Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №515/1451/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1451/26

Провадження № 2/515/2205/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-капітал» в особі свого представника адвоката Усенка М. І. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 07.04.2024 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 103040990 (надалі – Кредитний договір), згідно умов якого відповідач отримав 11900,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору.

29.08.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №111-МЛ/Т, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103040990 від 07.04.2024.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 117132,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 11900,00 грн; заборгованості за відсотками - 97925,10 грн; заборгованість по комісії – 1357,00 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання – 5950,00 грн.

Посилаючись на викладене, просять стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 117132,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рух справи

03 серпня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Дем`яновій О.А.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

05 серпня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків та позовну заяву відповідно до Порядку функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Таким чином, недоліки позовної заяви усунуто.

06 серпня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

Витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію чи було емітовано банківську картку НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) станом на 07.04.2024 року, у разі наявності карти, але на інше ім`я – надати дані особи отримувача кредитних коштів, а також інформацію про зарахування на банківську картку НОМЕР_1 кредитних коштів у розмірі 11900 грн. від ТОВ «Мілоан» в період з 07.04.2024 по 14.04.2024 року.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у позовній заяві просило провести розгляд справи за відсутності представника банку, зазначивши, що підтримує позовні вимоги та не заперечує відносно заочного розгляду справи.

У серпні 2026 року до суду повернулась поштова кореспонденція, яка направлялась судом ОСОБА_1 (копія ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 серпня 2026 року)

Поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу відповідача, повернута до суду із відміткою поштової служби «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Повернення поштової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», є належним повідомленням учасника справи (постанова Верховного Суду від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 та від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи та приймаючи до уваги практику Верховного Суду, щодо питання оповіщення учасника справи про розгляд справи, вважає, що відповідач у цій справі є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Суд, зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

07.04.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103040990, згідно умов якого товариство зобов`язувалось надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 11900,00 грн (п.1.1, 1.2), строком на 345 днів (п.1.3), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 18.03.2025 (п.1.4).

Комісія за надання кредиту 1360,00 грн, яка нараховується за ставкою 17,00 відсотків від суми кредиту одноразово з моменту видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 547.50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912.50 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (п.1.5.2,1.5.3 Договору).

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені в п.п. 2.2.2, 2.2.3 цього договору (п. 1.6 Договору).

Згідно з п.1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 1357.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до положень пункту 2.1 договору, кредит надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Згідно із пунктом 2.4.1. Договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору.

У відповідності до п. 4.2 кредитного договору 4.1. Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

Згідно із пунктом 6.1 договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту (а.с.16зворот-17).

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О. В., відповідач ідентифікований, як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 07.04.2024 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 925238, направленого на номер телефону відповідний договір (а.с.21).

Заява на отримання кредиту №103040990 від 07.04.2024 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «Мілоан» (а.с.17зворот).

Вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору від 07.04.2024.

Згідно із платіжним дорученням № 86458880 від 07.04.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 11900,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору №103040990 (а.с.21зворот).

Згідно витребуваної судом інформації з АТ «ПУМБ» вбачається, що станом на 07.04.2024 р. в Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка (далі - БПК) 5355280019543782 до рахунку НОМЕР_3 у гривні.

В результаті аналізу операцій, здійснених по карті 5355280019543782, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 07.04.2024 по 14.04.2024, а саме 07.04.2024 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 11 900,00 гривень через сервіс іншого банку, банк еквайер JSC CB PRIVATBAN K (а.с.106).

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення наданої ТОВ «МІЛОАН» за договором № 103040990 вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» проводилось нарахування відсотків за кредитом з 07.04.2024 по 29.08.2024 (а.с.22-23).

Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, матеріали справи не містять.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог №111-МЛ/Т, відповідно до умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 103040990 від 07.04.2024 (а.с.26зворот-31).

Згідно витягу з Реєстру боржників №2 до договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29.08.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 57334,60 грн, з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту становить 11900,00 грн, за відсотками 38127,60 грн, за комісією 1357,00 грн, неустойка – 5950,00 грн (а.с38).

Із виписки з особового рахунка за кредитним договором №103040990 від 07.04.2024, сформованої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», вбачається, що ОСОБА_1 допустив заборгованість у розмірі 117132,10 грн, яка складається із наступного: прострочене тіло кредиту - 11900,00 грн.; прострочені відсотки - 97925,10 грн; заборгованість за комісією 1357 грн, заборгованість по неустойці/ та/або процентам за порушення грошового зобов`язання – 5950,00 грн (а.с.24).

Аналогічна інформація щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 міститься у Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 103040990 від 07.04.2024 року у період з 30.08.2024 по 18.03.2025 (а.с.24зворот).

Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування позивачем відсотків за кредитом після отримання права вимоги від первісного кредитора відбувалося у чіткій відповідності з умовами кредитного договору, а саме згідно з п. 1.5.3.Договору та у строки, погоджені сторонами у Договорі, тобто до 18.03.2025 року включно.

Відповідачем не надано доводів на спростування розміру вказаної заборгованості, доказів повного чи часткового погашення заборгованості суду не представлено.

01.07.2026 за вих.№23870662/1216 позивач надіслав на адресу ОСОБА_1 претензію щодо неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором та погашення заборгованості за кредитним договором № 103040990 від 07.04.2024 у розмірі 117132,10 грн на розрахунковий рахунок позивача (а.с.38зворот).

Однак, станом на день розгляду справи, вказана вимога відповідачем була проігнорована, зобов`язання за кредитним договором належним чином ним не виконано.

Згідно з копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, має право на здійснення таких видів економічної діяльності, як 64.92 Інші види кредитування (основний); 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення) н.в.і.у.

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Встановлено, що кредитний договір № 103040990 від 07.04.2024 року укладений в електронній формі.

Відповідач згідно укладеного кредитного договору № 103040990 від 07.04.2024 року отримав від ТОВ «Мілоан» кредит у розмірі 11900,00 грн.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором № 103040990 від 07.04.2024 року.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

За вказаних обставин, на переконання суду вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 11900,00 грн є обґрунтованими та доведеними.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом

Договором про споживчий кредит № 103040990 від 07.04.2024 року визначено, що відповідачу кредит надано строком на 345 днів, тобто строком до 18.03.2025 року.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 18.03.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п.1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 547.50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912.50 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (п. 1.5.3.Договору).

Із відомостей про щоденні нарахування та погашення та з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 103040990 від 07.04.2024 року вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося з 07.04.2024 до дати, визначеної умовами договору, а саме до 18.03.2025 та становить 97 925,10 грн.

Розмір заборгованості відповідачем не спростовано.

За вказаних обставин, правомірним є нарахування процентів у розмірі 97 925,10 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави висновувати про те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, враховуючи принципи справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1357,00 грн.

Щодо стягнення неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу окрім заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом та комісії, нараховано також 5950,00 грн заборгованості по неустойці та /або процентів за порушення грошового зобов`язання.

Пунктами 4.1,4.2 Договору передбачено відповідальність позичальника за прострочення ним зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що у частині 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки та /або процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 5950,00 грн задоволенню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи, що боржник отримавши кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов`язання, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з мотивів наведене вище.

При вирішенні спору, спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «Мілоан» кредит у добровільному порядку та у встановлені договором строки, його не повернув, проценти у встановленому договором розмірі не сплатив, ним не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів, тому позовні вимоги нового кредитора ТОВ «Кредит-Фінанс» підлягають частковому задоволенню у розмірі 109825,10 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 11900,00 грн, сума заборгованості за відсотками 97925,10 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (93,76%), то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2496,26 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Судом встановлено, що 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги №0107.

На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Усенком М.І., окрім договору №0107 від 01 липня 2025 року, додано детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09 березня 2026 року, акт наданих послуг № Д/20784 від 09 березня 2026 року на суму 8000 грн.

Позивач просив відшкодувати витрати на правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінка судом вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22).

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Враховуючи на відсутність клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, то заявлена сума на відшкодування правничої допомоги підлягає до стягнення пропорційно розміру задоволених позовних вимог (93,76%) 7500,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 639,1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 279ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 103040990 від 07.04.2024 року у загальній сумі 109825,10 грн (сто дев`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять грн. 10 коп), яка складається із заборгованості за тілом кредиту 11900,00 грн, заборгованості за відсотками 97925,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судовий збір у розмірі 2496,26 грн (дві тисячі чотириста дев`яносто шість грн. 26 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7500,80 (сім тисяч п`ятсот грн. 80 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А.Дем`янова