Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №944/4092/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №944/4092/26

Провадження №2-а/463/68/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді Нора Н.В.

при секретарі – Заверуха О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із заявою, просить ухвалити рішення, яким скасувати постанову серії/номер № 005803 від 06.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу правопорушення. Вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги мотивує тим, що 06 липня 2026 року о 13 год 05 хв слідуючи на виїзд з України в Республіку Польща потягом №31 сполученням «Запоріжжя-Перемишль», громадянин України ОСОБА_1 під час проходження прикордонного контролю палив в невідведених для цього місцях, чим порушив режим в пункті пропуску через державний кордон України, зокрема вимоги абзацу 4 пункту 2.9 розділу 2 Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон», затвердженого наказом АДПСУ від 29 серпня 2011 року №627 та абзацу 4 підпункту 3.6 пункту 3 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14.01.2025 №6-ОД «Про режим в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Мостиська» та зони прикордонного контролю», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП. Вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав: Неправильна кваліфікація та відсутність складу правопорушення. Відповідальність за куріння тютюнових виробів у заборонених місцях, зокрема на вокзалах, станціях та в пунктах пропуску, чітко передбачена спеціальною нормою - ст. 175-1 КУпАП. Натомість інспектор безпідставно застосувала ст. 202 КУпАП, яка регулює виключно правила в?їзду, проживання або пересування в прикордонній смузі. Куріння на пероні чи всередині станції не є порушенням прикордонного режиму, тому в його діях повністю відсутній склад правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 202 КУпАП. Порушення процесуальних прав та неознайомлення з доказами. Під час винесення постанови інспектор грубо порушила вимоги ст. 268 КУпАП та не ознайомила мене з жодними належними та допустимими доказами моєї вини (наприклад, фото- чи відеофіксацією факту куріння). Окрім цього, йому не було роз?яснено права, а справу розглянули безпосередньо на місці порушення без надання часу на отримання правової допомоги.

Представником відповідача, військової частини НОМЕР_1 , було подано відзив на позову заяву, який мотивує наступним. В провадженні Личаківського районного суду м. Львова знаходиться справа №944/4092/26 за позовною заявою ОСОБА_1 (далі – позивач), в якій останній просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.07.2026 №005805Е по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП. 06 липня 2026 року о 13 год 05 хв слідуючи на виїзд з України в Республіку Польща потягом №31 сполученням «Запоріжжя-Перемишль», громадянин України ОСОБА_1 під час проходження прикордонного контролю палив в невідведених для цього місцях, чим порушив режим в пункті пропуску через державний кордон України, зокрема вимоги абзацу 4 пункту 2.9 розділу 2 Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон», затвердженого наказом АДПСУ від 29 серпня 2011 року №627 та абзацу 4 підпункту 3.6 пункту 3 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14.01.2025 №6-ОД «Про режим в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Мостиська» та зони прикордонного контролю», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП. Прикордонним нарядом «Перевірка документів» штаб-сержантом ОСОБА_2 було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який палив в невідведених для цього місцях (рапорт військовослужбовця додається). Оскільки правопорушення виявлено в пункті пропуску та позивач свою вину визнав (копія відповідної заяви додається), із врахуванням положень статті 258 КУпАП відповідно протокол про адміністративне правопорушення не складався. Зі змісту відповідної заяви особи, що датована 13.07.2026, слідує твердження наступного змісту «Я, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не оспорюю вчинене адміністративне правопорушення, вину свою визнаю.». Така заява позивача від 06.07.2026 є чіткою за змістом, викладена українською мовою у діловому стилі, не містить складних юридичних термінів та не допускає іншого смислового тлумачення, а ніж визнання позивачем вини у вчиненому адміністративному правопорушенні. 06.07.2026 інспектором прикордонної служби 1 категорії начальником 2-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_6 майстер-сержантом ОСОБА_3 розглянуто справу відносно позивача та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії №005805Е, відповідно до якої останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 202 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Також, під час розгляду справи уповноваженою особою, було враховано характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, а також те, що позивач притягується до адміністративної відповідальності вперше та стосовно нього було накладено мінімальний розмір стягнення передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП. За результати розгляду винесено постанову про накладення стягнення, зміст якої доведено до відома позивача та вручено відповідно копію постанови (додається). Відносно позивача не застосовувались заходи фізичного чи психологічного впливу з боку посадових осіб відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 », які б могли свідчити про порушення прав людини, її основоположних свобод, катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження.

Представником відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_7 , було подано відзив на позову заяву, який мотивує тим, що об?єктивна сторона правопорушення за ст. 202 КУпАП характеризується вчиненням особою протиправних дій виключно на території пунктів пропуску через державний кордон України. Однак, вчинення аналогічних дій поза межами території пунктів пропуску може передбачати відповідальність за ознаками ст. 175-1 КУпАП. Як вбачається з оскаржуваної постанови та доданої до неї заяви, громадянин ОСОБА_4 не оспорював вчинене адміністративне правопорушення, свою вину визнав, про що власноручно проставив свій підпис у зазначених документах, заяв, скарг або клопотань від нього не надходило. В такому разі, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, відповідно до ч. 1 ст. 258 КУпАП протокол не складається (в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в ‚їзду-визду) цього Кодексу)).

Позивачем було подано відповідь на відзив, який мотивує тим, що у відзиві Відповідач посилається на наявність у матеріалах справи його заяви, у якій він нібито «визнаю свою провину та не оспорюю правопорушення», звертає увагу суду, що він ніколи не писав, не підписував на комп`ютері та не подавав жодних подібних заяв про визнання вини. Цей документ є повністю сфальсифікованим (підробленим) посадовими особами Відповідача з метою приховати грубі порушення закону під час винесення оскаржуваної постанови.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Личаківського районного суду м. Львова від 14.08.2026 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної адміністративної позовної заяви визначено суддю Нора Н.В.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 31.08.2026 року провадження за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення відкрито та призначено до розгляду.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі з у судове засідання не з`явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.

Позивачем та представником Військової частини НОМЕР_1 подано письмові заяви в який просить суд слухання у справі проводити за їх вцдстуності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно статті 19 Конституції України та статті 4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» посадові особи Державної прикордонної служби України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Згідно із положенням пункту 5 та 13 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються обов`язки щодо організації запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами та встановлення за погодженням з митними органами та керівниками відповідних підприємств, на території яких розміщено пункти пропуску через державний кордон режиму у пунктах пропуску через державний кордон України, контроль за його додержанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КУпАП порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду-виїзду тягне за собою адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 2.9 розділу ІІ Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 серпня 2011 року № 627, особам, які перетинають державний кордон, під час проходження визначених законодавством видів контролю в пункті пропуску заборонено палити в місцях, не відведених для цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З наведеного вбачається, що об?єктивна сторона правопорушення за ст. 202

КУПАП характеризується вчиненням особою протиправних дій виключно на території пунктів пропуску через державний кордон України. Однак, вчинення аналогічних дій поза межами території пунктів пропуску може передбачати відповідальність за ознаками ст. 175-1 КУпАП.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

06 липня 2026 року о 13 год 05 хв слідуючи на виїзд з України в Республіку Польща потягом №31 сполученням «Запоріжжя-Перемишль», громадянин України ОСОБА_1 під час проходження прикордонного контролю палив в невідведених для цього місцях, чим порушив режим в пункті пропуску через державний кордон України, зокрема вимоги абзацу 4 пункту 2.9 розділу 2 Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон», затвердженого наказом АДПСУ від 29 серпня 2011 року №627 та абзацу 4 підпункту 3.6 пункту 3 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14.01.2025 №6-ОД «Про режим в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Мостиська» та зони прикордонного контролю», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП.

Прикордонним нарядом «Перевірка документів» штаб-сержантом ОСОБА_5 було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який палив в невідведених для цього місцях (рапорт військовослужбовця додається).

Оскільки правопорушення виявлено в пункті пропуску та позивач свою вину визнав (копія відповідної заяви додається), із врахуванням положень статті 258 КУпАП відповідно протокол про адміністративне правопорушення не складався. Зі змісту відповідної заяви особи, що датована 13.07.2026, слідує твердження наступного змісту «Я, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не оспорюю вчинене адміністративне правопорушення, вину свою визнаю.». Така заява позивача від 06.07.2026 є чіткою за змістом, викладена українською мовою у діловому стилі, не містить складних юридичних термінів та не допускає іншого смислового тлумачення, а ніж визнання позивачем вини у вчиненому адміністративному правопорушенні.

06.07.2026 інспектором прикордонної служби 1 категорії начальником 2-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_6 майстер-сержантом ОСОБА_3 розглянуто справу відносно позивача та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії №005805Е, відповідно до якої останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 202 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

З досліджених судом матеріалів справи та з пояснень, наданих позивачему судовому засіданні, судом встановлено, що 06 липня 2026 року о 13 год 05 хв слідуючи на виїзд з України в Республіку Польща потягом №31 сполученням «Запоріжжя-Перемишль», громадянин України ОСОБА_1 під час проходження прикордонного контролю палив в невідведених для цього місцях, чим порушив режим в пункті пропуску через державний кордон України.

Суд звертає увагу позивача, що об?єктивна сторона правопорушення за ст. 202 КУПАП характеризується вчиненням особою протиправних дій виключно на території пунктів пропуску через державний кордон України. Однак, вчинення аналогічних дій поза межами території пунктів пропуску може передбачати відповідальність за ознаками ст. 175-1 КУпАП.

Однак, оскаржувана постанова ґрунтуються виключно на даних з постанови про накладення адміністративного стягнення та заяви про визнання вини дійсність яких заперечується позивачем, а також рапорта військовослужбовця. Інших доказів зокрема фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи тощо, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

Відповідно до позиції, яка викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019р. в справі № 560/751/17, Верховний Суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відтак, відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних доказів, котрі б доводили наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а відтак у судовому засіданні жодним чином не доведена вина позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, а тому позовні вимоги слід задовольнити, а спірну постанову скасувати, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, а провадження по справі закрити.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210-211,229, 241-246, 286 КАС України, ст. 293 КпАП України суд, -

ухвалив:

позов – задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії/номер № 005803 від 06.07.2026 року року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1ст.202 КУпАП та провадження по справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) в рівних частках сплачений судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 286, 293 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).

Суддя Нор Н.В.