Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №553/2886/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2886/26

Провадження № 2/553/1980/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.10.2026м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Москаленко В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Черняєвої Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

в с т а н о в и в:

13.07.2026 позивач звернувся до Подільського районного суду міста Полтави з позовом до відповідачки про зменшення розміру аліментів в якому просив зменшити розмір аліментів ,що стягуються з нього на підставі рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 17.01.2025 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 всіх видів доходів на 1/6 частини заробітної плати щомісячно.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 10.08.2026 було відкрито провадження у справі,постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ковтун Л.О. не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Правом на подання відзиву не скористалась.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України,учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 04.12.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати з матір`ю ОСОБА_2 .

17.01.2025 рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 були задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.10.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Отже, позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з нього стягуються аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу).

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від

того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зістаттею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150,180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те,що на даний час змінилися обставини з яких суд виходив при призначенні аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , зважаючи на те, що сімейний стан та склад сім`ї позивача змінився, що призвело до збільшення матеріального забезпечення. Тому визначений рішення суду розмір аліментів для позивача є обтяжливим.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 30.12.2025 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України.

Від даного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія

НОМЕР_2 від 05.05.2026, видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

З огляду на вище викладені обставини, позивач зазначав про те, що на даний час його дружина ОСОБА_5 є тимчасово непрацездатною після пологів та перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, тому на позивача лягло повне матеріальне забезпечення сім`ї, дружини та новонародженого сина, а також, дитини дружини від першого шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому , як зазначалось в позові стороною позивача наразі сплачувати розмір аліментів у розмірі визначеному судом, є обтяжливо, та втягує новостворену сім`ю у боргові зобов`язання.

Стороною позивача вказувалось про те, що позивач ОСОБА_1 є єдиним годувальником новоствореної сім`ї, так як на його утриманні перебувають непрацездатні члени сім`ї., стверджуючи при цьому, про те, що вони з ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбу, тому і на позивачеві крім рідного батька дитини від першого шлюбу - ОСОБА_7 лежить обов`язок по його утриманню.

Зміна сімейного стану позивача безпосередньо вплинула на структуру щомісячних витрат ОСОБА_1 . Виникнення обов`язків щодо утримання новонародженої дитини та дружини, що перебуває у декретній відпустці, призвело до того, що значна частина заробітку позивача витрачається на забезпечення базових потреб нової сім`ї. Тому, сплата аліментів у частці від доходу визначеному рішенням суду, розрахована без урахування цих обставин, що призводить до дисбалансу, при якому можливості позивача забезпечити гідне існування нової сім`ї об`єктивно звузилося. Зміна сімейного стану позивача спричинила і зміну матеріального стану останнього, так як у останнього виник обов`язок з утримання новонародженої дитини, утримання дружини, яка перебуває у декретній відпустці, виникнення у позивача обов`язку з утримання пасинка та непрацездатних батьків - пенсіонерів. При цьому, позивачем вказувалось про те, що у дружини позивача ОСОБА_1 наявні кредитні зобов`язання перед АТ «ПриватБанк» у розмірі 200 000 грн, фактичне погашення яких також здійснюється за рахунок коштів ОСОБА_1 , що додаткового впливає на його матеріальний стан.

Відповідачка ж має статус фізичної особи - підприємця, отримує дохід від підприємницької діяльності, є власницею квартири, а її матеріальне становище є кращим порівняно з матеріальним становищем позивача.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов`язкової сукупності наступних обставин.

По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника, в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов`язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо).

По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.

По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені ст. 182 СК України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з цим позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів позивач вказував на те, що в нього змінився сімейний стан, оскільки він утримує новонароджену дитину та дружину, яка перебуває у декретній відпустці. При цьому, зміна сімейного стану спричинила виникнення у цього обов`язку з утримання пасинка - ОСОБА_7 та утримання непрацездатних батьків - пенсіонерів.

Однак, позивач не надав суду будь-яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився, порівняно із майновим станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів,як не надав доказів того,що непрацездатні батьки -пенсіонери знаходяться на його утриманні.

Суд вважає, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини сторін, у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще одну дитину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_3 та суперечитиме її інтересам.

Лише зміна сімейного стану платника аліментів не є безумовною підставою для зміни

розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини, порівняно з іншими.

Суд бере до уваги, що доказів погіршення матеріального стану позивачем не надано, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про доходи позивача, матеріальний стан, стан здоров`я, тощо. Також позивачем не доведено, що з нього здійснюється примусове стягнення за зазначеними вище рішеннями суду та в якому розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зістаттею 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20 зазначив, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язки з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позивача та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Суд вказує ,що розмір аліментів, які стягнуті з позивача на користь відповідача на утримання сина, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 і суперечитиме її інтересам.

Таку ж позицію висловлює Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19.

За таких обставин , суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану наявність іншої дитини - не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Керуючись ст.2,5,7,12,13,17,80,81,247,280,354ЦПК України

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - в повному обсязі.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його

проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , електрона адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко