Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №733/1524/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/930/26

Єдиний унікальний №733/1524/26

Рішення

Іменем України

27 жовтня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі судді Вовченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Мошенець Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ФК «Кредит-капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором позики № 1221844 від 31.05.2020 у сумі 24 500,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 30.05.2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1221844 від 31.05.2020 (надалі Договір кредиту) шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2 Договору кредиту, Кредитодавець надає Позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 5000,00 грн, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики. Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, та 1,095% відсотків річних в процентному значенні.

Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 5000,00 грн строком на 30 днів, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом іншими платежами згідно з умовами цього Договору. Позикодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 5000,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано Позичальником

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 1221844 від 31.05.2020 року становить 24 500,00 грн , яка складається із: заборгованості за основним боргом 5000,00 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами 18750,00 грн.

29.12.2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

укладено договір факторингу №58-МЛ від 29.12.2020, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 1221844 від 31.05.2020 року , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит- Капітал».

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 28 вересня 2026 року витребувано від АТ «Універсалбанк» відомості про належність ОСОБА_1 платіжної картки та виписку по картці банку за період з 31.05.2020 по 07.06.2020року.

22.10.2026 представник відповідача подав до суду пояснення , в якому зазначає, що не погоджується з викладеними у ній обставинами, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, а саме : згідно зазначеного договору сума кредиту становить 5000,00 грн., кредит надається строком на 30 днів до 30.06.2020 року. Відповідно до п.1.5 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту складає 9500,00 грн. Отже сторони договору погодили , що кредит надається строком на 30 днів, проценти за користування 3750,00 грн. Однак згідно відомості про щоденні нарахування та погашення , що надана до позовної заяви, відсотки нараховувались поза межами кредитування, а саме до 29.08,2020 року включно, а не до 30.06.2020 року. Будь-яких домовленостей щодо продовження строку кредитування не було, а тому нарахування процентів після 30.06.2020 року є неправомірними. Тому позов просила задовольнити в загальному розмірі 8750,00 грн., а також стягнути з позивача витрати на правничу допомогу розмірі 8000,00 грн.

Представник позивача в позовній заяві просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача адвокат Сакун І.А. в судове засідання не з`явилась,

Відповідно до статті 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.05.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень частин шостої та дванадцятої статті 3, статті 12, пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», частини першої статті 205 Цивільного Кодексу України), укладено кредитний договір № 1221844 від 31.05.2020. Вказана обставина підтверджується копіями договору № 1221844 від 31.05.2020.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов викладених в договорі № 1221844 від 31.05.2020 позичальнику надано кредит в розмірі 5000, 00 грн; строк позики (строк договору) – 30 днів; базова процентна ставка - 1,095% в день (фіксована); дата повернення позики 30.06.2020.

Згідно Договору кредиту визначено, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону

України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що кредитний договір № 1221844 від 31.05.2020 року укладено в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачем не надано належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а не ним, а також доказів на підтвердження того, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка належить не йому.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) від 04 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23), від 01 липня 2024 року в справі № 638/161/22 (провадження № 61-4022св24) та інших, що свідчить про усталеність судової практики у цій категорії спорів.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем (ТОВ «Мілоан») було перераховано грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Така обставина підтверджується копією платіжного доручення №20601971 ТОВ «Мілоан» від 31.05.2020.

Окрім того отримання грошових коштів підтверджується довідкою, наданою на виконання ухвали суду від 28.09.2026 року АТ «Універсалбанк» , згідно з якою, 31.05.2020 року на картковий рахунок відповідача НОМЕР_2 зараховано 5000, 00 грн., якими вона активно користувалася.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі 24500,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 5000,00 грн, заборгованість за процентами за період з у сумі 19 023,75 грн.

Враховуючи, встановлену обставину невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов договору № 1221844 від 31.05.2020, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд бере до уваги наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з умовами договору № 1221844 від 31.05.2020, сторонами узгоджено строк позики (строк договору) - 30 днів.

Матеріали справи не містять доказів: укладення сторонами додаткової угоди про продовження строку кредитування; подання відповідачем заяви про пролонгацію; вчинення відповідачем будь-яких активних дій, спрямованих на погодження автопролонгації; накладення відповідачем електронного підпису під текстом Правил саме в тій редакції, на яку посилається позивач.

Надані суду Правила не містять електронного підпису відповідача, а також відсутні технічні докази (лог-файли, підтвердження акцепту конкретної редакції Правил), які б свідчили про їх погодження як невід`ємної частини договору.

Сам по собі факт розміщення Правил на вебсайті кредитодавця та посилання на них у тексті договору не підтверджує належного погодження відповідачем умов, які змінюють

строк виконання зобов`язання та збільшують обсяг відповідальності.

Суд виходить із того, що пролонгація або автопролонгація, яка змінює строк кредитування без вчинення боржником окремих волевиявлень, фактично є зміною істотної умови договору. Така зміна повинна бути доведена належними доказами відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України.

Обов`язок доведення факту погодження відповідачем умов пролонгації (автопролонгації) покладається на позивача.

Оскільки позивач не довів факту погодження відповідачем умов пролонгації та нарахування процентів понад 30-денний строк, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення процентів за період понад строк кредитування.

Водночас проценти за користування кредитом у межах погодженого строку (30днів) підлягають стягненню.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що право позивача нараховувати договірні проценти обмежується строком дії договору (30 днів), суд вважає обґрунтованим нарахування процентів за базовою ставкою за день за період з 31.01.2020 до 30.06.2020 (30днів), що складає 3750,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, нарахованих поза межами встановленого договором строку кредитування, у розмірі 15 000,00 грн. (18750-3750,00 грн.), суд відмовляє як недоведених та таких, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Станом на дату закінчення узгодженого сторонами строку користування кредитом, відповідачем не повернуто ні процентів за всі 30 днів користування кредитом, ні тіла кредиту автоматичної пролонгації кредиту умовами договору і Правилами не передбачено.

Враховуючи наведене та умови укладеного сторонами кредитного договору, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності заборгованості за ОСОБА_1 за договором позики № 1221844 від 31.05.2020 за тілом кредиту у сумі 5000,00 грн та нарахованих процентах за користування кредитом у сумі 3 750,00 грн. на загальну суму 8750,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.12.2020 між первісним кредитором та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №58-МЛ, а 29.12.2020 сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 113, за яким право вимоги за договором позики № 1221844 від 31.05.2020 позичальником за яким є ОСОБА_1 , перейшло до позивача.

Відповідно до ст. 526, 629, 1049 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним

чином відповідно до умов договору.

На підставі викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за договором позики № 1221844 від 31.05.2020 за тілом кредиту у сумі 5000,00 грн. та нарахованих процентах за користування кредитом у сумі 3 750 ,00 грн. на загальну суму 8750,00грн.

Щодо стягнення комісії в розмірі 750,00 грн., то суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 визначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Враховуючи імперативне врегулюванням законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрат по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020

року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, суд вважає, що сума понесених витрат, яка була заявлена позивачем, є непропорційною до обсягу робіт, які були надані представником позивача, а тому вважає за доцільне прохання позивача про стягнення у його користь з відповідача судові витрати на правничу допомогу задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 4000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 39% , то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1038,34 грн.

Стягнути з ТОВ «Кредит-капітал» на користь відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу , підтверджені належними доказами в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 202, 204, 509, 512514, 526, 530, 598, 610, 611, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ,місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит- капітал» 8750,00 грн. заборгованості за кредитним договором №1221844 від 31.05.2020 , понесені у справі витрати по сплаті судового збору в розмірі 1038,34 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. , а всього 13 788( тринадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 34 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Кредит-капітал» , код ЄДРПОУ 35234236 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без

повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-капітал», місце знаходження код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 ,місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено та підписано 27 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко