Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №367/3440/17 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3440/17

Провадження №2/367/1894/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2026 року року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Анатолій Володимирович про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Анатолій Володимирович про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, в якій зазначено, що згідно з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 року, рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.04.2011 р., ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2011 року, постановою Верховного Суду України від 11.06.2012 року, за ним було визнано право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,15 га розташованої по АДРЕСА_1 . 04.03.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В., про що внесено запис до реєстру за № 404. Зокрема, предметом даного договору слугувала земельна ділянка площею 0,0388 га розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945900:01:075:8819, яка належала ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 747 від 20.07.2012 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №302562. Проте, на момент укладення (04.03.2015 р.) між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, земельна ділянка, яка стала предметом продажу, перебувала в обтяженні та щодо неї вівся судовий спір. Про що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як сторонам у справі, було відомо. Водночас, фактично - ОСОБА_4 було відчужено земельну ділянку, яка розташована під будинком АДРЕСА_1 , власником 1/2 якого він є. ОСОБА_4 не зважаючи на наявне право власності не мала права відчужувати дану земельну ділянку. Відчуження земельної ділянки ОСОБА_2 призвело до порушення його прав, як власника будинку та земельної ділянки, оскільки унеможливлює виконання судового рішення. Окрім того, звертає увагу суду на те, що ОСОБА_5 , з метою створення обставин, з урахуванням яких виконати судові рішення згідно з якими за ним було визнано право власності на 1/2 спірного будинку та земельної ділянки, буде неможливо, без його відома та погодження було здійснено поділ земельної ділянки площею 0,15 га, на дві роздільні ділянки площею 0,1112 га та площею 0,0388 га, підставою такого розподілу слугувала заява ОСОБА_5 до відділу Держкомзему у м. Ірпені Київської обл. заява № 82 від 30.01.2012 року про поділ (зміну). Після чого, користуючись виданими в результаті поділу державними актами на право власності на земельні ділянки ОСОБА_5 на підставі договорів дарування № 719 від 18.07.2012 року, № 747 від 20.07.2012 року відчужила їх дочці - ОСОБА_4 . Таким чином, в результаті незаконних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , його було позбавлено права власності на майно, а саме частину (1/2) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником якої він є. З урахуванням цих обставин він звернувся до Ірпінського міського суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Гостомельської селищної ради Київської обл., Управління держземагенства у м. Ірпені Київської обл., третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Анатолій Володимирович про визнання незаконним поділу земельної ділянки, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання не дійсними договорів дарування, скасування рішення Гостомельської селищної ради від 21.01.2015 р., витребування земельної ділянки з незаконного володіння, відновлення становища, що існувало, до поділу земельної ділянки. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 13.04.2017 року по справі № 376/8723/15-ц: визнано незаконним поділ земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 на дві роздільні ділянки площею 0,1112 га та площею 0,0388 га, здійснений на підставі заяви ОСОБА_5 до відділу Держкомзему у м. Ірпені Київської обл. заява № 82 від 30.01.2012 року про поділ (зміну); скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №302563 виданий на ім`я ОСОБА_5 на підставі заяви № 82 від 30.01.2012 р. на земельну площею 0,1112 га розташовану за адресою АДРЕСА_1 - б з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 ; скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 302562 виданий на ім`я ОСОБА_5 на підставі заяви № 82 від 30.01.2012 р. на земельну площею 0,0388 га розташовану за адресою АДРЕСА_1 - а з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 ; визнано недійсним договір дарування земельної ділянки № 747 від 20.07.2012 року, укладеного між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко А.В.; визнано недійсним договір дарування земельної ділянки №719 від 18.07.2012 року, укладеного між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко А.В.; скасовано рішення виконавчого комітету Гостомельської селищної ради від 21.01.2015 р. про присвоєння адресних номерів земельним ділянкам в АДРЕСА_2 . З урахуванням вищевикладеного, в зв`язку з скасуванням правовстановлюючих документів ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку (державних актів, з відмітками про перехід, договорів дарування) договір купівлі-продажу земельної ділянки № 404 від 04.03.2015 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в момент дії заборони відчуження накладеної в судовому порядку, підлягає визнанню недійсним, так як порушує публічний порядок та належні йому майнові права. Просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 404 від 04.03.2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В. та судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідачі своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористалися.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява щодо розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги просить задовільнити , не заперечує щодо винесення заочного рішення по справі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися. Заяви про слухання справи за їх відсутності не надали, причини неявки суду не повідомили. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

В матеріалах справі міститься ряд заяв представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката адвоката Кілембет І.М. щодо проведення судових засідань по справі за відсутності відповідача та її представника. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко А.В. в судове засідання не з`явився. Заяви про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/2 частину незакінченого будівництвом (готовністю 92%) будинку АДРЕСА_1 , на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500га по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що вбачається зі змісту рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2010 року при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розподіл спільного майна подружжя, рішенням колегії судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2011 року та постановою Верховного суду України від 11 червня 2012 року.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.12.2013 № 13889474 вбачається, що незавершене будівництво за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить в часті розміру 1/2 ОСОБА_1 ; підстава виникнення права власності: рішення суду від 28.12.2010 № 2-169/10.

04 березня 2015 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 404, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність та зобов`язується сплатити грошові кошти на нижче вказаних умовах за належну продавцю на праві власності земельну ділянку площею 0,0388га, у межах згідно плану, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:075:8819.

Згідно п. 1.4. договору вказана земельна ділянка належать продавцю на підставі договору дарування земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Марченком А.В. 20 липня 2012 року за реєстровим № 747, бланк ВРС 905562 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 302562, який виданий Держкомзему у місті Ірпінь Київської області від 06 березня 2012 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321094591002117 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1.5 договору державну реєстрацію права власності продавця на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області 12.02.2013 року, згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер якого 1645872 від 25.03.2013 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 28519032109, номер запису про право власності 457699.

Згідно п. 1.6 договору згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3204043872015 виданого Управлінням Держземагентства у м. Ірпені від 02.03.2015 року: «Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані».

Згідно п.2.1. договору за домовленістю сторін продаж цей вчинено за 196511,00грн.

Відповідно п. 3.2. договору продавець ОСОБА_4 стверджує, що на момент придбання майна вона не перебувала в зареєстрованому чи фактичному шлюбі, вказане майно є його особистою приватною власністю. Заява про справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом КМНО Марченком А.В. від 04.03.2015 за реєстровим № 402 знаходиться у справах приватного нотаріуса КМНО Марченка А.В. та доведена до відома покупця. Покупець ОСОБА_2 стверджує, що на момент придбання земельної ділянки він не перебуває у зареєстрованому чи фактичному шлюбі, вказане майно придбавається за особисті приватні кошти. Заява про що, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом КМНО. Марченком А.В 04,03,2015 року за реєстровим № 403 знаходиться у справах приватного нотаріуса КМНО Марченка A.В. та доведена до відома продавця.

Також до матеріалів справи додано копію державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 302563 від 24.02.2012 року з якого вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення Гостомельської селищної ради 22 сесії 23 скликання від 18.10.2001, рішення Гостомельської селищної ради 24 сесії 23 скликання від 07.12.2001, заяви власника № 82 від 30.01.2012 є власником земельної ділянки площею 0,1112га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210945900:01:075:8820.

З копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 302562 від 24.02.2012 року з якого вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення Гостомельської селищної ради 22 сесії 23 скликання від 18.10.2001, рішення Гостомельської селищної ради 24 сесії 23 скликання від 07.12.2001, заяви власника № 82 від 30.01.2012 є власником земельної ділянки площею 0,0388га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210945900:01:075:8819.

З копій договору дарування земельної ділянки від 18 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 719 та від 20 липня 2912 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 747, що укладені між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдаровувана) вбачається, що дарувальник передає безоплатно у власність (дарує) , а обдаровувана приймає у власність земельну ділянку площею 0,1112га у межах згідно плану, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:075:8820 та відповідно земельну ділянку площею 0,0388га у межах згідно плану, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:075:8819.

Додано і копію технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду з адресою: АДРЕСА_1 від 13.01.1999 р. на ім`я власника ОСОБА_5 , з якого вбачається, що площа земельної ділянки, зайнятої під будинком, становить 379кв.м., в той час площа земельної ділянки становить 388кв.м.

Згідно рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року вбачається, що при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Гостомельської селищної ради Київської області, Управління держземагенства у місті Ірпені Київської області; третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Анатолій Володимирович про визнання незаконним поділу земельної ділянки, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним договорів дарування, скасування рішення Гостомельської селищної ради від 21.01.2015 р., витребування земельної ділянки з незаконного володіння, відновлення становища, що існувало, до поділу земельної ділянки вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 листопада 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення по справі. Позов задовольнити частково. Визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 302563, виданий на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,1112 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 18 липня 2012 року, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №302562, виданий на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,0388 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 20 липня 2012 року. Визнати недійсними договір дарування земельної ділянки, площею 0,0388 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого 20 липня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком Анатолієм Володимировичем та зареєстрованого в реєстрі за №747, договір дарування земельної ділянки, площею 0,1112 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого 18 липня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком Анатолієм Володимировичем та зареєстрованого в реєстрі за №719. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Гостомельської селищної ради від 21 січня 2015 року "Про присвоєння адресних номерів земельним ділянкам в АДРЕСА_2 ". Визнати незаконним поділ земельної ділянки, площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позову відмовити.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738022 постановою Верховного суду України від 26 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_5 та представника ОСОБА_2 – ОСОБА_7 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 11 ч 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач зазначає, що на момент укладення (04.03.2015р.) між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спірного договору купівлі-продажу, земельна ділянка, яка стала предметом продажу, перебувала в обтяженні та щодо неї вівся судовий спір. Про що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як сторонам у справі, було відомо. Крім того, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2015 року було накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0388га розташовану за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210945900:01:075:8819 та на земельну ділянку площею 0,1112 га розташовану за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210945900:01:075:8820. Який в подальшому був знятий лише 02 червня 2015 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області.

Відповідно змісту ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно ч. 1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Земельним кодексом України (закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1ст. 153 ЗК України).

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Відповідно до статті 657 ЦК України обов`язковою (істотною) умовою договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна є укладання його в письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачені підстави недійсності правочину, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою-третьою (зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, п`ятою (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) та шостою (правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей) статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз змісту ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права чи інтересу.

Верховний Суд України в своїй постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16 дійшов наступних висновків, - «Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України № 1952-ІV від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо».

В ухвалі від 17 липня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа № 6-21250св13) дійшов висновку про те, що забезпечення судом позову у виді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті. В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним і є таким, що порушує публічний порядок. При цьому не має правового значення і не може бути перешкодою для визнання договору недійсним той факт, що ухвала суду про накладення арешту не була зареєстрована відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Твердження позивача про те, що ОСОБА_4 було відчужено земельну ділянку, яка розташована під будинком АДРЕСА_1 , власником 1/2 частини якої він є відповідачами жодним чином не спростовано належними доказами.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на земельній ділянці, до набувача переходить право власності на цю земельну ділянку (або її частину) без зміни її цільового призначення.

Якщо земельна ділянка на момент продажу все ще вважалася спільною сумісною власністю (або після рішення суду перейшла у спільну часткову власність по 1/2). дружина не мала права одноособово укладати договір купівлі-продажу.

Стаття 361 ЦК України дозволяє співвласнику самостійно розпорядитися лише своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Продаж усієї ділянки без згоди чоловіка (як співвласника будівлі та/або землі) є грубим порушенням його прав.

Також не найшло спростування факту що під час дії заборони відбувалося відчуження майна відповідачкою ОСОБА_3 (одноособово без згоди ОСОБА_1 , як співвласника нерухомого майна), а саме укладання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки № 404 від 04.03.2015 року.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. ( Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи викладене, зокрема те, що, відповідач ОСОБА_3 при укладанні договору купівлі - продажу земельної ділянки № 404 від 04.03.2015 року розпорядилася майном, яке зачіпає законні права власності ОСОБА_1 як власника 1/2 частини будинку, що розміщений на спірній земельній ділянці, крім того, відчужила спірну земельну ділянку на яку було накладено арешт, -своїми діями порушила імперативні норми земельного та сімейного права, від так, договір купівлі - продажу земельної ділянки № 404 від 04.03.2015 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 порушує публічний порядок та належні позивачу майнові права, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.78. 120 ЗК України, ст. З, 11, 15, 16, 153. 203, 215, 321, 328. 361, 626-628, 655, 657ЦК України, ст. 3. 11. 4, 10. 12, 60, 61. 76. 89. 141, 247, 259, 263, 264. 265. 268, 273, 281-282, 283-289. 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Анатолій Володимирович про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 404 від 04.03.2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 сплачений судовий збір в розмірі 640.00грн. за позовну заяву та 320,00грн. за заяву про забезпечення позову, в загальному розмірі по 480,00грн з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза