Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №564/4565/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4565/26

26 жовтня 2026 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Снітчук Р. М., розглянувши матеріали, що надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , заступника командира батальйону з озброєння стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення ЛВР №1069 від 16.10.2026 10 жовтня 2026 року капітан ОСОБА_1 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що тимчасово дислокується на території НОМЕР_3 загальновійськового полігону військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ), будучи військовою службовою особою, заступником командира стрілецького батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_1 , в умовах особливого періоду, виявив недбале ставлення до військової служби, належним чином не виконував свої службові обов`язки за посадою, зокрема, не забезпечив належного контролю за особовим складом військової частини НОМЕР_1 , який 09.10.2026 близько 19 год. 00 хв. вибув з АДРЕСА_3 до НОМЕР_3 навчального центру, був завантажений та розмістився в визначеному потязі на вибуття до АДРЕСА_2 . Внаслідок чого 10 жовтня 2026 року особовий склад прибув до локації " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", АДРЕСА_2 у неповному складі, зокрема 13 осіб, підпорядкованих йому військовослужбовців при переміщенні самовільно залишили розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , чим порушив положення Військової присяги, ст. 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2,3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст.172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, винним себе визнав.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.172-15 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обов`язковою не визнана.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Із доповідей про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 (без зброї) вбачається, що 13 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 під час переміщення з пункту постійної дислокації ( АДРЕСА_3 ) до НОМЕР_3 навчального центру (локація " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", АДРЕСА_2 ) самовільно залишили військову частину.

Разом із тим суду не надано переконливих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Зокрема, у протоколі не зазначено та не надано доказів недбалого ставлення ОСОБА_1 до військової служби, наслідків, які настали в результаті таких дій. До матеріалів справи не долучено наказу про відрядження ОСОБА_1 , покладення на нього обов`язків щодо контролю під час переміщення військовослужбовців, їх кількості, інших відповідальних за переміщення особового складу осіб, відповідальних осіб за їх супровід. Фабула протоколу про адміністративне правопорушення не містить всіх істотних ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, висунуте особі обвинувачення не конкретизоване.

Із викладеної суті правопорушення не зрозуміло, які саме дії мав вчинити ОСОБА_1 , але їх не вчинив або у чому полягала його бездіяльність, що призвело до вчинення вказаних правопорушень.

Крім того, доказів, які б вказували та наявність причинно-наслідкового зв`язку дій чи бездіяльності ОСОБА_1 із наслідками, що настали, у виді самовільного залишення 13 військовослужбовцями військової частини під час їх переміщення до іншого пункту дислокації не надано.

Із наданих суду доказів неможливо встановити істотні обставини справи, повно та всебічно з`ясувати їх.

Відтак, вважаю, що ОСОБА_1 з об`єктивних, незалежних від нього причин не міг забезпечити належний контроль за наявністю особового складу, дотримання військової дисципліни, вжиття превентивних заходів, роз`яснювальної роботи з метою запобігання самовільного залишення військовослужбовцями військової частини у період, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, та в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, відсутній.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У рішенні ЄСПЛ від 06.06.2018 року у справі «Михайлова проти України» зазначено, що в ситуації, коли за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, суд вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обгрунтовані сумніви у безсторонності суду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Таким чином встановлено, що достатніх доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не надано.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, вважаю за вірне провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 172-15, п. 1 ст. 247 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити за відсутністю події і складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги .

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

Суддя: Снітчук Р.М.