до введення воєнного стану, усвідомленні відповідачкою правових наслідків невиконання забезпеченого зобов`язання, відсутності законодавчої заборони на звернення стягнення на єдине житло, передане у іпотеку за зобов`язаннями, що не є споживчими, та праві кредитора самостійно обирати спосіб захисту порушеного права, з посиланням на правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №361/7543/17, постанови Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №450/2216/15-ц, постанови Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №902/388/18 та постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №905/451/22. Щодо посилання скаржниці на рішення у справі №908/2643/25 позивач зазначає, що фактичні обставини і доказова база цієї справи не є тотожними обставинам даного спору, а відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України обов`язковими для врахування є виключно висновки Верховного Суду, тоді як рішення судів попередніх інстанцій преюдиційного значення не мають; крім того, зазначене рішення на час подання відзиву оскаржувалося у касаційному порядку.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), суддів: Стефанів Т.В., Кошлі А.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали, надати суду належні докази на підтвердження майнового стану відповідачки для підтвердження підстав для клопотання про звільнення від сплати судового збору.
03.04.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Колегія суддів констатувала, що докази, які надані скаржницею не доведено відповідного майнового стану відповідачки, для того що б встановити, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026, продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали та запропоновано надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16206 грн 89 коп.
13.04.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 13.04.2026 про сплату судового збору на суму 16206 грн 89 коп.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026, витребувано матеріали справи №908/3023/25 з Господарського суду Запорізької області.
30.04.2026 від ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній просить врахувати наведені процесуальні порушення як самостійну підставу для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України та ухвалити нове рішення відповідно до прохальної частини пояснень третьої особи.
30.04.2026 від ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на адресу суду надійшли додаткові пояснення у яких товариство просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АБ «УКРГАЗБАНК» щодо звернення стягнення на суму 789798 грн 25 грн (заборгованість по гарантії ЄІБ) - відмовити як таких, що виходять за межі іпотечного забезпечення згідно з пунктом 1.1 Договору іпотеки та статтею 7 Закону України «Про іпотеку», з огляду на відсутність доказів переходу прав іпотекодержателя до ЄІБ у встановленому статтею 24 Закону порядку та відсутність державної реєстрації такого переходу; - у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити як таких, що є непропорційними та порушують статтю 1 Першого протоколу і статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті конкретних обставин справи.
30.04.2026 від ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у якому просить долучити: Правила надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «УКРГАЗБАНК», що є складовою частиною Договору про надання кредиту № 1497/2020/ЗОД-МСБ-І від 18.09.2020, договір іпотеки № 1497/2020/ЗОД-МСБ-І від 18.09.2020, заяву ОСОБА_2 до приватного виконавця Котули А.М. від 12.01.2026 та скриншот підтвердження надсилання, відповідь приватного виконавця Котули А.М. від 19.01.2026 щодо неможливості виконавчих дій ВП №77257389, квитанція ПриватБанку від 21.01.2026 про списання 62183 грн 24 коп. у рахунок погашення боргу, запит ОСОБА_2 до приватного виконавця Котули А.М. від 31.01.2026 та скриншот підтвердження надсилання, відповідь приватного виконавця Котули А.М. від 11.02.2026 щодо стану виконавчого провадження №77257389, скриншот звернення ОСОБА_3 до виконавця Котули А.М. від 27.01.2026 через месенджер (після телефонного спілкування) щодо порядку здійснення стягнення, звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АБ «УКРГАЗБАНК» від 20.02.2026 та скриншот підтвердження надсилання, заява ОСОБА_3 до приватного виконавця Котули А.М. від 04.03.2026 про стягнення з рахунку в АТ «Універсал Банк» у межах ВП №77257389 та скриншот підтвердження надсилання, квитанція ПриватБанку від 13.03.2026 та 16.03.2026 про списання грошових коштів, виписка з рахунку ОСОБА_2 станом на 31.03.2026 (залишок 18 086 грн 32 коп.), виписка з рахунку ОСОБА_3 станом на 31.03.2026 (залишок 65323 грн 20 коп.), постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №908/2643/25, якою залишено без змін рішення про відмову в аналогічному позові АБ «УКРГАЗБАНК» за ідентичних фактичних обставин.
01.05.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 надійшли матеріали справи №908/3023/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2026 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 призначено у судовому засіданні 24.06.2026 о 16 год 00 хв.
05.05.2026 від ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на адресу суду надійшли заперечення на додаткові пояснення на підтримку апеляційної скарги, а також заперечення на пояснення на підтримку апеляційної скарги, у яких останній просить відхилити додаткові пояснення третьої особи. Врахувати дані заперечення при розгляді апеляційної скарги. Залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
05.05.2026 від ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на адресу суду надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, у якому останній просить відмовити ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» у задоволенні клопотання про долучення доказів повністю. Проводити розгляд за наявними в матеріалах справи доказами.
05.05.2026 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Заявниця зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що частина заборгованості була погашена за рахунок гарантії ЄІБ, а отже, ця сума не є заборгованістю перед Банком і не може бути підставою для звернення стягнення на іпотеку, якою забезпечені лише вимоги Банку. Крім того, суд не застосував принцип пропорційності та не оцінив співмірність втручання у право відповідачки на житло, що порушує справедливий баланс інтересів кредитора і особи.
07.05.2026 від ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній просить врахувати наведені доводи при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення. Скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АБ «УКРГАЗБАНК» відмовити повністю.
12.05.2026 від ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній просить поновити процесуальний строк подання пояснень третьої особи відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, а також відповідь на заперечення АБ «УКРГАЗБАНК» на клопотання про долучення доказів у справі, у якій останній просить у разі встановлення судом факту пропуску процесуального строку – поновити строк подання клопотання ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» про долучення доказів від 30.04.2026 відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, відхилити заперечення АБ «УКРГАЗБАНК» від 05.05.2026 на клопотання про долучення доказів, задовольнити клопотання ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» про долучення доказів до матеріалів апеляційного провадження.
15.05.2026 від ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на адресу суду надійшли пояснення на відповідь на заперечення АБ «УКРГАБАНК» на клопотання про долучення доказів у яких банк просить відмовити ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» у задоволенні клопотання про долучення доказів повністю, проводити розгляд за наявними у матеріалах справи доказами.
18.05.2026 від ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на адресу суду надійшли додаткові пояснення на пояснення АБ «УКРГАЗБАНК» від 14.05.2026, у яких останній просить відхилити пояснення АБ «УКРГАЗБАНК» від 14.05.2026 як такі, що не містять нових правових підстав для залишення рішення суду першої інстанції у силі.
21.05.2026 від ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на адресу суду надійшли пояснення на додаткові пояснення третьої особи ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на пояснення АБ «УКРГАЗБАНК» від 14.05.2026, у якому останній просить відхилити додаткові пояснення третьої особи, врахувати дані пояснення при розгляді апеляційної скарги.
11.06.2026 від ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на адресу суду надійшло клопотання про долучення нових доказів, у якому останній просить долучити до матеріалів апеляційного провадження такі документи: квитанцію ПриватБанку від 13.05.2026 про списання 1186 грн 61 коп. (ВП №78031707, справа №908/212/24); квитанцію ПриватБанку від 14.05.2026 про списання 19474 грн 77 коп. (ВП №78028774, справа №908/201/24); запит приватного виконавця Котули А.М. з доказом відправки. Товариство просить суд врахувати зазначені докази та дати оцінку: (а) реальної наявності діючих альтернативних мехінізмів виконання зобов`язань; (б) непропорційності розподілу стягнутих коштів між провадженнями зведеного виконавчого провадження №77257389; (в) системної бездіяльності виконавця щодо солідарного боржника ОСОБА_3 протягом більш як одного року за відсутності будь-яких перешкод для стягнення; (г) того, що сукупність зазначених обставин свідчить про ведення виконавчого провадження у інтересах стягувача, а не неупереджено, як того вимагає стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження».
16.06.2026 від ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на адресу суду надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів у справі, у яких останній просить відмовити ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» у задоволенні клопотання про долучення доказів повністю.
Суд, розглянувши клопотання про долучення доказів від 30.04.2026, протокольною ухвалою постановив прийняти їх до розгляду.
24.06.2026 оголошено перерву у справі до 09.09.2026.
09.09.2026 від ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» на адресу суду надійшло клопотання про долучення нових доказів до матеріалів апеляційного провадження, у якому просить долучити до справи такі документи: квитанція АТ КБ «ПриватБанк» від 28.08.2026 про стягнення 37354 грн 54 коп. з рахунку ОСОБА_2 IBAN НОМЕР_2 за ВП №78028774 (наказ у справі №908/201/24, виданий Господарським судом Запорізької області 14.06.2024), заяву ОСОБА_2 від 13.08.2026 до приватного виконавця Сколибога О.С. про виставлення платіжних доручень для списання коштів із цільового рахунку, на який надходить грошове забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 , та доказ її надсилання електронною поштою, заява ОСОБА_3 - солідарного боржника у зведеному виконавчому провадженні №77257389 та поручителя за кредитним договором - від 03.09.2026, подана особисто приватному виконавцю Сколибогу О.С., про звернення стягнення на заробітну плату за другим місцем роботи (ТОВ «Максінет», код ЄДРПОУ 40911784) у межах ВП №78032885, звернення ОСОБА_3 до АТ АБ «УКРГАЗБАНК» від 27.08.2026, яке надіслане через застосунок Viber, із пропозицією врегулювання заборгованості (одноразове спрямування 100000 грн та подальша щомісячна сплата сумарно 20000 грн). Врахувати зазначені докази при оцінці: (а) реальної наявності діючих альтернативних мехінізмів виконання зобов`язань у межах зведеного виконавчого провадження №77257389; (б) безперервності виконавчих дій попри зміну приватного виконавця за ініціативою стягувача; (в) системного характеру розподілу стягнутих коштів не на користь провадження, пов`язаного з цією справою; (г) документованого механізму погашення, ініційованого боржниками; (ґ) невиконання позивачем тягаря доведення вичерпаності менш обтяжливих способів задоволення вимог та непропорційності звернення стягнення на єдине житло.
09.09.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.
Обставини справи, які встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
18.09.2020 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» (Банк, позивач справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОТЕРРА ГРУП» (Позичальник, третя особа у справі) був укладений Договір №1497/2020/ЗОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» у АБ «УКРГАЗБАНК» (далі – Договір про приєднання/Договір).
Згідно з пунктами 1, 2 Договору про приєднання, загальний ліміт кредитної лінії становить 1 438 330 грн 00 коп. Кредитна лінія відкривається з 18.09.2020 до 17.09.2025 (включно). Позичальник погашає кредит у строки дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток 1 до Договору).
Цільове використання (мета) кредитних коштів: на придбання обладнання (пункт 4 Договору).
Додатком 1 до Договору є Графік зменшення ліміту кредитування на період з 18.09.2020 до 17.09.2025.
За користування кредитом, у межах строку кредитування, який визначений пунктом 2 цього Договору про приєднання, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами, з врахуванням встановленого Графіку зменшення ліміту кредитної лінії за Договором про приєднання (строкова заборгованість): при дотриманні Позичальником умов Програми та/або умов цього Договору про приєднання – у розмірі, що станом на дату укладання цього Договору про приєднання складає 7,0% річних (далі – Компенсаційна процентна ставка). Розмір Компенсаційної процентної ставки переглядається та встановлюється Банком щоквартально згідно з процедурою, яка визначена у розділі 7 Правил відповідно до умов програми (пункт 6 Договору).
При неподанні або несвоєчасному поданні Позичальником у строк, вказаний у пункті 7.2.2 Правил, Звітності щодо кількості працівників Позичальника, розмір Компенсаційної процентної ставки складає 7,0% річних на наступний за звітним календарний квартал. При недотриманні Позичальником умов Програми та/або умов цього Договору про приєднання, а також у випадках, передбачених цим Договором про приєднання, у розмірі, який встановлюється та переглядається Банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною у розділі 7 Правил, та станом на дату цього Договору про приєднання складає суму значення індексу UIRD3m для національної валюти станом на попередній банківський день, що передує даті укладання Договору про приєднання, та значення фіксованої маржі 5,0 процентних пункти (далі – Базова процентна ставка).
За користування кредитними коштами, що не повернуті у строки/терміни, передбачені Договором про приєднання (прострочена заборгованість), у т.ч. у строки, визначені у Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії за цим Договором про приєднання, та/або відповідно до умов дострокового погашення Кредиту, встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором про приєднання, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі:
Компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 (п`ять) процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Компенсаційна процентна ставка;
Базової процентної ставки, збільшеної на 5 (п`ять) процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Базова процентна ставка (пункт 7 Договору про приєднання).
Збільшення у межах строку кредитування розміру процентної ставки за користування кредитними коштами (Компенсаційної процентної ставки або Базової процентної ставки) у разі недотримання Позичальником відповідних умов цього Договору про приєднання (пункт 8 Договору).
Кредитні кошти надаються Банком Позичальнику на підставі письмової заяви на отримання кредиту Позичальника відповідно до Додатку №1 до Правил у межах невикористаного залишку ліміту кредитної лінії згідно з Графіком зменшення ліміту кредитної лінії окремими траншами, шляхом оплати у межах сум та відповідно до строків, визначених у пункті 2 Договору про приєднання, розрахункових документів Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № НОМЕР_4 у національній валюті, відкритого у АБ «УКРГАЗБАНК». Кредитні кошти надаються безготівковим платежем на рахунок продавців обладнання згідно укладених договорів/рахунків (пункт 5 Договору).
Інші умови надання кредитних коштів, не передбачені Договором про приєднання, регулюються положеннями Правил (пункт 16 Договору).
Фондом розвитку підприємництва за Кредитом надається компенсація нарахованих процентів за користування Позичальником кредитними коштами у розмірі та строки, визначені умовами Програми, та при дотриманні Позичальником умов Програми (пункт 2.21 розділу 2 «Умови кредитування» Правил).
Умови надання гарантії Фондом розвитку підприємництва визначені у розділі 3 Правил.
У випадку застосування Гарантійного механізму ЄІБ, Позичальник підтверджує, що він проінформований про те, що частина кредитного ризику Банку у розмірі 70% зобов`язань Позичальника за кредитом (щодо основного боргу Позичальника за Кредитом, процентів по кредиту за Компенсаційною процентною ставкою, що не сплачені Позичальником на момент виникнення простроченого платежу, та розрахованих за період 90 днів з дати виникнення простроченого платежу), у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором про надання кредиту у повному обсязі або у його частині, покривається за рахунок Гарантії ЄІБ, у зв`язку із цим Позичальник погоджується з тим, що:
- до ЄІБ або ЄІФ (які діють спільно або окремо) перейдуть у рамках суброгації, права кредитора стосовно такого Позичальника за Договором про надання кредиту, включаючи права за будь-яким забезпеченням, наданим Банку, у випадку якщо ЄІБ або ЄІФ здійснять платіж на користь Банку у рахунок погашення заборгованості Позичальника за Договором про надання кредиту;
- ЄІБ або ЄІФ (які діють спільно або окремо) матимуть повне право регресу проти такого Позичальника стосовно усіх сум, сплачених ЄІБ або ЄІФ за Гарантією і можуть вимагати від нього сплату таких сум на першу вимогу напряму або через Банк (пункт 2.25 Правил).
Банк має право відмовитися від надання Позичальнику кредитних коштів за Договором про надання кредиту частково або у повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов`язань по Договору про надання кредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо відбулася та триває хоча б одна з подій, перелік яких наведений у вказаному пункті Правил (пункт 4.3.3 Правил).
Згідно з випискою з особового рахунку НОМЕР_4 ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» з 18.09.2020 до 04.09.2025 (том 1, арк.с. 102-103) Банк у відповідності до вищенаведених умов Договору про приєднання були надав Позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок ФОП Клименко І.В. суми 1438330 грн 00 коп. (призначення платежу: оплата за обладнання згідно з рахунком-фактурою №К-007 від 27.07.2020 без ПДВ від ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП»).
Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.05.2024 у справі №908/212/24 задоволено позов ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», за яким стягнуто солідарно з ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3), ТОВ «ВІЛЬНИЙ НЕТ» (відповідач-4), ПП «ІНФОТЕРРА» (відповідач-5) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» заборгованість за договором від 18.09.2020 №1497/2020/ЗОД-МСБ станом на 08.08.2023 – 1030789 грн 00 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 60200грн 75 коп. простроченої заборгованості по процентах та 59354 грн 79 коп. заборгованості по процентах (компенсація ФРП).
Рішенням у справі №908/212/24, судом було встановлено, що у порушення умов пункту 2 договору про приєднання ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» не сплачувало кошти на погашення кредиту, у строки, які встановлені графіком зменшення ліміту кредитування, відповідно до якого позичальник мав дотримуватися погоджених лімітів кредитування. ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» направив ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» лист-вимогу за вих. від 21.11.2022 №172/29063/2022 про повернення всієї суми заборгованості за Договором №1497/2020/ЗОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» у АБ «Укргазбанк» від 18.09.2020, яка станом на 16.11.2022 становила 1150344 грн 54 коп. Ця вимога також була направлена поручителям: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ВІЛЬНИЙ НЕТ» та ПП «ІНФОТЕРРА». Суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів - 1, - 2, -3, - 4 та -5 заборгованості у сумі 1150344 грн 54 коп., у тому числі: 1030789 грн 00 коп. прострочена заборгованість по кредиту, 60200 грн 75 коп. прострочена заборгованість по процентах та 59354 грн 79 коп. заборгованість по процентах (компенсація ФРП).
Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2024 у справі №908/212/24 у апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 20.06.2024.
20.06.2024 на виконання вказаного рішення господарським судом видані накази про його примусове виконання.
Відповідно до Угоди про поглиблену та всебічну зону вільної торгівлі у рамках Східної ініціативи – Етап – 1 Гарантійний механізм від 16.11.2017, яка укладена між Європейським інвестиційним банком, як Грантом, Європейським інвестиційним фондом, як Операційним агентом, та Публічним акціонерним товариством «Акціонерним банком «УКГАЗБАНК», як Посередником (т. 1, арк.с. 15-62), 02.06.2023 на рахунок Позичальника було зараховано компенсацію від Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) за Кредитним договором у сумі 793204 грн 79 коп., яка зарахована у рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором, і яку Позичальник відповідно до Правил зобов`язаний повернути Гаранту. Позивачем вказано, що у зв`язку з частковим виконанням Позичальником рішення суду у справі №908/212/24 та зарахуванням компенсації від Гаранта, станом на 04.09.2025 Позичальник має прострочену заборгованість по кредиту у загальному розмірі 1125478 грн 05 коп., що складається з: простроченої заборгованості по кредиту у сумі 287776 грн 75 коп., простроченої заборгованості по процентах – 47903 грн 05 коп., заборгованості по гарантії ЄІБ за кредитом – 718145 грн 76 коп. та заборгованості по гарантії ЄІБ по процентах – 71652 грн 49 коп.
На підтвердження розміру вищезазначеної заборгованості позивачем додано до позову розрахунок заборгованості ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» за кредитним Договором №1497/2020/ЗОД-МСБ від 18.09.2020 (т.1, арк.с. 13-14); виписки з особового рахунку ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» з 18.09.2020 до 04.09.2025 (т.1, арк.с. 102-118), у яких відображені часткові оплати на погашення простроченого кредиту за Договором, які були проведені після ухвалення судом рішення від 21.05.2024 у справі №908/212/24, були зараховані кошти стягнуті у результаті примусового виконання цього рішення, а також зарахування коштів за гарантією з ЄІБ у розмірі 793204 грн 79 коп., з яких 71652 грн 49 коп. зараховано на погашення прострочених відсотків, 721552 грн 30 коп. – на погашення простроченої заборгованості.
З метою забезпечення зобов`язань за Договором про надання кредиту, 18.09.2020 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» (Іпотекодержатель) та громадянкою України ОСОБА_1 (Іпотекодавець, відповідач у даній справі) був укладений Договір іпотеки №1497/2020/ЗОД-МСБ-І без оформлення заставної, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нечипуренком О.О. та зареєстрований у реєстрі за №1726 (далі – Договір іпотеки).
Цей Договір забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з Договору №1497/2020/ЗОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» у АБ «УКРГАЗБАНК» від 18.09.2020 (а також договорів про внесення змін до нього), надалі – кредитний договір, який укладений між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОТЕРРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 39284500), надалі – Позичальник, згідно з яким Позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі, повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування кредитними коштами, сплатити комісії, а також штрафи та пені у розмірах і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (пункт 1.1 Договору іпотеки).
Предметом іпотеки є нерухоме майно квартира АДРЕСА_4 , та належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений 17.05.2005 Філіповою Л.П., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, та зареєстрований у реєстрі за №1569. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Іпотекодавця на квартиру зареєстровано 21.05.2015, номер запису про право власності 9802240, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 644469623101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38092583 від 26.06.2015 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №224576803 від 18.09.2020 (пункт 2.1 Договору іпотеки).
Згідно з пунктом 7.1 Договору іпотеки, останній набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим Договором.
АБ «УКРГАЗБАНК» на адресу ОСОБА_4 та ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» була направлена вимога від 28.05.2025 №132/17300/2025 «Про усунення порушення у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» (т.1, арк.с. 98-101), у якій Банк повідомив про рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2024 у справі №908/212/24, про розмір заборгованості Позичальника за Кредитним договором станом на 23.05.2025 та вимагав виконати порушене зобов`язання протягом 30 днів з моменту одержання вимоги про усунення порушення. Вказано, що у разі непогашення у встановлений у цій вимозі строк заборгованості перед Банком за Кредитним договором, Банк ініціюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий у іпотеку згідно з Договором іпотеки №1497/2020/ЗОД-МСБ-І, яким забезпечено виконання умов Кредитного договору.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною чотирнадцятою зазначеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Таких порушень колегією суддів не встановлено, а тому справу переглядається у межах доводів апеляційної скарги.
Частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, при цьому до цих відносин застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору. Частинами першою, третьою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та у порядку, встановлені договором.
Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності, а договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення. Частиною першою статті 560 Цивільного кодексу України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа або страхова організація гарантує перед кредитором виконання боржником свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Частиною першою статті 563 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником забезпеченого гарантією зобов`язання. Частинами першою, другою статті 569 Цивільного кодексу України встановлено право гаранта на зворотну вимогу (регрес) до боржника у межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем, виконання обов`язку боржника третьою особою. Частиною першою статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою є кредитними та забезпечувальними. Між позивачем та ТОВ «ІНФОТЕРРА ГРУП» виникли договірні зобов`язання з кредитування, які оформлені Договором №1497/2020/ЗОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою «Доступні кредити 5-7-9%» від 18.09.2020, які регулюються статтями 1048, 1054 Цивільного кодексу України. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою укладено Договір іпотеки №1497/2020/ЗОД-МСБ-І від 18.09.2020, за яким відповідачка виступила майновим поручителем, у зв`язку з чим між сторонами виникли правовідносини із забезпечення виконання зобов`язання, що регулюються статтями 546, 575, 583, 589-591 Цивільного кодексу України та Законом України «Про іпотеку».
Судом також встановлено, що між позивачем та Європейським інвестиційним фондом, а також Європейським інвестиційним банком укладено Угоду про гарантійний механізм, у межах якої частину кредитного ризику банку покрито за рахунок гарантії ЄІБ; ці відносини мають самостійний характер та регулюються умовами зазначеної Угоди і пунктом 2.25 Правил надання кредиту.
Частиною першою статті 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частинами першою, другою статті 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, а заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк.
Частиною першою статті 591 Цивільного кодексу України визначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця. Частиною першою статті 583 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності правочину, який є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами першою, другою статті 319, частинами першою, другою статті 321 Цивільного кодексу України встановлено непорушність права власності та можливість позбавлення особи цього права або обмеження у його здійсненні лише у випадках і у порядку, встановлених законом.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, яке залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 3 цього Закону встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Частинами першою, другою статті 7 цього Закону передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному розмірі або у частині, встановленій іпотечним договором, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
У статті 11 цього Закону визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно у межах вартості предмета іпотеки, а у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки набуває права кредитора за основним зобов`язанням. Частиною другою статті 6 цього Закону встановлено, що майно, яке є у спільній власності, передається у іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Статтею 24 цього Закону визначено, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню, відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації, а відступлення прав за іпотечним договором здійснюється одночасно з відступленням права вимоги за основним зобов`язанням.
Частинами першою, четвертою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом, а звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено порядок надсилання іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення та право іпотекодержателя звернутися за захистом порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Прикінцевими положеннями Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у період дії воєнного стану зупиняється дія статей 37, 38, 40, 41, 47 цього Закону виключно щодо нерухомого майна фізичних осіб, яке перебуває у іпотеці за споживчими кредитами; зазначений мораторій не поширюється на зобов`язання, що не є споживчими кредитами.
Отже, у межах даної справи підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», умови кредитного договору, договору іпотеки та Правил надання кредиту, а також положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського суду з прав людини у частині оцінки пропорційності втручання у право власності та право на житло.
За умовами договору іпотеки відповідачка у межах вартості предмета іпотеки зобов`язалася забезпечити всі вимоги Банку, які випливають з кредитного договору про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу, а також договорів про внесення змін до нього.
У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, банком на адресу відповідачки була направлена вимога, у якій Банк повідомив про рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2024 у справі №908/212/24, про розмір заборгованості позичальника та вимагав виконати порушене зобов`язання протягом 30 днів з моменту одержання вимоги про усунення порушення.
Як зазначено вище у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто за таких обставин банк правомірно звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, що визнано обґрунтованим судом першої інстанції, внаслідок чого суд задовольнив позовні вимоги банку.
Щодо доводів скаржниці про неправильне визначення обсягу зобов`язань, які забезпечені іпотекою, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 2.25 Правил надання кредиту, що є невід`ємною частиною Договору про надання кредиту, прямо передбачено, що застосування гарантійного механізму Європейського інвестиційного банку не звільняє позичальника від грошового зобов`язання перед банком у відповідній частині, а лише регулює подальші відносини щодо відшкодування гаранту сплачених ним сум.
Зі змісту зазначеного пункту Правил не слідує припинення обов`язку позичальника перед банком за кредитним договором у розмірі, який покритий гарантією; напроти, ця умова прямо передбачає виникнення у позичальника окремого обов`язку повернути гаранту суму компенсації, що є додатковим, а не альтернативним, зобов`язанням, яке не заміняє собою і не применшує первісного зобов`язання перед банком за кредитним договором.
Пунктом 1.1 Договору іпотеки №1497/2020/ЗОД-МСБ-І передбачено, що цей договір забезпечує усі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору, без будь-яких застережень щодо джерела часткового погашення цього зобов`язання третьою особою. Отже, обставина, за якою банк отримав від гаранта компенсацію частини заборгованості позичальника, є способом фактичного часткового задоволення вимог банку за рахунок третьої особи, який сам по собі не тягне юридичного припинення зобов`язання позичальника перед банком, а лише створює підстави для регресних чи суброгаційних розрахунків між банком, гарантом і позичальником у межах окремої Угоди, стороною якої відповідачка не є.
Посилання скаржниці на правові висновки щодо розмежування суброгації та регресу, які викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17 та постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №175/4710/16-ц, колегія суддів враховує, однак зазначає, що встановлена цими постановами відмінність між зазначеними правовими механізмами не спростовує встановленого судом першої інстанції факту, що саме умовами кредитного договору, а не загальними приписами про регрес чи суброгацію, визначено обсяг зобов`язання позичальника перед банком у разі застосування гарантійного механізму. Сторони кредитного договору, є вільними у визначенні його умов відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, погодили, що виплата гарантії не припиняє зобов`язання позичальника перед банком, а породжує додаткові права вимоги гаранта до позичальника, що не применшують прав банку за основним договором. Такий підхід узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов`язання відповідно до умов договору. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази про відступлення прав за Договором іпотеки на користь Європейського інвестиційного банку чи Європейського інвестиційного фонду, у зв`язку з чим підстави вважати, що право вимоги за забезпеченим іпотекою зобов`язанням перейшло від позивача до гаранта, відсутні; це право продовжує належати позивачу у повному розмірі, який визначений кредитним договором, включаючи частину, яка компенсована гарантією.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплата гарантом частини зобов`язань позичальника перед банком не припиняє грошового зобов`язання позичальника на відповідну суму, а тому заборгованість за гарантією Європейського інвестиційного банку за кредитом у розмірі 718145 гривень 76 копійок та заборгованість за гарантією Європейського інвестиційного банку за процентами у розмірі 71652 гривні 49 копійок правомірно включені до складу заборгованості, яка забезпечена предметом іпотеки. Доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Щодо повноважень позивача представляти інтереси гаранта у суді, колегія суддів зазначає таке. Позивач у цій справі звертається до суду не від імені та не у інтересах Європейського інвестиційного банку як представник останнього, а від власного імені як сторона кредитного договору та Договору іпотеки, реалізуючи власне право вимоги, що випливає з цих договорів і належить йому безпосередньо, оскільки, як встановлено вище, обов`язок позичальника перед банком у частині, покритій гарантією, не припинився та не перейшов до гаранта у визначеному законом порядку. За таких обставин питання про наявність чи відсутність у позивача процесуальних повноважень представляти у суді інтереси Європейського інвестиційного банку у розумінні статей 56, 58, 60 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається скаржниця, не виникає, оскільки предметом позову є вимога банку до іпотекодавця, а не вимога, реалізована банком від імені третьої особи. Посилання позивача у відзиві на підпункти (m)-(n) розділу 12 Угоди, яка укладена Європейським інвестиційним фондом, Європейським інвестиційним банком та позивачем, є лише додатковим підтвердженням узгодженості дій банку з гарантом щодо подальшого розподілу стягнутих коштів і не спростовує самостійного матеріально-правового характеру вимоги Банку до відповідачки.
Колегія суддів зауважує, що обставини внутрішніх розрахунків між позивачем і гарантом за наслідками виконання цього судового рішення не входять до предмета доказування у цій справі та не впливають на обсяг матеріального права позивача вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про нез?ясування судом першої інстанції обставин щодо повноважень позивача представляти інтереси гаранта є безпідставними та відхиляються.
Щодо принципу пропорційності звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів зазначає наступне. Договір іпотеки №1497/2020/ЗОД-МСБ-І укладений сторонами добровільно 18.09.2020 засвідчений нотаріально та за згодою чоловіка відповідачки, що свідчить про свідоме прийняття відповідачкою ризику звернення стягнення на передане у іпотеку майно у разі невиконання забезпеченого зобов`язання. Приписами пункту 3.7 Договору іпотеки прямо передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником умов кредитного договору незалежно від того, чи є передане у іпотеку майно єдиним житлом іпотекодавця.
Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» не містить виключень щодо єдиного житла і не встановлює додаткових умов для звернення стягнення залежно від кількості об`єктів нерухомого майна, що належать іпотекодавцю. Передбачений Прикінцевими положеннями Закону України «Про іпотеку» мораторій на застосування статей 37, 38, 40, 41, 47 цього Закону у період дії воєнного стану поширюється виключно на нерухоме майно фізичних осіб, яке передане у іпотеку за споживчими кредитами; у той час, як кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОТЕРРА ГРУП» не є споживчим, оскільки надавався юридичній особі на придбання обладнання для здійснення господарської діяльності, а тому зазначений мораторій до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на повагу до свого житла, втручання у яке з боку органів державної влади допускається, якщо таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві. У статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та встановлено, що позбавлення особи власності можливе виключно у інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.
Оцінюючи дотримання критеріїв правомірності втручання у право власності та право на житло, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та статтею 8 Конвенції, а саме законність втручання, наявність легітимної мети та пропорційність між застосованими засобами і переслідуваною метою, колегія суддів зазначає, що втручання ґрунтується на національному законі, а саме на положеннях Закону України «Про іпотеку» та умовах Договору іпотеки, укладеного відповідачкою добровільно, легітимна мета втручання полягає у захисті майнових прав кредитора за грошовим зобов`язанням, яке залишається невиконаним понад тривалий час і перевищує один мільйон гривень, а обраний спосіб захисту прямо передбачений законом та договором і не може вважатися сам по собі непропорційним лише через статус переданого у іпотеку майна як житла іпотекодавця. Колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.05.2020 у справі №361/7543/17, згідно з якою наявність судового рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки здійснення особою права на захист не може ставитися у залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Наявність рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2024 у справі №908/212/24 про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителів, так само як і відкрите зведене виконавче провадження №77257389, у межах якого мало місце часткове погашення заборгованості, не є обставинами, що виключають право позивача на звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки право вибору способу захисту порушеного права належить виключно кредитору, а суд не наділений повноваженнями нав`язувати кредитору інший спосіб захисту, ніж той, що прямо передбачений законом і договором, на що вказано у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №902/388/18 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №905/451/22.
Стосовно посилання скаржниці на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі №908/2643/25, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України обов`язковими для суду є виключно висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, тоді як рішення судів першої та апеляційної інстанцій у інших справах не мають преюдиційного значення для цієї справи та не є джерелом обов`язкового застосування. Кожна справа підлягає розгляду за встановленими саме у ній фактичними обставинами й наданими сторонами доказами, а оцінка судом обставин іншої справи не покладає на суд, який розглядає цю справу, обов`язку дійти тотожного правового висновку, оскільки обсяг заборгованості, зміст договірних умов, поведінка сторін та стан виконання зобов`язань у кожній справі є індивідуальними. З огляду на це посилання скаржниці на протилежний правовий висновок у іншій справі не є достатньою підставою для скасування законного й обґрунтованого судового рішення у цій справі.
Колегія суддів також враховує сталу практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, а тому суд надає особливого значення процесуальним гарантіям, наданим особі у процесі ухвалення рішення про таке втручання (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02.12.2010). Разом з тим, як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, втручання у право на мирне володіння майном та право на житло є правомірним за умови його законності, легітимної мети та пропорційності (рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, рішення у справі «Зехентнер проти Австрії»). У цій справі, як встановлено вище, усі три критерії дотримані: втручання здійснюється на підставі закону та договору, переслідує легітимну мету захисту майнових прав кредитора за невиконаним грошовим зобов`язанням значного розміру, а обраний спосіб захисту є пропорційним з огляду на добровільність укладення договору іпотеки, тривалість невиконання зобов`язання та відсутність законодавчого імунітету єдиного житла від звернення стягнення за зобов`язаннями, що не є споживчими. Європейський суд з прав людини також вказував, що обов`язок суду обґрунтовувати рішення не є вимогою надавати детальну відповідь на кожний аргумент сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994), а тому відсутність окремого текстуального спростування кожного з доводів відповідачки у оскаржуваному рішенні не свідчить про порушення судом першої інстанції вимог щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки з мотивувальної частини рішення вбачається, що суд дослідив усі юридично значущі для вирішення спору обставини.
Щодо порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України внаслідок, на думку скаржниці, вибіркової оцінки доказів, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається дослідження судом першої інстанції обставин щодо зведеного виконавчого провадження №77257389, часткових платежів позичальника і поручителів, а також факту зняття арешту з коштів на рахунку ОСОБА_2 . Суд першої інстанції надав цим обставинам належну оцінку, дійшовши висновку, що їх наявність не спростовує права позивача на звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а є обставинами, що підлягають врахуванню на стадії примусового виконання судового рішення відповідно до статті 42 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено право боржника до дня продажу предмета іпотеки на електронному аукціоні виконати вимогу за основним зобов`язанням, чим припинити подальшу реалізацію предмета іпотеки. Відсутність у оскаржуваному рішенні детального відтворення кожного окремого документа зведеного виконавчого провадження не є вибірковою оцінкою доказів у розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена норма не покладає на суд обов`язку відображати у рішенні зміст кожного наявного у справі доказу, а вимагає всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у їх сукупності, що судом першої інстанції додержано.
За результатами перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази у їх сукупності та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують і не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстави для покладення судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на позивача відсутні.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2026 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 26.10.2026.
Головуючий суддя О.І. Кучеренко
судді Т.В. Стефанів
А.О. Кошля
Оригінал: reyestr.court.gov.ua