Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №173/1304/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1304/26

Провадження №2/173/1458/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Островерхової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Мєшкової В.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за судовим наказом Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 173/3456/24 з позивача утримуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, за судовим наказом Новокодацького районного суду м. Дніпра у справі № 205/1281/26 з позивача також утримуються аліменти на користь ОСОБА_5 , на утримання дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На даний час сукупний розмір стягнень становить 2/3 доходу позивача, а стягнення у такому розмірі перевищує встановлену законом частку та порушує право дітей на рівне забезпечення.

У зв`язку із зазначеним просив зменшити розмір аліментів, що стягуються за судовим наказом Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року у справі № 173/3456/24 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_7 до 1/4 частини (по 1/8 на кожну дитину) всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання даної позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами загального провадження з викликом учасників розгляду справи в підготовче засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

17 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі від представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Дворецької Яни Іванівни, відповідно до яких остання зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не посилається на погіршення свого матеріального становища, втрату роботи, зменшення доходу, погіршення стану здоров`я чи виникнення інших обставин, які б свідчили про неможливість виконання обов`язку з утримання дітей у раніше визначеному судом розмірі. Отже, позивачем не доведено наявності передбачених статтею 192 СК України підстав для зміни розміру аліментів.

Фактично єдиним обґрунтуванням позову є посилання на те, що після видачі Новокодацьким районним судом м. Дніпра судового наказу про стягнення аліментів на користь іншої особи загальний розмір аліментів, що підлягають стягненню з позивача, становить 2/3 його доходу. При цьому позивач вважає, що такий розмір стягнення суперечить статті 183 СК України.

Проте зазначені доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм сімейного законодавства, оскільки стаття 183 СК України регулює питання визначення частки доходу платника аліментів під час вирішення питання про їх стягнення, але не встановлює автоматичного обмеження загального розміру аліментів половиною доходу особи та не передбачає автоматичного зменшення раніше присуджених аліментів у разі виникнення нових аліментних зобов`язань.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Пояснив, що на даний час на утриманні позивача перебуває четверо дітей та дружина, а сукупний розмір стягуваних аліментів становить більше п`ятдесяти відсотків, тобто є більшим ніж той, що передбачений законодавством, у зв`язку з чим просить зменшити розмір аліментів, оскільки коштів, які лишаються після відрахування аліментів не вистачає на його проживання.

Представник відповідача вимоги не визнала, зазначила про те, що підстав для зменшення розміру аліментів у позовній заяві не визначено, а доказів на підтвердження свого матеріального стану до матеріалів справи не долучено. Зазначає, що ст. 183 СК України, на яку посилається позивач, регулює розмір аліментів в наказному провадженні та не встановлює загального обмеження аліментних зобов`язань у вигляді половини доходу. Крім того Закон України «Про виконавче провадження» допускає відрахування аліментів у розмір до 70 відсотків на утримання малолітніх дітей. Представник відповідача зазначає, що позивач тільки формально посилається на норму статті 192 СК України, при цьому належним чином не обґрунтовуючи свої вимоги будь-якими доказами. Крім того, заявляючи вимогу про зменшення аліментів на утримання двох дітей позивач не обґрунтовує такої вибірковості. Вказує, що ініціювання стягнення аліментів на двох менших дітей є штучним, оскільки про це позивачем заявлялося у відзиві на позов у іншій справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, про причини неявки в судове засідання не з`явилась.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними витягами з актового запису про народження.

Відповідно до витягу з актового запису про народження № 1886 батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з витягом з актового запису про народження № 1885 батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним витягом.

02 грудня 2024 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується копією відповідного судового наказу.

14 квітня 2026 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра винесено наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 29 січня 2026 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

З копії посвідчення № НОМЕР_1 від 10 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій та має відповідні пільги.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою – третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи зміст ст. 181, 192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 183 Сімейного кодексу України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Тобто, чинним законодавством України, яке регулює сімейні правовідносини, зокрема, й аліментні зобов`язання, визначено мінімальний гарантований та мінімальний рекомендований розмір аліментів та встановлює верхню максимальну межу для суми аліментів, що стягуються на користь дитини з її батька чи матері у розмірі не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

Із долучених до матеріалів справи додаткових пояснень встановлено, що між сторонами наявний спір в іншій справі, у межах якої ОСОБА_3 подано пояснення такого змісту: «Вимога стягувача про необхідність наявності судового рішення як доказу факту утримання мною іншої дитини є абсурдною, оскільки вона фактично спонукає мою теперішню дружину до штучного ініціювання судового процесу проти мене задля отримання формального папірця».

Також до матеріалів справи долучено фотокопії листування в мобільному застосунку, зі змісту якого вбачається наявність спору між сторонами щодо розміру аліментів та факту їх стягнення, достовірність та автентичність якого сторонами в судовому засіданні під сумнів не ставилася.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач зазначає, що з його доходу утримуються аліменти в розмірі 2/3 частини, однак не надає жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, зокрема обставин, які б свідчили про погіршення його матеріального становища або неможливість сплачувати аліменти в раніше встановленому судом розмірі. Отже, саме по собі посилання на загальний розмір аліментних зобов`язань не є достатньою підставою для зміни їх розміру за відсутності належного обґрунтування відповідних обставин та підтвердження їх належними й допустимими доказами.

Водночас, стягнення з доходу платника аліментів у сукупному розмірі, що перевищує частку, визначену нормою статті 183 СК України, саме по собі не свідчить про порушення його прав, оскільки, як зазначалося раніше, визначення частки доходу платника аліментів здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин справи, а положення цієї статті не встановлюють безумовного обмеження загального розміру аліментних зобов`язань половиною доходу платника. При цьому сам по собі розмір аліментних зобов`язань не є достатньою підставою для зменшення раніше встановленого розміру аліментів без доведення обставин, передбачених статтею 192 СК України.

Варто також зазначити, що обмеження, визначені нормою статті 183 СК України, застосовуються виключно у разі звернення до суду саме у порядку наказного провадження, а тому наявність іншого судового рішення про стягнення з відповідача 1/4 доходів на іншу дитину не зумовлювала обов`язку суду автоматично зменшити розмір аліментів, які підлягають до стягнення на іншу дитину.

Інше розуміння вищенаведеного призвело би до законодавчого обмеження максимального розміру стягуваних аліментів, зокрема, у позовному провадженні, однак чинне законодавство не містить обмежень щодо стягнення на двох дітей половини заробітку (доходу). До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 травня 2026 року у справі № 404/969/24 (провадження № 61-3723св26).

Крім того, факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61- 1031св21).

Також, у постанові від 22.07.2024 у справі № 688/430823 (провадження 61-5168св24) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявність на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Доводи представника позивача щодо незаконного відрахування аліментів у розмірі, що перевищує 50 відсотків від доходу платника, також не заслуговують на увагу, з огляду на норми ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно із частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином, враховуючи встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, положення сімейного законодавства щодо визначення розміру аліментів у частці від доходу платника, відсутність доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також недопустимість порушення рівності прав дітей на утримання, шляхом зменшення розміру аліментів на одних дітей порівняно з іншими, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя А.В. Островерхова