Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/5766/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5766/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.

за участю представників:

від позивача: Медведський В. В.

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Національної поліції України

на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2026 (повне рішення складено: 07.08.2026)

у справі № 910/5766/26 (суддя Турчин С. О.)

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК-СПЕЦОДЯГ ГРУПП"

про стягнення 792 195, 68 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У травні 2026 року Національна поліція України (далі - Національна поліція, позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК-СПЕЦОДЯГ ГРУПП" (далі - ТОВ "КРОК-СПЕЦОДЯГ ГРУПП", відповідач) про стягнення 792 195,68 грн штрафних санкцій, з яких: 86 278,74 грн пені та 705 916,94 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 241НП про закупівлю аксесуарів для одягу (погони накладні) від 11.07.2025, а саме непоставкою товару у визначений договором строк.

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 86 278,74 грн пені, 183 015,50 грн штрафу у розмірі 7 % вартості товару та 522 901,44 грн штрафу у розмірі 20 % вартості невиконаного зобов`язання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2026 у справі № 910/5766/26 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "КРОК-СПЕЦОДЯГ ГРУПП" на користь Національної поліції 86 278,74 грн пені, 352 958,47 грн штрафу та 9 506,35 грн судового збору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачем встановленого договором строку поставки товару та правомірності нарахування позивачем штрафних санкцій.

Водночас, зменшуючи розмір штрафу на 50 % - до 352 958,47 грн, місцевий господарський суд врахував наведені відповідачем причини прострочення поставки товару, співвідношення заявленої позивачем суми штрафу з ціною договору та відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2026 у справі № 910/5766/26, Національна поліція звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 352 958,47 грн штрафу та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавав відзиву на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру неустойки, доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які могли б бути підставою для такого зменшення, та не висловлював заперечень проти заявлених позовних вимог.

Незважаючи на це, суд першої інстанції з власної ініціативи зменшив розмір штрафних санкцій на 50 %, фактично звільнивши відповідача від обов`язку доведення обставин, які могли б бути підставою для зменшення розміру неустойки.

На переконання скаржника, місцевий господарський суд безпідставно врахував посилання відповідача на відключення електроенергії та повітряні тривоги, оскільки останній не надав доказів на підтвердження цих обставин, їх безпосереднього впливу на виконання договірних зобов`язань, а також вжиття всіх можливих заходів для своєчасної поставки товару. Крім того, відповідач не звертався до позивача з ініціативою внесення змін до договору щодо строків поставки товару.

При цьому, на думку скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги особливого характеру договору, укладеного для забезпечення потреб Національної поліції, та того, що несвоєчасна поставка товару негативно впливає на виконання покладених на неї завдань в умовах воєнного стану.

Позиція іншого учасника справи

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 (колегією суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Демидової А. М., Владимиренко С. В.,) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2026 та призначено розгляд справи № 910/5766/26 на 21.10.2026.

Присутній у судовому засіданні 21.10.2026 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 21.10.2026 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції

11.07.2025 між Національною поліцією (покупець) та ТОВ "КРОК-СПЕЦОДЯГ ГРУПП" (постачальник) було укладено договір № 241НП про закупівлю аксесуарів для одягу (погони накладні) (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар оборонного призначення погони накладні (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18420000-9) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, вартість товару та ціна за одиницю товару визначається у специфікації товару (додаток № 1 до договору), а його асортимент в асортименті товару (додаток № 2 до договору).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна договору становить 2 614 507,20 грн, у тому числі ПДВ 435 751,20 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін до 10.11.2025 включно.

У п. 8.2.1 договору сторони погодили, що покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору у повному обсязі або частково та оплати товару (а у випадку оплати товару - вимагати повернення коштів) у разі, зокрема порушення постачальником своїх зобов`язань щодо строку (терміну) поставки товару та/або його якості.

У таких випадках договір вважається відповідно зміненим або розірваним в односторонньому порядку згідно з умовами викладеними в письмовому повідомленні покупця, надісланому на електронну пошту постачальника зазначену у розділі XVII цього договору, з накладанням КЕП уповноваженої особи покупця або врученому уповноваженій особі постачальника особисто під підпис за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання цього договору.

Датою отримання повідомлення вважається дата направлення такої кореспонденції стороні засобом електронного зв`язку згідно умов цього договору.

Аналогічні положення про право кожної із сторін в односторонньому порядку розірвати цей договір (відмовитись від цього договору) у разі істотного порушення договору (не виконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором) іншою стороною передбачено п. 8.5 договору.

Згідно з п. 9.2 договору відповідно до абзацу 3 частини першої статті 121-1 Бюджетного кодексу України за порушення строків (термінів) виконання зобов`язання, передбачених пунктом 5.1 цього договору з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

У разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язання за цим договором, що стало підставою для відмови покупця від цього договору повністю або частково згідно умов цього договору, з постачальника на користь покупця стягується штраф у розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 9.4 договору).

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару в встановлений договором строк.

Листом від 24.11.2025 вих № 175568-2025 позивач звернувся до відповідача. У вказаному листі позивач просив в термін до 27.11.2025 проінформувати відповідача про реальний граничний термін поставки товару.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 28.11.2025 вих № 28/11/25 повідомив, що затримка поставки товару відбувається внаслідок обставин, які не залежать від волі постачальника, а саме: постійні відключення електроенергії за адресою потужностей виробництва та постійні повітряні тривоги. Також відповідач повідомив, що поставка товару буде здійснена 30.01.2026.

04.12.2025 позивач направив відповідачу на електронну пошту повідомлення вих № 181977-2025 від 04.12.2025 про розірвання договору від 11.07.2025 № 214НП, у зв`язку з істотним порушенням його умов, а саме непоставкою товару у встановлений договором строк.

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач на підставі п. 9.2 договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача 86 278,74 грн пені та 183 015,50 грн 7% штрафу, а також на підставі п. 9.4 договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача 522 901,44 грн 20 % штрафу, що і стало причиною виникнення даного спору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач не виконав зобов`язання щодо поставки товару у встановлений договором строк, що стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 86 278,74 грн та штрафу у загальному розмірі 705 916,94 грн.

Суд першої інстанції визнав зазначені нарахування правомірними та арифметично правильними, однак, застосувавши ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшив розмір штрафу на 50 %, стягнувши з відповідача 352 958,47 грн штрафу та 86 278,74 грн пені.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є правомірність застосування судом першої інстанції ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру штрафу на 50 %, оскільки рішення в частині встановлення факту порушення договірних зобов`язань та правильності нарахування штрафних санкцій скаржником не оскаржується.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зміст наведеної норми свідчить, що суд має право зменшити розмір неустойки з урахуванням конкретних обставин справи, які мають істотне значення, з метою забезпечення розумного балансу інтересів сторін.

При цьому реалізація такого права не означає звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, а спрямована на недопущення очевидної неспівмірності між мірою відповідальності та обставинами допущеного порушення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на необхідність дотримання розумного балансу між інтересами кредитора та боржника, оскільки неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що обставини, які є підставою для зменшення розміру неустойки, у кожних конкретних правовідносинах мають індивідуальних характер, а тому і розмір, до якого суд зменшує неустойку, визначається в межах дискреційних повноважень суду з урахуванням встановлених та оцінених ним обставин справи.

Таким чином, визначення наявності підстав для зменшення неустойки та розміру такого зменшення належить до дискреційних повноважень суду, які реалізуються з урахуванням встановлених обставин справи та принципів справедливості, добросовісності, розумності й пропорційності.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що неподання відповідачем відзиву на позов, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та заперечень проти позовних вимог саме по собі унеможливлювало застосування судом першої інстанції ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Положення зазначеної норми не встановлюють обов`язковості подання боржником відповідного клопотання як передумови реалізації судом повноважень щодо зменшення розміру неустойки.

Водночас відсутність такого клопотання не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про зменшення неустойки, дослідити наявні у справі докази та надати їм належну правову оцінку.

Отже, сама лише обставина неподання відповідачем відповідного клопотання не свідчить про порушення судом першої інстанції принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства і не виключає можливості зменшення розміру неустойки за наявності встановлених законом підстав.

Щодо доводів скаржника про безпідставне врахування судом першої інстанції посилань відповідача на відключення електроенергії та повітряні тривоги колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 28.11.2025 повідомив позивача про обставини, які за його твердженням, вплинули на своєчасність виконання договірних зобов`язань.

Водночас сам по собі зазначений лист не підтверджує наявності обставин непереборної сили, їх тривалості, безпосереднього впливу на виконання конкретного договірного зобов`язання або об`єктивної неможливості його виконання у встановлений договором строк.

Разом із тим суд першої інстанції не звільнив відповідача від відповідальності за порушення умов договору та не визнав наведені ним обставинами підставою для такого звільнення, а врахував зміст відповідного листа в сукупності з іншими обставинами справи під час вирішення питання про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

При цьому колегія суддів виходить із того, що повідомлення відповідача про причини прострочення виконання договірних зобов`язань саме по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, однак підлягає оцінці судом у сукупності з іншими встановленими обставинами справи.

Суд апеляційної інстанції враховує, що загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій становить 792 195,68 грн, або приблизно 30,3 % ціни договору), тоді як після зменшення їх розміру судом першої інстанції сума штрафних санкцій становить 439 237,21 грн, або приблизно 16,8 % ціни договору.

Отже, зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % не звільняє відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, оскільки він залишається зобов`язаним сплатити позивачу значну суму штрафних санкцій, що забезпечує збереження їх стимулювальної та компенсаційної функції.

Водночас колегія суддів враховує, що суд першої інстанції не зменшив розмір нарахованої пені та стягнув її в повному обсязі, що також має значення для оцінки загального обсягу відповідальності відповідача за порушення договірних зобов`язань.

Стосовно доводів скаржника про неврахування особливого характеру договору, укладеного для забезпечення потреб Національної поліції в умовах воєнного стану, колегія суддів зазначає, що публічний характер закупівлі сам по собі не виключає можливості застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки зазначена норма не встановлює обмежень щодо її застосування залежно від правового статусу кредитора чи цільового призначення предмета договору.

Посилання скаржника на негативний вплив несвоєчасного постачання товару на виконання покладених на Національну поліцію завдань, колегією суддів відхиляє, оскільки скаржник не навів конкретних обставин та не надав належних доказів на підтвердження настання відповідних наслідків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань, які б обґрунтовували необхідність стягнення штрафу в повному заявленому розмірі.

Доводи скаржника про невстановлення судом першої інстанції майнового стану сторін не спростовують обґрунтованості висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, оскільки ч. 3 ст. 551 ЦК України не визначає майновий стан боржника обов`язковою передумовою застосування цієї норми.

Відсутність відповідних доказів сама собою не виключає можливості зменшення неустойки, якщо таке рішення ґрунтується на інших істотних обставинах справи, належним чином встановлених та оцінених судом.

У цій справі суд першої інстанції врахував характер допущеного порушення, публічний інтерес у належному виконанні договору, значний розмір нарахованих штрафних санкцій та їх співвідношення із ціною договору, одночасне застосування пені та двох різних видів штрафів, а також відсутність доказів заподіяння позивачу конкретних майнових збитків.

Оцінивши зазначені обставини в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість зменшення розміру штрафу на 50 %, оскільки таке зменшення забезпечує належний баланс інтересів сторін, не звільняє відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань та зберігає стимулювальну і компенсаційну функції неустойки.

Інші доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не свідчать про наявність для скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 269 ГПК України, колегія суддів не встановила неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які відповідно до закону є підставою для скасування або зміни судового рішення. У зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржене рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Аналогічний підхід викладено в рішенні ЄСПЛ від 28.10.2020 у справі "Трофимчук проти України".

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2026 у справі №910/5766/26 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 26.10.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко