Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №503/1597/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1597/26

Провадження № 2/503/1280/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Цибко І.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Камочкіної А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом (виділеними з цивільної справи № 503/903/26 в самостійне провадження вимогами за зустрічним позовом) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей і стягнення аліментів,

встановив:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Камочкіну А.Ю. подала до суду вище позовну заяву, в якій просить суд визначити місце проживання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю ОСОБА_2 ; а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в подальшому у розмірі частини до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи від дня пред`явлення позову про стягнення аліментів до суду.

26.06.2026 року ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні, а також вирішено питання про залучення до участі у справі малолітніх дітей та орган опіки та піклування Житомирської міської ради в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Одночасно роз`яснено відповідачу і третім особам їх права протягом, відповідно, п`ятнадцяти та десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати на адресу суду, відповідно, відзив на позовну заяву (відзив) та письмове пояснення на позовну заяву. Копію ухвали направлено учасникам справи (сторонам і третім особам) у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними і їх представниками у відповідності до пункту 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставки до їх електронних кабінетів 27.06.2026 року, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Цибко І.В. подав до суду зустрічну позовну заяву посилаючись на ті обставини, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей – синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому ОСОБА_2 разом з дітьми виїхала до Королівства Швеція, куди до них також згодом прибув ОСОБА_1 , який певний час проживав разом з ними у Швеції. Після припинення спільного проживання сторін діти продовжували разом перебувати з батьком. На момент звернення ОСОБА_2 до суду з первісним позовом малолітні діти вже фактично проживали разом із батьком. Вимога про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей пов`язана з тим, що саме батько фактично здійснює основний обсяг щоденних батьківських обов`язків щодо дітей, а саме організацію повсякденного життя, забезпечення харчування, побуту, особисту гігієну, чистий одяг, навчання, розвиток, дозвілля, медичний супровід, емоційну підтримку та матеріальне утримання. Після прибуття дітей до України батьком вжито необхідних заходів для забезпечення їм належних умов проживання, навчання, розвитку та медичного супроводу. Фактичне проживання дітей із батьком підтверджується обставинами щоденного догляду за ними, здійснення витрат на їх утримання, наявністю житла для проживання дітей у м. Подільськ Одеської області, організацією навчання та медичного супроводу, а також іншими доказами. Вважає, що визначення місця проживання дітей разом із батьком у цій справі юридично закріпить фактичний стан, який уже склався та є стабільним. У зв`язку з чим відповідач за первісним позовом пред`явив до позивача за первісним позовом відповідний зустрічний позов шляхом подання до суду через свого представника – адвоката Цибко І.В. з використанням системи «Електронний суд» зустрічної позовної заяви, в якій просить суд визначити місце проживання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 ; встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які фактично проживають разом із ним та перебувають на його щоденному піклуванні; а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред`явлення зустрічного позову – 13.07.2026 року до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в подальшому у розмірі частини до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

13.07.2026 року представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвокат Цибко І.В. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву (первісний позов), в якому просила суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

15.07.2026 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву було залишено без руху із визначенням її недоліків, способу і строку для їх усунення.

20.07.2026 року представник позивача за зустрічним позовом – адвокат Цибко І.В. через систему «Електронний суд» подала заяву на усунення недоліків до якої додала доказ про сплату (доплату) судового збору у встановлених порядку і розмірі.

27.07.2026 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, а також вирішено питання про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_6 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом. Одночасно роз`яснено відповідачу за зустрічним позовом і третім особам їх права протягом, відповідно, п`ятнадцяти та десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати на адресу суду, відповідно, відзив на зустрічну позовну заяву (відзив) та письмове пояснення на зустрічну позовну заяву. Копію ухвали направлено учасникам справи (сторонам і третім особам) у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними і їх представниками у відповідності до пункту 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставки до їх електронних кабінетів 28.07.2026 року, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.

04.08.2026 року ухвалою суду було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

У встановлений судом строк третя особа не скористалася своїм процесуальним правом, письмове пояснення на позовну (зустрічну позовну) заяву в частині вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей не подала.

12.08.2026 року представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвокат Камочкіна А.Ю. через систему «Електронний суд» подала відзив на зустрічну позовну заяву (первісний позов), в якому просила суд у задоволенні позовних вимог зустрічної позовної заяви відмовити у повному обсязі.

28.09.2026 року ухвалою суду було виділено в самостійне провадження вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей і стягнення аліментів

28.09.2026 року ухвалою суду у даній справі (за виділеними в самостійне провадження вимогами за зустрічним позовом) закрито підготовче провадження та призначено її розгляд по суті, а також здійснено виклик в судове засідання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , згідно клопотання представника позивача – адвокат Цибко І.В. заявлено у змісті поданої зустрічної позовної заяви та в окремо поданому клопотанні від 10.08.2026 року задоволеного судом під час проведення підготовчого засідання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Цибко І.В., яка приймала участь в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав зазначених в позовній (зустрічній позовній) заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник – адвокат Камочкіна А.Ю., які приймали участь в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, заперечували проти задоволення позову (зустрічного позову) в частині вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, але не заперечували проти задоволення позову в частині стягнення аліментів на утримання дітей. При цьому, в процесі судового засідання відповідач ОСОБА_2 від`єдналася від участі у відеоконференції.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання орган опіки та піклування був своєчасно повідомлений належним чином в порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України,, шляхом доставлення 03.10.2026 року судової повістки до електронного кабінету цієї особи, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В свою чергу, згідно пунктів 1 і 4 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; а також у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. Водночас, згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи (виділені в самостійне провадження з цивільної справи № 503/903/26) суд встановив наступні фактичні обставини.

В період 05.07.2019 року до 29.12.2023 року сторони ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданого Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05.07.2019 року, актовий запис № 71, та роздруківка рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28.11.2023 року у справі № 296/8273/23, яке набрало законної сили 29.12.2023 року, та обсяг відомостей наявних в публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

ІНФОРМАЦІЯ_7 у сторін народилась спільна дитина – син ОСОБА_3 , актовий запис № 1407, що підтверджує копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 23.05.2019 року та копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 18.04.2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_8 у сторін народилась спільна дитина – син ОСОБА_4 , актовий запис № 735, що підтверджує копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , виданого Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 18.05.2021 року та копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 , виданого Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 18.04.2024 року.

20.07.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зарахований до складу здобувачів дошкільної освіти ЗДО «Калинонька» Подільської міської ради, що підтверджується копією наказу зазначеного закладу освіти від 20.07.2026 року №124.

01.09.2026 року ОСОБА_3 зарахований до складу здобувачів освіти ліцею №1 Подільської міської ради у 2026-2027 навчального року, що підтверджується копією наказу зазначеного закладу освіти від 01.09.2026 року № 59-о.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , надали показання, згідно яких позивач ОСОБА_1 разом з дітьми – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 , а діти відвідують заклади освіти в м. Подільську. При цьому, зазначили, що внаслідок зазначеного забезпечення повсякденних потреб дітей здійснює їх батько ОСОБА_1 . Повідомиили, що їм відомо про отримання ОСОБА_3 принаймні двох платежів від ОСОБА_2 на утримання дітей та отримання певних речей для них, з яких частина все ж була придбана нею.

Нормативно-правове застосування

У відповідності до ст. 19 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст. 9 Конституції України, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На підставі ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-III (надалі за текстом Закон), кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно положень ч.1 ст. 12 Закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч .2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Водночас із цим ч.1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За положеннями ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів , що мають юридичне значення.

В свою чергу ч.2 ст. 315 ЦПК України передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (тобто окрім тих, що передбачені у частині першій цієї статті), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Водночас у положеннях пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 звернута увагу судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення ; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом , яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України, але через неможливість документального підтвердження не може бути реалізованим (висновок зроблений Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 21 травня 2024 року у справі № 155/1085/23 (провадження № 61-3237св24).

Висновки суду

– щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей:

Судом встановлено, що принаймні станом на день пред`явлення позову – 13.07.2026 року діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом із своїм батьком – ОСОБА_1 , окремо від матері ОСОБА_2 .

При цьому, положеннями ч.3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Ураховуючи зазначене, встановлені обставини та виходячи з засад справедливості та захисту прав дітей, відповідно до вимог ч.1 ст. 182 СК України та пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, суд вважає, що позов пред`явлений позивачем разом з яким проживають діти, є обґрунтованим в частині самої наявності підстав для стягнення аліментів на його користь з відповідача в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно починаючи від дня пред`явлення позову – 13.07.2026 року, але підлягає частковому задоволенню в частині щодо визначення самого розміру подальшого стягнення аліментів після досягнення повноліття старшою дитиною з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_1 в пред`явлено позові (зустрічній позовній заяві) заявив вимогу про стягнення на його користь з відповідача аліментів, після досягнення старшим сином ОСОБА_3 повноліття, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів на утримання ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття.

Однак, суд відзначає те, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В свою чергу ч.3 ст. 183 СК України передбачає, що якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Таким чином законодавством врегульовано питання про те, яким саме чином підлягають стягненню аліменти при досягнення повноліття найстаршою дитиною у разі їх стягнення на кількох дітей у вигляді єдиної частки від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання.

Тому суд вважає, що після досягнення повноліття ОСОБА_3 в подальшому аліменти на утримання ОСОБА_4 мають стягуватися саме за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття – ОСОБА_3 , до досягнення повноліття вже ОСОБА_4

- щодо негайного виконання рішення:

Відповідно до пункту 7 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

В свою чергу, згідно пункту 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

У зв`язку з чим суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

- щодо вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей:

Суд відзначає, що саме по собі проживання дітей разом з одним із батьків, зокрема у даній справі разом із їх батьком ОСОБА_3 , не є підставою для висновку про те, що внаслідок цього у останнього наявне самостійне виховання та утримання дітей.

З встановлених судом обставин інший з батьків – мати ОСОБА_2 , яка наразі проживає окремо від дітей, бере участь у їх вихованні, з урахуванням конкретних особливостей пов`язаних з об`єктивними причинами її перебуванням за кордоном, через засоби зв`язку, якими вона контактує з дітьми. Відтак суд вважає, що за таких умов відсутні підстави вважати, що вихованням дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 займається виключно їх батько ОСОБА_3 .

В свою чергу з приводу утримання дітей судом встановлено, що протягом того часу, що діти проживали разом із своєю матір`ю – відповідачем ОСОБА_2 , то аліменти на утримання дітей саме останній сплачував ОСОБА_3 , що підтверджують численні розписки про отримання цих аліментів.

Водночас із цим в суду відсутні підстави для висновку, що наразі відповідач ОСОБА_2 саме ухиляється від участі в утриманні своїх дітей. При цьому, в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повідомляли, що їм відомо про отримання ОСОБА_3 принаймні двох платежів від ОСОБА_2 на утримання дітей та отримання певних речей для них, з яких частина все ж була придбана нею, що також підтверджував і сам позивач.

При цьому, самим позивачем ОСОБА_3 заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, які проживають разом з ним, яка в свою чергу є одним із предметів позову у даній справі.

Необхідність вживання тим з батьків, хто проживає разом з батьків, відповідних заходів для створення належних повсякденних потреб дитини є невід`ємним наслідком проживання з цим батьків дітей, що звісно потребує приділяти з боку цього з батьків більше часу і зусиль в порівнянні з тим із батьків, хто проживає окремо від дітей, але водночас компенсується можливістю мати більше безпосереднього контакту з дітьми.

Проживання дітей разом з їх батьком – позивачем ОСОБА_3 є наслідком свідомих активних дій останнього, оскільки так забажав сам позивач, а не наслідком того, що відповідач ОСОБА_2 не бажала цього. Водночас із цим сама відповідач ОСОБА_2 бажає щоб діти проживали разом з нею. З приводу проживання дітей з батьками між останніми наявний спір, який вирішується у цивільній справі № 503/903/26, із якої були виділені в самостійне провадження вимоги, які є предметом розгляду у даній справі.

Позивач ОСОБА_3 не позбавлений можливості передати дітей для проживання відповідачу ОСОБА_2 , яка в цьому випадку почне здійснювати дії пов`язані із забезпеченням повсякденних потреб дітей і протягом часу коди діти проживали з нею не порушувала вимоги встановлення факту самостійного виховання та утримання нею дітей, тобто в аналогічній ситуації.

Те, що після припинення спільного проживання батьків, діти залишаються проживати разом з одним із своїх батьків не є обов`язковим наслідком того, що той з батьків, який проживає окремо, перестає займатися вихованням та/або утриманням своїх дітей.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

У зв`язку з чим суд вважає, що заявлений позивачем ОСОБА_3 позов в частині встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей не підлягає задоволенню внаслідок своєї необґрунтованості.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

– щодо розподілу судових витрат:

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 при пред`явленні позову в електронній формі не сплачував судовий збір за позовною вимогою про стягнення аліментів, на підставі пункту 3 ч.2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, то на виконання вимог ст. 133, 141 ЦПК України та ст. 4 і 6 зазначеного Закону, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1064,96 грн (1331,20 Х 0,8 = 1064,96 грн) за позовною вимогою майнового характеру про стягнення аліментів.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 , до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 (в умовах воєнного стану повна адреса судом не зазначається), про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей і стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти на утримання дітей – синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно починаючи з 13.07.2026 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в подальшому стягувати аліменти за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на останнього, до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відмовити в задоволенні іншої частини вимог про стягнення аліментів і про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітніх дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 27.10.2026 року.

Суддя Д.В. Вороненко