Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №495/6402/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №495/6402/26

Суддя: Топалова А. Л.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/6402/26

Номер провадження 1-кп/495/709/2026

26 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження №12026166240000111 від 02.06.2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області, не одруженого, із середньої освітою, раніше не судимого, працюючого за наймом, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 02 червня 2026 року у невстановлений час у місті Білгород-Дністровський Одеської області, діючи умисно, в порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» в редакції від 04.10.2025 (зі змінами), незаконно придбав у невстановленої особи за 910 гривень особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, тим самим здійснив незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP без мети збуту, для особистого вживання.

Продовжуючи реалізовувати свій кримінально протиправний намір, спрямований на незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP, без мети збуту, для особистого вживання, ОСОБА_4 , діючи умисно, прибув за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Ізмаїльська, біля будинку №280/2, де виявив придбану кристалічну речовину загальною масою 1,031 г, загальний кількісний вміст PVP в якій становить 0,803 г., яку помістив до верхньої кишені своєї куртки, тим самим став незаконно, умисно зберігати при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, без мети збуту, для особистого вживання, яку вилучено 02 червня 2026 року працівниками Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області під час огляду місця події.

Відповідно до Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» в редакції від 04.10.2025 року (зі змінами) та Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», PVP віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. (Список 2, Таблиця І).

Таким чином ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав психотропну речовину без мети збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.

Під час досудового розслідування між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 17 липня 2026 року було укладено угоду про визнання винуватості, за змістом якої ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, тобто у придбані та зберіганні психотропної речовини без мети збуту.

Між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 досягнуто домовленості про укладення угоди про визнання винуватості та згідно з

ст. 470 КПК України враховано, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування у повному обсязі підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, під час досудового розслідування щиро покаявся у скоєному злочині, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, зокрема щиро зізнався про вчинення даних кримінальних правопорушень та надав покази.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Крім того, укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним має суспільний інтерес, який полягає, зокрема, у забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового розгляду після направлення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні до суду.

З урахуванням статті 472 КПК України, а також того, що ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, щиро розкаявся та надав правдиві свідчення щодо обставин вчинення інкримінованих кримінального правопорушення, сторони, враховуючи обставини справи, з урахуванням ступеня тяжкості злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, приймаючи до уваги особу винного, який є раніше не судимим, а також обставини, що пом`якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених правопорушень у вигляді щирого каяття, беззастережного визнання своєї винуватості, наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового розгляду, прийшли до згоди, з урахуванням всіх обставин справи, ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 1 ст.309 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із запропонованим видом та мірою покарання згодні, заперечень не мають.

Обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст.473, 474, 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого прступку визнав повністю та щиро покаявся. Ствердив, що розуміє роз`яснені йому судом: права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України; характер обвинувачення, вид і міру покарання. Просить затвердити угоду про визнання винуватості. Судом з`ясовано, що таку угоду ОСОБА_4 уклав добровільно, без примусу і не під тиском, що підтвердив і його захисник.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно із п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди або відмову у її затвердженні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За умовами ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У ст.470 КПК України передбачено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Обов`язковий для врахування висновок про застосування норм права, як це передбачено ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», викладений у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 761/13021/19. У сформованій правовій позиції перевірка достовірності обставин, які згідно зі ст.470 КПК підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, є обов`язком прокурора. На суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов`язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст.474 КПК.

За такого суд вважає, що обставини, передбачені ст.470 КПК України, є належним чином оцінені прокурором та визнані достатніми для укладення угоди про визнання винуватості, процесуальні підстави здійснювати додаткову перевірку цих обставин самим судом є відсутніми.

Беручи до уваги викладене вище, дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470, 472 КПК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України.

Досліджуючи узгоджену міру покарання, суд виходить з того, що у відповідності до ч.5 ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За текстом угоди сторони досягли згоди та порозуміння щодо призначення обвинуваченому узгодженого покарання в межах санкції ч.1 ст.309 КК України у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Визначаючи покарання у межах санкції відповідної інкримінованої статті КК України із порядком його відбування, сторони скористались наданим їм правом, діяли в межах наданого їм законом розсуду. Викладене свідчить про достатність підстав вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання, а обставини для тверджень про очевидну невідповідність узгодженого ними покарання вимогам кримінального закону чи наявність перешкод призначення такого є відсутніми.

Підсумовуючи наведене, перевіривши відповідність угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального закону та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд дійшов висновку про ухвалення в даному кримінальному провадженні обвинувального вироку відносно обвинуваченого, яким затвердити угоду про визнання ним винуватості, визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.309 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання з дотриманням правил призначення покарань. Підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

При ухваленні вироку суд зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати у справі – витрати на проведення судової експертизи в сумі 6739,04 грн. слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 .

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

у х в а л и в :

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 липня 2026 року між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке 02 червня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026166240000111.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначити йому міру покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Речові докази: особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP загальною масою 1,031 г., загальний кількісний вміст PVP в якій становить 0,803 г, вилучену у ОСОБА_4 - знищити; мобільний телефон F150 – повернути власнику ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати 6739 (шість тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 04 копійки за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/116-26/14772-НЗПРАР.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua