Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №523/8176/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/8176/26

Провадження №2/523/5525/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого – судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Сивак К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог Агентство нерухомості VESTA, фізична особа підприємець ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами в яких просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку грошові кошти у розмірі 86999,40грн. та судові витрати понесені позивачем із розглядом даної справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2026 між позивачем та відповідачами укладений договір про намір укласти угоду №1 за умовами якого відповідачі зобов`язалися в майбутньому, а саме не пізніше 15.03.2026 укласти та нотаріально посвідчити договір відчуження квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 прийняла на себе зобов`язання сплатити власникам 60000 у.о. Також, за умовами договору ОСОБА_1 на підставі ч. ст.546 ЦК України передала відповідачам 1000 у.о. як гарантію придбання нею у майбутньому об`єкту нерухомості.

Всупереч умовам договору, станом на 25.03.2026 відповідачі ухилилися від виконання своїх зобов`язань, не з`явилися на зустріч призначені агентством на 14.03.2026р. та 21.03.2026р. В телефонній розмові з відповідачами ОСОБА_1 дізналася, що вони відмовляються від продажу квартири. На пропозицію повернути суму забезпечувального платежу у розмірі 1000 у.о. отримала відмову.

На думку позивача відповідачі зобов`язані повернути їй суму авансу у розмірі 43 999,70грн. , із розрахунку офіційного курсу гривні до долара США - 4349,97грн. за 100 дол. США станом на 15.04.2026 , а також сплатити на її користь суму штрафу у розмірі 43 999,70 грн., як то передбачено п.4.4. договору від 14.02.2026.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суді від 27.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.05.2026р. від представника ОСОБА_2 – адвоката Голосова Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що забезпечувальний платіж у розмірі 1000 у.о. передавався ФОП ОСОБА_4 та перебував у неї на зберіганні. Вважає, що причиною не укладання договору купівлі-продажу стала відмова АТ «Ощадбанк» у видачі позивачу кредиту по «єОселя», а відтак відсутні підстави для повернення забезпечувального платежу. Вважає, що між сторонами не укладався попередній договір про що свідчить судова практика, відтак до такого договору не можуть застосуватися наслідки, передбачені попереднім договором. На думку представника укладений між сторонами договір є окремим та самостійним договором, умовами якого сторони вільні встановити будь який вид забезпечення виконання зобов`язання, як то передбачено ч. 2 ст. 546 ЦК України. Забезпечувальний платіж не є авансом та не є завдатком, а виступав окремим погодження сторонами способом забезпечення належного виконання домовленостей, характерного для договорів про намір.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Її представник – адвокат Торган Л.М. позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явилась у судове засідання. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Голосов Ю.В. підтримуючи доводи викладені у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Тертя особа без самостійних вимог Агентство нерухомості VESTA, фізична особа підприємець ОСОБА_4 в призначене судове засідання не з`явилась без поважних на те причин.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.02.2026 між Агентством нерухомості VESTA, в особі фізичної особи підприємця ОСОБА_4 , як «Агентство» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як «Власниками» та ОСОБА_1 , як «Набувачем» в простій письмовій формі був укладений договір про намір укласти угоду №1, за умовами якого Власники зобов`язалися в майбутньому, а саме не пізніше 15.03.2026р., укласти і нотаріально посвідчити договір відчуження належної їм квартири АДРЕСА_1 за 60000 у.о., а Набувач, в свою чергу, зобов`язалася сплатити Власникам ціну об`єкту на умовах, передбачених договором (п.п.1.1., 2.1.,2.5.3.1., 3.2.).

Згідно з п.4.4. Набувач гарантуючи придбання об`єкту власності в порядку, встановленому договору, і для забезпечення виконання зобов`язання за цим договором, відповідно до ч.2 ст.546 ЦК України передала, а Власники прийняли «забезпечувальний платіж» - грошову суму в гривнях, як еквівалент 1000 у.о. Забезпечувальний платіж, за взаємною згодою Власників і Набувача буде зарахований в рахунок належних платежів за договором відчуження об`єкту.

У разі невиконання Власниками своїх зобов`язань, в т.ч. і в разі, якщо неможливість такого виконання викликана тим, що на момент укладання та нотаріального посвідчення договору відчуження об`єкту, Власник не може розпоряджтися об`єктом (об`єкт закладений, проданий, подарований, переведений як внесок до статутного фонду юридичної особи, знаходиться в суперечці під арештом і т.п.), або відмови Власника від виконання зобов`язання, неможливості укладання договору відчуження у зв`язку з неявкою усіх співвласників об`єкту, він в триденний термін з моменту пред`явлення відповідної вимоги зобов`язається повернути Набувачу отриману від нього за договором суму «забезпечувального платежу» і сплатити Набувачу штраф у розмірі 100% від суми «забезпечувального платежу», а Агентству – штраф у розмірі 5% від ціни об`єкта, зазначеного у п. 2.1. договору.

Договір був укладений в простій письмовій формі та підписаний всіма його сторонами.

З матеріалів справи слідує, що між Власниками та Набувачем за договором від 14.02.2026р. договір відчуження квартири АДРЕСА_1 не укладався та нотаріально не посвідчувався.

Водночас, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16.03.2026р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужили належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_5 .

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення вказаної статті ЦК України свідчить про те, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом з та зазначено вище у даному рішенні, 14.02.2026 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як «Власниками» та ОСОБА_1 , як «Набувачем» було укладено договір, за яким сторони зобов`язалися у майбутньому в термін не пізніше до 15.03.2026 укласти договір відчуження квартири та посвідчити його в нотаріальному порядку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див.: постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20).

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції, якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

За змістом наведених норм ЦК України забезпечення виконання зобов`язання (неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток) є доказом існування основного зобов`язання, такі види забезпечення виконують платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України забезпечення виконання зобов`язання може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див.: пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

У постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 зроблено висновок про те, що «внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок. Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана відповідачу грошова сума в розмірі 968 420 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду касаційної інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення авансу за попереднім договором є помилковим».

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється у тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

На зазначеному наголошено в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 511/126/17 (провадження № 61-12099св24).

Тобто судова практика з указаного питання, зокрема, щодо застосування статті 570 ЦК України, якою врегульовано питання завдатку, є сталою та сформованою.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи виниклий між сторонами спір, суд вважає, що сторони укладаючи договір від 14.02.2026р. домовилися про укладання у майбутньому договору відчуження нерухомого майна.

Отже договір, який би за своєю формою та змістом відповідав би вимогам законодавства між сторонами по справі укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, а відтак передану суму від ОСОБА_1 відповідачам слід вважати авансом, який підлягає обов`язковому поверненню позивачу, так як відбулося невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс.

При цьому відповідачі не спростували факту отримання грошових коштів від позивача у вказаному розмірі та з цього приводу не надали суду належних та допустимих доказів. Твердження представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Голосова Ю.В. про те, що грошові кошти знаходяться у ФОП ОСОБА_4 , про що є відмітка у примірнику договору, який знаходиться у маклера, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються п.5.5. договору від 14.02.2026 в якому визначено, що всі зміни, доповнення укладаються в письмовому вигляді і підписуються сторонами договору. Таких відміток у наданому позивачем примірнику договору від 14.02.2026, оригінал якого досліджений у судовому засіданні, немає. Відтак такі заперечення судом відхиляються.

Таким чином, відповідно до вищенаведених норм права та сталої судової практики Верховного Суду аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню, якщо договір відчуження нерухомого майна не укладено і товар не передано.

Суд констатує, що у даному конкретному випадку мотиви відмови від укладення основного договору не мають правового значення для вирішенні питання щодо повернення авансу, так як сплачена грошова сума у вигляді авансу повертається в будь якому випадку її платнику.

Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 523/10249/20.

З огляду на встановлену судом правову природу виниклих між сторонами правовідносин, за відсутності укладеного між сторонами основного зобов`язання, суд вважає неможливім і застосування стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 43999,70грн., як одного з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 шляхом стягнення з відповідачів в рівних частках суми авансу у розмірі 43 499,70грн., тобто по 21749,85грн. з кожного.

Вимога позивача про стягнення суми авансу в солідарному порядку є помилковою з огляду на виникнення у відповідачів прав та обов`язків за укладеним договором від 14.02.2026р. в рівних частках.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам (50%) з відповідачів в рівних частках на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 665,60 грн., тобто по 332,80грн. з кожного.

Також, відповідно до ст. 137 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам (50%) з відповідачів в рівних частках на користь позивача слід стягнути правничу допомогу в розмірі 5000грн., тобто по 2500грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,141,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 43 499,70грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60грн., тобто по 332,80грн. з кожного та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000грн., тобто по 2500грн. з кожного.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 26 жовтня 2026р.

Суддя