Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №904/341/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м.Дніпро Справа № 904/341/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Захарової М.В.,

представника відповідача (апелянта): Бондаренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 (головуючий в першій інстанції Мілєва І.В., повний текст складений та підписаний 24.04.2026)

у справі за позовом Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У січні 2026 року Виконавчий комітет Зеленодольської міської ради (надалі – Виконком Зеленодольської міської ради) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» (надалі – ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги») про визнання недійсними додаткових угод № 5 від 07.06.2024, № 6 від 08.07.2024, № 7 від 05.08.2024, № 13 від 19.12.2024 до договору № 143/2024 від 01.01.2024 про постачання (закупівлю) електричної енергії, укладених між Виконкомом Зеленодольської міської ради та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», а також стягнення з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надмірно сплачених коштів в розмірі 174678,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Виконкомом Зеленодольської міської ради та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» укладено договір № 143/2024 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії. Додатковими угодами № 5 від 07.06.2024, № 6 від 08.07.2024, № 7 від 05.08.2024 та № 13 від 19.12.2024 збільшено ціну за 1 кВт*год, внаслідок чого загальна ціна за договором зросла на 51,56 % від початкової. На переконання позивача, вказане порушує п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», якою передбачено, що зміна ціни за одиницю товару допускається лише у разі документально підтвердженого коливання ціни на ринку, пропорційно, не більше ніж на 10 % і без збільшення загальної суми договору. Зазначає, що постачальник належними доказами не підтвердив коливання ціни, оскільки не надав належних доказів закупівлі електроенергії саме на ринку «на добу наперед» (РДН) у відповідні періоди, а розрахунки середньозваженої ціни РДН не є безумовним підтвердженням зміни ціни для цього договору. Вказує, що розрахунки не містили порівняння з ціною на дату попередньої додаткової угоди, а періоди обиралися довільно. Звертає увагу, що додаткові угоди мали зворотну дію та застосовувалися до вже спожитої електроенергії. Крім того, загальна сума договору фактично збільшилася, а обсяг поставки зменшився. Внаслідок цього позивач вважає, що зайво сплатив 174678,35 грн, які просить стягнути як безпідставно набуте майно на підставі ст.ст.216, 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 позов задоволено повністю; визнано недійсними додаткові угоди № 5 від 07.06.2024, № 6 від 08.07.2024, № 7 від 05.08.2024 та № 13 від 19.12.2024 до договору № 143/2024 від 01.01.2024, укладені між Виконкомом Зеленодольської міської ради та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги»; стягнуто з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на користь Виконкому Зеленодольської міської ради надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 174678,35 грн. Цим же рішенням розподіллено судові витрати та стягнуто з відповідача на користь позивача 16640,00 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між Виконкомом Зеленодольської міської ради та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії № 143/2024 від 01.01.2024, за яким ціна за 1 кВт*год електричної енергії становила 5,34 грн з ПДВ. Додатковими угодами № 5 від 07.06.2024, № 6 від 08.07.2024, № 7 від 05.08.2024 та № 13 від 19.12.2024 ціну послідовно підвищено до 5,83739 грн, 7,25514 грн, 7,93162 грн та 8,18656 грн з ПДВ, що призвело до загального збільшення ціни на 51,56 %. Суд дійшов висновку, що таке підвищення суперечить п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки встановлений 10 % ліміт є кумулятивним і застосовується до загального збільшення ціни за договором, а не до кожного окремого випадку; відповідач не довів належними доказами факту коливання ціни на ринку, не підтвердив закупівлю електричної енергії саме на РДН у відповідні періоди та не обґрунтував, що виконання договору стало для нього вочевидь невигідним. Суд дійшов висновку, що кожна зміна до договору потребувала окремого документального підтвердження. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/2321/22 та № 920/19/24 суд визнав спірні додаткові угоди недійсними та стягнув з відповідача надмірно сплачені кошти в розмірі 174678,35 грн на підставі ст.ст.216, 1212 ЦК України.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, з вимогами: скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі № 904/341/26 ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки спірні правовідносини в частині 10 % обмеження регулюються спеціальними нормами, зокрема підп.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 (надалі – Особливості № 1178), а не ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зазначає, що сторони погодили у договорі та комерційній пропозиції формулу визначення ціни на кожен звітний місяць, тому коригування ціни за цією формулою не потребувало додаткового доказування коливання та застосування десятивідсоткового ліміту. Апелянт наголошує, що суд, визнавши додаткові угоди недійсними, не здійснив двосторонньої реституції, поклавши весь тягар лише на постачальника, тоді як споживач мав повернути отриманий товар (електричну енергію), що суперечить ст.ст.216, 1212 ЦК України. Крім того, на переконання апелянта, факт коливання ціни підтверджується офіційними та загальнодоступними даними ДП «Оператор ринку» на РДН, які сторони визначили джерелом інформації, а електрична енергія як товар споживається одномоментно, тому зміна ціни відбувалася до виконання зобов`язання з її передачі. Апелянт також зазначає, що суд не навів математичних розрахунків на підтвердження перевищення порогу збільшення ціни на 10 % за кожною угодою та безпідставно застосував висновки Верховного Суду у справі № 920/19/24.

Апелянтом до апеляційної скарги подані додаткові пояснення, у яких зазначається, що після ухвалення оскаржуваного рішення Верховна Рада України прийняла Закон України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі», яким п.2 ч.5 ст.41 Закону України № 922-VIII викладено в новій редакції, яка передбачає, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни, без обмеження кількості змін. Апелянт доводить, що п.7 розділу XIV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 4888-IX прямо передбачає застосування нової редакції до правовідносин у сфері публічних закупівель, які виникли з дня набрання чинності Законом України № 922-VIII, тобто з 19.02.2016, отже, ретроспективно і до спірних правовідносин. Тому, на переконання апелянта, попередні висновки Верховного Суду, сформовані на підставі аналізу попередньої редакції норми, втратили актуальність, натомість суд апеляційної інстанції зобов`язаний застосувати чинну редакцію Закону відповідно до ч.3 ст.3 ГПК України. Крім того, апелянт посилається на принципи правової визначеності та легітимних очікувань, оскільки сторони у 2024 році керувалися офіційними роз`ясненнями Мінекономіки, а законодавець згодом підтвердив правомірність такого підходу.

В судових засіданнях представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, просила врахувати додаткові пояснення, зокрема, щодо змін у законодавстві, та застосувати їх до спірних правовідносин, у зв`язку з чим апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що посилання апелянта на підп.7 п.19 Особливостей № 1178 не звільняють постачальника від обов`язку документально підтверджувати зміну ціни, а формульний розрахунок не може бути інструментом штучного завищення ціни. Вважає вимогу про двосторонню реституцію хибною, оскільки електрична енергія споживається одномоментно і не може бути повернута в натурі, а недійсними визнані лише додаткові угоди, а не основний договір. Вказує, що стягнення 174678,35 грн є поверненням безпідставно отриманої різниці в ціні на підставі ст.1212 ЦК України, а не односторонньою реституцією. Стверджує, що комерційний ризик несе саме постачальник, а не замовник, а свобода договору в публічних закупівлях обмежена імперативними нормами. На переконання позивача, суд правильно застосував висновки Верховного Суду щодо кумулятивного 10 % ліміту збільшення ціни. Зазначає, що розрахунок позивача на суму 174678,35 грн не був спростований відповідачем власним контррозрахунком, а тому суд обґрунтовано його прийняв. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заперечення проти апеляційної скарги, а також навела заперечення на додаткові пояснення апелянта щодо застосування до спірних правовідносин Закону України № 4888-IX. Представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

21.05.2026 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів усунуті в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі № 904/341/26 за позовом Виконкому Зеленодольської міської ради до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

27.05.2026 (через систему «Електронний суд») та 02.06.2026 (засобами поштового зв`язку) від Виконкому Зеленодольської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

01.06.2026 матеріали справи № 904/341/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 призначено справу № 904/341/26 за позовом Виконкому Зеленодольської міської ради до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів за апеляційною скаргою ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 до розгляду в судовому засіданні на 14.07.2026 о 14:00 год.

16.06.2026 від представника Виконкому Зеленодольської міської ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 17.06.2026 задоволена.

10.07.2026 від ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 14.07.2026 оголошено перерву до 29.09.2026 о 16:30 год, про що представників сторін повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 29.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

За результатами закупівлі № UA-2023-12-05-003641-а, 01.01.2024 між Виконкомом Зеленодольської міської ради (споживач) та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» (постачальник) було укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії № 143/2024, відповідно до п.1.1 якого, за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.1.2 договору, найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 09310000-5) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.

Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2024-31.12.2024 становить 492 900 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Строк (термін) поставки товару: з 01.01.2024 до 31.12.2024. Місце поставки (передачі) товару: 53860, Україна, Дніпропетровська область, Криворізький район, м.Зеленодольськ, згідно додатку № 1.1 «Перелік об`єктів та точок комерційного обліку споживача Виконавчого комітету Зеленодольскої міської ради» (п.п.2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3 цього договору, та становить: 2193405,00 грн, крім того ПДВ 438681,00 грн, всього з ПДВ - 2632086,00 грн, у тому числі: Загальний фонд 2632086,00 грн, враховуючи ПДВ 438681,00 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 4,45 грн без ПДВ, разом з ПДВ 5,34 грн, ПДВ 0,89 грн, та складається із: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; тарифу (маржі) постачальника електричної енергії, що є незміною на період дії договірних відносин за цим договором. Постачальник є стороною, відповідальною за баланс своїх споживачів відповідно до положень «Правил ринку», витрати на врегулювання небалансів на балансуючому ринку електричної енергії покладаються на постачальника, включені до вартості електричної енергії та окремо споживачем не оплачуються.

Згідно з п.4.2 договору, ціна електричної енергії мас зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором.

Розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему та в інший, не заборонений чинним законодавством, спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.п. 4.3, 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що оплата рахунку постачальника за ним договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який по може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також можуть містити інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п.12.3 договору, істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених діючим законодавством крім випадків, передбачених договором та п.19 Особливостей № 1178: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 3) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

5) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

6) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 7) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна зі сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов`язуються до внесення відповідних змін до договору керуватися вимогами цих нормативних документів. Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача, в тому числі умов цієї комерційної пропозиції, з урахуванням інформації про право споживача розірвати цей договір. Споживач має повідомити постачальника про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору. Незгода споживача із новими умовами або не надсилання жодного повідомлення чи не укладення додаткової угоди надісланої постачальником є підставою для одностороннього дострокового розірвання договору, без додаткового повідомлення споживача про його припинення (розірвання) та без застосування до споживача будь-яких санкцій пов`язаних з розірванням. Внесення змін та доповнень до цього договору оформлюється додатковою угодою, підписаною із обох сторін (п. 12.4 договору).

Сторони підписали додаток 2 до договору Комерційна пропозиція «Особлива Ф» постачальника електричної енергії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» (надалі - комерційна пропозиція).

Згідно з п.1.1 комерційної пропозиції, на момент укладення договору ціна за 1 кВт.год електричної енергії сформована за результатами проведених процедур закупівлі та становить 4,45 грн без ПДВ. Ціна сформована з урахуванням середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», регульованих цін на послуги оператора системи передачі.

