Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №910/5263/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №910/5263/26

Суддя: Сітайло Л.Г.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. Справа №910/5263/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026

у справі №910/5263/26 (суддя Погрібна С.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" (далі - ТОВ "ХВА Груп") заборгованості у розмірі 106 376,56 грн, з яких: 62 808,89 грн - заборгованість за поставлену теплову енергію, 34 468,68 грн - три проценти річних, 9 098,99 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період з лютого 2021 року до грудня 2021 року утворилась заборгованість, яка становить 62 808,89 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 9 098,99 грн та три проценти річних у розмірі 34 468,68 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/5263/26 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ХВА Груп" на користь КП "Київтеплоенерго" 62 808, 89 грн заборгованості, 8 784,07 грн трьох процентів річних, 29 695,05 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 3 168,59 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 62 808,89 грн підлягають задоволенню. При цьому, за розрахунком місцевого господарського суду, за виключенням періоду заборони нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8 784,07 грн трьох процентів річних та 29 695,05 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ХВА Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/5263/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що наданий позивачем розрахунок основного боргу за теплову енергію за період з 02.2021 до 01.2026 не може вважатись обґрунтованим, оскільки як вбачається з розрахунку майже вся сума боргу нарахована за березень 2021 року (55 403,52 грн), що не відповідає дійсності. З інших документів, що долучені позивачем можна припустити, що вказана сума нарахувань в розрахунку боргу за березень 2021 року насправді нарахована за інші періоди. Зокрема, з деталізованої інформації про коригування нарахувань за теплову енергію вбачається, що в березні 2021 року порахували "добір" за періоди 2018-2020 року на суму 43 024,96 грн. Як вбачається з акту №3/2021-8242169-0101 і деталізованої інформації про коригування нарахувань за теплову енергію, фактично виконано нарахування за теплову енергію, спожиту в 2018-2020 роках.

На переконання скаржника, розрахунок вартості теплової енергії спожитої в 2018-2019 роках за тарифами, затвердженими 29.12.2020 році з урахуванням коєфіцієнтів, встановлених постановою від 10.11.2021 №1209 є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, апелянт вказує, що оскільки сума основної заборгованості в розмірі 62 808,89 грн є необґрунтованою, тому й нараховані на відповідну суму інфляційні втрати та проценти річних, з огляду на їх похідний характер, також не підлягають стягненню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ "ХВА Груп" у справі №910/5263/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

10.08.2026, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ХВА Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/5263/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5263/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 02.09.2026.

10.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5263/26.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відповідно до статуту КП "Київтеплоенерго", позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії.

ТОВ "ХВА Груп" є власником нежилих приміщень №№1, 2 (групи приміщень №31), №№1, 2 (групи приміщень №32 (в літ. А), загальною площею 133,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, буд. 2-6, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.01.2021 №24056005.

09.02.2021 КП "Київтеплоенерго" листом направило ТОВ "ХВА Груп" проєкт договору на постачання теплової енергії від 03.02.2021 №8242169-0101 з додатками до нього.

У супровідному листі позивача від 09.02.2021 №30/5/3/1888 зазначено, що у випадку не підписання та/або не повернення листа на адресу позивача договір на постачання теплової енергії від 03.02.2021, у встановлений статтею 181 Господарського кодексу України строк, пропозиція позивача буде вважатись прийнятою, в силу положень частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У той же час, матеріали справи не містять доказів підписання відповідачем зазначеного договору.

В свою чергу, відповідно до пункту 1.1 договору, його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплової установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору Теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах, згідно з додатком №1 до цього договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2022. Сторони дійшли згоди, що у відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.05.2018 (пункт 8.1 договору).

Також до зазначеного договору позивачем додані додатки до договору:

- додаток №1 - обсяги постачання теплової енергії абоненту;

- додаток №2 - Температурний графік роботи теплових мереж КП "Київтеплоенерго";

- додаток №3 - Тарифи на теплову енергію;

- додаток №4 - Порядок розрахунків за теплову енергію;

- додаток №7 - Умови припинення постачання теплової енергії;

- додаток №8 - Довідка по об`єкту ТОВ "ХВА Груп", опалення по якому здійснюється від теплових мереж станом на 01.05.2018;

- додаток №8 - Довідка про теплові навантаження по об`єкту теплопостачання ТОВ "ХВА Груп" станом на 01.05.2018.

Відповідно до розрахунку основного боргу за теплову енергію відповідач має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 62 808,89 грн, які нараховані за період лютого 2021 року по грудень 2021 року.

Як вбачається з деталізованої інформації про коригування нарахувань за теплову енергію ТОВ "ХВА Груп" (особовий рахунок №8242169-0101), у березні 2021 року відбулося нарахування 43 024,95 грн, у зв`язку з добором нарахувань за попередні періоди, зокрема, з жовтня 2018 року до квітня 2019 року, з жовтня 2019 року до квітня 2020 року та з жовтня 2020 року до січня 2021 року.

31.01.2026 КП "Київтеплоенерго" підписано акт звіряння розрахунків за теплову енергію за обліковим записом №8242169-0101, в якому вказано: сальдо розрахунків за теплову енергію, з урахуванням ПДВ станом на 01.01.2026 - дебет 62 808,89 грн та складено рахунок-фактуру №8242169-0101/2026-1 про сплату відповідачем зазначеної заборгованості у розмірі 62 808,89 грн.

Також КП "Київтеплоенерго" підписані акти приймання-передавання товарної продукції: за лютий 2021 року №2/2021-242169-0101 на суму 4 287,53 грн; за березень 2021 року №3/2021-242169-0101 на суму 55 403,52 грн; за квітень 2021 року №4/2021-242169-0101 на суму 1 531,92 грн; за червень 2021 року №6/2021-242169-0101 на суму (-) мінус 0,35 грн; за жовтень 2021 року №10/2021-242169-0101 на суму 1 133,54 грн; за грудень 2021 року №12/2021-242169-0101 на суму 454,70 грн; за червень 2023 року №6/2023-242169-0101 на суму (-) мінус 0,49 грн; за серпень 2023 року №8/2023-242169-0101 на суму (-) мінус 1,48 грн.

Зазначені акт звіряння розрахунків за теплову енергію за обліковим записом №8242169-0101 та акти приймання-передавання товарної продукції не місять підпису відповідача. Однак, матеріали справи не містять і зауважень відповідача в частині надання позивачем послуг за адресою споживання: м. Київ, вул. Новоукраїнська, буд. 2-6.

Також матеріали справи містять: облікові картки (договір №8242169-0101) про обсяги поставленої теплової енергії та її вартості за лютий 2021 року, за березень 2021 року, за квітень 2021 року, за червень 2021 року, за жовтень 2021 року, за грудень 2021 року, за червень 2023 року, за серпень 2023 року; довідки про нарахування за теплову енергію ТОВ "ХВА Груп" за договором №8242169-0101 за лютий 2021 року, за березень 2021 року, за квітень 2021 року, за червень 2021 року, за жовтень 2021 року, за грудень 2021 року, за червень 2023 року, за серпень 2023 року; корінці нарядів на включення та відключення (початок опалювального сезону та його кінець) за жовтень 2019 року, квітень 2020 року, жовтень 2020 року, квітень 2021 року, жовтень 2021 року; акти перевірки стану вузла обліку теплової енергії споживача за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, буд. 2/6; акти готовності вузла комерційного обліку споживача до роботи за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, буд. 2/6.

Звертаючись до суду з даним позовом КП "Київтеплоенерго" посилається на те, що відповідачем не сплачено вартість використаної теплової енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з лютого 2021 року до грудня 2021 року в розмірі 62 808,89 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 9 098,99 грн та три проценти річних у розмірі 34 468,68 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 4 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла станом на момент направлення відповідачу проєкту договору) договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

За приписами частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла станом на момент направлення відповідачу проєкту договору) відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 та в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, від 04.09.2022 у справі №201/1807/21, від 07.11.2023 у справі №643/17352/20, від 22.12.2023 у справі №607/2611/22, від 25.03.2024 у справі №462/1232/23.

В свою чергу, відповідач, який є власником зазначених вище нежитлових приміщень, після направлення йому проєкту договору на постачання теплової енергії не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача щодо відсутності укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії.

За приписами статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16).

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов вказаних договорів є факт отримання послуг споживачем.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач з 2013 року є власником нежилих приміщень №№1, 2 (групи приміщень №31), №№1, 2 (групи приміщень №32 (в літ. А), загальною площею 133,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, буд. 2-6, а тому останній має належним чином виконувати свій обов`язок щодо оплати послуг за постачання теплової енергії за вищезазначеною адресою.

Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів ненадання позивачем або надання неналежної якості послуги з постачання теплової енергії,

З огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, на відповідача, як боржника у зобов`язанні покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а позивач, як кредитор у зобов`язанні має право вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, з урахуванням наданого розрахунку, дати набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що з нього підлягає стягненню заборгованість за надані послуги.

Доводи відповідача про те, що позовні вимоги ґрунтуються на корінцях-нарядах та розрахунках, які є неналежними доказами, а розрахунки не підтверджені жодними первинними розрахунковими документами, суд першої інстанції правомірно відхилив і зазначив, що заперечуючи проти розрахунку позивача, відповідач свого контррозрахунку суду не надав.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоб суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.

Слід також зазначити, що відповідачем не надано жодних контррозрахунків і до суду апеляційної інстанції.

Доказів невідповідності здійснених позивачем розрахунків пропорційно опалювальній площі відповідача у приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, буд. 2-6, згідно відповідних засобів обліку теплової енергії до матеріалів справи також не надано.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення суми заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 62 808,89 грн, підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення по сплаті платежів за теплову енергію, позивачем на підставі статті 625 ЦК України, заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 34 468,68 грн трьох процентів річних та 9 098,99 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.02.2021 до 01.01.2026.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Перевіривши розрахунки вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 8 784,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 29 695,05 грн.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/5263/26 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга КП "Київтеплоенерго" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/5263/26, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на КП "Київтеплоенерго".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/5263/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/5263/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп".

4. Матеріали справи №910/5263/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua