Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №910/6847/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. Справа№ 910/6847/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Груп Капітал"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2026 (про відмову поновити пропущений процесуальний строк) (дата підписання 23.09.2026)

у справі № 910/6847/26 (суддя Полякова К. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Груп Капітал"

до: 1) ОСОБА_1 ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Манойло Наталії Григорівни

про витребування майна, визнання недійсними договору, акту та рішень одноособового учасника товариства, скасування державної реєстрації

В С Т А Н О В И В :

Обставини справи, що передували постановленню оскаржуваної ухвали

В червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС Груп Капітал" звернулося (далі за текстом - ТОВ "ДС Груп Капітал") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" (далі за текстом - ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР", відповідач 2), в якій просило:

витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ГРУП КАПІТАЛ" від ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР в розмірі 8 200 000 грн., що становить 100% розміру статутного капіталу ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР;

визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР" від 23 липня 2025 року та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР" від 23 липня 2025 року, укладені між ТОВ "ДС ГРУП КАПІТАЛ" в особі представника Гамзатова Руслана Габібуллаховича та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н. Г. та зареєстровано в реєстрі №1822, 1823;

визнати недійсним рішення №23/06/2025 одноособового учасника ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР від 23 червня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н. Г. та зареєстрованого в реєстрі №1585;

визнати недійсним рішення №01/08/2025 одноособового учасника ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР" від 01 серпня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н. Г. та зареєстрованого в реєстрі за №1906;

скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 25.06.2025 17:23:28, 1000741070009054732 про зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР", зареєстроване приватним нотаріусом Манойло Н.Г.;

скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 24.07.2025 18:28:45 № 1000741070010054732 про зміну складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР", зареєстровану приватним нотаріусом Манойло Н. Г.; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 04.08.2025 18:22:05 № 1000741070011054732 про зміну кінцевого бенефіціарного власника, зміну структури власності, зміна установчих документів ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР", зареєстровану приватним нотаріусом Манойло Н. Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2026, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6847/26, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Манойло Н. Г.

08.09.2026 від ТОВ "ДС Груп Капітал" до господарського суду міста Києва надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів та про їх долучення до матеріалів справи.

09.09.2026 від ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР" до господарського суду міста Києва надійшли заперечення на зазначене клопотання.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його постановлення

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2026 у справі № 910/6847/26 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ДС Груп Капітал" про поновлення процесуального строку на подання доказів та залишено без розгляду клопотання ТОВ "ДС Груп Капітал" про долучення доказів.

Суд виходив з того, що позивач усупереч частини четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) не повідомляв суд про неможливість подання відповідних доказів. Водночас позивач не довів, що він не мав можливості отримати відповідні докази раніше, та не надав доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання цих доказів.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2026 у справі № 910/6847/26, ТОВ "ДС Груп Капітал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким клопотання ТОВ "ДС Груп Капітал" про поновлення процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи № 910/6847/26 від 07.09.2026 задовольнити у повному обсязі:

визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання доказів та поновити ТОВ "ДС Груп Капітал" процесуальний строк на подання доказів у справі № 910/6847/26;

передати до господарського суду міста Києва питання щодо розгляду клопотання ТОВ "ДС Груп Капітал" від 07.09.2026 про долучення доказів до матеріалів справи.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для подання додаткових доказів.

Позиції інших учасників справи

ТОВ "ФК "ГРУП ФАКТОР" подало до суду відзив на апеляційну скаргу до суду, в якому просить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на відсутність об`єктивних причин неможливості подання позивачем додаткових доказів разом із позовною заявою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ДС Груп Капітал" на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2026 у справі № 910/6847/26 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали оскарження у цій справі.

Матеріали оскарження надійшли до суду апеляційної інстанції 15.10.2026.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Предметом апеляційного перегляду в цьому випадку є ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "ДС Груп Капітал" про поновлення процесуального строку на подання доказів та залишення без розгляду клопотання ТОВ "ДС Груп Капітал" про долучення доказів.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає.

У розумінні наведених процесуальних норм суд першої інстанції має оцінити "винятковість випадку" та дослідити "причини, що об`єктивно не залежать від особи" задля можливості прийняття додаткових доказів на стадії підготовчого провадження.

Прийняття судом додатково поданих доказів без урахування критеріїв "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і надання оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог ст. 80 ГПК України та принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

У постановах від 12.09.2024 у справі № 910/11903/23, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23 та у справі № 923/1188/21 Верховний Суд навів сталий правовий висновок щодо питання застосування ст. 118, 119 ГПК України (продовження / поновлення судами процесуальних строків, наслідків пропущення учасником справи цих строків) та вказав таке.

У п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Під процесуальними строками розуміють встановлений законом та / або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, крім іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Отже, пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і є таким, що породжує відповідні правові наслідки.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Водночас у ч. 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Щодо поновлення законодавчо встановленого процесуального строку, то законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично та безумовно поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує з огляду на поважність причин пропуску процесуального строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені для обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановлює, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (зокрема постанови Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 916/53/22, від 30.04.2026 у справі № 911/3530/25).

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, пропущений процесуальний строк може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише за наявності об`єктивних, а не суб`єктивних причин, визнаних поважними судом шляхом наведення мотивованого висновку.

При цьому Верховний Суд вказував, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду, разом з тим суд не звільняється від обов`язку обґрунтувати свій висновок, дотримуючись таким чином приписів ст. 236, 237 ГПК України.

Що ж стосується пропущеного процесуального строку, встановленого судом, то такий строк може бути продовжений за заявою учасника, поданою до закінчення встановленого судом строку, чи з ініціативи суду, в іншому випадку документ, поданий учасником справи з пропущенням такого строку підлягає залишенню судом без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України.

На відміну від поновлення процесуального строку вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine від 21.10.2010).

При цьому колегія суддів враховує, що формалізм (не надмірний) у процесі є допустимим явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процедури розгляду справи, зокрема, щодо дотримання порядку продовження та / або поновлення процесуальних строків, про що заявляє учасник справи (подібний за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 753/25081/21).

Відповідно до частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд:

1) оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з`ясовує наявність підстав для відводів;

2) з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;

3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;

4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;

5) може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;

6) з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

7) з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;

9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення;

10) вирішує заяви та клопотання учасників справи;

11) направляє судові доручення;

12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення;

13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення;

14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення;

15) встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;

16) з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат;

17) вирішує питання про колегіальний розгляд справи;

18) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті;

19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Колегія суддів виходить з того, що законодавець передбачив у ГПК України норми, які регламентують підготовче провадження, що є обов`язковою стадією загального провадження.

Метою та завданням підготовчого провадження зі семантичного аналізу змісту статей 2, 181, 182 ГПК України є визначення спрямування напрямку процесуальних дій суду й учасників справи.

Сутністю підготовчого провадження є визначення напрямку та орієнтиру у вирішення низки питань, які постають перед судом для правильного, своєчасного розгляду справи по суті, зокрема, щодо позовних вимог та заперечень, складу учасників справи, з`ясування обставин справи, які входять до предмета доказування, тощо.

У даному випадку суд першої інстанції мотивував відмову у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів тим, що: позивач усупереч частини четвертої статті 80 ГПК України не повідомляв суд про неможливість подання відповідних доказів; позивач не довів, що він не мав можливості отримати відповідні докази раніше, та не надав доказів, які підтверджують, що він здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання цих доказів.

Проте зі змісту оскарженої ухвали колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не виконав наведених вище приписів процесуального законодавства з урахуванням висновків Верховного Суду та підійшов формально до питань прийняття нових доказів на стадії підготовчого провадження, поновлення процесуальних строків стороні спору, адже: не досліджував питання поважності причин пропуску строку на подання нових доказів на стадії підготовчого провадження; не встановлював винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів, у розумінні вимог господарського процесуального законодавства; не з`ясовував відповідних обставин з урахуванням доводів позивача у клопотанні, наведених з метою поновлення строку, в результаті чого суд першої інстанції не навів аргументованого висновку щодо неповажності причин пропуску строку позивачем та не зазначив, з яких мотивів вважав за можливе поновити процесуальний строк, встановлений законом, та прийняти нові докази на стадії підготовчого провадження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку щодо протоколів зборів учасників ТОВ "ДС Груп Капітал" (№ 29-Н від 29.12.2023, №4 від 24.06.20215 та №1 від 25.06.2015) позивач посилався на те, що він їх фактично отримав вже після подання позову (підтверджується відміткою у журналі видачі документів, що містяться у реєстраційній справі за 21-22 серпня 2026 року у ЦНАП Шевченківського району міста Києва).

Щодо науково-правового висновку від 31.08.2026 позивач обґрунтував причину пропуску процесуального строку тим, що 11.08.2026 був укладено договір №4/26 з експертом Мироненко Н. М. (який готував попередній висновок від імені Інституту) для завершення повного дослідження, та 31.08.2026 було підготовлено остаточний науково-правовий висновок. Отже, цей документ об`єктивно не міг бути поданий разом із позовною заявою, оскільки на той момент він ще не існував. Висновок позивач отримав поштовим відправленням 07.09.2026.

Щодо звіту про оцінку вартості частки від 31.07.2026 позивач обґрунтував причину пропуску процесуального строку тим, що на момент подання позовної заяви позивач не володів оригіналом чи копією договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 23.07.2025, у зв`язку з чим одночасно з позовною заявою було подано клопотання про витребування цього договору в порядку ч. 4 ст. 164 ГПК України, яке ухвалою суду першої інстанції від 29.06.2026 було задоволено. Станом на дату подання позову точна договірна ціна відчуження частки позивачу відома не була. Саме тому позивач звернувся із клопотанням про витребування відповідних документів. Після отримання документів та встановлення змісту правочину виникла необхідність перевірити економічні параметри відповідної операції. Із цією метою 30.07.2026 було укладено договір № 30/07-01 та проведено незалежну оцінку. Звіт про оцінку існував з 31.07.2026 незалежно від цього спору, а обставина, що зумовила саме його подання до суду, виникла об`єктивно пізніше, з появою в матеріалах справи договору з конкретною договірною ціною і не залежала від волі чи бездіяльності позивача.

Дослідивши обставини, наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску ним строку на подання додаткових доказів, колегія суддів, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на подання доказів та наявність підстав для поновлення строку позивачу для їх подання.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень процесуального права щодо порядку поновлення процесуальних строків, прийняття додаткових доказів на стадії підготовчого провадження знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення клопотання позивача про долучення доказів без розгляду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати матеріали оскарження до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття доказів.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки в цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Груп Капітал" задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2026 у справі № 910/6847/26 скасувати.

Матеріали оскарження у справі № 910/6847/26 передати до господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про прийняття додаткових доказів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко