Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №572/6885/25 — Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/6885/25

2/572/1037/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області –

одноособово суддя Березень Ю. В.

за участю секретаря судових засідань Тарасюк О. М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 22 959,86 грн. Свої вимоги обґрунтував тим, що 02 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8299777, згідно якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 9050 грн. зі сплатою процентів у розмірі 0.95% строком на 360 днів. Внаслідок порушення зобов`язання ОСОБА_1 заборгував позичальнику суму 22 959,86 грн. 27 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/03/25 за умовами яких позивач набув статусу нового кредитора стягувача за договором № 8299777 від 02 лютого 2025 року. Оскільки позивач на підставі договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року набув статусу нового кредитора – стягувача за договором, просив стягнути суму заборгованості з відповідача на його користь.

Ухвалою від 04 лютого 2026 року відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилався на те, що зазначений у позовній заяві банківський рахунок не належить відповідачу, факт здійснення йому грошового переказу не підтверджений. Крім цього, оскільки ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, він звільнений від сплати процентів та штрафних санкцій в силу ст. 14 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору та договору факторингу, які регулюються главами 71, 73 ЦК України.

02 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8299777, згідно якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 9050 грн. зі сплатою процентів у розмірі 0.95% строком на 360 днів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 959,86 грн., з яких 9050 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7 823,73 грн. - заборгованість за процентами, 4 525 грн. - заборгованість за неустойкою та 1 561,13 грн. – заборгованість за комісією.

27 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги № 27/03/25, відповідно до умов якого, акту прийому-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників позивач набув права грошової вимоги до відповідача, тобто статусу нового кредитора – стягувача за договором № 8299777 від 02 лютого 2025 року.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Оскільки, новий кредитор у зобов`язанні домовився з первісним кредитором про заміну кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення новому кредитору права вимоги по грошових зобов`язаннях позичальників первісного кредитора; була дотримана визначена законом форма зміни кредитора, позивачем надані письмові докази про передачу йому первісним кредитором документів щодо зобов`язань відповідача, суд вважає заявлену вимогу нового кредитора до боржника правомірною.

Щодо заперечень представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковальчука В. П. в частині непідтвердження факту отримання кредитних коштів та належності банківського рахунку, суд зазначає таке.

На підтвердження надання кредиту позивачем долучено Довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000089931/ТНПП від 26.11.2025, яка фіксує успішне перерахування коштів у розмірі 9 050,00 грн на картку № НОМЕР_1 . Сторона відповідача у відзиві зазначає, що вказаний рахунок ОСОБА_1 не належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Сама по собі заява відповідача про неналежність йому карткового рахунку не є безумовним доказом цієї обставини. Відповідачем, всупереч вимогам процесуального закону, не надано довідок від банківських установ про відсутність у нього відкритого рахунку із вказаними реквізитами або виписок з його дійсних рахунків за цей період. Оскільки кредитний договір № 8299777 від 02.02.2025 укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, верифікованого за номером телефону боржника, суд приходить до висновку, що факт транзакції та отримання коштів відповідачем є доведеним на основі стандарту більшої переконливості. Таким чином, вимога про стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) в розмірі 9 050,00 грн є правомірною та підлягає задоволенню, оскільки військова служба не звільняє від обов`язку повернення безпосередньо отриманих у позику коштів (ст. 1054 ЦК України).

Разом з тим, вирішуючи вимоги позивача про стягнення процентів (7 823,73 грн), неустойки (4 525,00 грн) та комісії (1 561,13 грн), суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На підтвердження наявності статусу військовослужбовця та права на відповідні пільги, сторона відповідача надала:

копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 25.10.2018;

копію довідки форми 5 від 29.11.2024 № 1843/18904;

копію довідки форми 5 від 04.02.2026 № 1488/249;

копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 21 січня 2020 року.

Оцінивши вказані документи в порядку ст. 89 ЦПК України, суд встановив, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем і проходить службу під час дії особливого періоду. Спірний кредитний договір не стосується придбання житлового фонду чи автомобіля, що є винятком із вказаного правила.

Оскільки норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є імперативними та мають вищу юридичну силу порівняно з умовами договору, нарахування позивачем процентів та неустойки (штрафу, пені) військовослужбовцю у період дії особливого періоду є незаконним.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 561,13 грн, суд зазначає, що у відповідності до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», будь-які додаткові супутні платежі та фінансові обтяження не можуть покладатися на військовослужбовця під час дії особливого періоду.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення процентів у сумі 7 823,73 грн, неустойки в сумі 4 525,00 грн та комісії в сумі 1 561,13 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (9 050,00 грн від заявлених 22 959,86 грн, що становить 39,42%) в сумі 954 грн. 83 коп.

На підставі ст. 526, 629, 1054, 1077 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», керуючись ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 9050 (дев`ять тисяч п`ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 83 коп. судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 жовтня 2026 року.

Суддя: Березень Ю. В.