Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №904/1956/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 м.Дніпро Справа № 904/1956/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2026 (головуючий в першій інстанції Кеся Н.Б.)

у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У квітні 2026 року Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (надалі – АТ «Укрзалізниця») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (надалі – ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про стягнення штрафу у розмірі 289275,00 грн за неправильно зазначену масу вантажу у видатковій накладній № 47083522.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.09.2025 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці по накладній № 47083522 у вагонах №№ 64020514, 59955179, 56290778, 53510582, 53500864 відповідач відправив вантаж «Вугілля» на станцію Кривий Ріг - Головний на адресу ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 10.09.2025 вказані вагони прибули на станцію призначення, де за заявкою вантажоодержувача № 10 від 10.09.2025 вантаж було переважено на його справних статистичних вагах, повірених ДП «Кривбасстандартметрологія», і в результаті зважування виявлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у накладній, а саме: у вагоні № 64020514 фактична маса нетто виявилася меншою на 2200 кг, у вагоні № 59955179 – меншою на 1850 кг, у вагоні № 56290778 – меншою на 1950 кг, у вагоні № 53510582 – меншою на 1750 кг, у вагоні № 53500864 – меншою на 1650 кг, про що було повідомлено станцію відправлення телеграмою № 233 від 10.09.2025. На підставі ст.129 Статуту залізниць України та п.4 Правил складання актів, складено комерційний акт форми ГУ-22 від 10.09.2025 № 467004/340, який підписаний представником вантажоодержувача. Позивач посилався на те, що відповідно до ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Згідно зі ст.122 цього ж Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника стягується штраф у розмірі, передбаченому ст.118 Статуту. Зазначає, що такий нараховується за сам факт допущення порушення незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків, а підставою для покладання відповідальності є саме комерційний акт. За розрахунком позивача, розмір штрафу складає 289275,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2026 позов задоволено; стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» штраф у розмірі 289275,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3471,30 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав доведеним, що під час перевезення вантажу за накладною № 47083522 у вагонах №№ 64020514, 59955179, 56290778, 53510582, 53500864 на станції призначення Кривий Ріг - Головний виявлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним відправником у накладній. Суд відхилив доводи відповідача про неналежність комерційного акту, яким це підтверджено, через підписання його трьома уповноваженими працівниками залізниці (начальником станції, двома агентами комерційними), та виснував, що відсутність на станції посади начальника вантажного району не є порушенням, адже наказом начальника станції було затверджено перелік осіб, які мають право підписувати комерційні акти. Крім того, суд послався на ст.24 Статуту залізниць України, згідно з якою вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладній, а також на ст.ст.118, 122 цього Статуту, які передбачають стягнення з відправника штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за усю відстань перевезення за неправильне зазначення маси вантажу. Причому такий штраф стягується за сам факт порушення незалежно від того, чи завдано залізниці збитків. Суд встановив, що розрахунок штрафу здійснено на підставі провізної плати, зазначеної у накладній, зазначив, що розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2026 у справі № 904/1956/26 та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» залишити без задоволення.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки графі 38 накладної, у якій наведено відомості про те, що уповноважені особи позивача під час приймання вагонів фактично підтвердили правильність зазначеної маси вантажу, і на станції відправлення не складалося жодних актів про технічну чи комерційну несправність вагона або невідповідність маси, а тому залізниця своїми діями визнала правильність відомостей накладної. Зазначає, що недостачу виявлено на станції призначення Кривий Ріг - Головний, а не на станції відправлення Ароматна, тому комерційний акт № 467004/340 від 10.09.2025 не доводить факту неправильного зазначення маси вантажу саме вантажовідправником на момент прийняття вантажу до перевезення. Наполягає, що комерційний акт є неналежним і недопустимим доказом, оскільки оформлений з порушенням п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, оскільки його не підписали начальник вантажного району та працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а комерційні агенти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мали право підпису лише на станції Східно-Сортувальна, а не на станції Кривий Ріг - Головний, один з агентів взагалі не був присутній, а вагар ПП «Стіл Сервіс» ОСОБА_3 акт не підписала. Крім того, апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права щодо позовної давності, оскільки до спору підлягає застосуванню спеціальний шестимісячний строк позовної давності, встановлений ст.137 Статуту залізниць України, який має пріоритет над умовами договору про трирічний строк, а позов подано 09.04.2026, тоді як строк, на переконання апелянта, сплив 04.03.2026.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною. Зазначає, що накладна є основним перевізним документом, а відправник несе відповідальність за правильність зазначених у ній відомостей; контрольним зважуванням на станції призначення виявлено нестачу маси вантажу, що засвідчено комерційним актом ф.ГУ-22 від 10.09.2025 № 467004/340. Позивач наполягає, що акт складено з дотриманням п.10 Правил складання актів, оскільки він підписаний трьома уповноваженими працівниками залізниці (заступником начальника станції та двома комерційними агентами) і представником одержувача. Зазначає, що відсутність начальника вантажного району зумовлена відсутністю посади та уповноваженням інших працівників наказом, що відповідає практиці Верховного Суду. Щодо позовної давності позивач наголошує, що сторони уклали договір про надання послуг з організації перевезення вантажів, п.7.3 якого передбачає трирічний строк позовної давності, що не суперечить ч.1 ст.259 ЦК України, а позов подано в межах цього строку. Крім того, позивач вважає, що відповідач не подавав під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про застосування позовної давності. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

10.07.2026 уповноваженими особами Центрального апеляційного господарського суду складено Акт № 06-17/94/26 про відсутність доказу сплати судового збору.

14.07.2026 від представника АТ «Укрзалізниця» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

28.07.2026 ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подано до суду заяву про усунення недоліків, зі змісту якої, а також доданих до неї документів вбачається, що зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 недоліки усунуто в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2026 у даній справі; призначено розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

19.08.2026 матеріали справи № 904/1956/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

31.08.2026 від АТ «Укрзалізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 АТ «Укрзалізниця» засвідчило прийняття від ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №00178353/2020-001 від 13.03.2020 та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1 відправника/одержувача 8887; 2 платника 8127810 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Повідомлення підписано електронним підписом інженера 2 категорії відділу договорів філії "ЦТЛ" Рудник Н.В. 13.03.2020 о 15:30 год.

Таким чином, 13.03.2020 між АТ «Укрзалізниця» та ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі. Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (п. 1.1 договору).

Згідно з п.1.4 договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п.1.10 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, замовник зобов`язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.4 договору); відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.5 договору).

Згідно з п.2.3 договору, перевізник зобов`язаний, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2); складати документи, передбачені п.п.1.3, 1.4 та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів (п.2.3.5 договору).

Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки (п.7.3 договору).

Відповідно до п.12.1 договору, договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.

У вересні 2025 року за накладною № 47083522, яка у відповідності до ст.6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці відправлено вагони №№ 64020514, 59955179, 56290778, 53510582, 53500864 з вантажем – вугілля кам`яне марки «г-газове». Вантажовідправником є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», вантажоодержувачем є ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

10.09.2025 на станції Кривий-Ріг Головний Придніпровської залізниці складено комерційний акт №467004/340, яким зафіксовано, що вагони: № 64020514 вантажопідйомністю 70,0 т; № 59955179 вантажопідйомністю 70,0 т; № 56290778 вантажопідйомністю 69,5 т; № 53510582 вантажопідйомністю 69,5 т; № 53500864 вантажопідйомністю 69,5 т - прибули 10.09.2025 поїздом № 3605, без охорони, вагони у технічно справному стані, вантаж завантажено засобами відправника.

10.09.2025 по заявці вантажоодержувача № 10 на перевірку маси, згідно ст.52 Статуту залізниць України, відбулось контрольне зважування вагонів №№ 64020514, 59955179, 56290778, 53510582, 53500864 із зупинкою без розчіплення вагонів, вантаж – вугілля кам`яне марки «г-газове», у присутності представника вантажоодержувача: прийомоздавальника ТОВ «Сталь Україна» ОСОБА_4 , вагаря ПП «Стіл Сервіс» Михайленко О.А.; агента комерційного ст.Кривий-Ріг - Головний Придніпровської залізниці Васьковської Л.Я., на справних статистичних 150-тонних вагах № 10021, повірених 24.03.2025 ДП «Кривбасстандартметрологія».

Технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки № 0285 підтверджує, що ваги 150 т, заводський №10021, на яких проводилось зважування спірних вагонів, повірені.

У розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» комерційного акту зазначено: у вагоні № 64020514 по документу тара перевірена 23200 кг, нетто 69000 кг, після зважування брутто 90000 кг, тара перевірена з документа 23200 кг, нетто 66800 кг, що менше документа на 2200 кг; у вагоні № 59955179 по документу тара перевірена 21850 кг, нетто 69000 кг, після зважування брутто 89000 кг, тара перевірена з документа 21850 кг, нетто 67150 кг, що менше документа на 1850 кг; у вагоні № 56290778 по документу тара перевірена 23950 кг, нетто 68200 кг, після зважування брутто 90200 кг, тара перевірена з документа 23950 кг, нетто 66250 кг, що менше документа на 1950 кг; у вагоні № 53510582 по документу тара 21900 кг, нетто 68600 кг, після зважування брутто 88750 кг, тара з документа 21900 кг, нетто 66850 кг, що менше документа на 1750 кг; у вагоні № 53500864 по документу тара 22200 кг, нетто 68800 кг, після зважування брутто 89350 кг, тара з документа 22200 кг, нетто 67150 кг, що менше документа на 1650 кг. При огляді на знеструмленій колії з підйомом на вагони виявлено: вантаж у твердому стані, розрівняний і маркований продольними бороздами, вище бортів на 50-100 мм, маркування не порушене. Двері суцільнометалеві, люка щільно закриті. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до зважування вагони знаходились під охороною УВВО ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», згідно п.4.6 р.12 ППВ.

Телеграмою № 233 від 10.09.2025 про виявлене повідомлено на станцію відправлення Ароматна Придніпровської залізниці.

Позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати у розмірі 289275,00 грн (11571,00 грн - провізна плата за всю відстань перевезення * 5 - кількість провізних плат * 5 вагонів).

Відповідно до ст.909 ЦК України, ст.22 Статуту залізниць України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (надалі – Правила № 644), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року № 542.

Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (ч.1 п.1.2 Правил № 644).

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни (п.1.3 Правил № 644).

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом» (п.2.1 Правил № 644).

У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення (п.2.3 Правил № 644).

Якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п.2.6 Правил № 644).

Згідно з положенням ст.37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення (окремий розділ Правил № 644, надалі - Правила приймання вантажів до перевезення), вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Приписами ст.24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ст.52 Статуту залізниць України).

Відповідно до ч.1 ст.118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст.105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць України, згідно з якою обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Пунктом 10 Правил складання актів передбачено право підсувати акти також працівником станції, який особисто здійснював перевірку, одержувачем, який брав участь у перевірці, та у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені інші працівники залізниці.

Частиною 2 ст.32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Відповідно до п.4 Правил № 644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.

Згідно з п.2.6. Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у провізних документах масу вантажу у п`ятикратному розмірі провізної плати.

Апелянт стверджує, що суд не надав оцінки відомостям графи 38 накладної, згідно з якою уповноважені особи позивача підтвердили правильність маси вантажу, а на станції відправлення не складалося актів про несправність вагона чи невідповідність маси. Недостачу виявлено на станції призначення Кривий Ріг - Головний, а не на станції відправлення Ароматна, тому комерційний акт № 467004/340 від 10.09.2025 не доводить неправильного зазначення маси саме вантажовідправником. Апелянт вважає складений акт неналежним і недопустимим доказом як такий, що оформлений з порушенням п.10 Правил складання актів, зокрема, його не підписали начальник вантажного району та працівник станції, який особисто здійснював перевірку; комерційні агенти мали право підпису лише на станції Східно-Сортувальна; один з агентів не був присутній; вагар ПП «Стіл Сервіс» акт не підписала. Крім того, апелянт вважає, що суд неправильно застосував позовну давність, оскільки має застосовуватися спеціальний шестимісячний строк за ст.137 Статуту залізниць України, який сплив 04.03.2026, тоді як позов подано 09.04.2026.

Позивач зазначає, що накладна є основним перевізним документом, і відправник відповідає за правильність зазначених у ній відомостей. Вказує, що контрольним зважуванням на станції призначення виявлено нестачу маси вантажу, засвідчену комерційним актом ф.ГУ-22 від 10.09.2025 № 467004/340, який підписано трьома уповноваженими працівниками залізниці та представником одержувача. Зазначає, що відсутність начальника вантажного району зумовлена відсутністю посади й уповноваженням інших працівників наказом, що відповідає практиці Верховного Суду. Зауважує, що сторони уклали договір про надання послуг, п.7.3 якого передбачає трирічний строк позовної давності, що не суперечить ч.1 ст.259 ЦК України, а позов подано в межах цього строку. Стверджує, що відповідач не заявляв про застосування позовної давності в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ч.1 ст.118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що прийняття залізницею вагонів до перевезення без зауважень свідчить про визнання правильності відомостей, зазначених у накладній. Зазначені доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Разом з тим, цим же пунктом передбачено, що перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Таким чином, прийняття вантажу до перевезення шляхом візуального огляду без перевірки маси не є визнанням залізницею правильності зазначеної відправником маси. Залізниця наділена правом перевірки маси вантажу на будь-якому етапі перевезення, включаючи станцію призначення. Виявлення невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у накладній, на станції призначення є достатньою підставою для застосування до вантажовідправника відповідальності, передбаченої ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків. Аналогічна правова позиція вкладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.04.2018 у справі № 906/533/17, від 25.05.2018 у справі № 926/3327/16, від 22.03.2018 у справі № 917/964/17.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортних документах.

Пунктом 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що комерційний акт № 467004/340 від 10.09.2025 складений з порушенням п.10 Правил складання актів.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт № 467004/340 від 10.09.2025 підписаний ДСЗМ Ясінською О.Ю., агентами комерційними: ОСОБА_2 та Крошкою К.В., представником вантажоодержувача Полуяхтовою О.В. (прийомоздавальником ТОВ «Сталь України»). Таким чином, акт підписаний трьома працівниками залізниці та представником вантажоодержувача, що відповідає вимогам п.10 Правил складання актів.

Щодо відсутності підпису начальника вантажного району, колегія суддів зазначає, що, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на станції Кривий Ріг - Головний посада начальника вантажного району на дату складання комерційного акту була вакантною, що підтверджується листом служби кадрової та соціальної політики залізниці від 25.02.2026 № 145 та листом начальника станції від 06.02.2026 № 125.

Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено п.10 Правил складання актів.

На виконання зазначених вимог, начальником станції Кривий Ріг - Головний видано наказ № 70/ДС від 16.05.2025, яким встановлено перелік працівників станції, уповноважених на підписання комерційних актів. Відтак, зазначені особи були належним чином уповноважені на підписання комерційного акту.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17, від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17 щодо випадку відсутності в штаті структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району та можливості уповноваження інших осіб на підписання комерційних актів в силу розпорядчого акту.

Щодо доводів апелянта про те, що агент комерційний ОСОБА_1 не була присутня під час зважування, колегія суддів зазначає, що п.10 Правил складання актів не містить вимоги про обов`язкову присутність усіх осіб, які підписують акт, безпосередньо під час проведення перевірки. Зазначена норма передбачає, що акт підписує, зокрема, працівник станції, який особисто здійснював перевірку. У даному випадку перевірку безпосередньо здійснювала агент комерційний ОСОБА_2 , що зафіксовано в розділі «Д» комерційного акту. Підписання акту іншим агентом комерційним ( ОСОБА_1 ) як додатковим працівником залізниці, залученим до підписання, не суперечить вимогам п.10 Правил складання актів.

Щодо доводів апелянта про те, що наказ начальника станції № 70/ДС від 16.05.2025 уповноважує агентів комерційних підписувати комерційні акти виключно на станції Східно-Сортувальна, колегія суддів зазначає, що такі доводи спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з наказу № 70/ДС від 16.05.2025, він встановлює перелік працівників станції на право підписання комерційних актів на станції Кривий Ріг - Головний, включаючи її структурні підрозділи. Станція Східно-Сортувальна є структурним підрозділом станції Кривий Ріг -Головний, а не окремою станцією. Відтак, уповноваження агентів комерційних на підписання актів на станції Східно-Сортувальна не виключає їх повноважень на підписання актів у інших структурних підрозділах станції Кривий Ріг – Головний, за наявності відповідного розпорядження начальника станції.

Щодо доводів апелянта про застосування шестимісячного строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Загальний строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України становить 3 роки. Разом з тим, у ст.137 Статуту залізниць України встановлено скорочений строк, який поширюється на позови вантажовідправників/вантажоодержувачів до залізниці та навпаки, що випливають з правовідносин перевезення.

Суд погоджується з доводами апелянта, що відносини з перевезення регулюються спеціальними нормами права. Тому до спорів між залізницею та вантажовідправником/вантажоодержувачем застосуванню підлягає скорочений 6-місячний строк, передбачений ст.137 Статуту залізниць України, а не загальний 3-річний строк, передбачений ст.257 ЦК України, який може застосовуватися лише до спорів вантажовідправника та вантажоодержувача між собою (навіть якщо вони пов`язані з перевезенням).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Така домовленість має бути укладена у письмовій формі.

Як встановлено судом першої інстанції, 13.03.2020 між сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, у п.7.3 якого сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників становить три роки. Накладна № 47083522 оформлювалася в межах цього договору.

Таким чином, сторони у договорі погодили збільшений порівняно зі встановленим законом (спеціальною нормою ст.137 Статуту залізниць України 6-місячним строком) строк позовної давності, а саме: тривалістю три роки. Відтак, на підставі ч.1 ст.259 ЦК України до правовідносин, що склались між сторонами, підлягає застосуванню збільшений строк позовної давності, визначений договором.

Колегія суддів констатує, що звернення позивача до суду 09.04.2026 відбулося в межах трирічного строку, встановленого п.7.3 договору, а доводи апелянта про обмеження у даному випадку позовної давності строком у 6 місяців, є безпідставними.

Згідно з накладною № 47083522, провізна плата за перевезення вантажу у вагонах №№ 64020514, 59955179, 56290778, 53510582, 53500864 становить 11571,00 грн. За розрахунком позивача, перевіреним судом першої інстанції та визнаним арифметично правильним, штраф (п`ятикратний розмір провізної плати) становить 289275,00 грн ((11571,00 грн Ч 5 вагонів) Ч 5).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність зазначеного розрахунку. У даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, ст.ст.76, 77 ГПК України, взявши до уваги недопустимий та неналежний докази - комерційний акт. Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими. Як проаналізовано вище, комерційний акт № 467004/340 від 10.09.2025 складений з дотриманням вимог чинного законодавства, він підписаний уповноваженими особами та є належним і допустимим доказом у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України.

Оскільки факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній відповідно до ст.129 Статуту залізниць України має бути засвідчений комерційним актом, а комерційний акт у даній справі складений з дотриманням встановлених вимог, суд першої інстанції правомірно прийняв його до уваги як належний та допустимий доказ.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Факт неправильного зазначення відповідачем як вантажовідправником маси вантажу в накладній № 47083522 підтверджується комерційним актом форми ГУ-22 № 467004/340 від 10.09.2025, складеним у відповідності до вимог ст. 129 Статуту залізниць України та п.10 Правил складання актів.

Доводи апеляційної скарги про неналежність комерційного акту як доказу та про відсутність підстав для відповідальності вантажовідправника є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Розрахунок штрафу здійснено позивачем та перевірено судом першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, є арифметично правильним. Позов заявлено в межах погодженого сторонами у договорі збільшеного строку позовної давності.

Відтак, апеляційна скарга ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2026 у даній справі не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2026 у справі № 904/1956/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2026 у справі №904/1956/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 26.10.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів