Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: залізницею, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №904/1160/26
Суддя: Демчина Тетяна Юріївна
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2026 м.Дніпро Справа № 904/1160/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 (головуючий в першій інстанції Новікова Р.Г.)
у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»
про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У березні 2026 року Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (надалі – АТ «Укрзалізниця») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (надалі – ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 57120,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.04.2025 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» по накладній № 45460719 у вагоні № 50050095 здійснило відправлення на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці на адресу ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Після прибуття вагону на станцію, на підставі відповідної заявки одержувача було проведено контрольне зважування вантажу, за результатами якого встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній, а саме: маса нетто вантажу виявилась меншою на 1350 кг, про що складено комерційний акт. На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відправнику нараховано штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, у даному випадку – в сумі 57120,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 позов задоволено; стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» штраф у розмірі 57120,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів належними доказами факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній, що підтверджено комерційним актом, складеним за результатами контрольного зважування на станції призначення, що відповідає ст.129 Статуту залізниць України та п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (надалі – Правил складання актів). Суд визнав цей акт належним доказом, відхиливши доводи відповідача про його недійсність через невідповідність вимогам Правил складання актів. Суд дійшов висновку, що відповідальність за неправильне зазначення маси вантажу покладається на вантажовідправника незалежно від наявності збитків залізниці, і штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати підлягає стягненню. Суд, перевіривши розрахунок штрафу, визнав його арифметично правильним.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/1160/26 та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» залишити без задоволення.
Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/1160/26 є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції надав неналежну оцінку доказам позивача. Зазначає, що на момент прийняття вагону № 50050095 до перевезення на станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці, залізниця не склала жодних актів (технічних, загальної форми, комерційних), які б підтверджували несправність вагону чи невідповідність маси вантажу, а агент комерційний позивача у графі 38 накладної засвідчив правильність зазначеної маси, що свідчить про визнання залізницею вірності внесеної інформації. Вказує, що недостачу виявлено вже на станції призначення Кривий Ріг - Головний, а не на станції відправлення, тому факт неправильного зазначення маси не встановлений. Крім того, апелянт вважає комерційний акт № 467004/63 від 20.04.2025 недопустимим доказом, оскільки його оформлено з порушенням пункту 10 Правил складання актів, а саме: у ньому відсутній підпис начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку (вагар ПП «Стіл Сервіс» Михайленко О.А. не є працівником залізниці і не підписав акт), а наказ начальника станції № 70/ДС від 16.05.2025 уповноважує агентів підписувати акти лише на станції Східно-Сортувальна, а не на Кривий Ріг - Головний, отже, акт підписано лише однією уповноваженою особою замість трьох обов`язкових. Також апелянт зазначає, що позивач пропустив спеціальний шестимісячний строк позовної давності, встановлений ст.137 Статуту залізниць України, оскільки позов подано 09.03.2026, а комерційний акт складено 20.04.2025, тому строк позовної давності сплив 20.10.2025, проте суд першої інстанції безпідставно застосував пункт 7.3 договору про трирічний строк, який суперечить спеціальному правовому регулюванню транспортних перевезень.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення господарського суду є обґрунтованим, законним та справедливим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи. Позивач вважає, що комерційний акт ф.ГУ-22 від 20.04.2025 № 467004/63 підписаний представником вантажоодержувача за довіреністю, наголошує, що правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм електронним цифровим підписом представник відправника вагар Троценко К.В., а різниця маси вантажу перевищує суму норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (1 %), передбаченої п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644. Позивач спростовує доводи апелянта про графу 38 накладної, зазначаючи, що ця графа відноситься до загальної графи 30 та відображає відмітку працівника залізниці про нараховану провізну плату (тариф за перевезення), а не підтверджує правильність зазначення маси вантажу. Позивач також зазначає, що відповідно до п.40 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду без перевірки маси та кількості вантажу, а залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Позивач підкреслює, що ст.24 Статуту залізниць України встановлено відповідальність вантажовідправника за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а ст.122 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу за неправильно зазначені масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. Позивач також зазначає, що комерційний акт ф.ГУ-22 від 20.04.2025 № 467004/63 складений у відповідності до вимог Статуту залізниць України, а відсутність у штаті структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району не є перешкодою для уповноваження інших працівників на підписання комерційних актів на підставі наказу начальника підрозділу. Позивач також зазначає, що відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці збитків. Позивач також вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми законодавства щодо строку позовної давності та звертає увагу на те, що в суді першої інстанції відповідачем не подавалося клопотання про застосування строку позовної давності. Позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.
09.06.2026 уповноваженими особами Центрального апеляційного господарського суду складено Акт № 06-17/172/26 про відсутність доказу сплати судового збору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
17.06.2026 від АТ «Укрзалізниця» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
22.06.2026 ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подано до суду заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2026 недоліки, усунуто в повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у даній справі; призначено розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
08.07.2026 матеріали справи № 904/1160/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
14.07.2026 від АТ «Укрзалізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020, АТ «Укрзалізниця» засвідчило прийняття від ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 00178353/2020-001 від 13.03.2020 та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1 відправника/одержувача 8887; 2 платника 8127810 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Повідомлення підписано електронним підписом інженера 2 категорії відділу договорів філії "ЦТЛ" Рудник Н.В. 13.03.2020 о 15:30 год.
Таким чином, 13.03.2020 між АТ «Укрзалізниця» та ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі. Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (п.1.1 договору).
Згідно з п.1.4 договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що він є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, замовник зобов`язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4); відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5).
Згідно з п. 2.3 договору, перевізник зобов`язаний, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2); складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5).
Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки (п.7.3 договору).
Відповідно до п.12.1 договору, договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.
19.04.2025 за накладною № 45460719, яка відповідно до ст.6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Кривий Ріг -Головний Придніпровської залізниці відправлено вагон № 50050095 з вантажем – вугілля кам`яне марки «г-газове». Вантажовідправником є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», вантажоодержувачем є ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
20.04.2025 на станції Кривий-Ріг Головний Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 467004/63, яким зафіксовано, що вагон № 50050095 вантажопідйомністю 70,0 т прибув 20.04.2025 поїздом № 3607, без охорони, вагон у технічно справному стані, вантаж завантажено засобами відправника.
20.04.2025 по заявці вантажоодержувача на перевірку маси, згідно ст.52 Статуту залізниць України, відбулось контрольне зважування із зупинкою без розчіплення вагону № 50050095, вантаж – вугілля кам`яне марки «г-газове», у присутності представника вантажоодержувача: прийомоздавальника ТОВ «Сталь Україна» Каплун О.О.; вагаря ЧП «Стіл Сервіс» Михайленко О.А.; агента комерційного ст.Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці Васьковської Л.Я., на справних статистичних 150-тонних вагах № 10021, повірених 24.03.2025 ДП «Кривбасстандартметрологія».
Технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки № 0285 підтверджує, що ваги 150 т, заводський № 10021, на яких проводилось зважування спірних вагонів, повірені.
У розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» комерційного акту зазначено: у вагоні № 50050095 по документу брутто не зазначено, тара перевірена 23300 кг, нетто 66150 кг, після зважування: брутто 88100 кг, тара з документа 23300 кг, нетто 64800 кг, що менше документа на 1350 кг. Навантаження у вагоні рівномірне, вище бортів 100-150 мм, вантаж маркований V-подібними смугами, ущільнений у вигляді трапецієподібної шапки, маркування не порушене. Двері суцільнометалеві, люка щільно закриті. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до зважування вагон з вантажем перебував під охороною УВВО ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», згідно п.4.6 р.12 ППВ.
Телеграмами № 540 від 20.04.2025, № 541 від 20.04.2025 та № 551 від 21.04.2025 повідомлено на станцію відправлення Ароматна Придніпровської залізниці про подання вагонів на комерційне зважування, проведення комерційного зважування та виявлення невідповідності маси вантажу.
Позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати у розмірі 57120,00 грн (11424,00грн - провізна плата за всю відстань перевезення * 5 - кількість провізних плат).
Відповідно до ст.909 ЦК України, ст.22 Статуту залізниць України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.
Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт»).
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно з п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (надалі – Правила № 644), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року № 542.
Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (ч.1 п.1.2 Правил № 644).
Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни (п.1.3 Правил № 644).
Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом» (п.2.1 Правил № 644).
У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення (п.2.3 Правил № 644).
Якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п.2.6 Правил № 644).
Згідно з положенням ст.37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення (окремий розділ Правил № 644, надалі - Правила приймання вантажів до перевезення), вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Приписами ст.24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ст.52 Статуту залізниць України).
Відповідно до ч.1 ст.118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту залізниць України).
Згідно зі ст.105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць України, згідно з якою обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено право підсувати акти також працівником станції, який особисто здійснював перевірку, одержувачем, який брав участь у перевірці, та у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені інші працівники залізниці.
Частиною 2 ст.32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відповідно до п.4 Правил № 644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.
Згідно з п.2.6. Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у провідних документах масу вантажу у п`ятикратному розмірі провізної плати.
Апелянт стверджує, що суд не надав оцінки відомостям графи 38 накладної, згідно з якою уповноважені особи позивача підтвердили правильність маси вантажу, а на станції відправлення не складалося актів про несправність вагона чи невідповідність маси. Недостачу виявлено на станції призначення Кривий Ріг - Головний, а не на станції відправлення Ароматна, тому комерційний акт № 467004/63 від 20.04.2025 не доводить неправильного зазначення маси саме вантажовідправником. Апелянт вважає складений акт неналежним і недопустимим доказом як такий, що оформлений з порушенням п.10 Правил складання актів, зокрема, у ньому відсутній підпис начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку, а комерційні агенти мали право підпису лише на станції Східно-Сортувальна. Крім того, апелянт вважає, що суд неправильно застосував позовну давність, оскільки має застосовуватися спеціальний шестимісячний строк за ст.137 Статуту залізниць України, який сплив 20.10.2025, тоді як позов подано 09.03.2026.
Позивач зазначає, що накладна є основним перевізним документом, і відправник відповідає за правильність зазначених у ній відомостей. Вказує, що контрольним зважуванням на станції призначення виявлено нестачу маси вантажу, засвідчену комерційним актом ф.ГУ-22 від 20.04.2025 № 467004/63, який підписано трьома уповноваженими працівниками залізниці та представником одержувача. Зазначає, що відсутність начальника вантажного району зумовлена відсутністю посади й уповноваженням інших працівників наказом, що відповідає практиці Верховного Суду. Зауважує, що сторони уклали договір про надання послуг, п.7.3 якого передбачає трирічний строк позовної давності, що не суперечить ч.1 ст.259 ЦК України, а позов подано в межах цього строку. Стверджує, що відповідач не заявляв про застосування позовної давності в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що прийняття залізницею вагонів до перевезення без зауважень свідчить про визнання правильності відомостей, зазначених у накладній. Зазначені доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Разом з тим, цим же пунктом передбачено, що перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Таким чином, прийняття вантажу до перевезення шляхом візуального огляду без перевірки маси не є визнанням залізницею правильності зазначеної відправником маси. Залізниця наділена правом перевірки маси вантажу на будь-якому етапі перевезення, включаючи станцію призначення. Виявлення невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у накладній, на станції призначення є достатньою підставою для застосування до вантажовідправника відповідальності, передбаченої ст.ст.118, 22 Статуту залізниць України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків. Аналогічна правова позиція вкладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.04.2018 у справі № 906/533/17, від 25.05.2018 у справі № 926/3327/16, від 22.03.2018 у справі № 917/964/17.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортних документах.
Пунктом 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що комерційний акт №467004/63 від 20.04.2025 складений з порушенням пункту 10 Правил складання актів.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт № 467004/63 від 20.04.2025 підписаний ДСЗМ Ясінською О.Ю., агентом комерційним Васьковською Л.Я., агентом комерційним Сабаєвою Н.П. та представником ТОВ «Сталь України» (прийомоздавальником) Каплун О.О. Таким чином, акт підписаний трьома працівниками залізниці та представником вантажоодержувача, що відповідає вимогам п.10 Правил складання актів.
Щодо відсутності підпису начальника вантажного району, колегія суддів зазначає, що, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на станції Кривий Ріг - Головний посада начальника вантажного району на дату складання комерційного акту була вакантною, що підтверджується листом служби кадрової та соціальної політики залізниці від 25.02.2026 № 145 та листом начальника станції від 06.02.2026 № 125.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.64 та ч.3 ст.65 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено п.10 Правил складання актів.
На виконання зазначених вимог, начальником станції Кривий Ріг - Головний видано наказ № 163/ДС від 30.12.2024, яким встановлено перелік працівників станції, уповноважених на підписання комерційних актів.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17, від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17 щодо випадку відсутності в штаті структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району та можливості уповноваження інших осіб на підписання комерційних актів в силу розпорядчого акту.
Щодо доводів апелянта про те, що наказ начальника станції уповноважує агентів комерційних підписувати комерційні акти виключно на станції Східно-Сортувальна, колегія суддів зазначає, що як вбачається з наказу № 163/ДС від 30.12.2024, він встановлює перелік працівників станції на право підписання комерційних актів на станції Кривий Ріг - Головний, включаючи її структурні підрозділи. Станція Східно-Сортувальна є структурним підрозділом станції Кривий Ріг - Головний, а не окремою станцією. Відтак, уповноваження агентів комерційних на підписання актів на станції Східно-Сортувальна не виключає їх повноважень на підписання актів на інших структурних підрозділах станції Кривий Ріг – Головний, за наявності відповідного розпорядження начальника станції.
Згідно з накладною № 45460719, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні № 50050095 становить 11424,00 грн. За розрахунком позивача, перевіреним судом першої інстанції та визнаним арифметично правильним, штраф (п`ятикратний розмір провізної плати) становить 57120,00 грн (11424,00 грн Ч 5).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність зазначеного розрахунку. У даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.
Щодо доводів апелянта про застосування шестимісячного строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.
Загальний строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України становить 3 роки. Разом з тим, у ст.137 Статуту залізниць України встановлено скорочений строк, який поширюється на позови вантажовідправників/вантажоодержувачів до залізниці та навпаки, що випливають з правовідносин перевезення.
Суд погоджується з доводами апелянта, що відносини з перевезення регулюються спеціальними нормами права. Тому до спорів між залізницею та вантажовідправником/вантажоодержувачем застосуванню підлягає скорочений 6-місячний строк, передбачений ст.137 Статуту залізниць України, а не загальний 3-річний строк, передбачений ст.257 ЦК України, який може застосовуватися лише до спорів вантажовідправника та вантажоодержувача між собою (навіть якщо вони пов`язані з перевезенням).
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Така домовленість має бути укладена у письмовій формі.
Як встановлено судом першої інстанції, 13.03.2020 між сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, у п.7.3 якого сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників становить три роки. Накладна № 45460719 оформлювалася в межах цього договору.
Таким чином, сторони у договорі погодили збільшений порівняно зі встановленим законом (спеціальною нормою ст.137 Статуту залізниць України 6-місячним строком) строк позовної давності, а саме: тривалістю три роки. Відтак, на підставі ч.1 ст.259 ЦК України до правовідносин, що склались між сторонами, підлягає застосуванню збільшений строк позовної давності, визначений договором.
Колегія суддів констатує, що звернення позивача до суду 09.03.2026 відбулося в межах трирічного строку, встановленого п.7.3 договору, а доводи апелянта про обмеження у даному випадку позовної давності строком у 6 місяців, є безпідставними.
Крім того, з урахуванням ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв про пропуск строку позовної давності.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Факт неправильного зазначення відповідачем як вантажовідправником маси вантажу в накладній підтверджується комерційним актом, складеним у відповідності до вимог ст.129 Статуту залізниць України та п.10 Правил складання актів. Доводи апеляційної скарги про неналежність комерційного акту як доказу та про відсутність підстав для відповідальності вантажовідправника є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Розрахунок штрафу здійснено позивачем та перевірено судом першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, є арифметично правильним. Позов заявлено у межах строку позовної давності, встановленого договором між сторонами.
Відтак, апеляційна скарга ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у даній справі не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
8. Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/11620/26 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі №904/1160/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 26.10.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді О.І.Кучеренко
Т.В.Стефанів
Оригінал: reyestr.court.gov.ua