Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/12065/22 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/12065/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Сітайло Л.Г.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання - Рибчич А.В.

учасники справи:

від позивача : Міліруд Є.О.;

від відповідача 1 : не з`явився;

від відповідача 2 : Красніков Т.В;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025

у справі № 910/12065/22 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.; повний текст рішення складено 08.01.2026)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шепеля Олега Костянтиновича;

2) Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Київської обласної військової адміністрації,

про визнання недійсним статуту в новій редакції та скасування реєстраційної дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Шепеля Олега Костянтиновича та Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області», у якому просив визнати недійсним статут зазначеної релігійної організації в новій редакції та скасувати реєстраційну дію № 1003391070005007748 від 05.10.2022, вчинену державним реєстратором Шепелем О. К.

Позов обґрунтовано тим, що рішення про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях і прийняття статуту в новій редакції, оформлені протоколом № 1 від 21.08.2022, ухвалили особи, які не були членами цієї громади. Позивач зазначав, що як настоятель не скликав таких зборів, рішення не погоджувалося з єпархіальним архієреєм, а реєстрація статуту та внесення змін до Єдиного державного реєстру здійснені без належних документів і за зверненням неуповноваженої особи.

На думку позивача, склад релігійної громади був визначений попередніми рішеннями парафіяльних зборів, члени яких підтверджували збереження підлеглості Українській Православній Церкві. Натомість 21.08.2022 питання діяльності релігійної організації вирішили учасники зборів територіальної громади. Прийнята ними нова редакція статуту, за доводами позову, порушує право ОСОБА_1 на свободу совісті та віросповідання, зокрема на спільне здійснення релігійної діяльності у громаді обраної ним конфесійної належності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/12065/22 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із недоведеності того, що рішення про зміну підлеглості та прийняття статуту в новій редакції ухвалене особами, які не мали права брати участь у загальних зборах релігійної громади. Суд зазначив, що чинний на час зборів статут не передбачав фіксованого членства, порядку обліку членів громади та ведення їх реєстру; попередні протоколи парафіяльних зборів не могли самі собою змінити статутні правила членства. Також суд не встановив підстав для визнання недійсним статуту та скасування оспорюваної реєстраційної дії.

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/12065/22, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку статуту та протоколів парафіяльних зборів, неправильне застосування законодавства про свободу совісті та релігійні організації, а також порушення правил розподілу обов`язку доказування. Він наголошує, що пункт 10 статуту прямо передбачає прийняття нових членів парафіяльними зборами, а тому відсутність у статуті окремого розділу про реєстр не усуває необхідності рішення про прийняття конкретної особи до громади.

За доводами скарги, протоколи від 27.01.2019, 19.06.2022 та 21.08.2022 підтверджують склад громади і волевиявлення її членів щодо збереження підлеглості Українській Православній Церкві. Апелянт заперечує належність до громади осіб, які брали участь у зборах, оформлених протоколом № 1 від 21.08.2022, та вважає, що відповідачі повинні надати докази прийняття кожної з них до громади. Посилання на проживання цих осіб у Тарасівці, на його думку, не підтверджує релігійного членства, оскільки населений пункт є багатоконфесійним.

Апелянт також стверджує, що настоятель та члени громади, які зберегли попередню конфесійну належність, не були належно залучені до вирішення питання про зміну підлеглості. Він посилається на статутні повноваження настоятеля щодо скликання зборів, представництва парафії та на необхідність погодження змін до статуту єпархіальним архієреєм. При цьому апелянт заперечує повноваження зборів припиняти його повноваження керівника та уповноважувати іншу особу на реєстраційні дії.

Окремо у скарзі наведено доводи про неподання оригіналу або належно засвідченої копії попередньої редакції статуту, оригіналу свідоцтва про його реєстрацію та належного документа на підтвердження повноважень представника. Апелянт зазначає, що оригінал статуту залишався у нього; в Єдиному державному реєстрі керівником на час подання документів був зазначений саме він, а державний реєстратор міста Києва не мав територіальних повноважень щодо юридичної особи, місцезнаходженням якої є Київська область.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваного рішення та призначено розгляд справи на 24.03.2026.

06.03.2026 Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Переяславсько-Вишневської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) села Тарасівка Фастівського району Київської області» подала відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Відповідач-2 зазначає, що статут не містив механізму фіксованого членства та виключного реєстру учасників; окремі списки, затверджені за участю настоятеля, не вичерпують складу громади. На його думку, рішення про зміну підлеглості прийняте необхідною більшістю, підтримане власноручними підписами членів громади, а закон не ставить його чинність у залежність від згоди настоятеля чи архієрея попереднього релігійного центру.

Відповідач-2 також посилається на розмежування реєстрації статуту органом у сфері релігії та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, на передбачене протоколом уповноваження ОСОБА_2 та можливість подання належно засвідченої копії попередньої редакції статуту. Заперечуючи проти тверджень про порушення свободи віросповідання, відповідач зазначає, що незгода з рішенням більшості не позбавляє позивача права сповідувати обрану релігію.

09.03.2026 до суду надійшов відзив Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на апеляційну скаргу у якому відповідач-1 заперечує проти її задоволення та вказує на наявність документів для проведення державної реєстрації й відсутність передбачених законом підстав для відмови.

Ухвалою від 24.03.2026 задоволено заяву про відвід судді Шапрана В. В. За результатами повторного автоматизованого розподілу від 27.03.2026 визначено склад суду: головуючий суддя Буравльов С. І., судді Сітайло Л. Г. та Андрієнко В. В. Ухвалою від 01.04.2026 справу прийнято до провадження в цьому складі та призначено її розгляд на 28.04.2026.

27.04.2026 апелянт подав письмові додаткові пояснення, 28.04.2026 надійшли додаткові пояснення відповідача-2.

28.04.2026 засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою від 29.04.2026 розгляд призначено на 02.06.2026.

У засіданні 02.06.2026 суд відклав розгляд справи на 14.07.2026 та визнав обов`язковою явку представника відповідача-2.

14.07.2026у судовому засіданні було оголошено перерву до 25.08.2026, а 25.08.2026 - до 06.10.2026.

У додаткових поясненнях від 06.10.2026 апелянт додатково посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.2025 у справі «Релігійна громада Свято-Успенської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви села Птича Дубенського району проти України», заява № 8906/19. При цьому він наголошує на колективному вимірі свободи релігії, автономії громади у визначенні членства та необхідності захисту громади, яка зберігає свою конфесійну належність. Також апелянт повторно послався на протоколи попередніх парафіяльних зборів, положення статутів, спосіб організації зборів 21.08.2022 та на неприйнятність ототожнення територіальної і релігійної громад.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням установлених цією статтею повноважень. Колегія суддів відзначає, що оскільки рішення місцевого господарського суду оскаржене в повному обсязі, перевірці підлягають висновки щодо обох заявлених позовних вимог.

Суд відзначає, що предметом даного спору є дійсність статуту релігійної організації в новій редакції та правомірність конкретної реєстраційної дії. Самостійних вимог про скасування розпорядження Київської обласної військової адміністрації від 29.09.2022 № 679, поновлення позивача на посаді керівника, визначення порядку користування храмом чи вирішення спору про право власності в цій справі не заявлено. Водночас перевірка доводів про неправомочність зборів, на яких прийнято нову редакцію статуту, необхідна для вирішення заявлених вимог. Відсутність окремої вимоги про недійсність рішення зборів не звільняє суд від оцінки цих доводів.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів та письмових пояснень, суд встановив такі обставини.

Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви в селі Тарасівка Київської області діяла на підставі статуту, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 26.11.1991 № 194, зі змінами, зареєстрованими розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 05.12.2011 № 1387 (далі по тексту постанови - «попередній статут»).

За пунктом 1 попереднього статуту парафія була первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви та безпосередньо входила до складу Київської єпархії. Пунктом 8 визначалися органи парафіяльного управління: парафіяльні збори, очолювані настоятелем, та парафіяльна рада, підзвітна настоятелю.

Пункт 9 передбачав, що парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що перешкоджає повноцінній участі в богослужбовому житті. Збори скликаються настоятелем, парафіяльною радою або, за благословенням архієрея, благочинним не рідше одного разу на рік.

За підпунктом «а» пункту 10 парафіяльні збори у згоді зі Статутом Української Православної Церкви приймають нових членів зборів. Пунктом 13 визначався порядок підписання офіційних документів настоятелем і головою парафіяльної ради, а у випадку поєднання цих обов`язків - також скарбником. Відповідно до пункту 14 парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей; настоятель скликає збори, головує на них та повноважно представляє парафію, зокрема перед органами державної влади й управління. За пунктом 38 зміни та доповнення до статуту вносяться парафією виключно за згодою єпархіального архієрея.

Отже, попередній статут містив вимоги до осіб, які беруть участь у парафіяльних зборах, та визначав компетенцію органів парафії. Разом із тим він не встановлював вичерпного персонального реєстру членів громади, обов`язкової форми такого реєстру, порядку його ведення та правила, за яким відсутність особи у певному списку сама собою виключала б її членство. Окремої вимоги до кворуму зборів цей статут також не містив.

На підставі указу Митрополита Київського і всієї України від 10.09.2020 № 0879 ОСОБА_1 виконував обов`язки настоятеля Свято-Успенського храму села Тарасівка. Його зв`язок із парафією, участь у її релігійному житті та заінтересованість у вирішенні питання про її підлеглість сторонами по суті не заперечуються.

Позивач на підтвердження визначеного ним складу громади посилається на протокол № 1 від 27.01.2019, протокол № 1 від 19.06.2022 та протокол № 2 від 21.08.2022. У цих документах відображено рішення про склад учасників парафіяльних зборів та про збереження підлеглості Українській Православній Церкві.

Протокол від 27.01.2019 містить відомості про 106 осіб. У матеріалах щодо зборів 19.06.2022 наведено відомості про 62 присутніх, тоді як список до відповідного протоколу містить 81 особу. Ці показники характеризують різні обставини - присутність на конкретному засіданні та персональний перелік у додатку - і не можуть без додаткового обґрунтування використовуватися як тотожні обставини.

У протоколі № 2 від 21.08.2022, на який посилається позивач, ідеться про 81 члена та 74 присутніх на зборах; також відображено прийняття шести нових членів. Позивач наводить цей документ як підтвердження складу громади та її рішення не змінювати підлеглість. Водночас інші збори, проведені того самого дня, оформлено протоколом № 1 від 21.08.2022. Саме на останні збори спираються оспорювані статутні та реєстраційні зміни.

За протоколом № 1 від 21.08.2022 до складу загальних зборів релігійної громади входили 692 особи, з яких були присутні 634. Додатком № 1 є список членів, які беруть участь у загальних зборах, із відомостями, що дають змогу ідентифікувати зазначених у ньому осіб.

Порядок денний передбачав обрання лічильної комісії, голови і секретаря зборів, затвердження порядку денного та регламенту, встановлення списку членів загальних зборів, зміну підлеглості громади шляхом входження до Православної Церкви України, зміну найменування, прийняття статуту в новій редакції, зміни в поминаннях під час богослужінь, обрання парафіяльної ради та ревізійної комісії, припинення повноважень керівника, реєстрацію статуту і змін до відомостей про юридичну особу та уповноваження особи на відповідні дії.

На зборах ухвалено рішення про зміну канонічної та організаційної підлеглості громади, її входження до Православної Церкви України, зміну найменування та викладення статуту в новій редакції. За відображеними у протоколі результатами за відповідне рішення проголосували 630 осіб, проти - жодної, дві особи утрималися та дві не брали участі в голосуванні.

До протоколу додано список осіб, які своїми підписами засвідчили підтримку зміни підлеглості. У додатку № 2 містяться 629 підписів; підпис у рядку за порядковим номером 628 відсутній. Таким чином, кількість підписів, наявність яких підтверджена додатком, становить 629, а не 630.

За питанням 11 порядку денного збори вирішили припинити повноваження ОСОБА_1 як керівника релігійної громади з 21.08.2022. За питанням 13 ОСОБА_2 уповноважено представляти громаду з питань реєстрації статуту в новій редакції та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, подавати і підписувати відповідні документи, отримувати їх примірники та вчиняти визначені зборами реєстраційні дії.

Нову редакцію статуту погоджено 21.08.2022 Митрополитом Переяславським і ОСОБА_3 . Управління культури Київської обласної державної адміністрації надало висновок від 26.09.2022 № 1341/01-04. Розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 29.09.2022 № 679 зареєстровано статут релігійної громади в новій редакції.

За пунктами 1.1 та 1.2 нового статуту парафія є складовою релігійного об`єднання - Православної Церкви України, канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Переяславсько-Вишневської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України). За пунктом 1.3 парафія за організаційно-правовою формою є релігійною організацією, а за видом релігійних організацій - релігійною громадою.

04.10.2022 подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу. 05.10.2022 державний реєстратор Шепель О. К. провів державну реєстрацію змін. Оспорювана позивачем дія визначена у позовних вимогах та апеляційній скарзі за номером 1003391070005007748. Ідентифікаційний код релігійної організації - 20616074 - у зв`язку зі зміною її найменування та підлеглості не змінився.

Спір виник щодо правомочності осіб, які ухвалили нову редакцію статуту, додержання порядку прийняття такого рішення та вчинення наступних реєстраційних дій. Оцінюючи встановлені обставини, суд виходить із такого.

Стаття 35 Конституції України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання, включаючи можливість сповідувати будь-яку релігію, здійснювати релігійні обряди одноособово або колективно та вести релігійну діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави; жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

За статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на свободу думки, совісті та релігії охоплює як особистий, так і спільний з іншими особами прояв релігії. У питаннях організації релігійної громади ці гарантії враховуються у взаємозв`язку зі свободою об`єднання. Автономія громади захищає можливість її членів організовувати спільне релігійне життя; водночас вона не усуває судового захисту від незаконного усунення членів громади від участі у вирішенні її справ.

Відповідно до статей 3, 5 і 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» держава гарантує свободу совісті, не втручається в діяльність релігійних організацій, що здійснюється в межах закону, та визнає їхню ієрархічну й інституційну структуру. Обов`язок нейтральності вимагає від суду перевіряти додержання цивільно-правових і процедурних вимог без вирішення богословських питань та без надання переваги певній конфесії.

За статтею 8 цього Закону релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися для спільного задоволення релігійних потреб. Членство ґрунтується на вільному волевиявленні особи та вимогах статуту; громада на власний розсуд приймає нових і виключає існуючих членів у порядку, визначеному статутом.

Для спірних зборів та реєстраційних дій підлягають застосуванню матеріальні норми, чинні у серпні - жовтні 2022 року. У відповідній редакції статті 8 Закону передбачалося право громади вільно змінювати підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом внесення змін до статуту. Таке рішення ухвалюють загальні збори, які можуть скликатися членами громади.

Рішення про зміну підлеглості та відповідні зміни до статуту має бути підтримане не менш як двома третинами від кількості членів громади, необхідної для визнання загальних зборів повноважними відповідно до її статуту, і засвідчене підписами членів, які його підтримали. Зміна підлеглості не впливає на зміст права власності та інших речових прав релігійної громади. Частина громади, яка з рішенням не погоджується, має право утворити нову релігійну громаду та укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їх власником або користувачем.

Ці положення не встановлюють, що членом релігійної громади автоматично є кожен житель відповідного населеного пункту. Так само вони не надають настоятелю або окремій частині громади права без належної статутної підстави визнавати виключно себе повним складом релігійної організації. Належність учасників до громади визначається з урахуванням статутних вимог та всієї сукупності доказів їхнього зв`язку з нею.

Відповідно до статті 12 Закону статут визначає правоздатність релігійної організації, приймається її загальними зборами або відповідним з`їздом чи конференцією та підлягає реєстрації. Закон України від 17.01.2019 № 2673-VIII передбачив приведення статутів релігійних організацій у відповідність із законодавчими змінами. До такого приведення статутні положення застосовуються в частині, що не суперечить закону.

Тому неприведення попереднього статуту у відповідність із новим регулюванням не означає недійсності всього статуту та не усуває встановлених ним вимог до членства. Водночас воно не зберігає за статутними положеннями силу в тій частині, в якій їх застосування позбавляло б членів громади прямо наданого законом права ініціювати зміну підлеглості й ухвалити відповідне рішення без згоди попереднього релігійного центру.

Посилання сторін на законодавчі зміни щодо діяльності релігійних організацій, прийняті після спірних подій, зокрема на Закон України від 20.08.2024 № 3894-IX, не змінюють правил оцінки законності зборів 21.08.2022 та реєстраційної дії 05.10.2022. Подальші нормативні чи індивідуальні акти самі собою не доводять ні складу цієї громади на дату зборів, ні дійсності спірного волевиявлення. Висновок у цій справі не ґрунтується на припущенні про автоматичну заборону певного релігійного об`єднання або про позбавлення його віруючих судового захисту.

Згідно зі статтями 13, 74, 76- 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона доводить обставини, на які посилається. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність доказів, їх взаємний зв`язок та вірогідність у сукупності. Жоден протокол, список, пояснення учасника чи документ органу реєстрації не має наперед встановленої сили. Наявність обставини, на яку посилається сторона, встановлюється шляхом зіставлення доказів, поданих на її підтвердження та спростування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21 розмежувала питання заінтересованості члена громади у захисті колективної свободи релігії та питання доведеності порушення цього права конкретним рішенням. Суд враховує цей підхід: позов ОСОБА_1 підлягає розгляду по суті, оскільки зміна підлеглості громади стосується його участі у спільному релігійному житті. Відсутність заборони молитися індивідуально не є достатньою відповіддю на заявлене ним порушення.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон залишає громаді автономію у визначенні членства й повноважності зборів; за відсутності у статуті врегульованого фіксованого членства необхідно оцінювати встановлені статутом критерії та фактичні дані щодо учасників. Вимога згоди ієрарха церкви, з підлеглості якій громада вирішила вийти, не може нівелювати передбачений законом механізм зміни підлеглості. Ці висновки застосовні до цього спору з огляду на характер вимог, зміст попереднього статуту та однакове нормативне регулювання основного питання.

Перевіряючи довід про виключно фіксований склад громади, суд не погоджується з тлумаченням підпункту «а» пункту 10 попереднього статуту як норми, що сама собою створює закритий персональний реєстр. Цей пункт дійсно визначає компетенцію парафіяльних зборів приймати нових членів і не може ігноруватися. Однак із нього не випливає, що кожна особа, яка не зазначена у списку до одного з наведених позивачем протоколів, не належить до громади незалежно від її участі в релігійному житті та відповідності іншим вимогам статуту.

Слід розрізняти рішення щодо прийняття конкретних осіб, яким статут надає значення, і запровадження додаткового загального правила про виключність певного списку та втрату членства всіма особами поза ним. Перші рішення є доказами членства зазначених у них осіб. Друге правило обмежує коло осіб, які можуть реалізовувати права членів громади, і потребує належного статутного підґрунтя. Матеріали справи не підтверджують внесення до попереднього статуту змін, які надавали б спискам від 27.01.2019 чи 19.06.2022 статус єдиного вичерпного реєстру громади.

Відсилання у пункті 10 до Статуту Української Православної Церкви підлягає врахуванню як елемент регулювання внутрішнього церковного життя. Проте сам факт такого відсилання не доводить, що наведені позивачем персональні списки є повними за весь час існування парафії або що інші особи не могли раніше набути членства. Посилання на порядок прийняття нових членів не замінює дослідження того, чи йдеться стосовно конкретних учасників спірних зборів саме про нове набуття членства, чи про участь осіб, які вже належали до громади.

Стосовно доводів пояснень від 06.10.2026 суд зазначає, що встановлення списку учасників за пунктом 4 порядку денного саме собою не тотожне прийняттю нових осіб до громади. Суд не виходить із того, що присутні набули членства лише внаслідок включення до цього списку, та оцінює їхню належність до парафії до голосування та доказове значення підписаних документів у сукупності. Водночас відсутність у протоколі рішення про нове прийняття не доводить, що кожен із його учасників раніше не був членом громади.

Списки 2019 та 2022 років і протокол № 2 від 21.08.2022 суд бере до уваги як письмові докази. Вони підтверджують участь указаних у них осіб у діяльності парафії, проведення відповідних зборів і висловлення ними позиції щодо збереження підлеглості. Однак вони не містять самодостатнього підтвердження, що всі інші учасники релігійного життя громади не є її членами. Висновок про неповноважність зборів 21.08.2022 не може ґрунтуватися лише на тому, що їх учасники не включені до списків, які позивач вважає вичерпними.

Зміна чисельності осіб у цих документах - 106 осіб у 2019 році, 81 особа у списку 2022 року, прийняття нових осіб 21.08.2022 - сама собою не свідчить про недостовірність документів. Вона, однак, потребує розмежування загальної чисельності, кількості присутніх і складу конкретного списку. Суд не ототожнює відсутність особи в додатку до одного протоколу з доказом її виключення із громади та не виводить із цих чисел безумовної переваги одного із двох проведених 21.08.2022 зібрань.

Посилання апелянта на протокол від 28.11.2021 та наведені ним відомості щодо прийняття або вибуття окремих осіб не усувають цієї відмінності. Навіть за змістом доводів апелянта такий документ відображає рішення щодо певних осіб, а не внесення до зареєстрованого статуту правила про виключний реєстр. Водночас суд не використовує цей документ для встановлення додаткових фактичних обставин без підтвердження його подання та дослідження в суді першої інстанції.

Положення статуту 2022 року про прийняття нових членів та виключення зі складу громади не можуть застосовуватися зворотно для визначення того, хто мав право голосу до прийняття цього статуту. Те, що нова редакція також містить правила членства, не підтверджує тотожності двох редакцій за змістом і не перетворює попередні списки на вичерпний реєстр. Законність зборів перевіряється за чинним на час їх проведення законом і попереднім статутом у частині, яка закону не суперечить.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 19.05.2026 у справі № 917/226/25: за відсутності у статуті правил про фіксоване членство та ведення реєстру окремі рішення про запровадження такого обліку не змінюють статут автоматично. Суд враховує цей висновок у частині співвідношення статутних положень та наступних рішень зборів, не переносячи на справу № 910/12065/22 фактичних обставин іншої релігійної громади.

У рішенні від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, Європейський суд з прав людини визнав свободу релігійного об`єднання визначати порядок прийняття та виключення членів і значення його внутрішніх правил для збереження релігійних традицій (пункт 150). Суд враховує цей висновок та не заперечує права громади встановити фіксоване членство. Проте право запровадити відповідний порядок і доведеність його конкретного змісту та застосування є різними питаннями. У цій справі суд перевіряє правила саме Свято-Успенської парафії та доказове значення наданих списків, а не відмовляється визнавати внутрішні правила релігійної організації лише через відсутність їх детального регулювання законом.

Суд відзначає, що пункти 134- 135 рішення у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», на які посилажттся апелянт, викладають позицію громади-заявниці. Вони не становлять самостійного універсального висновку ЄСПЛ про те, що в будь-якій православній парафії всі миряни позбавлені членства. Водночас пункти 150- 151 містять оцінку самого ЄСПЛ, яка вимагає поваги до реально встановлених внутрішніх правил та не дозволяє суду відкинути фіксоване членство тільки тому, що його не деталізував закон. Для цієї справи визначальними залишаються її власний статут, практика членства та належні докази.

Щодо твердження про участь у спірних зборах членів територіальної громади суд зазначає, що проживання у Тарасівці не є ані безумовним доказом членства у парафії, ані обставиною, яка таке членство виключає. Відсутність у статуті фіксованого реєстру також не дозволяє будь-якій сукупності жителів населеного пункту приймати рішення від імені релігійної організації. Потрібно оцінити, від імені якої громади проводилися збори, як учасники визначали свою належність, які документи це підтверджують та чи спростовані ці відомості іншими доказами.

Протокол № 1 від 21.08.2022 складено як протокол загальних зборів релігійної громади Свято-Успенської парафії. Його порядок денний стосується підлеглості, статуту та органів саме цієї юридичної особи. Додатки містять персональні списки учасників і підписи на підтримку зміни підлеглості. Ці документи в сукупності засвідчують заявлену учасниками належність до громади та їх волевиявлення щодо її діяльності; вони не є лише загальним зверненням мешканців села до органу місцевого самоврядування.

Зазначення особою себе як члена громади не має незаперечного значення. Проте заперечення цієї належності також повинне спиратися на фактичні дані. Посилання на загальну кількість населення, існування в населеному пункті кількох конфесій та на відсутність осіб у наведених позивачем списках не ідентифікує, хто саме із підписантів не відповідав вимогам попереднього статуту, і не дає змоги визначити кількість голосів, які з цієї причини належало б виключити.

При уьому суд не вимагає від позивача доказів внутрішніх релігійних переконань кожного учасника. Предметом оцінки можуть бути зовнішньо встановлювані обставини: вік, участь у житті парафії, належність до іншої громади, рішення про прийняття чи виключення, заяви самих осіб, достовірність підписів та інші належні докази. Натомість суд не уповноважений самостійно оцінювати щирість віри або правильність виконання релігійних обрядів.

Вказівки на публічне оголошення міського голови із зверненням до односельців та на проведення зібрання поза приміщенням храму самі собою не доводять, що зареєстровані учасники були сторонніми для парафії особами. Спосіб поширення інформації про збори і правовий статус осіб, які реально взяли в них участь, є різними обставинами. Водночас наявність публічного оголошення не підміняє перевірки того, чи була забезпечена членам громади можливість брати участь у зборах.

Позивач посилається на своє служіння настоятелем та знання складу парафії. Такі відомості підлягають оцінці поряд з іншими доказами і не можуть бути відхилені тільки через його заінтересованість у результаті спору. Разом із тим статус настоятеля не надає його твердженню про вичерпний склад громади наперед установленої доказової сили.

Довід апелянта щодо частини другої статті 74 Господарського процесуального кодексу України не означає, що саме заперечення членства всіх учасників спірних зборів автоматично зобов`язує відповідача надати персональні рішення про прийняття кожного з них, незалежно від змісту статуту та історії існування парафії. Зазначена норма надає суду можливість зобов`язати іншу сторону подати докази вчинення дій або наявності події, коли учасник посилається на їх невчинення чи відсутність. Вона не встановлює автоматичної презумпції достовірності будь-якого заперечення і не усуває необхідності визначити, які саме факти є спірними та якими доказами вони можуть підтверджуватися.

Відповідач-2 обґрунтовує свою позицію протоколом та персональними додатками, а не лише заперечує позов. Суд оцінює ці докази разом із протоколами, наданими позивачем. При цьому відсутність документа про прийняття особи до громади не ототожнюється автоматично з відсутністю членства, коли не встановлено статутного правила про виключно такий спосіб підтвердження членства та повноти відповідного обліку. Рівною мірою відсутність доказів недостовірності підпису не підміняє оцінки самого документа, його змісту та взаємозв`язку з іншими доказами.

Суд відхиляє й довід про те, що збори не могли бути скликані без рішення настоятеля. Приписи пунктів 9 і 14 попереднього статуту про звичайний порядок скликання парафіяльних зборів повинні застосовуватися разом із прямою нормою статті 8 Закону, яка надає членам громади право скликати збори з питання зміни підлеглості. Виключне право настоятеля дозволяти або забороняти такі збори законом не передбачене. Проте зазначене не означає, що можна позбавити настоятеля або незгодних членів громади можливості участі у вирішенні питання. Неприйняття ними рішення більшості та їх неучасть у конкретному голосуванні потрібно відрізняти від доведеного недопуску, приховування інформації чи іншого незаконного усунення. Відсутність у законі детальної форми повідомлення не виправдовує доведеного порушення права на участь.

Суд відзначає, що попереднє рішення частини членів громади про збереження підлеглості Українській Православній Церкві не створює безстрокової заборони для громади розглядати це питання знову. Так само сам факт проведення 21.08.2022 інших зборів під головуванням настоятеля не надає одному протоколу автоматичної переваги над іншим. Визначальними є склад учасників, їхні повноваження, дотримання процедури та належна підтримка рішення, а не лише номер протоколу, місце проведення або участь настоятеля.

Суд відзначає, щор посилання апелянта на те, що прибічники зміни підлеглості мали утворити іншу релігійну організацію, оскільки попередні збори вже висловилися за збереження підлеглості, не відповідає змісту статті 8 Закону. Право незгодної частини утворити нову громаду не встановлює заборони ініціювати наступний перегляд питання про підлеглість існуючої юридичної особи. Попереднє рішення про її збереження не скасовує права членів громади в майбутньому ухвалити інше рішення з додержанням належних вимог до складу зборів і підтримки такого рішення.

Перевіряючи кількісні показники, суд виходить із 629 підписів на підтримку рішення, підтверджених додатком № 2. Підпис голови або секретаря під протоколом не може замінити відсутній підпис члена громади, який підтримав зміну підлеглості. Відтак голос особи у рядку № 628 не враховується як окремо засвідчений її підписом. При обчисленні двох третин від усієї зазначеної у протоколі кількості членів - 692 осіб - мінімальна ціла кількість голосів становить 462. Наявні 629 підписів перевищують цей показник. Відсутність одного підпису не змінює результату перевірки кількісної підтримки за наведеними у протоколі даними. При цьому арифметична перевага не звільняє від перевірки належності підписантів до громади; відповідні доводи оцінено судом окремо.

Суд не застосовує наведений відповідачем-2 розрахунок, побудований на припущенні про універсальний кворум « 50 відсотків плюс один» та достатність 232 голосів. За відсутності такого правила у попередньому статуті суд не має підстав самостійно доповнювати його цим критерієм. Висновок про достатність підтримки не потребує такого припущення, оскільки число засвідчених підписами голосів перевищує дві третини навіть від усієї чисельності, наведеної у спірному протоколі.

Також немає підстав автоматично додавати до 692 осіб усіх осіб із кожного попереднього списку або вважати ці списки такими, що повністю збігаються: для цього потрібне персональне зіставлення. Суд не встановлює загальної чисельності громади шляхом механічного підсумовування різночасових документів. Наведені апелянтом числа самі собою не підтверджують іншого статутного кворуму або такої кількості неналежних голосів, яка позбавляла б рішення необхідної підтримки.

Щодо пункту 38 попереднього статуту суд зазначає, що залежність зміни підлеглості від згоди архієрея того релігійного центру, з якого громада має намір вийти, фактично унеможливлювала б реалізацію закріпленого статтею 8 Закону права всупереч волі такого центру. Відсутність погодження Митрополита Київського і всієї України не є самостійною підставою недійсності рішення про зміну підлеглості або нового статуту.

Погодження статуту ієрархом нового релігійного об`єднання відображає прийняття громади до відповідної структури, проте не замінює волевиявлення членів громади та не усуває можливих порушень порядку голосування. Суд оцінює ці обставини окремо. У цій справі відсутність згоди попереднього архієрея не спростовує підтвердженої документами підтримки зміни підлеглості.

Заперечення апелянта щодо можливості зміни керівника також не можуть ґрунтуватися лише на тому, що настоятеля призначав єпархіальний архієрей. Слід розрізняти канонічне призначення священнослужителя та цивільно-правове представництво юридичної особи. Суд не вирішує питання канонічного статусу ОСОБА_1 , не припиняє його священнослужіння і не оцінює релігійну чинність відповідного указу.

Водночас реалізація права громади змінити організаційну підлеглість передбачає можливість оформити відповідні зміни та визначити особу, яка подає необхідні документи. Збереження у попереднього керівника виключної можливості підписати заяву незалежно від рішення громади означало б його фактичне право блокувати реалізацію статті 8 Закону. Сам факт наявності в Єдиному державному реєстрі попередніх відомостей про керівника до реєстрації змін не спростовує рішення уповноваженого органу громади про визначення представника для проведення саме цих змін.

Проте рішення зборів про уповноваження особи та дотримання встановлених законом вимог до форми документа, який подається державному реєстратору, є окремими питаннями. Наявність рішення за питанням 13 порядку денного підтверджує джерело повноважень ОСОБА_2 ; вимоги до оформлення та подання цього рішення оцінюються з урахуванням відповідної реєстраційної процедури. Суд не виходить із того, що повноваження представника взагалі не потребують документального підтвердження.

Стаття 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» регулює реєстрацію статуту релігійної громади органом, визначеним цим Законом. Для нової редакції статуту передбачене подання, зокрема, належно засвідченої копії протоколу або витягу з протоколу загальних зборів зі списком їх учасників, оригіналу або належно засвідченої копії чинної редакції статуту з відміткою про державну реєстрацію та всіма змінами, а також оригіналу свідоцтва, якщо воно видавалося.

Натомість внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема його положеннями про заявника, вимоги до документів, перелік документів для реєстрації змін, порядок їх розгляду та підстави для відмови. У справі необхідно розрізняти документи, подані до Київської обласної військової адміністрації для реєстрації статуту, і документи, подані державному реєстратору для внесення змін до Єдиного державного реєстру.

Твердження апелянта, що оригінал попереднього статуту залишався в нього, не спростовує можливості подання належно засвідченої копії, яку закон прямо допускав. Орган реєстрації статуту також зберігає документи відповідної реєстраційної справи. Однак сама можливість отримання копії не є доказом того, що в конкретному випадку належно оформлений документ фактично подано. Тому заперечення щодо форми та комплектності документів повинні зіставлятися з матеріалами реєстраційної справи, витребуваними судом першої інстанції.

Наведене апелянтом посилання на необхідність нотаріальної довіреності також потребує врахування того, на якій саме правовій підставі особа діяла. Визначення представника безпосередньо рішенням уповноваженого органу юридичної особи не тотожне передорученню повноважень від фізичної особи - настоятеля. Вимога про наявність згоди чи довіреності саме Козачинського В. В. не випливає лише з того, що до реєстрації змін він був зазначений керівником громади. Водночас установлені законом вимоги до документа про повноваження повинні бути додержані незалежно від особи попереднього керівника.

Державний реєстратор зобов`язаний перевірити документи в межах наданих йому законом повноважень. Суд не погоджується з беззастережним твердженням, що орган реєстрації взагалі не має перевіряти відповідність поданих документів законодавству. Проте така перевірка не включає вирішення конфесійного спору, оцінювання релігійних переконань підписантів або обов`язкового отримання згоди настоятеля, який не підтримав зміну підлеглості.

Незгода колишнього керівника з рішенням зборів сама собою не є підставою для відмови в державній реєстрації. Визначальними є наявність конкретної передбаченої законом підстави та її підтвердження поданими документами або іншими належними доказами. Закон не покладає на реєстратора обов`язку до внесення запису врегулювати конфлікт між частинами громади шляхом примирення, отримати підтвердження релігійної належності кожного учасника від настоятеля чи вирішити питання про надання земельної ділянки.

Довід про відсутність територіальних повноважень у державного реєстратора міста Києва є необґрунтованим. Наказом Міністерства юстиції України від 30.08.2022 № 3642/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.08.2022 за № 980/38316, внесено зміни до наказів від 28.03.2016 № 898/5 та від 25.11.2016 № 3359/5. На час спірної реєстраційної дії діяло спеціальне правило: в умовах воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення або скасування державну реєстрацію юридичних осіб - релігійних громад, місцезнаходженням яких є місто Київ або Київська область, проводять уповноважені суб`єкти державної реєстрації міста Києва та Київської області.

Місцезнаходження відповідача-2 - село Тарасівка Фастівського району Київської області. Отже, належність цього населеного пункту до Київської області не виключала повноважень уповноваженого державного реєстратора міста Києва щодо проведення реєстрації 05.10.2022. Посилання апелянта на загальний територіальний принцип не враховує спеціального правила, чинного на відповідну дату.

При цьому відсутність самостійної позовної вимоги про скасування розпорядження від 29.09.2022 № 679 не позбавляє суд можливості оцінити доводи про документи, які стали підставою спірних змін, у межах предмета позову. Висновок у цій справі не ґрунтується на припущенні, що розпорядження органу влади або реєстраційний запис самі собою усувають усі можливі порушення при прийнятті статуту.

Щодо доводів про свободу віросповідання суд наголошує, що право позивача не обмежується індивідуальним відправленням обрядів, проте воно охоплює можливість належати до релігійної спільноти та брати участь у її організованому житті. Саме тому твердження про неправомочний склад зборів і незаконну зміну статуту перевірено по суті. Водночас колективний вимір цього права належить усім членам громади, включаючи тих, хто в установленому законом порядку підтримав зміну підлеглості.

Незгода частини членів із законно прийнятим рішенням не надає їм права зберігати незмінною підлеглість усієї юридичної особи всупереч волевиявленню необхідної більшості. Визнання такого необмеженого права суперечило б свободі інших членів визначати організаційну належність громади. Разом із тим рішення більшості не виправдовує будь-якого порушення прав незгодних осіб.

Зміна найменування та підлеглості релігійної організації з кодом 20616074 не є її ліквідацією та створенням іншої юридичної особи. Твердження про втрату групою віруючих можливості діяти через попередні органи юридичної особи потрібно відрізняти від припинення існування такої групи як релігійної спільноти. Жодне з цих питань не вирішується лише посиланням на наявність або відсутність запису про юридичну особу.

Посилання на участь позивача та інших віруючих у будівництві, утриманні храму або пожертвах характеризують їхній зв`язок із парафією, проте самі собою не встановлюють виключного складу громади та не надають окремим особам права одноособово визначати її підлеглість. Питання речових прав на культову будівлю та конкретного порядку її використання вирішуються з урахуванням належних правовстановлюючих документів і відповідних вимог. У цій справі вони не можуть підмінити перевірку дійсності статуту й реєстраційної дії.

Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.2025 у справі «Релігійна громада Свято-Успенської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви села Птича Дубенського району проти України», заява № 8906/19. Європейський суд визнав можливість продовження захисту за статтею 9 Конвенції релігійною групою, яка існує фактично, незалежно від змін у представництві юридичної особи, та встановив порушення обов`язку держави забезпечити ефективний захист мирного релігійного життя.

Однак скарги щодо зміни підлеглості у 2019 році Європейський суд визнав неприйнятними через пропуск строку звернення (пункти 38- 45). По суті розглянуто обмеження користування храмом у період із 03.04.2018 до 01.04.2019 (пункт 72). Отже, це рішення не встановлює недійсності зміни підлеглості, не визначає склад громади села Тарасівка і не підтверджує виключності поданих позивачем списків. Його висновки про колективну свободу релігії та обов`язок захисту від перешкод суд враховує, проте вони не усувають необхідності довести порушення при прийнятті конкретного статуту.

Аргументи про фактичний доступ до храму не можуть бути відхилені лише тому, що протокол не містить прямої заборони відвідування. Однак і сама заява про такі перешкоди не доводить неправомочності всіх учасників зборів чи недійсності статуту. Суд не вирішує в цьому провадженні окремого спору про усунення перешкод у користуванні храмом і не робить висновку про правомірність будь-яких дій, які могли створювати такі перешкоди.

Посилання апелянта на постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 910/5983/22 та від 23.04.2026 у справі № 910/14325/24 суд оцінює з урахуванням результатів їх касаційного перегляду. Постановою Верховного Суду від 25.06.2026 у справі № 910/5983/22 відповідну апеляційну постанову скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Верховного Суду від 29.07.2026 у справі № 910/14325/24 також скасовано апеляційну постанову і направлено справу на новий апеляційний розгляд.

Зазначені касаційні рішення не є остаточним вирішенням відповідних позовів по суті та не доводять правомірності будь-якої зміни підлеглості. Водночас скасовані постанови апеляційного суду не можуть використовуватися як чинні судові акти, що наперед визначають результат цього спору. Істотне значення мають висновки Верховного Суду про необхідність досліджувати статутні правила, усі конкуруючі протоколи та списки, оцінювати їх достовірність і правильно розподіляти обов`язок доказування.

Верховний Суд у справі № 910/5983/22 звернув увагу на необхідність перевірки доказів складу громади, їхніх оригіналів і копій та кількісних показників. У справі № 910/14325/24 підкреслено необхідність оцінити заперечення проти доказів, на які посилався позивач, і неприпустимість покладення всього обов`язку доказування на відповідача без оцінки підстав тверджень позову. З цих постанов не випливає правила, за яким будь-який затверджений раніше список автоматично виключає членство всіх інших віруючих.

У цьому спорі суд не визнає списки позивача недостовірними тільки через заперечення відповідача, не запроваджує відсутнього у статуті кворуму та не ототожнює жителів села з членами парафії. Визначальним є те, що подані позивачем протоколи підтверджують волевиявлення та участь указаних у них осіб, але не доводять виключності цього складу; спірний протокол та його додатки засвідчують інше, значно ширше волевиявлення, а доводи скарги щодо їх неправомочності ґрунтуються переважно на неприйнятому судом тлумаченні попередніх списків як вичерпного реєстру.

Відтак немає підстав визнавати нову редакцію статуту недійсною лише через незгоду настоятеля або частини членів громади, відсутність схвалення попереднього архієрея, непроведення зборів під головуванням позивача чи відсутність учасників спірних зборів у наведених ним списках. Доводи щодо територіальної компетенції державного реєстратора також спростовуються спеціальним регулюванням, чинним на дату реєстраційної дії.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення обох позовних вимог. При цьому суд відзначає, що перевірка доводів скарги здійснена з урахуванням колективного виміру свободи віросповідання та необхідності оцінки статуту, протоколів, списків і реєстраційних документів у сукупності. Відмова в позові не ґрунтується на запереченні права ОСОБА_1 на судовий захист або на наданні переваги одній конфесії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування рішення за результатами перевірки доводів апеляційної скарги суд не встановив.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/12065/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і в строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.10.2026

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Андрієнко