Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №515/1263/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1263/26

Провадження № 2/515/1950/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участі секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 44101,01 грн та моральної шкоди у сумі 44101,01 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 04 липня 2025 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи на узбіччі польової дороги, розташованої з південної сторони на околиці села Глибоке, Білгород-Дністровського району, Одеської області, ОСОБА_2 , помітив припаркований транспортний засіб марки SUZUKI LIANA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить позивачу, в ході чого, у відповідача виникла задумка на незаконне заволодіння транспортним засобом, з корисних мотивів, привів в дію двигун та рушив у напрямку с. Глибоке, Білгород - Дністровського району. Далі, під час користування, незаконно заволодівши транспортним засобом, відповідач, допустив його пошкодження, а саме: правої бокової частини переднього бамперу; правого переднього крила; правого, переднього колеса; правого амортизатора переднього колеса; правої рульової тяги; поперечного важелю правого переднього; правої напіввісі, правого переднього колеса; пошкодження лівого переднього колеса, чим завдав позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 44 101, 01 грн. Таким чином, відповідач обвинувачувався у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. Зазначив, що у зв`язку з порушенням його права та охоронюваного законом інтересу, супроводжувалося моральною шкодою, яка у даному випадку виразилася в тому, що після дорожньо-транспортної пригоди і усунення її наслідків у нього був порушений сон, чим завданні душевні страждання. Через постійну нервову напругу погіршилися стосунки з близькими та родичами. Через дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася, погіршилося самопочуття аж до моменту остаточного ремонту транспортного засобу. Все це відчувається по теперішній час. Позивачем у повному обсязі сплачені витрати на ремонт транспортного засобу, але жодної гривні компенсації від відповідача він не отримав. Крім того, він веде домогосподарство і транспортний засіб був і є засобом отримання допомоги у його веденні, чого позивач був позбавлений кілька місяців після дорожньо-транспортної пригоди. До теперішнього часу відповідач не намагався компенсувати матеріальну шкоду, та зустрічей з позивачем уникає, тому він звертається до суду з цим позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 44101,01 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 44101,01 грн моральної шкоди.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

30 липня 2026 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та належним чином завірені копії матеріалів, додані до неї.

Відповідь на запит суду про зареєстровану адресу проживання відповідача, поданий у порядку ст.7 ст.126 ЦПК України, надійшла до суду 03 вересня 2026 року.

03 вересня 2026 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду на відшкодування заподіяного йому збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У серпні 2026 року до суду повернулась поштова кореспонденція, яка направлялась судом ОСОБА_2 (копія ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 03 вересня 2026 року).

Поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу відповідача, повернута до суду із відміткою поштової служби «адресат відсутній».

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Повернення поштової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», є належним повідомленням учасника справи (постанова Верховного Суду від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 та від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи та приймаючи до уваги практику Верховного Суду, щодо питання оповіщення учасника справи про розгляд справи, вважає, що відповідач у цій справі є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

29 жовтня 2025 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено вирок, яким встановлено, що ОСОБА_2 04 липня 2025 року близько 18 години 30 хвилин, точного часу не встановлено, перебуваючи на узбіччі польової дороги, розташованої з південної сторони сільського цвинтаря на околиці с. Глибоке, Білгород-Дністровського Одеської області, помітив припаркований транспортний засіб - автомобіль марки «SUZUKI LIANA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , вартістю 124855,44 грн, у ході чого у нього раптово виник умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаного транспортного засобу з корисливих мотивів. З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом у власника всупереч його волі, умисно, з метою задоволення особистих потреб, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, через незамкнені двері потрапив до салону вказаного автомобіля та сів за кермо. У подальшому, скориставшись ключем, залишеним власником у замку запалювання, привів в дію двигун автомобіля марки «SUZUKI LIANA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 і продовжив рух у напрямку свого домоволодіння в с.Глибоке, Білгород-Дністровського району, тим самим незаконно заволодів вказаним транспортним засобом.

Далі, під час користування незаконно отриманого транспортного засобу ОСОБА_2 допустив його пошкодження, а саме: правої бокової правого частини переднього бамперу; правого переднього крила; підкрилка переднього колеса; амортизатора правого переднього колеса; правої рульової тяги; поперечного важелю правого переднього; правої напіввісі; правого переднього колеса; пошкодження лівого переднього колеса, чим завдав ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 44 101,01 гривень (а.с.4-5).

Згідно з Висновком експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/116-25/16849-АВ від 29.07.2025 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SUZUKI LIANA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 04.07.2025 року, внаслідок його пошкодження, визначено у сумі 44101,01 грн (а.с.7-16).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 позивач є власником транспортного засобу «SUZUKI LIANA», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.27зворот).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно приписів частини 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідност.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

В постанові Верховного Суду від 28.08.2019 р. (справа №336/3056/18) зазначено, що загальними підставами для відшкодування матеріальної шкоди є сукупність обставин, а саме: наявність шкоди, протиправність дій (бездіяльності) особи, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою (протиправною бездіяльністю) особи, а також наявність вини за виключенням, яке міститься у ч.2 ст.1167 ЦК України.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Як вбачаєтеся з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «SUZUKI LIANA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , якому винними діями ОСОБА_2 спричинено механічні пошкодження, а розмір матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за Висновком експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/116-25/16849-АВ від 29.07.2025 року, становить 44101,01 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінюючи надані докази, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача матеріальної шкоди у зазначеному розмірі підлягають до задоволення.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, які її завдала за наявності її вини.

Відповідно до ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Відповідно до 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує характер та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та інші обставини Зокрема, судом враховано, що моральна шкода позивачу завдана в наслідок кримінального правопорушення, враховано стан здоров`я позивача (потерпілого), також те, що відповідач добровільно не відшкодував завдану шкоду, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, зусилля, що були ним прикладені для відновлення попереднього стану. При цьому суд вважає, що сума морального відшкодування, що просить стягнути позивач відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від31березня 1995року №4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової)шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач зазначає, що після дорожньо-транспортної пригоди і усунення її наслідків, у нього був порушений сон, завдані душевні страждання, через постійну напругу погіршилися стосунки з близькими та родичами. Через ДТП погіршилося самопочуття, аж до моменту остаточного ремонту транспортного засобу.

Проте, жодним документом не підтвердив спричинення йому моральної шкоди, душевних страждань, які потягли за собою погіршення самопочуття, виникнення постійної напруги, що стало причиною погіршення стосунків з близькими.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, або втрат немайнового характеру, не конкретизовано глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач, не обґрунтовано суму, якою позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що справляння його у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такий самий розмір судового збору належить стягувати з позивачів і за подачу до суду позову про стягнення моральної шкоди.

Відповідно дост.141 ЦПК України, на користь держави з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі, пропорційному розміру задоволеним позовним вимогам, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зважаю на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у розмірі 44101,01 грн, що становить 50% від пред`явленої позивачем до стягнення суми, тому з відповідача необхідно стягнути та користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 74-279, 353 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44101,01 (сорок чотири тисячі сто одна грн 01 коп) на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.А.Дем`янова