Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №462/9086/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9086/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Зими С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 07.10.2026 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №R805249 від 27.09.2026 року про накладення відносно нього адміністративного стягнення за ч.3 ст.2101 КУпАП, а провадження у справі – закрити.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Раніше у мобільному застосунку «Резерв+» щодо нього було відображено інформацію про порушення правил військового обліку, однак рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року у справі № 380/2778/26 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними дії відповідача щодо внесення до Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку та зобов`язано відповідача виключити такі відомості з Реєстру. Однак, в подальшому, в його електронному військово-обліковому документі повторно було відображено повідомлення про порушення правил військового обліку. З огляду на необхідність усунення зазначеного запису, усвідомлюючи, що оскарження даного запису через судовий процес займає значний період часу, 26.09.2026 року через мобільний застосунок «Резерв+» він подав заяву, в якій свою вину у вчиненому праворушенні визнав. Водночас зазначає, що вказана заява не містила конкретних відомостей щодо того, яку саме повістку, коли, яким способом та за яких обставин він її отримав і не виконав, а також не містить конкретизації події адміністративного правопорушення. 27.09.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову №R805249 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штрафу у розмірі 17 000 грн., за обставин того, що він 21.07.2026 року о 09:00 год. не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. Однак, вказує на те, що сформований 28.09.2026 року електронний військово-обліковий документ позивача містить відомості «Дані уточнено вчасно» із зазначенням дати уточнення – 07.07.2024 року. Таким чином, оскаржувана постанова ґрунтується на твердженні про невиконання ним обов`язку щодо явки за конкретною повісткою, однак належні докази необхідності формування такої повістки, доведення цієї повістки до відома позивача та її отримання, так само як і докази факту його належного оповіщення, у постанові не наведені. Посилаючись на викладене, вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, вказана постанова є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 08.10.2026 року відкрито провадження у справі та визначено дату і час розгляду, про що повідомлено сторони.

Уповноваженим представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 – Зимою С.Ю. 16.10.2026 року подано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 11.05.2024 року та протоколом 11.02.2015 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 визнаний придатним до служби по гр.I ст. (наказ МО України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 року № 402, зареєстрований в МЮ України 17.11.2008 року за № 1109/15800 р.). 06.07.2026 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача було направлено повістку №8110296 про необхідність явки 21.07.2026 року о 14.00 год. для уточнення облікових даних, однак позивач за викликом не прибув та про причини неявки не повідомив. Поштове відправлення повернулося до Центру з відміткою «адресат відсутній», що, на думку відповідача, підтверджує належне оповіщення позивача відповідно до пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. У зв`язку з неявкою позивача, 31.07.2026 року Центр звернувся до органів Національної поліції з метою його доставлення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. 26.09.2026 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшла сформована та підписана через застосунок «Резерв+» заява ОСОБА_1 , в якій він повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, що він не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушив вимоги законодавства. На підставі зазначеної заяви, 27.09.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесена постанова №R805249 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вважає, що зібрані матеріали підтверджують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також зазначв, що покликання позивача на те, що у мобільному застосунку «Резерв+» ним вчасно оновлено облікові дані, не свідчить про відсутність у ТЦК та СП правових підстав для його виклику та не звільняє позивача від обов?язку прибути за належним чином направленою повісткою. У зв?язку з наведеним, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

19.10.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що подана ним заява через «Резерв+» містить лише загальне формулювання про неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, без зазначення її номера, дати виклику та інших обставин, які дозволяли б однозначно ідентифікувати конкретне правопорушення, відтак із поданої ним заяви неможливо встановити, що він визнав саме діяння, покладене в основу постанови №8110296. Крім того, вказує на суперечності у часі його виклику, так як в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 21.07.2026 року о 09.00 год., тоді як у повістці №8110296, на яку посилається відповідач, вказано про його виклик того ж самого дня о 14.00 год. Таким чином, час неявки, зазначений у постанові не відповідає часу, зазначеному у повістці. Також вказує на те, що матеріали справи не містять доказів того, що працівник поштового зв`язку належним чином інформував його про надходження повістки. Враховуючи, що відповідач не усунув суперечності щодо часу його виклику до ТЦК та СП, не довів однозначного зв?язку між його заявою через «Резерв+» та даним правопорушенням, а також не надав достатніх доказів належного оповіщення та факту його неявки у визначений час, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивача позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, який просив задовольнити.

Представник відповідача Зима С.Ю. проти задоволення позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення та перевіривши доводи сторін, дослідивши докази та з?ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із змісту ст.5 КАС України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 27.09.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову №R805249, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., за обставин того, що він 21.07.2026 року о 09.00 год. не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений законом строк не прибув, про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.12).

Вказану постанову прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, що він не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушив вимоги зазначеного законодавства, факт вчинення адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Дана заява підписана ОСОБА_1 електронним цифровим підписом 26.09.2026 року о 18.29 год. (а.с.34).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Між тим, суд зазначає, що обов`язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно з п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до ч.1-3, 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов?язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов?язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов?язані: прибувати за викликом районного (об?єднаного районного), міського (районного у місті, об?єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІX від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов?язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абз.4 підп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п?ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно абз.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч.7 ст.1 вказаного Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» виконання військового обов?язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов?язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи доводи сторін щодо належності повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП, суд виходить із положень пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, відповідно до якого належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного поштовим відправленням є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо інша адреса місця проживання не повідомлялася територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Як встановлено судом, повістка №8110296 була направлена позивачу за адресою його зареєстрованого місця проживання та повернута до ТЦК та СП з відміткою «адресат відсутній» (а.с.32, 33).

Відтак, з урахуванням положень пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України №560, позивач вважається належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ТЦК та СП 21.07.2026 року.

Посилання позивача на те, що у нього не було необхідності уточнювати військово-облікові дані, оскільки його військово-облікові дані були уточнені ним вчасно, що, на думку позивача, підтверджується відповідним записом від 28.09.2026 року із зазначенням дати 07.07.2024 року, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Сам факт запису в «Резерв+» про те, що оновлено дані, не звільняє його від виконання обов`язків, пов`язаних із військовим обліком, у тому числі від обов`язку прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , бронювання відсутнє, відстрочка теж.

Так само саме по собі уточнення позивачем окремих військово-облікових даних в електронному вигляді не свідчить про відсутність у ТЦК та СП правових підстав для його виклику та не звільняє позивача від обов`язку прибути за належним чином направленою повісткою. Відповідно до законодавства про військовий обов`язок і військову службу громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані виконувати правила військового обліку та прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Доводи позивача про те, що в повістці не конкретизовано, які саме дані підлягали уточненню, також не спростовують встановленого факту його неявки за викликом. Зміст повістки визначає обов`язок особи прибути до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних, а не передбачає необхідності попереднього встановлення особою переліку таких даних.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву, підписану електронним цифровим підписом 26.09.2026 року о 18.29 год., в якій вказав, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим порушено вимоги зазначеного законодавства, факт вчинення адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

При цьому, позивач стверджує, що є суперечності у часі виклику, так як в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 21.07.2026 року о 09.00 год., тоді як повістка № НОМЕР_1 , на яку посилається відповідач, передбачала явку того самого дня о 14.00 год., то суд вважає, що така технічна помилка в постанові не призвела до порушення прав позивача та не спростовує факту вчинення ним вказаного адміністративного порушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КпАП України, так як позивач ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ТЦК та СП 21.07.2026 року ні о 09.00 год., ні о 14.00 год. та причин поважності неявки не вказав.

Також суд не приймає до уваги покликання позивача на те, що із поданої ним заяви в «Резерв +» неможливо встановити, що він визнав саме діяння, покладене в основу постанови №8110296, з огляду на наступне.

У витязі АІТС Оберіг, який долучений відповідачем до матеріалів справи, зазначено, що ОСОБА_1 вчинено чотири правопорушення, два з яких вчинені у 2024 році, одне в лютому 2026 року, яке скасоване згідно рішення Львівського окружного адмінінстративного суду від 27.04.2026 року (справа 380/2778/26), та липні 2026 року.

Відтак, подаючи 26.09.2026 року ОСОБА_1 заяву в «Резерв +» про порушення ним законодавста про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію він достовірно знав, що вказане правопорушення стосується його неявки 21.07.2026 року о 09.00 год. за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений законом строк, оскільки попередні два правопорушення вчинені ОСОБА_1 ще у 2024 році, а третє правопорушення вчинено у лютому 2026 року, тобто більш ніж за 5 місяців до правопорушення, яке оскаржується, та яке рішенням Львівського окружного адмінінстративного суду від 27.04.2026 року скасоване.

Таким чином, судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку, був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ТЦК та СП 21.07.2026 року, однак за викликом не прибув та про причини неявки не повідомив. Доказів, які б свідчили про поважність причин неявки або про відсутність у позивача відповідного обов`язку, суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова №R805249 від 27.09.2026 року винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог законодавства.

Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП судом не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи наведене, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.9, 73-77, 90, 139, 229, 241-246, 268, 271, 272, 286 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_9 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний