Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №438/636/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 438/636/26 Головуючий у 1 інстанції: Дудар О.В.

Провадження № 22-ц/811/1513/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого : Ванівського О.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 22 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Луганська обласна державна адміністрація, Східницька селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Пігур І.В. звернулася до Бориславського міського суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності ОСОБА_1 на праві власності квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв м.

Оскаржуваною ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 22 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі № 438/636/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Луганська обласна державна адміністрація, Східницька селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржила представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження та фактично зобов`язуючи заявника звертатися до суду в порядку позовного провадження, не врахував, що такий спосіб захисту є значно більш обтяжливим для заявника та не відповідає принципу пропорційності. Позовне провадження (про визнання права власності) змусить заявника проводити платну оцінку майна для визначення ціни позову, сплачувати значно більший судовий збір та чекати значно довше, що ускладнює отримання компенсації за зруйноване майно. Встановлення факту в окремому провадженні є ефективним і мінімально обтяжливим способом.

Вважає, що на стадії відкриття провадження (ст. 186, 187 ЦПК) суд мав лише формально перевірити заяву. Замість цього він самостійно надав оцінку доказам, зробив висновок про наявність спору та кваліфікував правовідносини.

Просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження, оскільки наявний спір про право та таке право не визнається іншою особою (зокрема, державою).

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає таким вимогам.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з заявою про встановлення факту належності на праві власності квартири, ОСОБА_1 , метою звернення до суду зазначив упорядкування документів про право власності згідно з чинним законодавством з метою отримання в майбутньому компенсації за пошкоджене житло.

ОСОБА_1 зазначає, що в позасудовому порядку обставину належності йому на праві власності нерухомого майна неможливо підтвердити, через активні бойові дії на території м. Луганськ та Луганської області з 2014 року, заявник вимушений був евакуюватись спочатку до м. Вінниці, а згодом до м. Бровари Київської області, далі в м. Київ.

ОСОБА_1 16 січня 2026 року звернувся до державного реєстратора Радецької Марії Східницької селищної ради Львівської області із заявою про реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно права власності на зазначену квартиру.

22 січня 2026 року державним реєстратором прийнято рішення про залишення заяви без руху. Підставою визначено - неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року а саме:

- на підставі викладеного, керуючись ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

27 лютого 2026 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з не усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка є власником/володільцем нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлювальних документів на яке було втрачено, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви (стаття 392 ЦК України), а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження.

У справі, що переглядається заявник не втратив правовстановлювальні документи на свою квартиру, не просив визнати за ним право власності відповідно до статті 392 ЦК України та ніхто не оспорює його право власності, а відтак висновки суду про відмову у відкритті провадження по справі є передчасними.

Разом з тим слід зазначити, що Верховним Судом в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийнято до розгляду справу № 755/5387/24 за заявою ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту про визнання права власності на квартиру, заінтересована особа – державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Волошина Жанна Дмитрівна.

Справу № 755/5387/24 призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Тобто рішення по цій справі буде ревалентним до справи, що переглядається.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що дана справа не повинна розглядатись в окремому провадженні, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала, скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 22 квітня 2026 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 22.10.2026 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Савуляк Р,В.

Цяцяк Р.П.