Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №515/1378/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1378/26

Провадження № 2/515/2102/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Татарбунарської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

28 липня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Давиденка К.В. звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Татарбунарської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Татарбунари, Білгород-Дністровського району, Одеської області у віці 75 років. За життя, а саме 16 лютого 2016 року, мати вчинила заповіт, яким заповіла все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалось та все те на що за життя вона матиме право, позивачці та її сестрі –відповідачці у справі ОСОБА_2 . Спадкоємцем за законом також є їхній батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який відмовився від обов`язкової частки у спадщині, однак, написав заяву про прийняття спадщини за законом, як спадкоємець першої черги на підставі ст. 1261 ЦК України. Після смерті матері залишився житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 , частку якого вона має право успадкувати після смерті матері, оскільки будинок купувався в період шлюбу батьків.

Деякий час за запевненням відповідачів позивачка думала, що все своє майно мати заповіла їм, оскільки останнім часом вона постійно проживає за кордоном. Оговтавшись після поховання матері та не знаючи про існування заповіту на своє ім`я, почалася вступна компанія, під час якої позивачка займалася вступом власної доньки до ВИШу, а далі за викликом роботодавця поїхала за кордон на роботу, тому і втратила 6-тимісячний строк для прийняття спадщини. Вже після сплину шестимісячного строку вона знову приїхала до міста Татарбунари, де відповідачі по справі повідомили їй, що вона зазначена в заповіті матері в якості спадкоємця. 08 липня 2026 року позивачка звернулась до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом, але отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини втрати визначеного законодавством шестимісячного строку, проте строк втрачено на шість з половиною місяців, що на думку позивачки є незначним строком пропуску.

Посилаючись на поважність причини пропуску нею строку для прийняття спадщини у зв`язку з постійним тривалим перебуванням за кордоном та власною необізнаністю про наявність заповіту на її ім`я, зазначаючи про відсутність заперечень щодо прийняття нею спадщини за заповітом інших спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнання позовних вимог третьою особою Татарбунарською міською радою, позивачка просила визначити їй додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом покійної матері ОСОБА_4 , тривалістю у три місці.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. Витребувано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 .

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися.

Представник позивачки адвокат Давиденко К.В. через канцелярію суду подав суду заву, в якій просив справу розглядати без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, додаткових пояснень не має.

20 жовтня 2026 року представник позивачки подав до суду клопотання про доручення до матеріалів справи відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16.10.2026 року на його адвокатський запит.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися. Надіслали до суду заяви, в яких проти задоволення позову не заперечували, просили справу розглядати без їх участі.

Представник виконавчого комітету Татарбунарської міської ради просив провести розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Татарбунари Білгород-Дністровського Одеської області у віці 75 років померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що виконавчим комітетом Татарбунарської міської рад зроблено відповідний актовий запис №227 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 24 червня 2025 року (а.с.8).

За життя ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу від 17 червня 2005 року, укладеного між нею та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , прийняла у власність від будинок за АДРЕСА_1 (а.с.11).

Договір купівлі-продажу зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним Витягом з Реєстру №1128930 від 17.06.2005 року (а.с. 12).

Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване 01 липня 2005 року Комунальне підприємство «Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7652750 від 01 липня 2005 року (а.с.13).

На замовлення ОСОБА_4 комунальним підприємством «Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" виготовлено Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

16 лютого 2016 року ОСОБА_4 вчинила заповіт, яким все майно, належне їй за законом на день її смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також всього того, що згідно із законодавством України може бути успадкованим, у повному обсязі заповіла в рівних частинах - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9).

Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А. та зареєстровано в реєстрі за №155, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 42958286 від 16.02.2016 (а.с.9зворот).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка у подальшому змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 12 листопада 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 12 вересня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Березівського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.6,7).

Постановою №361/02-31 від 08 липня 2026 року державний нотаріус Саратської держаної нотаріальної контори Колісник Д.Ю. відмовив позивачці у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що вона пропустила встановлений законодавством строк для прийняття спадщини та не надала документи, які підтверджують факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.10).

Згідно з відмітками про перетин кордону у паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , ОСОБА_1 перетнула кордон України у напрямку «на в`їзд» 13.06.2025 (а.с.19).

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.4.1/79637-26-Вих від 16.10.2026 року на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_1 перетнула державний кордон України через пункт пропуску Шегині в напрямку на виїзд 18.08.2025 року, тобто через два місяці після смерті матері та повернулася на територію України 17.06.2026 року (а.с.92).

Копією студентського квитка серії НОМЕР_5 , виданого 12 вересня 2025 року Одеським національним університетом ім.І.І.Мечникова підтверджується, що донька позивачки ОСОБА_10 стала студенткою вказаного вищого учбового закладу у вересні 2025 року (а.с.17).

Із досліджених судом матеріалів Спадкової справи №265/2025, заведеної після смерті ОСОБА_4 та наданих Саратською державною нотаріальною конторою на виконання ухвали суду від 04 серпня 2026 року, вбачається, що 05 грудня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу йому свідоцтва про право власності на 1/2 (одну другу) частку в спільному майні подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 , належного його покійній дружині ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Татарбунарською державною нотаріальною конторою Одеської області 17 червня 2005 року, зареєстрованого у реєстрі за №2497 (а.с.37).

Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , виданим 04 листопада 1973 року Татарбунарською селищною радою Татарбунарського району Одеської області, підтверджується, що ОСОБА_3 є чоловіком спадкодавиці ОСОБА_4 (а.с.44).

Також, 05 грудня 2025 року ОСОБА_3 подав до нотаріальної контори заяву, якою відмовився від одержання обов`язкової частки у спадщині після померлої дружини ОСОБА_4 (а.с.39).

05 грудня 2025 року до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області подала заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_4 за її заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А. 16 лютого 2016 року, зареєстрованим у реєстрі за № 155. У заяві також зазначила, що спадкоємцем, який має право на обов`язкову частку у спадщині, є чоловік спадкодавця - ОСОБА_3 , а також інший спадкоємець за заповітом дочка спадкодавця ОСОБА_1 (а.с.38).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 23 липня 1977 року Татарбунарським відділом РАЦС, та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00055172441 від 05 грудня 2025 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (а.с.4,54).

У подальшому ОСОБА_11 змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_12 » у зв`язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00055172565 від 05 грудня 2025 року (а.с.55-56).

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло від 04 червня 1993 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 є власниками квартири АДРЕСА_2 (а.с.64).

28 березня 2017 року ОСОБА_4 року вчинила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А. та зареєстрований в реєстрі за №333, яким заповіла 1/6 (одну шосту) частку належної їй квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (шість) ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.50).

24 грудня 2025 року ОСОБА_14 подав до Саратської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом баби ОСОБА_4 (а.с.62).

Відповідачі проти визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 за її заповітом заперечень не мають.

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Статтями 1216-1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1,3 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті та воно виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст. 1272 УЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно з ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23, «з урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

За змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок,що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини,суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

В постанові Верховного суду від 11.11.2020 року у справі № 750/262/20 викладено наступну правову позицію: «поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо».

Судом встановлено, що позивачка дізналася про існування заповіту на її ім`я вже після сплину шестимісячного строку, визначеного законом для прийняття спадщини, протягом тривалого часу перебувала за кордоном, де постійно працює, тому зазначені обставини, які судом визнаються поважними, унеможливили її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законодавством 6-місячний строк. Крім того, позивачка пропустила строк для прийняття спадщини всього на 6 місяців.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч.3 ст.1272 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи обставини справи щодо наявності заповіту на користь позивачки, як спадкоємиці до майна померлої ОСОБА_4 , наведені позивачкою поважні причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, що пов`язані з її необізнаністю про існування заповіту, а також тривалим перебуванням за кордоном, беручи до уваги заяви інших спадкоємців-відповідачів у справі, та представника третьої особи, які проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечували, подавши суду відповідні заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини, визначивши його у межах передбаченого законом загального терміну строком три місяці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст.2,4,12,15,16, 76,77,80,81,89,263,293,294,315,319 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Татарбунарської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (рнокпп НОМЕР_8 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 75 років, тривалістю у три місяці з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (рнокпп НОМЕР_8 ), адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_9 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 37197846, адреса розташування: Одеська область, Білгород-Дністровський район, м.Татарбунари вул. Л. Українки, 18.

Суддя О.А.Дем`янова