Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №766/10498/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/10498/24

н/п 1-кп/766/978/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря: ОСОБА_4

прокурора: ОСОБА_5

захисника (в режимі відеоконференції): ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 06.06.2024 під № 62024080200000815 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину),

передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -

в с т а н о в и в:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

З метою встановлення контролю на території тимчасово окупованого м. Херсона невстановлені особи з числа військових та представників спецслужб російської федерації на початку квітня 2022 року створили незаконний окупаційний правоохоронний орган, а саме так званий «Експертно-криміналістичний центр Головного управління Міністерства внутрішніх справ Херсонської області», мовою оригіналу: «Экспертно-криминалистический центр Главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области», який було розміщено за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 28-а, та у цей же період почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, у тому числі діючих та колишніх працівників правоохоронних органів України, які б співпрацювали з ними у вищевказаному новоствореному окупаційною владою незаконному правоохоронному органі.

Достовірно знаючи про вищевказані обставини, ОСОБА_7 , являючись громадянином України, обіймаючи посаду спеціаліста-криміналіста відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП в Херсонській області, будучи працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про збройну агресією російської федерації проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт окупації м. Херсона збройними формуваннями російської федерації, проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Херсонської області та в м. Херсон системи правоохоронних органів рф, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов?язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, приблизно в середині травня 2022 року, перебуваючи на території м. Херсона (більш точні дата, час та місце досудовим розслідуванням не встановлені), переслідуючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зрадив наданій на вірність державі та народові України присязі, перейшов на бік ворога, та добровільно за власним бажанням 07.06.2022 зайняв посаду так званого «временно исполняющего обязанности начальника отдела технико-криминалистического обеспечения экспертно-риминалистического центра Главного управления МВД Херсонской области», а в подальшому з 01.08.2022 посаду так званого «временно исполняющего обязанности заместителя начальника экспертно-криминалистического центра Главного управления МВД Херсонской области - начальника отдела (отдел криминалистических экспертиз и учетов)» в незаконно створеному окупаційною владою рф на тимчасово окупованій території м. Херсона правоохоронного органу.

Перейшовши на бік окупаційної влади рф, у порушення вимог Конституції та законів України, під час дії воєнного стану та збройного конфлікту, ОСОБА_7 сприяв становленню та функціонуванню правоохоронної гілки окупаційної влади рф на території м. Херсона та Херсонської області, чим спричинив шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинені в умовах воєнного стану.

ІI. Застосовані судом правові процедури

Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.07.2024 було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, було проведено судові засідання: 08.08.2024, 31.10.2024, 06.11.2024, 19.02.2025.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_7 не скористався.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 до призначених судових засідань здійснювались шляхом направлення повісток на останню відому адресу проживання в м. Херсоні, а також було опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_7 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

ІІІ. Щодо забезпечення права на захист

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_7 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника для захисту інтересів обвинуваченого.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 19.02.2025 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62024080200000815 від 06.06.2024 пред`явлено щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України.

Ухвалою суду від 28.10.2025 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 2 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 03.07.2024 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 26.10.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

За час судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що у нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

IV. Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винним та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна. Крім того вважав за необхідне позбавити ОСОБА_7 спеціального звання капітан поліції.

Захисник вважала, що досліджені судом докази не доводять у беззаперечній мірі факт вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки відсутні належні докази того, що останній зайняв посаду у незаконно створеному правоохоронному органі, тоді як допитані судом свідки надали абстрактні показання, не повідомляючи конкретних відомостей про протиправний характер дій обвинуваченого. Також зауважила, що відсутні жодні докази того, що ОСОБА_7 зайняв посаду добровільно.

V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.06.2024 (справа № 487/5104/24, н/п № 1-кс/487/3519/24), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

Так вина ОСОБА_7 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- протоколом огляду від 09.12.2022 з додатком у виді диску, відповідно до якого оглянуто приміщення канцелярії Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області, яка розташована на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: вул. Маяковського, 10, м. Херсон. Під час огляду виявлено документ зі списком особового складу органів поліції рф, які працювали під час окупації Херсонської області. Вказаний документ мітить відомості про те, що ОСОБА_7 з 07.06.2022 зайняв посаду «заместителя начальника экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области - начальника отдела (отдела криминалистических экспертиз и учетов)»;

- протоколом огляду та вилучення документів від 21.02.2023, відповідно до якого заступник директора центру Херсонського НДЕКЦ МВС України добровільно видав документи «экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области», які оглянуто відповідно до протоколу огляду від 15.03.2023.

Зокрема виявлено рапорт на ім`я начальника «ГУ МВД Херсонской области генерал-майора ОСОБА_8 » від імені «начальника ОКЭУ ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области капитана полиции» ОСОБА_7 з проханням надати в постійне користування та зберігання табельну ручну стрілкову зброю.

Крім того виявлено «протокол оперативного совещания руководства эспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области от 16 августа 2022 № 159», за змістом якого серед учасників вказаний і «начальник ОКЭУ ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области капитана полиции» ОСОБА_7 .

Відповідно до «Выписки из Единого государственного реестра юридических лиц от 08.02.2023 № ЮЭ9965-23-18384392» «Главное управление министерства внутренних дел Херсонской области» зареєстровано за адресою вул. Лютеранська, 4, м. Херсон 13.05.2022.

- протоколом огляду від 31.03.2023, відповідно до якого оглянуто диск, який містить документи в електронному вигляді, виявлені та вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , яка займала посаду в «ГУ МВД Херсонской области» (ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2022 та протокол обшуку від 25.11.2022).

Так виявлено: * електронну копію документа «сотрудники на 05.09», де зазначений ОСОБА_7 як «заместитель начальника ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области - начальник отдела (отдел криминалистических экспертиз»; * електронну копію документа «приказ главного управления МВД Херсонской области от 07.06.2022 № 8 л/с по личному составу» відповідно до якого ОСОБА_7 призначено на посаду «временно исполняющего обязанности начальника отдела технико-криминалистического обеспечения экспертно-криминалистического центра Главного управления МВД Херсонской области с 07.06.2022, присвоено специальное звание капитан полиции»; * електронну копію документа «приказ главного управления МВД Херсонской области от 01.08.2022 № 8 л/с по личному составу» відповідно до якого ОСОБА_7 переведено на посаду «временно исполняющего обязанности заместителя начальника экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области - начальника отдела (отдел криминалистических экспертиз и учетов); * «штатная расстановка экспертно-криминалистического центра ГУ МВД (приложение № 1 к приказу ГУ МВД по Херсонской области от «05» августа 2022 г. № 123», де ОСОБА_7 зазначений як «заместитель начальника центра - начальник отдела (отдел криминалистических экспертиз и учетов, капитан полиции».

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.02.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнала фото із зображенням ОСОБА_7 як особи, який зайняв посаду «заместителя начальника экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области», створеному окупаційною владою;

Під час судового розгляду свідок ОСОБА_9 дала показання про те, що під час окупації м. Херсона військами рф працювала у створеному окупаційною владою експертно-криміналістичному центрі, а тому була особисто знайома з ОСОБА_7 , який там також працював на той момент (початок червня 2022 року). Останній до окупації м. Херсона працював на посаді криміналіста в ГУНП в Херсонській області. Пізніше вона перейшла на посаду начальника відділу кадрового забезпечення створеного так званого «ГУ МВД в Херсонской области», а тому готувала відповідні накази щодо призначення та звільнення працівників новоствореної поліції. Так у неї вдома було проведено обшук, під час якого виявили та вилучили комп`ютер та диски, де були проєкти документів, що стосувались кадрової політки «ГУ МВД в Херсонской области», де були наявні відомості і щодо ОСОБА_7

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнав фото із зображенням ОСОБА_7 як особи, який зайняв посаду «заместителя начальника экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области», створеному окупаційною владою;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнав фото із зображенням ОСОБА_7 як особи, який зайняв посаду «заместителя начальника экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области», створеному окупаційною владою;

Показаннями свідка ОСОБА_12 , який повідомив про те, що знав ОСОБА_7 ще до 2015 року, оскільки разом працювали в НДКЕЦ, коли ж в 2015 році пройшла реорганізація, то ОСОБА_7 пішов працювати в ГУНП Херсонської області, де і залишався до моменту окупації м. Херсона. З обвинуваченим періодично зустрічались і спілкувались, бо проживали недалеко один від одного і діти ходили в один садочок.

Так зокрема вже під час окупації м. Херсона приблизно на початку літа зустрів ОСОБА_7 і він зізнавався, що пішов працювати до експертної служби поліції створеної окупаційною владою, показував навіть своє нове посвідчення.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , яка зазначила, що працювала прибиральницею в НДЕКЦ Херсонської області. З початком окупації м. Херсона у березні 2022 року перестала виходити на роботу, проте з 06.06.2022 повернулась до виконання своїх обов`язків. Бачила у приміщенні НДЕКЦ і ОСОБА_7 , який там також працював, про що зробила висновок, оскільки він мав окремий службовий кабінет.

Свідок ОСОБА_14 дав суду показання про те, що 19.08.2022 до нього додому приїхали ОСОБА_15 та ОСОБА_7 під приводом повернути йому його фото обладнання, яке було перед тим вилучено представниками спецслужб окупаційної влади. Вони приїхали до приміщення НДЕКЦ Херсонської області по Миколаївському шосе 28 в м. Херсоні, де їх зустрів новопризначений керівник ОСОБА_16 . Почали спілкування, під час якого йому пропонували зайняти посаду в створеному рф експертному центрі. ОСОБА_7 в основному мовчав, але один раз також запропонував виходити на роботу і сказав, що вони навчають працівників працювати за новими стандартами.

Зазначив, що з ОСОБА_7 працювали в НДЕКЦ Херсонської області до 2015 року, проте після реорганізації останній пішов працювати до ГУНП в Херсонській області у відділ техніко-криміналістичного забезпечення, де і залишався працювати до окупації м. Херсона.

Показаннями свідка ОСОБА_17 , який суду пояснив, що під час окупації м. Херсона в 2022 році зустрів ОСОБА_7 лише один раз. Були знайомі особисто, оскліьки до 2015 року останній займав посаду в НДКЕЦ Херсонської області, проте після проведеної реорганізації перейшов працювати до ГУНП в Херсонській області.

Так під час зустрічі ОСОБА_7 запевняв, що до створеної окупаційною владою поліції працювати не піде, проте вже після деокупації м. Херсона і отримання доступу до приміщення НДКЕЦ Херсонської області по Миколаївському шосе 28 в м. Херсоні (займав посаду заступника директора), де розміщувалась експертна служба рф, було виявлено ряд копій документів, які свідчили, що ОСОБА_7 зайняв посаду в експертній службі створеній окупаційною владою.

Доказами того, що ОСОБА_7 займав посаду в Національній поліції України та мав спеціальне звання капітана поліції свідчать наступні документи:

- копія наказу Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 25.11.2020 № 306 о/с «Про особовий склад», відповідно до якого капітана поліції ОСОБА_18 призначено на посаду спеціаліста-криміналіста відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП у порядку переміщення.

- копія наказу Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 22.06.2022 № 480 о/с «Про особовий склад», відповідно до якого капітана ОСОБА_7 звільнено з посади спеціаліста-криміналіста відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління.

VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Стаття 111 КК України визначає державну зраду як умисне діяння громадянина України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці. Одна з форм - перехід на бік ворога в умовах воєнного стану. Для кваліфікації за цією статтею не має значення, чи настали реальні суспільно небезпечні наслідки. Саме формулювання «на шкоду» визначає суб`єктивну спрямованість дій, а не описує фактичну шкоду, тобто достатньо самого факту переходу на бік ворога.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.07.2025 у справі № 331/4882/23 і від 11.12.2025 у справі № 127/7019/24 чітко вказав: добровільне зайняття посади в незаконних органах влади на окупованих територіях є закінченим злочином у момент, коли особа почала виконувати певні дії в інтересах ворога. Суд також зауважив: якщо в особи була можливість покинути окуповану територію без співпраці з окупаційною владою, це свідчить про відсутність психічного примусу та усвідомлений перехід на бік ворога.

Таким чином при вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також у сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

У той же час протоколи огляду від 10.03.2023 та від 17.03.2023 з додатком у виді диску, відповідно до яких оглянуто публікацію в телеграм каналі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , датовану 09.03.2023 під назвою «В Херсонской области Вадим Казьмин открыл современную лабараторию генетических исследований», а також протокол огляду від 17.03.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 оглянув вищезазначену публікацію, де впізнав осіб, які там присутні суд до увагу не приймає та в основу вироку не покладає, оскільки останні не містять жодних відомостей щодо особи ОСОБА_7 та інкримінованих йому протиправних дій.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. ст. 39, 40 КК України, однак не зважаючи на заперечення захисника, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачений діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - рф.

Крім того суд не погоджується з твердженням сторони захисту щодо неконкретизованого характеру досліджених судом доказів, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає, щоб кожен факт підтверджувався виключно прямими доказами. Сукупність непрямих доказів теж може доводити вину - головне, щоб вони були належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Оскільки ставити під сумнів належність та допустимість доказів у цій справі підстав не вбачається, суд приходить до висновку, що установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття ним посади, факт якого доведено як змістом досліджених судом документів, так і тим, що обвинувачений фактично взявся за виконання трудових обов`язків у цьому органі з метою забезпечення його функціонування.

Так досліджений обсяг доказів беззаперечно свідчить про створення на території м. Херсона під час його окупації «Експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ Херсонської області», який знаходився за адресою: Миколаївське шосе 28-а, м. Херсон, де спочатку посаду так званого «временно исполняющего обязанности начальника отдела технико-криминалистического обеспечения экспертно-риминалистического центра Главного управления МВД Херсонской области», а в подальшому посаду так званого «временно исполняющего обязанности заместителя начальника экспертно-криминалистического центра Главного управления МВД Херсонской области - начальника отдела (отдел криминалистических экспертиз и учетов)», добровільно зайняв саме ОСОБА_7 .

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки підтверджена належним та достатнім обсягом доказів.

VIІ. Призначення покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують покарання. Оцінюючи обставину, яка обтяжує покарання, інкриміновану ОСОБА_7 стороною обвинувачення, а саме: вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Оскільки дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України кваліфіковано в тому числі за ознакою вчинення в умовах воєнного стану, тому відповідна ознака не може бути повторно інкримінована як така що обтяжує покарання обвинуваченого. За наведених умов суд приходить до висновку, що обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого встановлено не було.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд також враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання, пов`язане з позбавленням волі на певний строк, що відповідає санкції ч. 2 ст. 111 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та буде достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд не погоджується з думкою сторони обвинувачення щодо необхідності призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, як такі відомості про особу обвинуваченого відсутні, окрім загальних тверджень без жодного дослідження відомостей, які б свідчили про необхідність застосування найбільш суворого покарання.

Відповідна позиція суду ґрунтується і на правовій позиції, сформованій у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 14.01.2026 (справа № 243/1083/23) за змістом якої покарання у виді довічного позбавлення волі (ст. 64 КК) застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, виключною небезпечністю особи винного. Вказаний вид покарання призначається з урахуванням таких відомостей, як наявність судимостей в особи, у тому числі за вчинення тяжких насильницьких злочинів, негативних характеристик з місця проживання, що, в свою чергу, свідчить про небажання особи стати на шлях виправлення і, як наслідок, про нехтування загальнолюдськими цінностями.

Відповідні відомості щодо особи ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження встановлені не були, а тому відсутні підстави і для призначення покарання у виді довічного позбавлення волі.

Крім того при призначенні покарання ОСОБА_7 суд враховує наступне.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 55 КК України).

Хоча ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення не завдяки зайняттю посади в Національній поліції України, проте його діяльність була пов`язана з діяльністю незаконно створеного органу влади, зокрема правоохоронного органу, а тому відсутність обмеження у майбутньому займати відповідні посади може мати своїм наслідком передчасного та необґрунтовано наданої можливості на зайняття посад, пов`язаних з діяльністю органів державної влади, що може негативно впливати як на авторитет останніх, так і на належну їх діяльність.

Таким чином, враховуючи правила ч. 2 ст. 55 КК України суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_7 права обіймати певні посади у якості додаткового покарання, що також відповідає і позиції Верховного Суду, висловленій у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 11.03.2025 (справа № 149/3010/23), відповідно до якої у випадку, коли додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не передбачене в санкції статті Особливої частини КК, суд може призначити його з покликанням на положення ч. 2 ст. 55 КК лише за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

З огляду на ту обставину, що ОСОБА_7 має звання капітана поліції і хоча вчинив тяжкий злочин не завдяки використанню спеціального звання, проте враховуючи характер вчиненого, суд погоджується з думкою сторони обвинувачення, що ОСОБА_7 підлягає позбавленню спеціального звання, що відповідатиме загальній меті призначеного судом покарання. При прийнятті відповідного рішення суд враховує, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК України).

Підставами ж для призначення покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є 1) наявність у особи такого звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу; 2) вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Кримінальний закон не передбачає необхідності використання повноважень, які має (мала) особа через наявність у неї військового чи спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу у ході вчинення злочину, за який вона притягується до кримінальної відповідальності. Можливість призначення вказаного покарання не залежить від того який саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин було вчинено. Суд може призначити покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу у тих випадках, коли вважатиме неможливим його збереження із вчиненням тяжкого або особливо тяжкого злочину особою. Тобто це покарання може бути призначене судом як у випадках, коли вчинений злочин був пов`язаний із використанням повноважень, якими наділяється особа у зв`язку із наявністю у неї відповідного звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу, так і тоді, коли такий зв`язок відсутній.

VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України).

Оскільки у даному кримінальному провадженні речові докази відсутні, відповідне питання судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

2. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання капітан поліції.

3. Строк відбування призначеного ОСОБА_7 основного покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.

4. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.06.2024 (справа № 487/5104/24, н/п 1-кс/487/3520/24) залишити без змін до набрання вироком законної сили.

5. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг рахувати з моменту відбуття ОСОБА_7 основного покарання у виді позбавлення волі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинувачених та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Головуючий: ОСОБА_19

Судді: ОСОБА_20

ОСОБА_21