Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №918/1069/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Справа №918/1069/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.09.2026 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення компенсаційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.09.2026 зупинено провадження у справі №918/1069/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №918/985/26.

Задовольняючи клопотання Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі – РОВКГ ВКГ "Рівнеоблводоканал") про зупинення провадження у цій справі, суд першої інстанції вказав, що результати розгляду справи №918/985/26 щодо перерахунку (зменшення) нарахування основних сум заборгованості у справі прямо впливають на нарахування 3% річних та інфляційних витрат у справі №918/1069/25, оскільки спірне нарахування компенсаційних втрат у даній справі випливає із грошових зобов`язань, які є предметом розгляду в межах судової справи №918/985/26.

Враховуючи зазначене, Господарський суд Рівненської області дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №918/1069/25, вказуючи на існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням суду у справі №918/985/26.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити дану справу до Господарського суду Рівненської області для продовження її розгляду.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у справі №918/1069/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/985/26, оскільки не встановив об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої та не навів належного обґрунтування наявності передбачених законом підстав для зупинення провадження.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції невірно застосовано як підставу для зупинення п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, оскільки судове рішення у подібних правовідносинах не переглядається в касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду.

За доводами скаржника, сама наявність іншої справи щодо здійснення перерахунку не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду спору про стягнення зазначених нарахувань, а пов`язаність не є достатньою підставою для зупинення провадження.

З огляду на викладене апелянт стверджує, що ухвалу про зупинення провадження постановлено з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить її скасувати

Відповідач, не погодившись з доводами на апеляційну скаргу, подав відзив, у якому зазначив, що результати розгляду справи №918/985/26, в якій предметом є зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі – ТОВ "РОЕК") перерахувати (зменшити) нарахування основних сум заборгованості за 2023 рік, прямо впливає на з`ясування обставин у справі №918/1069/25, в якій ТОВ "РОЕК" здійснено нарахування 3% річних та інфляційні витрати за період по сумі заборгованості, яка виникла в 2023 році.

У зв`язку з цим на думку відповідача виникла необхідність зупинити провадження у справі №918/1069/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №918/985/26.

З огляду на це, РОВКГ ВКГ "Рівнеоблводоканал" вважає, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі №918/1069/25 є правомірною та відсутні підстави для її скасування.

За таких обставин відповідач просить залишити без змін ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.09.2026 у справі №918/1069/25, а апеляційну скаргу ТОВ "РОЕК" – без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів та вимог, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила таке.

Предметом позову у справі №918/1069/25 є стягнення РОВКГ ВКГ "Рівнеоблводоканал" 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії.

З позовної заяви вбачається, що факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати спожитої електричної енергії вже був предметом судового розгляду у справі №918/74/24.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.02.2025 у справі №918/74/24 позов ТОВ "РОЕК" до РОВКГ ВКГ "Рівнеоблводоканал" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, 3% річних та інфляційних втрат задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 56 604 455,98 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 580 024,57 грн 3% річних та 4 192 286,97 грн інфляційних втрат. Зазначене судове рішення набрало законної сили 01.07.2025.

Отже, у справі №918/74/24 судом було вирішено спір щодо неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань у частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії.

Водночас предметом позову у справі №918/1069/25, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є стягнення 3% річних у розмірі 2 495 574,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 122 681,39 грн, нарахованих за період з 23.04.2024 (дня, наступного за останнім днем періоду нарахувань, охопленого судовим рішенням у справі №918/74/24) до 25.07.2026.

Таким чином, заявлені у справі №918/1069/25 вимоги стосуються іншого періоду прострочення виконання грошових зобов`язань, який не охоплювався судовим рішенням у справі №918/74/24. За твердженням позивача, нарахування за цей період зумовлені подальшим невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати спожитої електричної енергії, що, на думку позивача, є підставою для стягнення відповідних сум 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.02.2026 у справі №918/1069/25 було зупинено провадження у справі №918/1069/25 до набрання законною силою судового рішення у справі №918/146/25.

Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/146/25 від 09.02.2026, яке набрало законної сили 24.06.2026, визнано недійсними додаткові угоди №1-10 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2022 №16179-ВЦ/764, укладеного між РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" та ТОВ "РОЕК" та стягнуто з ТОВ "РОЕК" на користь РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" кошти у розмірі 10 869 809,00 грн.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, господарський суд встановив, що під час укладення додаткових угод № 1-10 ТОВ "РОЕК" було перевищено гранично допустимий рівень підвищення ціни на електричну енергію як товар – 10% незалежно від кількості внесених змін до договору. Крім того, відповідач не надав належних і допустимих доказів коливання цін на електричну енергію та відповідної динаміки таких цін у порівнянні з датою укладення договору й датами звернення постачальника з пропозиціями про внесення змін до нього в частині збільшення ціни за одиницю товару. Також суд зазначив, що відповідач не довів, що коливання цін на ринку "на добу наперед" (РДН) зумовило невигідність (збитковість) подальшого виконання договору зі споживачем.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що додаткові угоди №1-10 не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Крім того, господарський суд установив, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладення спірних додаткових угод із порушенням вимог законодавства утворилася переплата коштів у розмірі 10 869 809,00 грн. Оскільки зазначені кошти були безпідставно одержані відповідачем, суд дійшов висновку про наявність обов`язку повернути їх позивачу відповідно до положень статей 216 та 1212 Цивільного кодексу України.

За наслідками розгляду вищевказаної справи та після поновлення провадження у справі №918/1069/25 відповідач повторно звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №918/985/26

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що на розгляді у господарському суді Рівненської області перебуває справа №918/985/26, в якій предметом є зобов`язання ТОВ "РОЕК" перерахувати (зменшити) нарахування основних сум заборгованості за 2023 рік, що прямо впливає на з`ясування обставин у справі №918/1069/25, в якій ТОВ "РОЕК" здійснено нарахування 3% річних та інфляційні витрати по сумі заборгованості, яка виникла в 2023 році. Враховуючи, що окремі періоди у двох справах збігаються, а результати перерахунку (зменшення) нарахування основних сум заборгованості у справі №918/985/26 прямо впливають на нарахування 3% річних та інфляційних витрат у справі №918/1069/25, то на думку відповідача розгляд справи №918/1069/25 до набрання вищевказаним рішенням законної сили об`єктивно унеможливлює її розгляд.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

Порядок та умови зупинення провадження у справі визначені статтями 227 та 228 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд зобов`язаний або має право зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Отже, застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови, якщо судом належним чином встановлено та мотивовано, які саме обставини не можуть бути з`ясовані у межах відповідної справи без вирішення іншої справи та чому наявні у справі докази не дають можливості встановити такі обставини самостійно.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі №924/645/18, від 20.12.2019 у справі №910/13234/18, від 13.09.2019 у справі №912/872/18, від 21.02.2019 у справі №910/974/18.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки наведені судом мотиви не свідчать про існування об`єктивної неможливості розгляду спору, а обставини, на які посилається відповідач, не виключають можливості встановлення судом обставин, необхідних для вирішення заявлених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, задовольняючи клопотання відповідача, місцевий господарський суд виходив із того, що результати розгляду справи №918/985/26 щодо зобов`язання ТОВ "РОЕК" перерахувати (зменшити) нарахування основних сум заборгованості за 2023 рік безпосередньо впливатимуть на визначення розміру 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення у справі №918/1069/25.

При цьому суд першої інстанції не встановив, які саме обставини, що входять до предмета доказування у справі №918/1069/25, не можуть бути встановлені судом під час її розгляду на підставі наявних доказів, а також не обґрунтував, чому з`ясування таких обставин залежить виключно від результатів розгляду справи №918/985/26. Посилання на можливий вплив рішення в іншій справі на розмір основної заборгованості, яка є базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, без наведення відповідних мотивів не є достатнім для висновку про об`єктивну неможливість розгляду спору.

Отже, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не обґрунтував в чому саме вбачається неможливість дослідження розрахунку заявлених до стягнення сум, перевірки правильності визначення основної заборгованості, на яку нараховано відповідні компенсаційні платежі, та встановлення обставин прострочення виконання грошових зобов`язань на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обставини, пов`язані з визначенням розміру основної заборгованості за договором постачання електричної енергії, вже були предметом судового розгляду в інших справах між цими сторонами, результати яких могли бути враховані судом під час вирішення спору, що розглядається.

Відтак рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.02.2025 у справі №918/74/24, яке набрало законної сили 01.07.2025, було вирішено спір щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, 3% річних та інфляційних втрат за визначений у тій справі період. Водночас заявлені у справі №918/1069/25 вимоги стосуються наступного періоду нарахувань, тому їх обґрунтованість та розмір підлягають самостійній оцінці судом із урахуванням доказів, поданих у цій справі, та обставин, установлених судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Крім того, рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.02.2026 у справі №918/146/25, яке, як зазначено в матеріалах справи, набрало законної сили, визнано недійсними додаткові угоди №1-10 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2022 №16179-ВЦ/764, укладеного між сторонами, та стягнуто з ТОВ "РОЕК" на користь РОВКГ ВКГ "Рівнеоблводоканал" 10 869 809,00 грн.

Отже, на час постановлення оскаржуваної ухвали додаткові угоди до вказаного рішення уже були визнані судом недійсними, а відповідне судове рішення набрало законної сили. За таких обставин з урахуванням зазначеного рішення суд першої інстанції мав можливість самостійно встановити суму основного боргу станом на початок періоду обрахування спірних 3%річних та інфляційних під час розгляду цієї справи.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що 28.07.2026 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій зазначено про здійснення ТОВ "РОЕК" перерахунку основної заборгованості з урахуванням рішення суду у справі №918/146/25. До заяви долучено відповідні розрахунки (а.с.215-221), а ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026 цю заяву прийнято до розгляду.

Таким чином, ще до постановлення оскаржуваної ухвали у матеріалах справи були наявні розрахунки позивача, складені з урахуванням судового рішення, яким визнано недійсними додаткові угоди до договору постачання електричної енергії.

За таких обставин місцевий господарський суд мав перевірити зазначені розрахунки, установити, які саме суми основної заборгованості враховані позивачем під час визначення бази нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також з`ясувати, чи відповідають заявлені до стягнення суми фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Водночас оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування того, чому дослідження поданих розрахунків і встановлення відповідних обставин є неможливими до вирішення справи №918/985/26.

Посилання відповідача на те, що періоди нарахування заборгованості у справах №918/1069/25 та №918/985/26 перетинаються, судом апеляційної інстанції не враховуються, оскільки зміст пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України пов`язує зупинення провадження не з фактом існування пов`язаної справи, а з об`єктивною неможливістю розгляду справи, що перебуває на розгляді суду.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, оскільки передбачена цією нормою підстава для зупинення провадження пов`язана з переглядом судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

При цьому в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив, яке саме судове рішення у подібних правовідносинах перебуває на перегляді в касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, та не навів обставин, які б свідчили про наявність передбачених пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України умов для зупинення провадження. Отже, застосування зазначеної процесуальної норми як підстави для зупинення провадження у цій справі є необґрунтованим.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи №918/1069/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №918/985/26. Судом не встановлено, які саме обставини не можуть бути з`ясовані в межах цього провадження та не наведено належних мотивів недостатності наявних доказів для їх установлення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України підстави для зупинення провадження у справі відсутні, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувану ухвалу постановлено з неправильним застосуванням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Рівненської області від 02.09.2026 у справі №918/1069/25 скасуванню, а справа направленню до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Керуючись ст.269, 270, 271, 273, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.09.2026 у справі №918/1069/25 – задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.09.2026 у справі №918/1069/25 про зупинення провадження – скасувати.

3. Справу №918/1069/25 направити до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.