Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №903/880/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Справа № 903/880/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Трейд” на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.09.2026 у справі №903/880/26 (суддя Гарбар І.О.)

за заявою Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго” про забезпечення позову до пред`явлення позову

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Трейд”

про стягнення 26605624,48 грн вартості необлікованої електричної енергії, строк сплати якої настав

за участю представників:

ТОВ «Фреш Трейд» - Нагалка Ярослав Ярославович (в режимі відеоконференції);

ПрАТ «Волиньобленерго» - Розгон Ольга Володимирівна (в режимі відеоконференції);

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Волиньобленерго” звернулося до Господарського суду Волинської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходів забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що належить ТОВ “Фреш Трейд” на праві приватної власності.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.09.2026 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго” про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) по справі №903/880/26. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна – житлово адміністративний будинок /літер А-2/, загальною площею 1306,7 кв.м, розташований за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул.Драгоманова, будинок 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 844186807101, що належить ТОВ “Фреш Трейд” на праві приватної власності, розмір частки – 1/1.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою ТОВ “Фреш Трейд” звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з уточненнями).

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ “Фреш Трейд” зазначає, що суд безпідставно ототожнив наявність значної за розміром спірної грошової вимоги та нерухомого майна відповідача з існуванням ризику невиконання майбутнього судового рішення. При цьому доказів вчинення ТОВ “Фреш Трейд” дій, спрямованих на відчуження або виведення активів, ухилення від виконання зобов`язань чи його неплатоспроможності не надано. Несплата спірного нарахування та наявність раніше встановлених іпотечних обтяжень іншого майна, за твердженням апелянта, такого ризику не підтверджують.

Також апелянт вказує на порушення принципу співмірності заходів забезпечення позову, оскільки суд не встановив актуальної ринкової чи іншої вартості арештованого житлово-адміністративного будинку та не здійснив належного співвідношення майнових обмежень із розміром заявленої вимоги.

Крім того, апелянт посилається на ненадання йому повного обсягу первинних матеріалів технічних перевірок та експертних досліджень, що, на його переконання, створило нерівність процесуальних можливостей сторін і вимагало ретельнішої перевірки підстав для забезпечення позову.

Окремо зазначає про неналежне мотивування ухвали, в якій суд послався на можливість відчуження земельної ділянки та необхідність збереження об`єкта як предмета спору, хоча майбутні позовні вимоги мають виключно грошовий характер, а арештована нерухомість предметом спору не є.

З урахуванням уточнень до апеляційної скарги апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.09.2026 у справі №903/880/26 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ПрАТ «Волиньобленерго» про забезпечення позову.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Трейд” на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.09.2026 у справі №903/880/26 та призначено розгляд апеляційної скарги на 26.10.2026 об 12:30год. Запропоновано ПрАТ “Волиньобленерго” у строк до 23.10.2026 подати суду письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У поданому 23.10.2026 через систему «Електронний суд» відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Волиньобленерго» заперечує проти її задоволення, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Заявник зазначає, що необхідність забезпечення позову зумовлена значним розміром грошової вимоги - 26605624,48 грн, її несплатою у встановлений строк, можливістю відповідача розпоряджатися належною йому нерухомістю та перебуванням частини іншого майна під іпотечним обтяженням. Посилаючись на постанову об`єднаної палати КГС ВС від 03.03.2023 у справі №905/448/22, наголошує, що відсутність доказів фактичних спроб відчуження майна сама собою не виключає застосування заходів забезпечення позову.

На думку заявника, накладений арешт є співмірним, оскільки стосується лише одного конкретного об`єкта нерухомості та не позбавляє відповідача права володіння і користування ним. Законодавство не встановлює обов`язку проведення окремої оцінки майна перед накладенням арешту, а апелянт не надав доказів надмірності застосованого обмеження.

Доводи щодо ненадання матеріалів перевірок, експертних досліджень та правильності нарахування необлікованої електроенергії заявник вважає такими, що підлягають дослідженню під час вирішення спору по суті. Виявлені неточності в мотивувальній частині ухвали, зокрема посилання на земельну ділянку, на його переконання, не впливають на правильність вирішення питання про забезпечення позову.

Також заявник зазначає, що основний позов пред`явлено у встановлений законом строк.

З огляду на викладене ПрАТ «Волиньобленерго» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

26.10.2026 представник ТОВ “Фреш Трейд” адвокат Нагалка Я.Я. подав до суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, обґрунтоване неможливістю участі у судовому засіданні у зв`язку з одночасним призначенням на 26.10.2026 о 12:30 судового засідання у справі № 320/29826/25, що перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду, в якому він здійснює представництво інтересів іншої особи.

Того ж дня 26.10.2026 представник апелянта подав заяву про залишення зазначеного клопотання без розгляду, повідомивши, що судове засідання в адміністративній справі не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Представник апелянта відкликав раніше подане клопотання.

Враховуючи відкликання клопотання його заявником, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги без розгляду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.10.2026 представник ТОВ “Фреш Трейд” підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.09.2026 у справі №903/880/26 та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представниця ПрАТ «Волиньобленерго» заперечила проти доводів апелянта, надала пояснення у справі. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.09.2026 у справі №903/880/26 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

29.06.2026 працівниками ПрАТ «Волиньобленерго» проведено технічну перевірку вузла обліку електричної енергії на об`єкті ТОВ «Фреш Трейд» за адресою: м.Луцьк, вул.Назарія Яремчука, 5, за результатами якої складено акт про порушення ПРРЕЕ №002931 від 29.06.2026 за підпунктом 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.

Під час перевірки вилучено та направлено на експертне дослідження лічильник електричної енергії ACE 6000, заводський №84056204. Відповідно до висновку експерта №10780 від 12.08.2026, у конструкції лічильника виявлено сторонні компоненти, які забезпечують технічну можливість дистанційного впливу на його роботу.

За результатами розгляду акта про порушення комісією ПрАТ «Волиньобленерго» прийнято рішення, оформлене протоколом №1741 від 13.08.2026, яким визначено обсяг необлікованої електричної енергії 1796476 кВт·год та її вартість 26605624,48 грн з ПДВ.

Протокол комісії, розрахунок та рахунок на оплату отримані ТОВ «Фреш Трейд» 17.08.2026. Передбачений пунктом 8.2.7 ПРРЕЕ тридцятиденний строк оплати сплив 16.09.2026, однак нарахована сума сплачена не була. У зв`язку з цим ПрАТ «Волиньобленерго» мало намір звернутися з позовом про стягнення 26605624,48 грн.

Заявник долучив до заяви інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №494411070 від 17.09.2026, згідно з якою ТОВ «Фреш Трейд» на праві приватної власності належить житлово-адміністративний будинок /літер А-2/ загальною площею 1306,7 кв. м за адресою: м. Луцьк, вул. Драгоманова, 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 844186807101. Відомості про зареєстровані іпотеки чи інші обтяження цього об`єкта відсутні. Водночас частина іншого нерухомого майна ТОВ «Фреш Трейд» перебуває в іпотеці АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на забезпечення зобов`язання ТОВ «ДЕЙРІКО» в розмірі 100000000 грн зі строком виконання до 25.05.2031.

На думку заявника, значний розмір грошової вимоги, її несплата, можливість відповідача розпоряджатися належною йому нерухомістю та наявність іпотечних обтяжень частини інших активів свідчать про необхідність накладення арешту на визначений об`єкт нерухомості для забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з частиною четвертою цієї статті заходи забезпечення позову, крім передбаченого законом винятку, мають бути співмірними із заявленими вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24, від 04.10.2024 у справі №913/289/24.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Водночас ОП КГС ВС у цій постанові звернула увагу, що у випадку позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та відчужити належне йому майно є беззаперечною, що може утруднити виконання майбутнього судового рішення. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидної можливості власника розпоряджатися своїм майном свідчила б про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування.

При цьому, правовий висновок Об`єднаної палати у справі №905/448/22 вказує на обов`язок суду перевірити достатність обґрунтування застосування конкретного заходу забезпечення та його співмірність.

Інше тлумачення фактично означало б, що в будь-якому спорі про стягнення коштів самі лише право власності відповідача на майно та можливість його відчуження є достатніми підставами для застосування будь-якого майнового обмеження незалежно від його обсягу та наслідків.

Із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Волиньобленерго» обґрунтовувало необхідність арешту такими обставинами: наявністю вимоги в розмірі 26605624,48 грн, несплатою зазначеної суми після закінчення визначеного строку, можливістю відчуження відповідачем нерухомого майна та існуванням іпотечних обтяжень частини інших активів.

Як установлено судом першої інстанції, рахунок на оплату вартості необлікованої електричної енергії отримано ТОВ «Фреш Трейд» 17.08.2026, визначений заявником строк оплати сплив 16.09.2026, а вже 17.09.2026 ПрАТ «Волиньобленерго» звернулося із заявою про забезпечення позову.

Отже, на час звернення із заявою несплата нарахованої суми тривала лише протягом одного дня після закінчення визначеного строку.

При цьому вимога ПрАТ «Волиньобленерго» є спірною, її фактичні та правові підстави, а також розмір відповідачем заперечуються.

За наведених обставин сам факт несплати спірної суми одразу після закінчення строку оплати не може без додаткової оцінки розглядатися як підтвердження неналежної майнової поведінки відповідача або істотного погіршення можливостей виконання майбутнього судового рішення.

Стосовно іпотечних обтяжень іншого майна відповідача колегія суддів установила, що відповідно до наведених заявником відомостей ТОВ «Фреш Трейд» є іпотекодавцем, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» - іпотекодержателем, а боржником за основним зобов`язанням, розмір якого зазначено як 100000000 грн, є ТОВ «Дейріко».

Водночас наявність таких обтяжень не тотожна встановленню неплатоспроможності ТОВ «Фреш Трейд» чи недостатності його активів для виконання можливого судового рішення. Матеріали заяви не містять належних відомостей, які дозволяли б установити співвідношення вартості обтяженого та необтяженого майна відповідача, а також оцінити вплив відповідних іпотечних обтяжень на реальну можливість виконання майбутнього судового рішення. Саме по собі зазначення розміру основного зобов`язання іншої юридичної особи у 100000000 грн не доводить недостатності майна ТОВ «Фреш Трейд» для задоволення заявленої грошової вимоги.

Таким чином, оцінка ризику утруднення виконання майбутнього рішення здійснена судом першої інстанції без достатнього врахування конкретних обставин справи у взаємозв`язку з оцінкою співмірності застосованого заходу.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо неналежного встановлення співмірності обраного заходу забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що для забезпечення грошової вимоги в розмірі 26605624,48 грн судом накладено арешт на житлово-адміністративний будинок загальною площею 1306,7 кв.м.

Заявник не надав відомостей про його актуальну ринкову або іншу вартість, судом першої інстанції також не встановлена вартість зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Попри це, місцевий господарський суд дійшов висновку про співмірність обраного заходу із заявленими вимогами.

Відповідно до правового висновку, викладеного в пунктах 6.14 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24, співмірність забезпечення передбачає співвідношення негативних наслідків від застосування відповідних заходів із можливими негативними наслідками їх невжиття, з урахуванням, зокрема, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що саме лише неподання звіту про незалежну оцінку нерухомості не може слугувати безумовною підставою для відмови в забезпеченні позову, проте це не звільняє заявника від необхідності належного обґрунтування співмірності обраного заходу, а суд - від перевірки такого обґрунтування.

Зокрема, якщо заявником не наведено навіть орієнтовних відомостей про вартість конкретного об`єкта нерухомості, суд має оцінити, чи дозволяють інші встановлені обставини дійти достатньо обґрунтованого висновку про відповідність такого обмеження розміру вимоги та дотримання балансу інтересів сторін.

Однак, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не навів мотивів, із яких можна встановити, яким чином здійснено співвідношення вартості арештованого майна або економічних наслідків обмеження права розпорядження ним із розміром грошової вимоги.

Висновок суду ґрунтується на тому, що арешт накладається лише на один об`єкт нерухомості та не передбачає його вилучення з володіння відповідача.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що співмірність заходу забезпечення позову повинна бути результатом оцінки встановлених обставин справи, а не припущенням, яке випливає лише з того, що арештовано один об`єкт нерухомості.

Обмеження права розпорядження одним об`єктом нерухомості може мати різні майнові наслідки залежно від його вартості, функціонального призначення та інших конкретних обставин.

За відсутності належних відомостей про вартість майна чи інших достатніх даних для оцінки фактичного обсягу втручання у майнові права відповідача висновок про співмірність такого обмеження не може вважатися належно обґрунтованим.

Посилання ПрАТ «Волиньобленерго» на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 колегія суддів оцінює з урахуванням відмінностей фактичних обставин. У зазначеній справі судами, зокрема, враховано вартість арештованого об`єкта нерухомості, визначену за договором купівлі-продажу в розмірі 6000000 грн, при заявленій грошовій вимозі 7632238,82 грн, а також інші встановлені відомості про майновий стан відповідача.

Натомість у справі №903/880/26 будь-які конкретні відомості про вартість об`єкта, на який накладено арешт, відсутні, а оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування того, яким чином за таких обставин встановлено співмірність застосованого заходу.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про співмірність застосованого заходу забезпечення позову не ґрунтується на належній оцінці фактичних обставин справи та не має достатнього обґрунтування.

Колегія суддів також відхиляє довід заявника про те, що апелянт не надав документального підтвердження актуальної вартості будівлі або конкретних збитків від її арешту.

За змістом статей 13, 74, 136, 137 ГПК України саме особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати наявність підстав для застосування відповідного заходу.

Ненадання відповідачем доказів надмірності арешту може враховуватися при оцінці його заперечень, однак не усуває обов`язку заявника належним чином обґрунтувати необхідність і співмірність забезпечення, а суду - перевірити ці обставини.

Отже, суд першої інстанції, визнавши застосований захід співмірним без належної оцінки фактичного обсягу майнового обмеження, не забезпечив достатнього обґрунтування відповідного висновку.

Окремої оцінки потребують доводи апелянта щодо невідповідності частини мотивів оскаржуваної ухвали предмету майбутнього позову.

Як убачається зі змісту ухвали, суд першої інстанції зазначив, що заходи забезпечення сприяють збереженню цілісності об`єкта, який є предметом позову, та складу учасників судового процесу. Крім того, суд послався на можливість вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки, її відчуження або передачі в оренду як обставини, що можуть ускладнити ефективний захист прав позивача.

Водночас із заяви ПрАТ «Волиньобленерго» вбачається, що предметом майбутнього позову є стягнення вартості необлікованої електричної енергії в грошовій формі.

Арештований житлово-адміністративний будинок не є предметом матеріально-правової вимоги, а розглядається заявником виключно як майно відповідача, за рахунок якого потенційно може бути виконане рішення про стягнення коштів.

Питання про права на земельну ділянку, її відчуження чи передачу в оренду також не є предметом заявленої грошової вимоги.

ПрАТ «Волиньобленерго» у відзиві на апеляційну скаргу визнає наявність зазначених невідповідностей, проте вважає їх текстовими неточностями, які не впливають на законність ухвали.

Колегія суддів погоджується, що окремі описки або неточні формулювання в судовому рішенні самі собою не завжди свідчать про неправильне вирішення процесуального питання.

Разом із тим у цьому випадку наведені твердження містяться безпосередньо в обґрунтуванні необхідності застосування забезпечення позову та можливих наслідків його невжиття.

Такі мотиви стосуються іншого характеру майнового спору та іншого предмета захисту, а тому не можуть підтверджувати необхідність арешту нерухомості саме для забезпечення вимоги про стягнення грошових коштів.

За встановлених обставин посилання місцевого господарського суду на необхідність збереження цілісності предмета спору та запобігання реєстраційним діям щодо земельної ділянки не можуть розглядатися як належне мотивування обраного заходу.

У сукупності зазначені обставини свідчать про неналежне виконання судом першої інстанції вимог статей 136, 137, 140 та 236 ГПК України.

Колегія суддів ураховує доводи апелянта про ненадання повного обсягу первинних фото- та відеоматеріалів перевірки, додатків до експертних висновків та документів, використаних для визначення обсягу і вартості необлікованої електричної енергії.

Водночас питання належності, допустимості, достовірності та достатності доказів порушення ПРРЕЕ, правильності визначення періоду нарахування, застосованої потужності, обсягу та вартості електричної енергії підлягають дослідженню під час розгляду грошового спору по суті.

Такі обставини самі собою не встановлюють відсутності підстав для забезпечення позову.

Разом із тим зазначені доводи підтверджують наявність спору між сторонами щодо фактичних і правових підстав грошової вимоги, а тому несплата заявленого позивачем нарахування не може автоматично ототожнюватися з недобросовісною поведінкою відповідача.

При цьому матеріали заяви не містять доказів продажу або підготовки до продажу активів після виникнення спору, виведення коштів, ліквідації чи реорганізації, неплатоспроможності, зупинення господарської діяльності, наявності сукупності невиконаних виконавчих документів, податкового боргу, припинення розрахунків або будь-яких інших дій ТОВ «Фреш Трейд», спрямованих на ухилення від можливого виконання майбутнього рішення.

Оцінивши наведені заявником обставини та подані на їх підтвердження докази у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ПрАТ «Волиньобленерго» не обґрунтувало належним чином необхідності та співмірності застосування саме обраного заходу забезпечення позову.

Встановлені обставини не дають достатніх підстав для висновку, що за конкретних обставин справи накладення арешту на весь житлово-адміністративний будинок площею 1306,7 кв. м відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та співмірності.

Місцевий господарський суд не здійснив належного співвідношення негативних наслідків застосування арешту з можливими наслідками його невжиття, не навів достатніх мотивів оцінки балансу інтересів сторін, а частину висновків щодо необхідності забезпечення обґрунтував обставинами, які не стосуються предмета заявленої грошової вимоги.

Отже, встановлені у справі обставини та надані заявником докази в їх сукупності не підтверджують достатності передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для застосування обраного заходу забезпечення позову.

Зазначені порушення є істотними, оскільки стосуються не формальних недоліків викладення судового рішення, а безпосередньо умов правомірного обмеження майнових прав відповідача.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі встановленого вище колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, необхідних для застосування заходу забезпечення позову, та неналежно застосував положення статей 136, 137, 140 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення заяви.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго” про забезпечення позову у справі №903/880/26.

Водночас відмова в забезпеченні позову за результатами розгляду цієї заяви не позбавляє заявника права повторно звернутися із відповідною заявою за наявності належного обґрунтування передбачених процесуальним законом підстав для застосування заходів забезпечення.

Згідно із загальними правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Трейд” задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.09.2026 у справі №903/880/26 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення:

"Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго” про забезпечення позову у справі №903/880/26".

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 27.10.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Крейбух О.Г.