Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №542/1605/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1605/26

Провадження № 2/542/994/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді – Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання – Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення боргу за кредитними договорами та просить стягнути з відповідача:

-за кредитним договором №45884479 від 19.01.2026 суму заборгованості в розмірі 19798,80 грн., з яких: 6000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 838,80 грн. - заборгованість за відсотками, 12000,00 грн. - заборгованість за пенею, 960,00 грн. – комісія за надання позики;

-за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026 суму заборгованості в розмірі 17840,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 5840,00 грн. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн. - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня);

- за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026 суму заборгованості в розмірі 15395,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 15,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту, 4380,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Позов мотивовано тим, що 19 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №45884479.

24.06.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №24/06/26, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідача у розмірі 19798,80 грн., з яких: 6000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 838,80 грн. - заборгованість за відсотками, 12000,00 грн. - заборгованість за пенею, 960,00 грн. – комісія за надання позики.

Крім того, 19 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2984100.

25.06.2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №25062026/1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ«ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідача у розмірі 17840,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 5840,00 грн. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн. - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Також 28 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6123786.

25.05.2026 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №25052026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема, до відповідача у розмірі 15395,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 15,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту, 4380,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Посилаються на те, що всупереч умовам кредитних договорів, незаважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 53033,80 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 14.08.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 120).

Ухвалою суду від 17.09.2026 року відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та предствника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пузіна Д.М. про витребування доказів (а.с. 176-178).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 122, 180), в позові та у відповіді на відзив просив справу розглядати у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача адвокат Пузін Д.М. в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 123, 124, 183, 185). Надавши заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 186).

Також представником відповідача адвокатом Пузіним Д.М. 28.08.2026 року був наданий відзив на позовну заяву (а.с. 130-135), в якому він просить відмовити повністю у задоволенні позову, а у разі якщо суд дійде висновку про доведеність окремих складових вимог, застосувати наведений у відзиві контррозрахунок, виключити 26000,00 грн неустойки, 10220,00 грн комісій за обслуговування та майбутні частини тіла кредитів, строк сплати яких не настав, і відмовити у позові в цій частині, посилаючись недоведеність сукупності обставин, які повинен довести саме позивач: належного укладення кожного електронного договору на конкретних умовах, фактичного надання кредитних коштів, настання строку виконання саме в заявленому обсязі, правомірності кожної складової заборгованості, дотримання порядку дострокового стягнення, а також переходу до позивача права вимоги в тому обсязі, в якому воно заявлене.

Так, щодо договору №6123786, зазначає, що позивач просить стягнути всі 5000,00 грн тіла кредиту вже у серпні 2026 року, тоді як договір та його графік встановлюють кінцевий строк повернення 23.01.2027. До 27.07.2026 за графіком із тіла кредиту настав строк сплати лише десяти платежів по 5 грн, тобто 50 грн. Решта 4950 грн на дату звернення до суду за первісним графіком ще не була прострочена.

За договором № 2984100 сума кредиту становить 4000,00 грн, а остаточна дата погашення — 05.01.2027. Графік передбачає погашення тіла кредиту по 4 грн у проміжних платежах і 3916 грн останнім платежем. Станом на 06.08.2026 настали строки сплати одинадцяти платежів по 4 грн — 44 грн. Тому вимога про стягнення 4000 грн основного боргу суперечить самому графіку, якщо позивач не доведе належну реалізацію передбаченого п. 2.4.3 права на дострокове повернення.

Пункт 2.4.3 договору допускає дострокову вимогу лише за спеціальною процедурою. Кредитодавець повинен письмово повідомити позичальника про затримку, вказати дії для усунення порушення і строк, а дострокові суми стають такими, що підлягають сплаті, протягом 30 календарних днів.

У матеріалах же позову відсутній належний доказ такої індивідуальної письмової вимоги, її змісту та отримання, а також доказ спливу 30-денного строку. Саме відступлення права вимоги фактору не є автоматичним прискоренням строку виконання зобов`язання.

Також зазначає, що позичальник звільнений від сплати 6000 грн неустойки за договором № 6123786, 12000 грн пені за договором № 45884479 та 8000 грн неустойки за договором № 2984100, оскільки вони нараховані під час дії воєнного стану.

Крім того, вказує, що у договорі № 6123786 заявлено 4380 грн комісії за обслуговування кредиту, а в договорі № 2984100 — 5840 грн. При цьому опис «обслуговування» фактично охоплює ведення обліку заборгованості, надання інформації в особистому кабінеті, формування графіка, нагадування, повідомлення про платежі, підтримку та інші дії, які кредитодавець здійснює насамперед для адміністрування власного кредитного портфеля або які законом повинні надаватися споживачу безоплатно у визначеному обсязі.

Щодо посинь позивача на три договори факторингу зазначає, що за кожним договором перехід права вимоги пов`язаний із підписанням акту приймання-передачі відповідного Реєстру боржників. Отже, предметом доказування є не лише існування рамкового договору факторингу, а й конкретний акт, конкретний реєстр, ідентифікація відповідача та договору, обсяг вимоги, дата переходу, а також відповідність цих документів оригіналам.

Таким чином, вказує, що позов у заявленому розмірі не може бути задоволений. Майже половина ціни позову— 26000 грн складається з пені та неустойки, прямо забороненої до стягнення під час воєнного стану. Ще 10220 грн — комісії за обслуговування, правомірність яких позивач повинен довести через існування конкретної окремої платної послуги. За двома довгостроковими договорами кредитор заявив до стягнення повне тіло до настання кінцевого строку 2027 року, не надавши належного доказу письмової дострокової вимоги і спливу 30-денного строку. Додатково електронна форма трьох договорів потребує перевірки оригіналів та технічних доказів.

31.08.2026 року представником позивача було надано відповідь на відзив (а.с. 139-150), в якій він зазначив про те, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказані договори є дійсними та ніким не скасованими.

Повідомляє, що позивач не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення

відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеними договорами, щодо яких виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договорів чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було.

Наголошує, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що він не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 19.01.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №45884479, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 6000,00 грн., строком на 30 днів, процентна ставка 0,466% (фіксована) (а.с. 39-46).

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 34308.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 46 на звороті-47) загальна вартість кредиту становить 7798,80 грн., з яких сума кредиту 6000 грн.; сума нарахованих процентів за користування кредитом 838,80 грн.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 49-50).

Як вбачається з довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 08.07.2026 року №КД-000107990 (а.с.51) підтверджено платіжної операції 19.01.2026 року на суму 6000 грн., отримувач ОСОБА_2 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Крім того, 19 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №2984100, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн., строком на 351 день, з процентною ставкою 0,97% річних (а.с. 70-75).

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 731301.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 78-79).

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 4000 грн. відповідачу підтверджується платіжним дорученням (а.с. 82), зі змісту якого вбачається, що платником ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» здійснено переказ коштів згідно договору №2984100, отримувач ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , платіжна карта № НОМЕР_1 .

Також, 28 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №6123786, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн., строком на 360 днів, денна процентна ставка 0,89% (а.с. 10-15).

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 618757.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 18-19).

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 5000 грн. відповідачу підтверджується платіжним дорученням (а.с. 22), зі змісту якого вбачається, що платником ТОВ "Мілоан" здійснено переказ коштів згідно договору №6123786, отримувач ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , платіжна карта № НОМЕР_3 .

Доказів на спростування факту укладення вказаних договорів та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Щодо укладення кредитних договорів в електронному вигляді.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікаторомце дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з матеріалів справи, кредитні договори від 19.01.2026 року №45884479 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , від 19.01.2026 року №2984100 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 та від 28.01.2026 року №6123786 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 були підписані шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника.

Так, у вищезазначених кредитних договорах вказано, зокрема позичальник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; податковий номер: НОМЕР_2 ; одноразові ідентифікатори.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних: ОСОБА_1 в зазначених договорах матеріали справи не містять.

Таким чином, вказані договори підписані за допомогою електроного підпису, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (його паспортних даних, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитних договорів від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.

Щодо аргументів представника відповідача про необхідність дослідження оригіналів письмових та електронних доказів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України у разі подання копії письмового доказу суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати його оригінал. Якщо оригінал не подано, а відповідність копії оригіналу обґрунтовано поставлена під сумнів, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 100 ЦПК України врегульовано порядок подання та дослідження електронних доказів.

Зокрема, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у передбаченому законом порядку, а у разі подання копії електронного доказу суд може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати його оригінал. Неподання оригіналу має наслідком неврахування доказу тоді, коли відповідність поданої копії оригіналу викликає обґрунтований сумнів.

Саме по собі подання письмового чи електронного доказу у копії не означає його недопустимості.

Так, ухвалою суду від 17.09.2026 року було відмовлено в задоволенні клопотання про витребуванні оригіналів письмових та електронних доказів, зокрема, й через те, що представником відповідача не наведено достатнього обґрунтування в чому саме полягають обґрунтовані сумніви відповідача наданим позивачем доказам, а також ту обставину, що ці сумніви не можуть бути усунені.

Так, заперечення представника відповідача не зводяться до незгоди з фактом укладення кредитних договорів та отримання кредитних коштів за ними, а також не містять посилань на конкретні розбіжності між поданими до матеріалів справи копіями кредитних договорів з додатками, графіку, заяв на отримання кредитів, паспортів споживчого кредиту та іншими документами.

Дані кредитних договорів, заяв, паспортів споживчого кредиту, інформації BankID НБУ, інформаційного повідомлення та листа платіжної установи, платіжних доручень взаємно узгоджуються за персональними даними позичальника, номером телефону, реквізитами платіжного засобу, датою укладення договору, сумою кредиту та номером кредитного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для встановлення обставин укладення договорів та надання кредитів.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за вказаними кредитними договорами.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що 24 червня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №24/06/26, відповідно до якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 57-61).

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 24.06.2026 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитним договором №45884479- боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом 19798,80 грн. (а.с. 64).

25 червня 2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу №25062026/1, відповідно до умов якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгнованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності), згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 84-88).

Відповідно до Реєстру боржників від 25.06.206 до ТОВ "ФК "ЄАПБ" перейшло право вимоги за кредитним договором №2984100 - боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом 17840,00 грн. (а.с. 92).

25 травня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу №25052026, відповідно до умов якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгнованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності), згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 24-28).

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 25.05.2026 до ТОВ "ФК "ЄАПБ" перейшло право вимоги за кредитним договором №6123786 - боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом 15395,00 грн. (а.с. 32).

Надані копії договорів факторингів та витяги з реєстрів боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах та підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №45884479 від 19.01.2026, №2984100 від 19.01.2026 та №6123786 від 28.01.2026 року.

Також позивачем надано докази сплати ціни продажу фактором відповідним клієнтам за договорами факторингу, зокрема Платіжна інструкція від 26 травня 2026 року №111 щодо сплати згідно з Договором факторингу №25052026 від 25 травня 2026 року (а.с. 31), платіжна інструкція від 29 червня 2026 №138 щодо сплати згідно з Договором факторингу №24/06/26 від 24 червня 2026 року (а.с. 63) та платіжна інструкція від 30 червня 2026 №151 щодо сплати згідго з Договором факторингу №25062026/1 від 25 червня 2026 року (а.с. 91).

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитними договорами, а договори факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочинів, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №45884479 від 19.01.2026, №2984100 від 19.01.2026 та №6123786 від 28.01.2026 року.

Щодо виконання взятих зобов`язань за кредитними договорами відповідачем.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має таку заборгованість, а саме:

-за кредитним договором №45884479 від 19.01.2026 в розмірі 19798,80 грн., з яких: 6000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 838,80 грн. - заборгованість за відсотками, 12000,00 грн. - заборгованість за пенею, 960,00 грн. – комісія за надання позики;

-за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026 в розмірі 17840,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість за основною сумою боргу, 5840,00 грн. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн. - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня);

- за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026 в розмірі 15395,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 15,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту, 4380,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №45884479 від 19.01.2026 року.

Так, судом встановлено, що за вказаним договором відповідач отримав кредитні кошти в сумі 6000 грн., належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування, матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаним договорам, підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Так, за умовами договору №45884479 від 19 січня 2026 року укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 6000 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 0,466% по 17.02.2026 року (а.с. 39-46).

Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» має право на нарахування та стягнення процентів за період визначений кредитним договором користування кредитними коштами, а саме за 30 днів - з 19.01.2026 року по 17.02.2026 року, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок (0,466% на добу) становить 838,80 (6000*0,466/100*30) грн. З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що саме за наведеною відсотковою ставкою та в межах строку кредитування здійснений розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом за вказаним кредитним договором (а.с. 53-55).

Крім того, за умовами п.п.2.2.4. кредитного договору №45884479 від 19.01.2026 року, сторонами погоджено комісію за надання кредиту 16% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 960,00 грн.), за умовами кредитного договору №6123786 від 28.01.2026 року, сторонами погоджено комісію в сумі 15,00 грн., отже такі суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту за договором про споживчий кредит №2984100 від 19.01.2026 року з ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» в розмірі 4000 грн. та за договором про споживчий кредит №6123786 від 28.01.2026 з ТОВ «Мілоан» в розмірі 5000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до п.1.3 Договору про споживчий кредит №2984100, укладеного 19 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 , сторони сторони погодили, що строк кредиту становить 351 днів. При цьому періодичність платежів зі сплати повернення кредиту, сплти комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом мають здійснюватися відповідно до Графіку платежів (Додаток №1) (п.1.4 договору). Остаточний термін повернення кредиту є 05.01.2027 року (а.с. 70-75).

Як вбачається з графіку платежів, позикодавець та ОСОБА_1 узгодили щомісячний платіж в сумі 588 грн., частина з якого йде на сплату тіла кредиту – 4 грн, а решта на погашення комісії за обслуговування кредитної заборговності. Остаточне повернення суми тіла кредиту визначено 05.01.2027 року в розмірі 3916 грн (а.с.76).

Відповідно до п.1.3 Договору про споживчий кредит №6123786 від 28.01.2026 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мілоан» та ОСОБА_1 , сторони сторони погодили, що строк кредиту становить 360 днів. При цьому періодичність платежів зі сплати повернення кредиту, сплти комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом мають здійснюватися відповідно до Графіку платежів (Додаток №1) (п.1.4 договору). Остаточний термін повернення кредиту є 23.01.2027 року (а.с. 10-15).

Як вбачається з графіку платежів, позикодавець та ОСОБА_1 узгодили щомісячний платіж в сумі 735 грн., частина з якого йде на сплату тіла кредиту – 5 грн, а решта на погашення комісії за обслуговування кредитної заборговності. Остаточне повернення суми тіла кредиту визначено 23.01.2027 року в розмірі 4895 грн (а.с.16).

При цьому порядок дострокового повернення кредиту з ініціативи кредитодавця у разі порушення позичальником умов договору врегульований, зокрема, пунктами 2.4.3 кредитного договору №6123786 від 28.01.2026 та кредитного договору №2984100, укладеного 19 січня 2026 року.

Так, п.2.4.3 передбачено, що у разі затриманння позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо Кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються Позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов Договору, вимога Кредитодавця втрачає чинність.

Крім того, укладений між сторонами кредитний договір є споживчим, а відтак врегульований положеннями Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні та поширюється на спірні правовідносини.

За змістом ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Отже, відповідно до умов договорів та в силу імперативних вимог Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримки позичальником сплати частини кредиту та/або процентів, кредитодавець наділений правом вимагати дострокового повернення споживчого кредиту в повному обсязі.

Однак, для реалізації цього права кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку, надіславши відповідну вимогу із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення. Договором та законом передбачено, що дострокове повернення споживчого кредиту або усунення порушень здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, зокрема додатків до позовної заяви позивач звернувся до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості по тілу кредиту до спливу погодженого сторонами строку кредитування за договором № 2984100 - 05 січня 2027 року та за договором №6123786 – 23.01.2027 року.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що кредитодавець на виконання вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» та умов п. 2.4.3 договорів формував та направляв на адресу ОСОБА_1 письмові вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту чи повідомлення про затримку сплати та необхідність її усунення.

За таких обставин, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення споживчого кредиту, не пред`явивши відповідачу обов`язкової попередньої письмової вимоги про дострокове повернення коштів, передбаченої частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», та не надавши строку на усунення порушень, у позичальника, станом на день звернення кредитора до суду, не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, строк сплати яких ще не настав за Графіком платежів, а у кредитодавця відсутнє право вимоги про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а відтак вимога стосовно стягнення коштів, строк повернення яких ще не настав, задоволенню не підлягає.

Отже, оскільки позивач не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, з відповідача за вказаними договорами підлягає стягненню прострочена заборгованість за тілом кредиту, яка виникла та існувала на час звернення позивача до суду та яка становить: за договором №6123786 від 28.01.2026 – 50 грн та за договором №2984100 від 19 січня 2026 року – 48 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в сумі 5840,00 грн. за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026 та в сумі 4380,00 грн. за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026, суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Як зазначалось вище згідно п.п.1.5.2 вищевказаних кредитних договорів, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 12848,00 грн. за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026 та 16060,00 грн. за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026, що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Як вказано в розділі терміни та визначення вищевказаних кредитних договорів, Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цих Договорів винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Одночасно, згідно з п.п.3.1.3 кредитних договорів, протягом всього строку кредитування надавати Позичальнику сервіси за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення Позичальника але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов Договору, Кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані Позичальником у зверненні канали комунікації.

При цьому слід зазначити, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026, заборгованість ОСОБА_1 по комісії за обслуговування кредиту становить 5840 грн. та за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026 - 4380 грн.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

При цьому, позивач не зазначив та не надав доказів наявності витрат у розмірі 5840 грн та 4380 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а виключно зазначено перелік можливих послуг. Вказані у договорах послуги, за які передбачено стягнення комісії і відносяться до обов`язків кредитодавця та позичальника та такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Отже позивач, встановивши у кредитних договорах сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 5840 грн та 4380 грн., що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, не надав доказів реального надання і переліку конкретних послуг фактично наданих споживачу, необхідності їх надання в розумінні ст.8, 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Не зазначені такі послуги і в Графіку платежів, які є додатками до вищевказаних кредитних договорів.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 5840 грн. за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026 та в розмірі 4380 грн. за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026 є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь неустойки (пені, штрафу): в розмірі 12000,00 грн. за кредитним договором №45884479 від 19.01.2026 року, в розмірі 8000,00 грн. за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026 року, в розмірі 6000,00 грн. за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлано, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, в наданих розрахунках заборгованості зазначено, що пеня нарахована за період з 18.02.2026 по 08.04.2026 за кредитним договором №45884479 від 19.01.2026 року (а.с. 53-55); штраф нараховані: 27.02.2026, 14.03.2026, 29.03.2026, 13.04.2026, 28.04.2026, 13.05.2026, 28.05.2026, 12.06.2026 за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026 року (а.с. 83) та 02.03.2026, 17.03.2026, 01.04.2026, 16.04.2026, 01.05.2026, 16.05.2026 за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026 року (а.с. 23), тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Отже, позивачем не враховано вищевказаних положень Закону України «Про споживче кредитування» і перехідних положень ЦК України та безпідставно нараховано неустойку (штраф, пеню) за невиконання/неналежного виконання зобов`язання, а тому вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу/пені в розмірі 6000,00 грн., 12000,00 грн. та 8000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має заборгованість 7911,80 грн., а саме:

- за кредитним договором №45884479 від 19.01.2026 в розмірі 7798,80 грн., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 6000 грн., заборгованості за відсотками 838,80 грн., заборгованості за комісією за надання кредиту 960,00 грн.;

- за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026 в розмірі 48,00 грн за основною сумою боргу;

- за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026 в розмірі 65,00 грн, що складається з заборгованості за основною сумою боргу 50,00 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту 15,00 грн.

Таким чином, оскільки відповідач не виконує умов кредитних договорів, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а відповідач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7911,80 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 14,92% з розрахунку: 7911,80 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 53033,80 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 14,92% (відсоток задоволених позовних вимог).

Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 397,23 грн. з розрахунку: 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 14,92% (відсоток задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 7911 (сім тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 80 коп., а саме:

- за кредитним договором №45884479 від 19.01.2026 в розмірі 7798 (сім тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн. 80 коп., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 6000 грн., заборгованості за відсотками 838,80 грн., заборгованості за комісією за надання кредиту 960,00 грн.;

- за кредитним договором №2984100 від 19.01.2026 в розмірі 48 (сорок вісім) грн. 00 коп. за основною сумою боргу;

- за кредитним договором №6123786 від 28.01.2026 в розмірі 65 (шістдесят п`ять) грн. 00 коп., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 50 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту 15,00 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 397 (триста дев`яносто сім) грн. 23 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, буд.2, м.Бровари, 07400, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача: адвокат Пузін Денис Миколайович, адреса робочого місця адвоката: просп. Соборний, 160, каб.7.1, м.Запоріжжя, Запорізької області.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва