Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №502/2375/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5585/26

Справа № 502/2375/25

Головуючий у першій інстанції Березніков О. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Шевиріної Т.Д.

за участю секретаря судового засідання - Бондарець К.В.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № № 1167-3290 від 07.03.2023 у розмірі 27500 гривень та судових витрат у розмірі 2422,40 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 07.03.2023 року сторони за допомогою веб-сайту https:// credоs.com.ua уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1167-3290, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Зазначено, що відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 5500 грн, строк кредитування 300 днів, знижена % ставка 2,50 % в день, стандартна % ставка 3% в день.

Однак, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому за ним утворилась заборгованість в розмірі 27500 грн (вже після застосування позивачем програми лояльності для споживачів), з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5500 грн, та прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 22000 грн.

У зв`язку з викладеним представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 09 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 11000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Висновок суду мотивовано тим, що укладення між сторонами кредитного договору підтверджено належними та допустимими доказами, кредитний договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. В той же час суд першої інстанції виснував про необхідність зменшення розміру процентів за кредитним договором.

Визначений ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у змісті кредитного договору розмір процентів (2,5% та 3% за кожен день користування кредитом) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак передбачені умовами Договору зазначений розмір відсотків є несправедливим і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 4 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 11000 грн та ухвалити нове рішення про стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 27500 грн.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.

Стверджував, що позивач здійснював нарахування процентів за користування кредитом лише згідно з умовами кредитного договору та протягом строку договору, що погоджений між сторонами, проценти за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф чи інші платежі за неналежне виконання умов кредитного договору позивач відповідачу не нараховував.

Вважав, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що умови про сплату процентів за користування кредитом є несправедливими. Умови укладеного кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою.

Наполягав, що позивачем дотримані вимоги законодавства щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом та позивач має право на нарахування процентів протягом строку договору.

Позиція інших учасників справи

Сторони провадження своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

За положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи до суду не з`явилися, неявка учасників справи, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Судом встановлено, що 07.03.2023 року сторони за допомогою веб-сайту https:// credоs.com.ua уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1167-3290 на суму 5500.00 грн, зі сплатою відсотків - 2,50 % в день, стандартна 3 % в день, строк кредитування 300 днів, зі сплатою кожних 18 днів (базовий період).

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Станом на 07.10.2025 відповідачка має заборгованість в розмірі 54505,00 грн.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 27005,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 27500,00 гривень.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 27500,00 грн (вже після застосування позивачем програми лояльності для споживачів), з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5500,00 грн, та прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 22000,00 грн.

На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції в оскаржуваній частині виходив з того, що надмірна тривалість дії кредитного договору (300 днів) та встановлення високої процентної ставки (3% за день) призвели до виникнення заборгованості зі сплати процентів у розмірі 22000 грн, що, на думку суду, є очевидно непропорційним та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику як споживачу. Відтак суд дійшов висновку, що відповідні умови договору є несправедливими та суперечать принципам розумності і добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Суд зазначив, що фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, який майже у 4 рази перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту.

При цьому, враховуючи, що зобов`язання має виконуватися належним чином, а відповідач був обізнаний про необхідність сплати процентів за користування кредитними коштами, однак з огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми процентів із розміром тіла кредиту, суд, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку, що розмір процентів у даному конкретному випадку не може перевищувати суму первісного тіла кредиту, тобто 5500 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Сторонами погоджено всі істотні умови договору про відкриття кредитної лінії, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі № 775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1167-3290 від 07.03.2023 у розмірі 27500 грн, з яких: 5500 грн – сума кредиту, 22000 грн – сума процентів за користування кредитом.

Згідно з п.п.4.1., 4.2., 4.6., 4.8., 4.12., 10.1. кредитного договору сума кредиту (розмір кредитного ліміту) становить 5500,00 грн, дата надання/видачі кредиту 07.03.2023, строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення (виплати) кредиту 01.01.2024 року. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою 3% (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Знижена процентна ставка становить 2,5% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Базовий період складає 18 календарних днів.

22 листопада 2023 прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 зроблено висновок про те, що «норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure; за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року».

Враховуючи наведене, на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.

Так, Договір № 1167-3290 від 07.03.2023 про надання споживчого кредиту укладено 07.03.2023, тому розмір процентів підлягає обрахуванню наступним чином:

- з 07.03.2023 по 24.03.2023 включно - з розрахунку 2,5 %;

- з 25.03.2023 по 23.12.2023 включно - з розрахунку 3 %;

- з 24.12.2023 по 01.01.2024 включно - з розрахунку 2,5 %.

Отже, загальний розмір процентів за користування коштами за договором кредитної лінії упродовж строку дії договору (300 днів) з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» складає 48922,5 грн та відповідає такому розрахунку:

1) з 07.03.2023 по 24.03.2023 включно: 5500 (тіло кредиту)*2,5%*18 днів=2475 грн;

2) 25.03.2023 по 23.12.2023 включно: 5500 (тіло кредиту)*3%*274 днів= 45210 грн;

3) 24.12.2023 по 01.01.2024 включно: 5500 (тіло кредиту)*1%*9 днів= 1237,5 грн.

Таким чином, розрахований апеляційним судом розмір процентів перевищує суму процентів, заявлену позивачем до стягнення, яка становить 22000 грн.

Водночас, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та не вправі присуджувати стороні більше, ніж нею було заявлено.

За таких обставин, незважаючи на те, що розрахований судом розмір процентів є більшим за заявлений позивачем до стягнення, стягненню підлягає саме заявлена позивачем сума процентів — 22000 грн.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими процентами складає 22000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд першої інстанції, зазначаючи про те, що процентна ставка визначена у договорі не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, які закріплені в Законі України «Про захист прав споживачів», не врахував обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а також чи поширюються на правовідносини сторін положення Закону України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Колегія суддів вважає, що оскільки до правовідносин сторін підлягає застосуванню Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким законодавчо визначена денна процента ставка, то це забезпечує справедливий баланс інтересів та захист прав відповідача.

За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши розмір стягнутої з відп овідача на користь позивача заборгованості з 11000 грн до 27500 грн.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, а загалом 6056 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір відповідно до задоволених вимог у розмірі 6056 грн.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.

Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 лютого 2026 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1167-3290 від 07.03.2023 з 11000 грн до 27500 грн та змінивши мотивувальну частину рішення щодо стягнення відсотків, виклавши її в редакції цієї постанови.

Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 лютого 2026 року в частині стягнення судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ: 38548598, адреса: м. Київ, б-вар Л.Українки 26, оф. 407) судовий збір в розмірі 6056 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Т.Д. Шевиріна