Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №567/1692/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1692/26

Провадження №1-кп/567/168/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2026м.Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1

секретар - ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, укладену у кримінальному провадженні за №12026186170000043 від 09.06.2026 р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Малинськ Березнівського району Рівненської області, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 в порушення ч.1, ч.2 ст.7, ст.12, ч.1 ст.27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання та зберігання психотропних речовин, 08 червня 2026 року близько 14 год. 10 хв. незаконно придбав шляхом отримання поштового відправлення за №59001672240459 у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», що знаходиться за адресою: с.Плоске, вул.Острозька, 77 Острозької МТГ Рівненської області та який він незаконно зберігав у власному рюкзаку без мети збуту, для власного вживання, до моменту проведення огляду місця події, а саме до 14 год. 38 хв. 08 червня 2026 року за адресою: с.Плоске, вул.Острозька, 77 Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області, в ході якого у ОСОБА_4 вилучено поліетиленовий пакет із вмістом психотропної речовини - PVP, масою 2,019 грама, яка відповідно до списку №2 таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, відноситься до великого розміру особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

27.10.2026 року між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12026186170000043 від 09.06.2026 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України.

Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.309 КК України відносно обставин, викладених в обвинувальному акті від 30.09.2026 р., ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленого обвинувачення у судовому провадженні.

Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України - у виді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, вчиненого при обставинах, зазначених в обвинувальному акті від 30.09.2026 р., дав згоду на призначення узгодженого виду та розміру покарання. Пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду. Зазначив, що спроможний сплатити штраф у вищевказаному розмірі.

Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснив, що його підзахисний свою провину у вчинені злочину як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає, а тому не вбачає перешкод для затвердження такої угоди.

Вирішуючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відноситься до нетяжкого злочину, санкція якого передбачає альтернативні види покарання у виді штрафу або позбавлення волі.

Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.2 ст.309 КК України та загальним засадам призначення покарання.

Оцінюючи зміст угоди та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов`язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов`язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.

Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України та закону, обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України.

Також судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.

Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості судом не встановлено.

Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання та в підготовчому судовому засіданні не повідомив про наявність перешкод для його виконання.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи наведені доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, вважає доведеним у підготовчому судовому засіданні, що дії ОСОБА_4 обгрунтовано кваліфіковано за ч.2 ст.309 КК України як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту у великих розмірах, за якою належить призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке кваліфікується як нетяжкий злочин.

Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує, що він одружений, тимчасово непрацюючий, по місцю проживання характеризується позитивно.

Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» № 21 від 11.06.2026 р. ОСОБА_4 перебуває під спостереженням лікаря-психіатра та під спостереженням лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно обвинувального акту та угоди про визнання винуватості є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, водночас обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової експертизи у даному кримінальному провадженні становлять 3 850,88 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у вказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314, 374, 475 КПК України, -

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27.10.2026 року між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3 850,88 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Роз`яснити ОСОБА_4 про його обов`язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 27.10.2026 року та передбачену ст.389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.

Роз`яснити ОСОБА_4 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку.

Речові докази:

- спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 2780731, в середині якого знаходиться речовина PVP масою 2,019 гр., який передано на відповідальне зберігання до камери схову Відділення поліції №3 Рівненського РУП - знищити;

- сейф-пакет НПУ WAR1467028, в якому знаходиться поліетиленовий пакет з биркою «Нова ПОШТА», який передано на відповідальне зберігання до камери схову Відділення поліції №3 Рівненського РУП - знищити;

- конверт НПУ СУ, який опечатано відтиском печатки №202 «Для пакетів», в середині якого знаходиться змив із поверхні сліп-пакету з кристалічною речовиною, який передано на відповідальне зберігання до камери схову Відділення поліції №3 Рівненського РУП - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_1