Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №365/757/26 — Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/757/26

Номер провадження: 2/365/743/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 жовтня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кучерявої Л.М.

за участю секретаря судового засідання Савоскули Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Згурівської селищної ради, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Згурівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 1/3 частину будинку,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Згурівського районного суду Київської області із вказаним вище позовом, у якому просить визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , право на яку набуте в порядку приватизації, про що КСП «Жуківське» було видано свідоцтво про право власності на житло від 02.02.1995 року згідно розпорядження від 02.02.1995 № 195.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона та її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на житло мали право спільної часткової власності на будинок в АДРЕСА_1 .

21 листопада 2003 року батьки вирішили подарувати свої 2/3 частини вказаного будинку їй та ОСОБА_2 (третя особа). У зв`язку із цим, згідно свідоцтва про право власності від 02.02.1995 та договору дарування від 21.11.2003 вона та ОСОБА_2 мають право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , а саме: у позивача 1/3 частка згідно договору дарування та 1/3 частка згідно свідоцтва про право власності, та у третьої особи ОСОБА_2 – 1/3 згідно договору дарування. Коли вона, позивач, вирішила подарувати свою частину будинку (подаровану 1/3 батьками та отриману 1/3 внаслідок приватизації), то виявилося, що вона не може вчинити цю цивільно-правову угоду щодо дарування 1/3 частини будинку, право на яке було набуто внаслідок приватизації, бо в оригіналі свідоцтва про право власності на житло від 02.02.1995, яке було видане органом приватизації КСП «Жуківське», її прізвище зазначено із скороченням « ОСОБА_5 », внаслідок чого нотаріусом було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання. У зв`язку із тим, що у правовстановлюючому документі на спірний житловий будинок допущене скорочення її ідентифікаційних даних, а саме по батькові, і вона не має можливості виправити таку помилку, так як КСП «Жуківське» ліквідоване, вона позбавлена можливості розпоряджатися належною їй часткою житлового будинку. Також вона позбавлена в позасудовому порядку вирішити дане питання, а тому її право власності на житловий будинок підлягає захисту у судовому порядку.

Її сестра та батьки не оспорюють її право на 1/3 частину будинку, яке набуте в порядку приватизації, але орган державної влади відмовляється його визнати, шляхом відмови у реєстрації її права власності.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 10.08.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначила у справі підготовче судове засідання, встановила учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

10 вересня 2026 року Згурівський районний суд Київської області своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, подали до суду заяви, у яких просили розгляд справи проводити у їх відсутність. Позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити, представник відповідача Згурівської селищної ради позовні вимоги визнав в повному обсязі, третя особа ОСОБА_2 позов підтримала, просила його задовольнити, третя особа Згурівська державна нотаріальна контора не заперечувала проти задоволення позову.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін, та їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 лютого 1995 року органом приватизації КСП «Жуківське» на підставі розпорядження від 02.02.1995 № 159 видано Свідоцтво про право власності на житло, яке посвідчує, що одноквартирний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної сумісної власності гр. ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – в рівних долях.

21 листопада 2003 року державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Саркісян О.М. посвідчено Договір дарування житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували, а ОСОБА_5 та ОСОБА_2 прийняли в дар 2/3 частини належного дарувателям на праві спільної часткової власності житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 з 2/3 частинами надвірних будівель.

У Свідоцтві про право власності на житло від 02.02.1995 державним нотаріусом зроблено відмітку про те, що 2/3 частини житлового будинку належного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договором дарування, посвідченим 21.11.2003 за реєстром № 4128, подаровано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних долях.

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.07.2024 № 386730456 вбачається, що 13.12.2003 за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1/3 частки, підстава виникнення права власності – договір дарування № 4128 від 21.11.2003 та за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на таке домоволодіння у розмірі 2/3 частки, підстава виникнення права власності – договір дарування № 4128 від 21.11.2003, свідоцтво про право власності б/н від 02.02.1995.

Позивач 28.01.2017 уклала шлюб із ОСОБА_7 , після державної реєстрації шлюбу прізвище позивача було змінено із « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб, виданого Солом`янським районним у місті Києві відділом ДРАЦС ГТ УЮ у місті Києві 28.01.2017.

27 червня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася в Згурівську державну нотаріальну контору з метою укладення договору дарування 2/3 часток у праві власності на житловий будинок з 2/3 частками господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Для посвідчення договору дарування позивачем було надано Свідоцтво про право власності на житло, видане органом приватизації КСП «Жуківське» 02 лютого 1995 року. При огляді даного документа нотаріусом було встановлено, що у ньому наявні скорочення імен та по батькові співвласників будинку, а саме у графі «прізвище, ім`я та по батькові» власників записано таким чином « ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ».

У зв`язку із тим, що з поданих позивачем документів неможливо встановити факт належності 1/3 частки у праві власності на житловий будинок з 1/3 часткою господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 , нотаріусом рекомендовано позивачу звернутися до суду, що підтверджується письмовим листом Згурівської державної нотаріальної контори № 621/01-16 від 27.06.2026.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

В силу положень ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 86 ЦК УРСР 1963 року відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-ХІІ (в редакції чинній на дату виникнення права власності на житловий будинок), який втратив чинність 20.06.2007 на підставі Закону України від 27.04.2007 № 997-V, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Об`єктами права приватної власності є, зокрема, жилі будинки (ст. 13 Закону України «Про власність»).

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності в порядку приватизації належить 1/3 частка в праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача на спірний житловий будинок не визнається нотаріусом у зв`язку з неповним зазначенням у правовстановлюючому документі на житловий будинок та по батькові співвласників, зокрема позивача. Позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості в позасудовому порядку вирішити дане питання, а тому її право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами підлягає захисту у судовому порядку.

З огляду на викладене вище, враховуючи визнання позову відповідачем, яке прийняте судом, керуючись положеннями ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю та визнати за позивачем право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарським будівлями та спорудами.

За подання позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Враховуючи те, що відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

За клопотанням сторони позивача, не застосовувати до відповідача Згурівської селищної ради положення ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 5, 15, 16, 321, 328, 392 ЦК України, ст. 141, 142, 206, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на 1/3 частину у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме грошові кошти у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ят) гривень 60 копійок, що був сплачений нею 06.08.2026 згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.789873669.1, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.

Не застосовувати до відповідача Згурівської селищної ради положення ст. 141 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Згурівська селищна рада, адреса місцезнаходження: вулиця Українська, будинок 10, селище Згурівка, Броварський район, Київська область, код ЄДРПОУ 04360296.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Згурівська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: вулиця Українська, будинок 10, селище Згурівка Броварського району Київської, код ЄДРПОУ 26146282.

Головуючий суддя Л.М. Кучерява