Пунктом 1.2 комерційної пропозиції врегульовано механізм/порядок регулювання ціни. Ціна змінюється відповідно до підп.7 п.19 Особливостей № 1178. Ціна за одиницю товару для кожного календарного (звітного) місяця розраховується за формулою: Ц = Срдн + Т + П, де: Срдн - середньозважена ціна на електроенергію на РДН, яка визначається за даними, опублікованими Оператором ринку на його офіційному сайті https://www.oree.com.ua/index.php/indexes як середньозважена ціна за результатами торгів у періоді постачання (звітному місяці, або відповідному періоді в разі неповного місяця постачання), за результатами торгів складає 3,85090 грн/кВт*год без ПДВ; Т - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі (регульована ціна), за результатами торгів складає 0,48510 грн/кВт*год без ПДВ; П - ціна послуг постачання, пов`язаних з постачанням електричної енергії споживачу, яка включає дохідність постачальника, витрати на покриття небалансів та інші витрати постачальника щодо діяльності на ринку електричної енергії та складає 0,11400 грн/кВт*год без ПДВ.

Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової Т з дати її введення в дію. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в дію в порядку, встановленому законодавством) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу щодо встановлення (зміни) регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію (п.1.2.1 комерційної пропозиції). Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної складової Срдн за даними, опублікованими Оператором ринку по результатам торгів на ринку «на добу наперед» у розрахунковому періоді (п.1.2.2 комерційної пропозиції).

Пунктом 1.3 комерційної пропозиції передбачено, що зміна величини відповідних складових в порядку, передбаченому пунктами 1.2.1 - 1.2.2 цієї комерційної пропозиції, не потребує обов`язкового укладення додаткових угод до договору. Про зміну відповідних складових постачальник інформує споживача шляхом направлення повідомлення, з урахуванням вимог чинного законодавства, у вигляді електронного документа, підписаного уповноваженою особою постачальника з використанням кваліфікованого електронного підпису. Відповідне повідомлення може бути використане споживачем для оприлюднення в електронній системі закупівель відповідно до вимог діючого законодавства. За окремим звернення споживача йому може бути наданий паперовий примірник підписаного повідомлення. За зверненням однієї зі сторін договору оформлюється додаткова угода щодо зміни тарифу. У цьому випадку паперовий примірник підписаного повідомлення не оформлюється. За результатами розрахункового періоду постачальник виставляє рахунок, в якому зазначається ціна електричної енергії та її регульовані складові відповідно до механізму, зазначеному у п.1.2 даної комерційної пропозиції.

В разі необхідності змін умов цієї комерційної пропозиції, зокрема, складової ціни П, постачальник має право звернутися до споживача з пропозицією та обґрунтуванням щодо внесення змін, підготувавши споживачу проєкт змін до договору у формі додаткової угоди. Споживач протягом 5-ти робочих днів після одержання пропозиції письмово повідомляє постачальника про результати її розгляду (п.1.4 комерційної пропозиції).

Згідно з п.4.1 комерційної пропозиції, оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється на умовах (у строки), передбачені п.4.2 цієї комерційної пропозиції, з урахуванням порядку визначення ціни, передбаченого в розділі 1 цієї комерційної пропозиції.

Порядок здійснення платежів: оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду (п.4.2 комерційної пропозиції).

Пунктом 6.1 комерційної пропозиції передбачено, що послуги з передачі електричної енергії закуповуються та оплачуються постачальником, а їх вартість включається до ціни електричної енергії і оплачується споживачем на рахунки постачальника.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2024, якщо інший термін не визначений умовами закупівлі. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань. В частині початку постачання новому споживачеві, договір починає діяти з дати внесення споживача до реєстру споживачів постачальника адміністратором комерційного обліку (п.10.1 комерційної пропозиції).

07.06.2024 сторони уклали додаткову угоду № 5 до договору, в якій погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період травень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на РДН, що оприлюднена на сайті оператора ринку за результатами торгів у травні 2024 року, яка становить 4,22192 грн/кВт*год. Внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год) та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: «Споживач розраховується з постачальником за фактично спожиту електричну енергію з травня 2024 року за ціною, що становить 4,86449 грн без ПДВ, разом з ПДВ 5,83739 грн, в тому числі ПДВ 0,97290 грн». Внести зміни в п.1.3 договору, виклавши його у такій редакції: «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2024 – 31.12.2024 становить 393612,718 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи».

08.07.2024 сторони підписали додаткову угоду № 6 до договору, в якій погодили, що для остаточних розрахунків, за розрахунковий період червень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на РДН, що оприлюднена на сайті оператора ринку за результатами торгів у червні 2024 року, яка становить 5,40338 грн/кВт*год. Внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), викласти ціну за одиницю в наступній редакції: «Споживач розраховується з постачальником за фактично спожиту електричну енергію, з червня 2024 року за ціною що становить 6,04595 грн без ПДВ, разом з ПДВ 7,25514 грн, в тому числі ПДВ 1,20919 грн». Внести зміни до п.1.3 договору, виклавши його у такій редакції: «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2024 - 31.12.2024 становить 336982,623 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи».

05.08.2024 сторони уклали додаткову угоду № 7 до договору, в якій погодили, що для остаточних розрахунків, за розрахунковий період липень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на РДН, що оприлюднена на сайті оператора ринку за результатами торгів у липні 2024 року, яка становить 5,96711 грн/кВт*год. Внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), викласти ціну за одиницю в наступній редакції: «Споживач розраховується з постачальником за фактично спожиту електричну енергію, з червня 2024 року за ціною що становить 6,60968 грн без ПДВ, разом з ПДВ 7,93162 грн, в тому числі ПДВ 1,32194 грн». Внести зміни до п.1.3 договору, виклавши його у такій редакції: «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2024 - 31.12.2024 становить 318308,541 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи».

19.12.2024 сторони підписали додаткову угоду № 13 до договору, в якій погодили внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), викласти ціну за одиницю в наступній редакції: «Споживач розраховується з постачальником за фактично спожиту електричну енергію, з грудня 2024 року за ціною що становить 6,82213 грн без ПДВ, разом з ПДВ 8,18656 грн, в тому числі ПДВ 1,364 грн». Внести зміни до п.1.3 договору, виклавши його у такій редакції: «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2024 - 31.12.2024 становить 202654,339 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи».

В період з січня 2024 року по грудень 2024 року за договором №143/2024 від 01.01.2024 про постачання (закупівлю) електричної енергії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» продало виконкому Зеленодольської міської ради електричну енергію в обсязі 193193,000 кВт*год, на загальну суму 1206 328,97 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі електричної енергії: № 258001786641-1 від 31.01.2024 про поставку в січні 2024 року електричної енергії в обсязі 25128,000 кВт*год на суму 135725,58 грн з ПДВ; № 257501864820-1 від 29.02.2024 про поставку в лютому 2024 року електричної енергії в обсязі 25184,000 кВт*год на суму 118198,06 грн з ПДВ; № 251901612874-1 від 31.03.2024 про поставку в березні 2024 року електричної енергії в обсязі 21898,000 кВт*год на суму 98070,62 грн з ПДВ; № 250701668702-1 від 30.04.2024 про поставку в квітні 2024 року електричної енергії в обсязі 16106,000 кВт*год на суму 76851,52 грн з ПДВ; № 255701622790-1 від 31.05.2024 про поставку в травні 2024 року електричної енергії в обсязі 15500,000 кВт*год на суму 90479,52 грн з ПДВ; № 143 від 30.06.2024 про поставку в червні 2024 року електричної енергії в обсязі 14216,000 кВт*год на суму 103139,07 грн з ПДВ; № 254501927587-1 про поставку в липні 2024 року електричної енергії в обсязі 17246,000 кВт*год на суму 136788,67 грн з ПДВ; № 253701864933-1 про поставку в серпні 2024 року електричної енергії в обсязі 15954,000 кВт*год на суму 122166,26 грн з ПДВ; № 252002067639-1 від 30.09.2024 про поставку в вересні 2024 року електричної енергії в обсязі 6646,000 кВт*год на суму 50297,41 грн з ПДВ; № 259002418772-1 про поставку в жовтні 2024 року електричної енергії в обсязі 9005,000 кВт*год на суму 68105,21 грн з ПДВ; № 250801934301-1 про поставку в листопаді 2024 року електричної енергії в обсязі 12091,000 кВт*год на суму 90102,41 грн з ПДВ; № 143-1 від 23.12.2024 про поставку в грудні 2024 року електричної енергії в обсязі 14219,000 кВт*год на суму 116404,64 грн з ПДВ.

Виконком Зеленодольської міської ради сплатив ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за поставлену у період з січня по грудень 2024 року електричну енергію грошові кошти у загальному розмірі 1206328,97 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 42 від 09.02.2024 про сплату відповідачу 8139,86 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, січень 2024р»; № 8 від 09.02.2024 про сплату відповідачу 39235,55 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, січень 2024р»; № 41 від 09.02.2024 про сплату відповідачу 9490,20 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, січень 2024р»; № 40 від 09.02.2024 про сплату відповідачу 221,45 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, січень 2024р»; № 39 від 09.02.2024 про сплату відповідачу 707,58 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, січень 2024р»; № 29 від 09.02.2024 про сплату відповідачу 529,33 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, січень 2024р»; № 28 від 09.02.2024 про сплату відповідачу 61894,28 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, січень 2024р»; № 38 від 09.02.2024 про сплату відповідачу 6983,97 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, січень 2024р»; № 25 від 09.02.2024 про сплату відповідачу 8523,36 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, січень 2024р»; № 60 від 11.03.2024 про сплату відповідачу 13929,95 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, лютий 2024р»; № 99 від 11.03.2024 про сплату відповідачу 7462,47 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, лютий 2024р»; № 66 від 11.03.2024 про сплату відповідачу 48036,74 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, лютий 2024р»; № 67 від 11.03.2024 про сплату відповідачу 567,90 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, лютий 2024р»; № 100 від 11.03.2024 про сплату відповідачу 689,92 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, лютий 2024р»; № 101 від 11.03.2024 про сплату відповідачу 211,20 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, лютий 2024р»; № 102 від 11.03.2024 про сплату відповідачу 10081,38 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, лютий 2024р»; № 29 від 11.03.2024 про сплату відповідачу 31304,84 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, лютий 2024р»; № 103 від 11.03.2024 про сплату відповідачу 5913,66 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, лютий 2024р»; № 163 від 09.04.2024 про сплату відповідачу 5405,57 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, березень 2024р»; № 41 від 09.04.2024 про сплату відповідачу 22912,11 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, березень 2024р»; № 162 від 09.04.2024 про сплату відповідачу 10157,28 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, березень 2024р»; № 161 від 09.04.2024 про сплату відповідачу 344,84 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, березень 2024р»; № 160 від 09.04.2024 про сплату відповідачу 492,64 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, березень 2024р»; № 105 від 09.04.2024 про сплату відповідачу 546,38 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, березень 2024р»; № 104 від 09.04.2024 про сплату відповідачу 39863,31 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, березень 2024р»; № 159 від 09.04.2024 про сплату відповідачу 6941,70 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, березень 2024р»; № 94 від 09.04.2024 про сплату відповідачу 11406,79 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, березень 2024р»; № 119 від 08.05.2024 про сплату відповідачу 9896,31 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, квітень 2024р»; № 199 від 08.05.2024 про сплату відповідачу 3125,40 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, квітень 2024р»; № 126 від 08.05.2024 про сплату відповідачу 36245,15 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, квітень 2024р»; № 127 від 08.05.2024 про сплату відповідачу 496,24 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, квітень 2024р»; № 200 від 08.05.2024 про сплату відповідачу 243,35 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, квітень 2024р»; № 201 від 08.05.2024 про сплату відповідачу 214,72 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, квітень 2024р»; № 202 від 08.05.2024 про сплату відповідачу 9256,92 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, квітень 2024р»; № 53 від 08.05.2024 про сплату відповідачу 17187,34 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, квітень 2024р»; № 203 від 08.05.2024 про сплату відповідачу 186,09 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, квітень 2024р»; № 239 від 10.06.2024 про сплату відповідачу 1225,85 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, травень 2024р»; № 62 від 10.06.2024 про сплату відповідачу 14395,00 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, травень 2024р»; № 238 від 10.06.2024 про сплату відповідачу 12386,94 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, травень 2024р»; № 237 від 10.06.2024 про сплату відповідачу 198,47 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, травень 2024р»; № 236 від 10.06.2024 про сплату відповідачу 256,84 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, травень 2024р»; № 142 від 10.06.2024 про сплату відповідачу 642,11 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, травень 2024р»; № 141 від 10.06.2024 про сплату відповідачу 44801,97 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, травень 2024р»; № 140 від 10.06.2024 про сплату відповідачу 12871,44 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, травень 2024р»; № 235 від 10.06.2024 про сплату відповідачу 3700,90 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, травень 2024р»; № 176 від 10.07.2024 про сплату відповідачу 16237,00 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, червень 2024р»; № 291 від 10.07.2024 про сплату відповідачу 3946,80 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, червень 2024р»; № 176 від 10.07.2024 про сплату відповідачу 42972,19 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, червень 2024р»; № 177 від 10.07.2024 про сплату відповідачу 754,53 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, червень 2024р»; № 292 від 10.07.2024 про сплату відповідачу 72,55 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, червень 2024р»; № 293 від 10.07.2024 про сплату відповідачу 565,90 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, червень 2024р»; № 294 від 10.07.2024 про сплату відповідачу 16425,64 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, червень 2024р»; № 77 від 10.07.2024 про сплату відповідачу 21859,74 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, червень 2024р»; № 295 від 10.07.2024 про сплату відповідачу 304,72 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, червень 2024р»; № 331 від 09.08.2024 про сплату відповідачу 134,84 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, липень 2024р»; № 92 від 09.08.2024 про сплату відповідачу 27030,95 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, липень 2024р»; № 332 від 09.08.2024 про сплату відповідачу 19527,64 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, липень 2024р»; № 330 від 09.08.2024 про сплату відповідачу 39,66 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, липень 2024р»; № 329 від 09.08.2024 про сплату відповідачу 63,45 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, липень 2024р»; № 205 від 09.08.2024 про сплату відповідачу 1150,08 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, липень 2024р»; № 204 від 09.08.2024 про сплату відповідачу 45598,87 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, липень 2024р»; № 328 від 09.08.2024 про сплату відповідачу 7479,52 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, липень 2024р»; № 199 від 09.08.2024 про сплату відповідачу 35763,66 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, липень 2024р»; № 26 від 09.09.2024 про сплату відповідачу 19962,86 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, серпень 2024р»; № 368 від 09.09.2024 про сплату відповідачу 5130,47 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, серпень 2024р»; № 233 від 09.09.2024 про сплату відповідачу 50010,51 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, серпень 2024р»; № 234 від 09.09.2024 про сплату відповідачу 888,26 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, серпень 2024р»; № 369 від 09.09.2024 про сплату відповідачу 76,58 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, серпень 2024р»; № 370 від 09.09.2024 про сплату відповідачу 137,83 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, серпень 2024р»; № 371 від 09.09.2024 про сплату відповідачу 15735,97 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, серпень 2024р»; № 106 від 09.09.2024 про сплату відповідачу 29779,65 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, серпень 2024р»; № 372 від 09.09.2024 про сплату відповідачу 444,13 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, серпень 2024р»; № 375 від 07.10.2024 про сплату відповідачу 310,28 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, вересень 2024р»; № 113 від 07.10.2024 про сплату відповідачу 34487,72 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, вересень 2024р»; № 247 від 07.10.2024 про сплату відповідачу 15499,41 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, вересень 2024р»; № 387 від 07.11.2024 про сплату відповідачу 605,03 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, жовтень 2024р»; № 291 від 07.11.2024 про сплату відповідачу 22870,64 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, жовтень 2024р»; № 127 від 07.11.2024 про сплату відповідачу 44629,54 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, жовтень 2024р»; № 136 від 09.12.2024 про сплату відповідачу 61210,92 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, листопад 2024р»; № 343 від 09.12.2024 про сплату відповідачу 20411,09 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, листопад 2024р»; № 389 від 09.12.2024 про сплату відповідачу 8480,40 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, листопад 2024р»; № 392 від 24.12.2024 про сплату відповідачу 13958,08 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, у грудні 2024р»; № 385 від 24.12.2024 про сплату відповідачу 24641,53 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, у грудні 2024р»; № 155 від 24.12.2024 про сплату відповідачу 77805,03 грн, з призначенням платежу: «за ел.енергію, у грудні 2024р».

За розрахунком позивача, внаслідок укладення спірних додаткових угод, збільшилися ціни на електричну енергію на 51,56 % від ціни, визначеної договором про постачання (закупівлю) електричної енергії № 143/2024 від 01.01.2024. Обсяг спожитої електричної енергії за цінами згідно оспорюваних додаткових угод склав 193193,00 кВт*год., за які Виконком Зеленодольської міської ради повинен був сплатити 1031650,62 грн з ПДВ, натомість сплатив фактично 1206328,97 грн з ПДВ. Сума надмірно сплачених коштів складає 174678,35 грн.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами ст.202, 204, ч.1, 3 ст.215 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.638, ч.1 ст.651 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.655, ч.1, 2 ст.712 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В абзаці 2 ч.3 ст.6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1, 3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі». Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п.2 ч.5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Підпунктом 2 п.19 Особливостей № 1178 передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Згідно з підп.7 п.19 Особливостей № 1178, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

27.05.2026 Верховною Радою України ухвалено Закон України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 4888-IX), яким, зокрема, внесено зміни до чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII). З 24.06.2026 набрали чинності окремі положення Закону № 4888-IX, у тому числі положення, якими змінено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 5 від 07.06.2024, № 6 від 08.07.2024, № 7 від 05.08.2024, № 13 від 19.12.2024 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 143/2024 від 01.01.2024, якими збільшувалася ціна товару, а також наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених коштів.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами, зокрема підп.7 п.19 Особливостей № 1178, а не ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині 10 % обмеження. Зазначає, що сторони погодили формулу визначення ціни на кожен звітний місяць, тому коригування ціни за цією формулою не потребувало доказування коливання та застосування 10 % ліміту. Крім того, на переконання апелянта, суд не здійснив двосторонньої реституції, поклавши весь тягар лише на постачальника, тоді як споживач мав повернути отриманий товар, що суперечить ст.ст.216, 1212 ЦК України. Апелянт також зазначає, що факт коливання ціни підтверджується офіційними даними ДП «Оператор ринку», а суд не навів математичних розрахунків на підтвердження перевищення 10 % за кожною угодою та безпідставно застосував висновки Верховного Суду у справі № 920/19/24. У додаткових поясненнях апелянт посилається на Закон України від 27.05.2026 № 4888-IX, яким п.2 ч.5 ст.41 Закону України № 922-VIII викладено в новій редакції, яка має ретроспективну дію з 19.02.2016, отже, попередні висновки Верховного Суду апелянт вважає такими, що втратили актуальність. Також апелянт посилається на принципи правової визначеності та легітимних очікувань.

Позивач зазначає, що посилання апелянта на підп.7 п.19 Особливостей № 1178 не звільняють постачальника від обов`язку документально підтверджувати зміну ціни, а формульний розрахунок не може бути інструментом штучного її завищення. Вимогу про двосторонню реституцію вважає хибною, оскільки електрична енергія споживається одномоментно і не може бути повернута в натурі, а недійсними визнані лише додаткові угоди, а не основний договір. Вважає, що стягнення 174678,35 грн є поверненням безпідставно отриманої різниці в ціні на підставі ст.1212 ЦК України, а не односторонньою реституцією. Вказує, що комерційний ризик несе саме постачальник, а свобода договору в публічних закупівлях обмежена імперативними нормами. На переконання позивача, суд правильно застосував висновки Верховного Суду щодо кумулятивного 10 % ліміту збільшення ціни, а розрахунок позивача не був спростований відповідачем власним контррозрахунком. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» випливає, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку ст.652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст.652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Відтак, норми п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону.

Інший підхід до розуміння положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж, застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. Подібна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Щодо доводів апелянта про застосування до спірних правовідносин підп.7 п.19 Особливостей № 1178 та незастосування обмеження у 10 %, колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт наполягає на тому, що зміна ціни за оспорюваними додатковими угодами відбувалася не на підставі підп.2 п.19 Особливостей № 1178, який передбачає обмеження у 10 %, а на підставі підп.7 п.19 Особливостей, який, на його переконання, не містить жодних кількісних обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару. Колегія суддів зазначає, що такий підхід ґрунтується на довільному та вибірковому тлумаченні норм матеріального права і не враховує системного взаємозв`язку положень Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей № 1178.

Колегія суддів наголошує, що підп.2 п.19 Особливостей № 1178, який кореспондує з п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», визначає вичерпний та імперативний перелік випадків, коли істотні умови договору про закупівлю можуть бути змінені після його підписання. Саме цим підпунктом передбачено можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Отже, саме цей підпункт є спеціальною нормою, яка регулює відносини зміни ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни такого товару на ринку.

Підпункт 7 п.19 Особливостей № 1178, на який посилається апелянт, стосується зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на РДН, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Разом з тим, ані Закон України «Про публічні закупівлі», ані Особливості № 1178 не містять положень, які б дозволяли ототожнювати середньозважену ціну на електроенергію на РДН з підставою для зміни ціни, передбаченою підп.7 п.19 Особливостей № 1178, та виводити такі зміни за межі обмежень, встановлених підп.2 цього ж пункту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підп.7 п.19 Особливостей № 1178 є спеціальним випадком, який застосовується у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів), нормативів, індексів, курсу валют тощо. Проте він не може застосовуватися для обходу імперативного обмеження у 10 %, встановленого підп.2 п.19 Особливостей № 1178, оскільки таке застосування суперечило б меті та принципам публічних закупівель, визначеним ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: принципам максимальної економії, ефективності, відкритості та прозорості, а також добросовісної конкуренції.

Верховний Суд у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, на яку послався суд першої інстанції, виснував, що положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни у договорі про закупівлю. При цьому суд касаційної інстанції наголосив, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим), і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, доводи апелянта про те, що сторони під час укладення оспорюваних додаткових угод керувалися виключно підп.7 п.19 Особливостей № 1178 і що цей підпункт не містить обмеження у 10 %, є юридично неспроможними та такими, що суперечать усталеній практиці Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2024 між Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради, як замовником (споживачем), та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», як переможцем процедури закупівлі (постачальником), укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії № 143/2024, за умовами якого ціна за одиницю товару становила 4,45 грн за кВт год без ПДВ (5,34 грн з ПДВ), а ціна договору - 2632086,00 грн. В подальшому сторонами укладено додаткові угоди № 5 від 07.06.2024, № 6 від 08.07.2024, № 7 від 05.08.2024 та № 13 від 19.12.2024, якими ціну за одиницю електричної енергії послідовно підвищено до 5,83739 грн, 7,25514 грн, 7,93162 грн та 8,18656 грн за кВт год з ПДВ відповідно. Загальне підвищення ціни за одиницю товару за сукупністю оспорюваних додаткових угод становило 51,56 % порівняно з початковою ціною, визначеною договором за результатами процедури закупівлі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно виходив з того, що оспорювані додаткові угоди суперечать вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки загальне збільшення ціни за одиницю товару перевищило максимально допустиме обмеження у 10 %, було здійснено без належного підтвердження факту коливання ціни на ринку, призвело до збільшення загальної суми договору та застосовано до електричної енергії, яка вже була спожита. Колегія суддів вважає такі висновки обґрунтованими та такими, що відповідають нормам матеріального права та усталеній практиці Верховного Суду.

З досліджених колегією суддів матеріалів справи слідує, що укладення спірних додаткових угод обґрунтовувалося відповідачем зміною складових ціни електричної енергії, зокрема коливанням її вартості на ринку, однак такі обставини самі по собі не звільняють сторони від обов`язку дотримання вимог законодавства щодо граничного розміру зміни ціни за одиницю товару та належного документального підтвердження відповідного коливання.

Колегія суддів зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 наголошено, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Поряд з тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.

Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель також не визначено і певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім суд у порядку ст.86 ГПК України досліджує та оцінює їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар. Такий правовий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22.

Колегія суддів наголошує, що наявні в матеріалах справи докази не містять належного аналізу динаміки зміни ціни електричної енергії у період з моменту укладення договору постачання від 01.01.2024 до моменту укладення додаткових угод №№ 5, 6, 7, 13, що унеможливлює встановлення факту коливання ціни товару на ринку у розумінні п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У даній справі, як правильно встановлено судом першої інстанції, усі обґрунтування відповідача щодо необхідності підвищення цін за оскаржуваними додатковими угодами обумовлювалися зміною рівня цін на ринку «на добу наперед» (РДН). Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії на ринку двосторонніх договорів та/або на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку, балансуючому ринку, а також шляхом імпорту. Ціна електричної енергії як товару формується залежно від сегменту ринку, на якому електропостачальник здійснює її закупівлю. Саме по собі коливання на певному сегменті ринку не може впливати на договірні відносини між споживачем та постачальником, якщо купівля електроенергії здійснюється на іншому сегменті ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником не надано доказів того, що він у 2024 році здійснював операції з купівлі електричної енергії саме на РДН та/або ВДР, а отже, посилання постачальника на коливання цін на РДН не могло впливати на договірні відносини між сторонами. За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що факт коливання ціни на ринку не був належним чином підтверджений постачальником.

Доводи апеляційної скарги про те, що загальна сума договору не була збільшена, оскільки додатковими угодами № 5, 6, 7, 13 зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії, колегія суддів також відхиляє, оскільки зазначені додаткові угоди не змінювали умов одна одної в частині ціни за одиницю товару, а лише констатували фактичне споживання електричної енергії в меншому обсязі. При цьому кожна з оспорюваних додаткових угод призводила до збільшення загальної суми договору, оскільки вартість за одиницю електроенергії збільшувалася, а обсяг пропорційно зменшувався.

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору постачання після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», здійснена з порушенням вимог його ст.41.

Крім того, в порушення ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й десятивідсоткове обмеження такого збільшення, також відбулося збільшення ціни електричної енергії, що, зі свого боку, перевищила нормативно закріплене 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Вносячи зміни в ціну на електроенергію додатковими угодами №№ 5, 6, 7, 13 сторони збільшили її вартість до 8,18656 грн з ПДВ, що становить 51,56 % від початково встановленої в договорі ціни електроенергії.

Вказане свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що збільшення ціни електричної енергії додатковими угодами №№ 5, 6, 7, 13 перевищило граничний розмір зміни ціни за одиницю товару, встановлений п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим укладення зазначених додаткових угод не відповідало вимогам наведеної норми закону.

То ж, суд першої інстанції, за встановлених обставин, мав ґрунтовні підстави для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод від 07.06.2024 № 5, від 08.07.2024 № 6, від 05.08.2024 № 7, від 19.12.2024 № 13 до договору № 143/2024 від 01.01.2024, оскільки вони укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» і суперечать інтересам держави.

Колегія суддів окремо звертає увагу, що додатковою угодою № 5 від 07.06.2024 ціну за одиницю електричної енергії було підвищено до 5,83739 грн з ПДВ, що становить 9,31 % порівняно з початковою ціною 5,34 грн з ПДВ, тобто не перевищує встановлений п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» граничний ліміт у 10 %. Разом з тим, вказана додаткова угода передбачає, що її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 01.05.2024 року, тобто на електричну енергію, яка станом на дату укладення цієї угоди (07.06.2024) вже була поставлена та фактично спожита споживачем. Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, проте вказаною нормою не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі до пунктів додаткової угоди, які змінюють уже врегульовані та виконані договірні відносини. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 910/21671/17, від 26.11.2018 у справі № 910/22172/17, від 15.06.2018 у справі № 910/14082/17, згідно з якою зворотна дія в часі не може застосовуватися до умов договору, які змінюють уже виконані зобов`язання. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Оскільки електрична енергія передається, приймається та споживається щоденно, підвищення ціни на неї за минулі розрахункові періоди є неправомірним. Отже, навіть з урахуванням того, що додатковою угодою № 5 ціну було підвищено менше ніж на 10 %, вона все одно підлягає визнанню недійсною, оскільки її умови застосовані до вже спожитої електричної енергії, що суперечить вимогам чинного законодавства та сталій практиці Верховного Суду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції закону від 27.05.2026 № 4888-IX, колегія суддів враховує наступне.

27.05.2026 Верховною Радою України ухвалено Закон України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 4888-IX), яким, зокрема, внесено зміни до чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII). З 24.06.2026 набрали чинності окремі положення Закону № 4888-IX, у тому числі положення, якими змінено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

На переконання колегії суддів, набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії щодо правовідносин 2024 року.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Приписами ст.5 ЦК України унормовано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими є зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин. При набранні чинності новою нормою права передбачається поширення дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Згідно з положеннями п.2 розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX, договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Разом з тим, як передбачено п.7 Розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX, положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

На переконання колегії суддів, вказаний п.7 Розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX не відповідає вимогам ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України, оскільки, не будучи законом, який пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, передбачає зворотну дію норми у часі.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25). Про це також зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19.

Відповідно до ч.6 ст.11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Таким чином, зазначений п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону № 4888-IX не підлягає застосуванню до правовідносин у цій справі, оскільки, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними саме на момент їх вчинення. Тобто для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, зокрема, суперечив актам цивільного законодавства саме у момент його укладання.

Враховуючи викладене, оспорювані додаткові угоди до договору постачання укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», позаяк за умовами останніх ціна за одиницю товару (кВт/год) перевищила десятивідсоткову граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 51,56 % порівняно з погодженою ціною під час закупівлі, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно визнав їх недійсними.

Оскільки вказані вище додаткові угоди від 07.06.2024 № 5, від 08.07.2024 № 6, від 05.08.2024 № 7, від 19.12.2024 № 13 до договору № 143/2024 від 01.01.2024 належить визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною умовами договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 143/2024 від 01.01.2024.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену з січня по грудень 2024 року електричну енергію за тарифом, визначеним у договорі про постачання (закупівлю) електричної енергії № 143/2024 від 01.01.2024. Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію через укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем в розмірі 174678,35 грн.

Різниця у сумі 174678,35 грн, яка сплачена за рахунок коштів місцевого бюджету, є грошовими коштами, безпідставно набутими відповідачем, оскільки правова підстава їх отримання відпала у зв`язку з визнанням недійсними додаткових угод від 07.06.2024 № 5, від 08.07.2024 № 6, від 05.08.2024 № 7, від 19.12.2024 № 13 до договору № 143/2024 від 01.01.2024, а тому вказані кошти підлягають поверненню на підставі ст.ст.216, 1212 ЦК України.

За результатами розгляду справи та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційним господарським судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди до договору постачання укладено з порушенням законодавства, відтак колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги позивача про визнання таких додаткових угод недійсними. Враховуючи, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію через укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, мала місце переплата позивачем коштів місцевого бюджету у розмірі 174678,35 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» зазначених коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, визнаючи додаткові угоди недійсними, застосував лише абзац 1 ч.1 ст.216 ЦК України та не застосував абзац 2 цієї норми, тобто не здійснив двосторонню реституцію, колегія суддів відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Разом з тим, положення ст.216 ЦК України застосовуються у системному взаємозв`язку з приписами ст.1212 ЦК України, зокрема пунктом 1 частини третьої якої передбачено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, визнання додаткових угод недійсними не означає автоматичного застосування положень договору у первісній редакції, а тому стягнення грошових коштів у розмірі 174678,35 грн як різниці між первісною ціною та ціною останньої додаткової угоди не суперечить правовому інституту двосторонньої реституції, оскільки фактично поставка електричної енергії здійснювалася на виконання договору, а не додаткових угод, що підтверджується актами приймання-передачі та платіжними документами, в яких міститься посилання саме на договір № 143/2024 від 01.01.2024. Отже, різниця коштів, отримана постачальником за цінами, що перевищували договірні, є безпідставно набутим майном у розумінні ст.1212 ЦК України та підлягає поверненню.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, у якій зазначено, що грошові кошти, отримані відповідачем за додатковими угодами, що визнані недійсними, є такими, що одержані безпідставно були відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути потерпілій особі, що відповідає приписам ст.ст.216, 1212 ЦК України. Аналогічний висновок викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Посилання апелянта на окремі думки суддів Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/2321/22 та № 920/19/24 колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України та ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не окремі думки суддів. Отже, суд першої інстанції правильно застосував висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, та обґрунтовано відхилив посилання відповідача на окремі думки.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що роз`яснення Міністерства економіки України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 підтверджували правомірність підходу відповідача, колегія суддів зазначає, що роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення. Право тлумачити норму права є виключним правом суду. Такий висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постановах від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 03.11.2023 у справі № 918/686/21, від 27.01.2026 у справі № 909/753/24. До того ж у самому листі Мінекономіки зазначено, що листи Міністерства не встановлюють норм права та носять виключно рекомендаційний та інформативний характер. За таких обставин доводи скаржника про те, що сторони діяли добросовісно, керуючись офіційними роз`ясненнями регулятора, не можуть бути підставою для визнання оспорюваних додаткових угод правомірними.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення принципу правової визначеності та легітимних очікувань, колегія суддів зазначає, що ці принципи є складовими принципу верховенства права, однак вони не можуть бути підставою для визнання правомірними дій, які прямо суперечать вимогам закону. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, інший підхід до розуміння положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесенням змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій.

Колегія суддів окремо наголошує, що навіть за умови застосування підходу, на якому наполягає апелянт, а саме, що обмеження у 10 % нібито має застосовуватися до кожного окремого випадку збільшення ціни без обмеження кількості таких змін, оспорювана додаткова угода № 6 все одно не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, додатковою угодою № 6 від 08.07.2024 ціну за 1 кВтгод електричної енергії було підвищено до 7,25514 грн з ПДВ, що на 24,29 % перевищує ціну, встановлену попередньою додатковою угодою № 5 (5,83739 грн з ПДВ). Отже, вже сама по собі, ізольовано від інших додаткових угод, додаткова угода № 6 призвела до збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10 % порівняно з попередньою ціною, чим прямо порушила імперативну норму п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

За таких встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін, які виникли з договору про постачання електричної енергії споживачу, та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів є необґрунтованими. Оспорювані додаткові угоди №№ 5, 6, 7, 13 укладені з порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, загальне збільшення ціни перевищило 10 %, факт коливання ціни належними доказами не підтверджено, загальна сума договору збільшувалася, а підвищення ціни застосовано до вже спожитої електроенергії. Розрахунок стягнутої суми є правильним, відповідає ст.ст. 216, 1212 ЦК України та практиці Верховного Суду.

Отже, апеляційна скарга ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/341/26 підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі № 904/341/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 у справі №904/341/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 26.10.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів