Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №161/13264/26
Суддя: Рудська С. М.
Справа № 161/13264/26
Провадження № 2/161/6625/26
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Рудської С.М.,
за участю секретаря судового засідання Шепелюка Д.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя,
В С Т А Н О В И В:
І. Описова частина.
1.1. Стислий виклад первісного позову.
19 червня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ) про визнання права особистої приватної власності на квартиру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 17 серпня 2001 року по 07 червня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого, 07 жовтня 2013 року, позивачем була придбана квартира за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач стверджує, що хоча квартира була придбана у шлюбі, але лише за його особисті кошти, до яких позивач відносить заробітну плату, неофіційні підробітки, а також валютний депозит, який був сформований за їх рахунок.
Посилаючись на вищевикладене, а також приписи частини першої статті 57 СК України, позивач просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
1.2. Стислий виклад зустрічного позову.
08 липня 2026 року відповідач звернулася до позивача із зустрічним позовом.
Вказує, що спірна квартира була придбана у шлюбі, а заробітна плата, неофіційні підробітки та депозит, сформований за їх рахунок, не є особистими коштами позивача, оскільки є спільними коштами подружжя.
Враховуючи, що позивач заперечує право відповідача у спільній сумісній власності, вона просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку у квартирі.
Ухвалою суду від 27 липня 2026 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним.
1.3. Інші заяви по суті справи.
У відзиві на зустрічний позов позивач фактично повторив доводи свого первісного позову.
Інших заяв по суті справи не надходило.
1.4. Позиція учасників справи у судовому засіданні.
Позивач та його представник у судовому засіданні первісний позов підтримала, а у задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
Відповідач та її представник у судовому засіданні зустрічний позов підтримали, а у задоволенні первісного позову просили відмовити.
ІІ. Мотивувальна частина.
Заслухавши присутніх учасників справи, допитавши свідка та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, у зустрічний позов - задовольнити, з таких підстав.
2.1. Фактичні обставини, які встановлені судом.
Судом встановлено, що у період з 17 серпня 2001 року по 08 липня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8).
Під час шлюбу, а саме 07 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Квартира придбана за ціною 149 850,00 грн (а.с. 9-10).
З наданих у судовому засіданні особистих пояснень позивача слідує, що квартира була придбана ним за рахунок власних коштів, до яких він відносить заробітну плату, неофіційні підробітки, а також валютний депозит у ПАТ КБ «Приватбанк», який був сформований за рахунок цих же коштів.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 також показала, що квартира була придбана за рахунок трудових доходів позивача.
2.2. Оцінка суду.
Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
При цьому, у частині другій статті 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Отже, заробітна плата одного з подружжя, або заробіток внаслідок неофіційних підробіток, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а не особистими коштами, як помилково вважає сторонам позивача. Депозит, сформований за рахунок таких коштів, є також спільною сумісною власністю подружжя.
В розглядуваному випадку з матеріалів справи слідує, що квартира була придбана подружжям сторін у 2013 році, в той час у шлюбі вони перебували з 2001 року. Позивач особисто неодноразово ствердив суду, що квартира була придбана за його офіційні та неофіційні доходи внаслідок трудової діяльності, що, за змістом частини другої статті 61 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази походження коштів на придбання квартири, яка придбана сторонами після 12 років перебування у шлюбі, враховуючи презумпцію спільності власності подружжя, встановленому у статті 60 СК України, суд дійшов висновку, що спірна квартира за адресою АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власності колишнього подружжя сторін, а не особистою приватною власністю позивача.
При цьому наявність чи відсутність заробітку в одного з подружжя, його співмірність, офіційність чи неофіційність трудових доходів, не впливає на віднесення всього майна, що придбано у шлюбі, до складу спільної сумісної власності подружжя, за прямими винятками, встановленими у статті 57 СК України.
З наведених вище мотивів у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, за безпідставністю.
Що стосується зустрічного позову, то суд зазначає, що шляхом пред`явлення первісного позову позивач підтвердив наявність спору між сторонами щодо поділу спільної сумісної власності. Позивач фактично не визнає за відповідачем право спільної сумісної власності на квартиру, а тому цій спір підлягає до вирішення по суті судом.
Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У частинах першій та другій статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
З матеріалів справи не вбачається підстав для відступу від засад рівності часток подружжя у спільному майні, а у відзиві на зустрічний позов позивач таких обставин не наводив.
Міркування представника позивача – адвоката Спас Ю.О., які викладені у відзиві на зустрічний позов та висловлені нею повторно у судовому засіданні, про недоцільність поділу нерухомого майна та невідповідність його інтересам сторін, в тому числі відповідачки ОСОБА_3 , суд до уваги не бере, оскільки свої інтереси, а також спосіб їх захисту, кожна особа обирає самостійно, а представник позивача не вправі встановлювати в чому ж саме полягають інтереси особи, яку вона навіть не представляє і процесуальним опонентом якої є.
З наведених вище підстав суд задовольняє зустрічний позов шляхом визнання за сторонами права власності на 1/2 частку квартири за кожним.
2.3. Розподіл судових витрат.
Оскільки суд відмовив у задоволенні первісного позову, всі судові витрати позивача залишаються за ним.
Зважаючи на повне задоволення зустрічного позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 9 355,00 грн, витрати на оцінку майна у розмірі 1 000,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу співмірний з критеріями, які передбачені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, та підтверджується належними та допустимими доказами, які надані стороною відповідача до ухвалення рішення у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.
В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя:
1) визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку у квартирі за адресою АДРЕСА_1 ;
2) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9 355,00 грн (дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень), витрати на оцінку майна у розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено та підписано 27 жовтня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua