Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: повернення безпідставно набутого майна (коштів)
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №910/618/26
Суддя: Демидова А.М.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2026 р. Справа№ 910/618/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 (повний текст рішення складено 29.05.2026)
у справі № 910/618/26 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт"
про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 5 413,84 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У січні 2026 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 5 413, 84 грн.
В обґрунтування позовних вимог Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області стверджує, що базовий розрахунок для визначення вартості послуг технічного нагляду за Договором №68-24ТН технічного нагляду за виконанням робіт на об`єкті: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-А в смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)" від 24.04.2025 був завищений, що призвело до переплати позивачем та, за висновками Державної аудиторської служби України, внаслідок неправомірного включення до бази розрахунку витрат, які не є будівельними роботами, відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 5 413,84 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 у справі № 910/618/26 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено того, що мають місце недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт, що були приховані відповідачем.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що сторонами, як на етапі укладення Договору, так і на етапі приймання-передавання будівельних робіт складались акти передачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки КБ-3, котрі оформлені без будь-яких зауважень і претензій, а також підписані та скріплені печатками сторін, а позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
За доводами скаржника, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам частини 5 статті 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки не містить оцінки доводів та доказів сторін, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини та Великої Палати Верховного Суду щодо стандартів вмотивованості судових рішень.
Так, позивач вказує, що спір виник у зв`язку з тим, що за результатами ревізії Державної аудиторської служби України встановлено, що відповідач за договором про здійснення технічного нагляду неправильно визначив базу розрахунку вартості своїх послуг, безпідставно включивши до неї витрати, які згідно з Настановою з визначення вартості будівництва (наказ Мінрегіону № 281) не належать до вартості будівельних робіт (адміністративні витрати, прибуток, ризики та інші витрати з частин V-IX акту форми КБ-2в), внаслідок чого відповідач надмірно отримав 1096,06 грн бюджетних коштів.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що сам факт існування договору та підписання актів без зауважень унеможливлює застосування статті 1212 ЦК України про безпідставне збагачення, тоді як предметом спору є не оспорювання договору чи його ціни, а неправомірне завищення бази нарахування в межах погодженої договірної вартості. Апелянт вважає помилковим ототожнення судом завищення вартості з перевищенням загальної договірної ціни, оскільки порушення полягає саме у включенні до розрахунку витрат, не передбачених обов`язковими кошторисними нормами.
Апелянт також вказує, що місцевий господарський суд неналежно дослідив надані докази (акти форми КБ-2в, довідки), помилково визнавши їх такими, що не стосуються спірного договору, та невірно оцінив акт ревізії ДАСУ як недопустимий доказ, хоча відповідно до статей 73-79 ГПК України такий акт підлягає оцінці нарівні з іншими доказами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 у справі №910/618/26, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги позивача заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи, що між сторонами існували чинні договірні правовідносини за договором № 68-25ТН, послуги технічного нагляду надані та прийняті позивачем без зауважень за підписаним актом, оплата здійснена на виконання договору, а тому стаття 1212 ЦК України про безпідставне збагачення застосуванню не підлягає - наявність чинного, невизнаного недійсним договору сама по собі є достатньою правовою підставою для отримання коштів, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду. Відповідач вважає юридично неспроможною запропоновану позивачем конструкцію "часткової відсутності правової підстави", оскільки позивач не оспорював договір чи акти в установленому порядку, а спір по суті стосується неналежного виконання договору (статті 610-611 ЦК України), а не безпідставного збагачення.
Крім того, відповідач підкреслює, що посилання Апелянта на Зміну № 4 не має правового значення для вирішення цього спору і жодним чином не спростовує законність оскаржуваного рішення, оскільки Зміна № 4 не вносить жодних змін до додатку 36 (форма КБ-2в) чи додатку 43 Настанови № 281 та не змінює порядок визначення бази нарахування вартості послуг технічного нагляду, встановлений у формі додатку 43. Зміна № 4 стосується виключно: (1) порядку застосування коштів на покриття інфляційних витрат (пункт 5.33 Настанови); (2) доповнення Настанови новим додатком 47 щодо оплати послуг фіксованими сумами, який у спірних правовідносинах сторонами не застосовувався; (3) редакційного уточнення пункту 4.32.5 в частині посилання на додаток 47.
Більш того, відповідач вказує, що є платником податку на додану вартість та податок на додану вартість, включений до вартості послуг за спірними актами, в повному обсязі задекларований Відповідачем та сплачений до Державного бюджету України за відповідний звітний (податковий) період, а відтак, кошти в частині податку на додану вартість не перебувають у розпорядженні Відповідача і не можуть становити його безпідставне збагачення за рахунок Позивача, оскільки вже перераховані до державного бюджету. Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, у разі зміни суми компенсації вартості послуг після їх постачання, у тому числі внаслідок перерахунку, суми податкових зобов`язань постачальника та податкового кредиту отримувача підлягають коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, а не шляхом стягнення відповідної суми в судовому порядку як безпідставного збагачення.
Одночасно, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції та підготовкою цього відзиву відповідач зазначає, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн 00 коп., що підтверджується рахунком на оплату правничої допомоги та платіжною інструкцією про їх оплату.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 24.04.2025 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" (виконавець) укладено Договір №68-25ТН технічного нагляду за виконанням робіт на об`єкті: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-Ав смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)" (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого за цим Договором замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати технічний нагляд за виконанням будівельних робіт на будівництві об`єкта: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-А в смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)".
Роботи із здійснення технічного нагляду за будівництвом об`єкта виконуються у відповідності з Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903 "Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури" та з врахуванням умов цього договору (п. 1.2 Договору).
У пункті 1.4 Договору вказано, що вартість робіт, що доручаються виконавцю, визначається цим Договором згідно Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві".
За умовами п. 1.5 Договору виконавець зобов`язаний здійснювати технічний нагляд за ходом і процесом виконання робіт на об`єкті з метою забезпечення якості виконання робіт відповідно до проектної документації, будівельних норм, стандартів в галузі будівництва та чинних нормативно-правових актів на території України.
У пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що загальна вартість робіт з технічного нагляду становить: 192 911,20 грн, у тому числі ПДВ: 32 151,86 грн. Вартість робіт може бути змінена відповідно до фактичних розрахунків відповідно до п. 5.1 Договору.
Приймання і передача робіт з технічного нагляду за цим Договором оформлюються актом виконаних робіт згідно додатку №43 Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві" (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2025) останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє по 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань по даному Договору.
Строк дії даного Договору продовжується у разі продовження строку виконання робіт з будівництва об`єкта в повному обсязі, про що складається додаткова угода (п. 6.2 Договору).
У Додатку №2 до Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2025) сторонами погоджено, що технічний нагляд на об`єкті: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-Ав смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)" здійснюється у період з квітня 2025 року по грудень 2026 року, вартість таких робіт становить 192 911,20 грн, яка розраховується відповідно до п.п. 3.1, 5.1 цього Договору.
Сторони визнають, що за наслідками виконання відповідачем своїх зобов`язань з технічного нагляду за Договором сторонами було підписано акти приймання виконаних робіт, форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрати форми КБ-3, підсумкові відомості без зауважень, а Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області надані послуги оплачено в повному обсязі.
За наслідками планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01.01.2024 по 30.06.2025 Державною аудиторською службою України було складено акт №001700-21/60 від 28.10.2025, в якому, зокрема зафіксовано, що базовий розрахунок для визначення вартості послуг технічного нагляду за Договором був завищений, що призвело до переплати Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, та за висновками ДАСУ, внаслідок неправомірного включення до бази розрахунку витрат, які не є будівельними роботами, відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 5 413,84 грн.
На підставі вказаних висновків Державної аудиторської служби України, викладених у акті №001700-21/60 від 28.10.2025, позивач звернувся до суду із даним позовом, мотивованим тим, що відповідачем безпідставно набуто кошти у розмірі 5 413,84 грн за рахунок Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, які підлягають поверненню Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 ЦК України визначає порушенням зобов`язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.
З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21).
Як зазначалось раніше, на виконання вказаних вище положень договору №68-25ТН, 24.04.2026 між сторонами було підписано акт приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду №1 на суму 59 414, 59 грн, а також акт приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду №2 на суму 18 183, 76 грн. В подальшому на виконання умов договору №68-25ТН позивач оплатив виконані відповідачем роботи у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №72 від 25.04.2025 на суму 59 414, 59 грн та платіжною інструкцією №70 від 25.04.2025 на суму18 183, 76 грн., при цьому, у призначеннях платежу є посилання на укладений між сторонами договір.
Разом з цим, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 5 413,84 грн, які за результатами планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року, здійснених Державною аудиторською службою України на виконання пункту 8.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2025 року.
Так, за результатами вказаної ревізії було складено акт № 001700-21/60 від 28.10.2025 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01 січня 2024 по 30 червня 2025 року та встановлено, що при визначенні вартості послуг технічного нагляду: не вірно визначалась база розрахунку вартості послуг; до складу "вартості будівельних робіт" включались витрати, які не відносяться до будівельних робіт, а саме витрати з частин V-IX форми КБ-2в (адміністративні витрати, прибуток, ризики, інші витрати). Зазначено, що до актів, для розрахунку крім вартості будівельних робіт за сумою витрат за частинами I - IV, частково було прийнято окремі витрати за частинами V - IX акту форми КБ-2в. Звернуто увагу, що відповідно до додатку 36 Настанови № 281, до складу будівельних робіт належать виключно витрати, відображені у частинах I-IV форми КБ-2в: прямі витрати; загальновиробничі витрати; кошти на тимчасові будівлі та споруди; кошти на виконання робіт у зимовий (літній) період.
Судом апеляційної інстанції було досліджено призначення платежу, здійсненого позивачем. Так, позивач підтвердив факт оплати коштів саме за договором, а не поза межами договірних відносин.
Водночас, щодо доводів позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу, що під час виконання договору підрядник завищив загальну вартість робіт у зазначених вище актах, оскільки включив до цих актів розрахунки витрат, які не є будівельними роботами, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи, та зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Виконання підрядником робіт за відсутності заперечень замовника щодо якості та обсягу таких робіт, надає позивачу "законне очікування", що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені.
Так, відповідно до п. 1.3. договору відповідач зобов`язувався надати технічний нагляд за виконанням робіт на об`єкті: «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 369-А в смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)».
Відповідно п. 5.3 договору замовник зобов`язаний в 5-ти денний термін з моменту отримання від виконавця акту договору або виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду, розглянути цей акт, і, в разі відсутності зауважень (заперечень), підписати акт виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду, і один примірник повернути виконавцю або скласти і надіслати на адресу виконавця мотивовану відмову від строків підписання акту виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду.
Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду був підписаний позивачем та відповідачем без зауважень та заперечень. А тому з урахуванням тієї обставини, що позивач прийняв надані відповідачем послуги, слід підкреслити, що скаржник погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю. В матеріалах справи відсутня мотивована відмова від приймання наданих відповідачем послуг. Отже, сторонами було виконано умови договору. Доказів протилежного в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України сторонами надано не було.
В свою чергу, апеляційний господарський суд зазначає, що у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 конкретизував, що акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України).
Таким чином, наявність акту Державної аудиторської служби України не підставою у даній справі для задоволення позову з урахуванням того, що позивачем не доведено існування розбіжностей між вартістю виконаних робіт, зазначених у договорі, з вартістю виконаних робіт, які були передбачені актом приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду.
Тоді як підписання позивачем первинних документів без зауважень підтверджує, що замовник визнав факт надання послуг; їх обсяг; їх вартість за відповідний звітний період; правильність проведених розрахунків на момент прийняття; відсутність претензій до якості та змісту відповідних документів. Верховний Суд у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/8652/23 зазначив, що акти КБ-2в та довідки КБ-3 є належними доказами погодженого сторонами обсягу та вартості виконаних робіт і є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами. А тому позовні вимоги у даній справі правомірно залишені без задоволення із заявлених підстав. Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України застосовує наведені правові висновки Верховного Суду.
Отже, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що про необґрунтованість позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
За умовами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційний господарський суд стягнути судові витрати, а саме витрати з правничої допомоги у суді апеляційної інстанції з позивача.
Слід зазначити, що позивачем не подано до суду апеляційної інстанції заперечень проти заяви відповідача про стягнення судових витрат.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем долучено до матеріалів справи: копію договору № 2026/0402-1Д про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 04.02.2026, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДУЛЬ-ЕКСПЕРТ» в особі директора Садовничого Сергія Віталійовича, з однієї сторони, та адвокатом Скляровою Ольгою Юріївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 693 8/10 від 05.09.2018 р.), з іншої сторони, копію рахунку-фактури № 237 від 30.06.2026 про надання правової допомоги у господарській справі №910/618/26 (Північний апеляційний господарський суд), згідно з яким вартість наведених вище послуг складає 10 000 грн, а також платіжну інструкцію № 13 на суму 10 000 грн, з призначенням платежу - оплата за надання професiйної правничої допомоги по справi №910/618/26, без ПДВ.
Таким чином, витрати ТОВ "Модуль - Експерт" на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими.
Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/633/18, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Разом із тим, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
При цьому апеляційний господарський суд зважає на те, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У той же час, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Заперечень проти покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не надходило.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є співмірним обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи, а заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими і документально доведеними, та відповідачем не доведено зворотного.
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, в тому числі витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати позивача на професійну правничу допомогу, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 у справі № 910/618/26 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 11-А; ідентифікаційний код 26345736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Експерт" (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 18А; ідентифікаційний код 41980864) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua